справа № 2а-2952/10/0670
категорія 2.33
14 грудня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Нагірняк М.Ф. ,
при секретарі - Янушевській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес"
до Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Державного комітету по земельним ресурсам у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування припису,-
встановив:
Відкрите акціонерне товариство "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування припису Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Державного комітету по земельним ресурсам у Житомирській області № 05033 від 23.03.2010року.
В судовому засіданні представники Позивача збільшили свої позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування також припису Відповідача № П 05128 від 28.04.2010року і зазначили, що уповноваженими особами Відповідача 23 березня та 28 квітня 2010року були проведені перевірки дотримання вимог земельного законодавства, за результатами яких були винесені оскаржувані приписи щодо усунення порушень земельного законодавства, а саме - оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які знаходяться у користуванні ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес". Зазначені приписи не відповідають вимогам чинного законодавства підлягають скасуванню, так як Товариство користується відповідними земельними ділянками відповідно до чинного законодавства, на підставі рішення Виконкому Бердичівської міської Ради народних депутатів від 22.06.1995 року та виданого на підставі даного рішення відповідного Державного акту. Певна невідповідність у назві підприємства, що зазначена в Державному акті про право користування землею та офіційною назвою Товариства зумовлена помилкою при його видачі та змінами, що відбулися при реорганізації Бердичівського заводу "Прогрес" у ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес".
Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив і пояснив, що в результаті проведеної 23 березня 2010 року перевірки Позивача з приводу дотримання вимог земельного законодавства було встановлено, що Позивач в межах міста Бердичева користується 16 земельними ділянками загальною площею 31,44га. без відповідних правовстановлюючих документів. В зв'язку із цим Позивачу був винесений припис щодо усунення до 21.04.2010року зазначених порушень земельного законодавства, а саме оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки. 28 квітня 2010 року в порядку контролю представник Позивача був запрошений до Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Державного комітету по земельним ресурсам у Житомирській області. Було встановлено, що Позивач припис від 23.03.2010року не виконав і по цій причині був винесений новий припис про усунення порушень вимог ст.125 Земельного кодексу України, а саме оформити правовстановлюючі документи на землю. При винесенні зазначеного припису було відомо про звернення Позивача до суду про оскарження припису від 23.03.2010року. Оскаржувані приписи вважає такими, що винесені у повній відповідності до вимог чинного законодавства, право користування зазначеними земельними ділянками в порядку правонаступництва до Позивача переходити не може.
Представник прокуратури, що вступив в справу на стороні Відповідача, проти позову заперечив, жодних обґрунтувань вказаної позиції не навів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача, представників Відповідача та Прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав
В судовому засіданні безспірно встановлено, що 23 березня 2010року та 28 квітня 2010року уповноваженою особою Відповідача, державним інспектором Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Державного комітету по земельним ресурсам у Житомирській області були винесені оскаржувані приписи щодо усунення Позивачем порушення вимог ст.125 Земельного кодексу України, а саме - оформлення правовстановлюючих документів на 16 земельних ділянок загальною площею 31,44 га, що знаходяться в межах міста Бердичів Житомирської області. Дані земельні ділянки відповідно до рішення виконкому Бердичівської міської Ради народних депутатів від 22.06.1995р. № 296 були дійсно передані в постійне користування Бердичівському заводу екологічного, хімічного і нафтопромислового машинобудування "Прогрес", що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серія ЖТ-26 № 00020 від 23.06.1995року.
Процедура планування та проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами, визначення підготовчих заходів, які необхідно здійснити перед початком проведення перевірки зазначені положеннями Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 р. N 312. Як зазначено в пунктах 6.1, 6.2 цього Порядку, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор спочатку складає протокол про адміністративне правопорушення і лише з метою усунення наслідків виявленого порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про їх усунення .
В судовому засіданні безспірно встановлено, що уповноважена особа Відповідача зазначений протокол про адміністративне правопорушення з боку Позивача не складала, а тому приходить до висновку, що у Відповідача взагалі були відсутні підстави для винесення оскаржуваних приписів.
Підставами для визнання протиправними даних приписів та їх скасування Позивач зазначив наявність, на його думку, безспірного правонаступництва в тому числі на право користування земельними ділянками, а також відсутність підстав для припинення такого права.
Для вирішення даного спору питання щодо правонаступництва не має принципового значення , оскільки чинним законодавством не передбачено правонаступництва щодо землі. Суд враховує, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право на землю виникає лише після одержання документа, що посвідчує право власності земельної ділянки та його державної реєстрації. Таким документом, згідно зі ст. 126 ЗК України є державний акт. Зі змісту даної статті вбачається, що правонаступництво, рівно як і цивільно-правова угода є лише передумовою виникнення права власності юридичних осіб на землю, але не позбавляє особу обов'язку дотриматися повної процедури оформлення права власності чи права користування на земельну ділянку, передбаченої ст. 56 Закону України "Про землеустрій" та п. 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі, на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 04.05.99 N43), моментом виникнення є отримання державного акту та його реєстрація.
За таких підстав, відповідно до вимог ст.11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів Позивача, про захист яких поданий даний позов, суд виходить за межі зазначених позовних вимог Позивача.
Під час розгляду даної справи не оспорювалося і не визнавалося право користування на зазначені земельні ділянки певними особами, в тому числі Позивачем, так як вирішення цих питань не віднесено до юрисдикції адміністративних судів і взагалі не є предметом спору. Разом з тим, суд визнає, що на день ухвалення рішення про передачу земельних ділянок в користування та видачі відповідного Державного акту повна і правильна назва землекористувача даних земельних ділянок була - Відкрите акціонерне товариство Бердичівський завод екологічного, хімічного і нафтопромислового машинобудування "Прогрес". Ця обставина підтверджується копією статуту Відкритого акціонерного товариства Бердичівський завод екологічного, хімічного і нафтопромислового машинобудування "Прогрес" зареєстрованого виконавчим комітетом Бердичівської міської ради народних депутатів ще від 14 липня 1994 року, тобто майже на календарний рік раніше видачі зазначеного вище державного акту.
Як встановлено в судовому засіданні суттю оскаржуваних приписів є зобов'язання Позивача, як реального постійного користувача зазначених земельних ділянок, оформити (переоформити) відповідно до вимог чинного земельного законодавства зазначене право постійного користування конкретними земельними ділянками. Ні в тексті самих приписів, ні в поясненнях представника Відповідача, ні під час допиту в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1, державного інспектора Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Державного комітету по земельним ресурсам у Житомирській області, що виносив приписи, не зазначено які саме дії, що входять до правоздатності та дієздатності Позивача, потрібно йому (Позивачу) вчинити з метою виконання вимог приписів.
Зазначені вимоги, викладені в оскаржуваних приписах, є результатом поспішних висновків Відповідача, зроблених як без складання протоколу про адміністративне правопорушення з боку Позивача, так і без урахування статусу Позивача, статусу зазначених земельних ділянок та цілого ряду правових норм чинного законодавства.
Так, не враховано, що відповідно до вимог ст.92 чинного Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Перелік суб'єктів права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності визначений частиною другої даної статті і є вичерпним, до його переліку Позивач по справі не відноситься. Виникла і існує реальна проблема правової легалізації реально існуючого права користування зазначеною земельною ділянкою набутого за раніше чинним земельним законодавством. Тобто, з моменту набуття чинності Земельного кодексу України від 25.10.2001 Позивач не може набувати права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності. Зазначені земельні ділянки Позивач може отримати лише в оренду чи у власність виключно в порядку, встановленому чинним законодавством України.
При винесенні оскаржуваних приписів Відповідач також не врахував, що Позивач - це Відкрите акціонерне товариство "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" створене в процесі приватизації державного підприємства Бердичівського заводу екологічного, хімічного і нафтопромислового машинобудування "Прогрес". Порядок відчуження земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, врегульований правовими нормами ст.ст.116,128 чинного Земельного кодексу України, ст. 18-1 Закону України " Про приватизацію державного майна" та цілого ряду постанов Кабінету Міністрів України. Продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється державними органами приватизації відповідно до Порядку продажу об'єктів, що підлягають приватизації, разом із земельними ділянками державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 р. N 689.
Відповідно до зазначених правових норм лише відповідні державні органи, а не Позивач, наділені певними правами та обов'язками щодо визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, виготовлення технічної документації щодо продажу земельної ділянки, яка включає її технічний паспорт, визначення вартості земельної ділянки та способу її відчуження. Оформити правовстановлюючі документи на такі земельні ділянки і в такому порядку та в зазначені в приписах строки виходячи лише із волевиявлення самого Позивача не можливо.
Аналогічно, при винесенні оскаржуваних приписів не враховані особливості правового врегулювання питань щодо оренди земельних ділянок, які відведені для обслуговування виробничих та побутових потреб ( цілісного майнового та виробничого комплексу).
Відповідно до вимог пп. 5.2. - 5.5. Положення про порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 9 березня 2004 р. N 67 подання скарги на дії посадової особи, яка видала припис, призупиняє його виконання до розгляду скарги в органі вищого рівня (посадовою особою вищого рівня) чи в судовому порядку. За таких обставин оскарження Позивачем в судовому порядку припису від 23.03.2010року виключало винесення припису від 28.04.2010року.
Крім того, при винесенні оскаржуваних приписів Відповідач не врахував Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від22 вересня 2005 року ( справа N 1-17/2005).
В мотивувальній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України прямо зазначено, що стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України. Орган законодавчої влади має право встановлювати для громадян та юридичних осіб, у котрих є в постійному користуванні земельні ділянки, але які за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, строк, протягом якого ці особи зобов'язані переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. Але при цьому орган законодавчої влади повинен дотримуватися приписів Основного Закону України.
Як зазначається в рішенні Конституційного Суду України, в чинному Земельному кодексі та інших законах немає спеціальних норм щодо такого порядку переоформлення права постійного користування. Оскільки переоформлення може означати оформлення за тих самих умов, що й раніше, а також за новими, іншими умовами, то ці умови мають бути зазначені законодавцем. На даний час правовий механізм такого переоформлення державою не визначений.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваних приписів були порушені встановлені порядок та підстави для їх винесення, а зазначені в приписах вимоги не ґрунтуються на чинному законодавству, винесенні упереджено та без врахування усіх обставин, що мали значення для їх винесення, а тому підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.
Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати Відкритого акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" у вигляді 6,80грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету.
Керуючись ст.ст.2,11,86,94,159-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати приписи Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Державного комітету по земельним ресурсам у Житомирській області № 05033 від 23.03.2010року та № П 05128 від 28.04.2010року.
Судові витрати Відкритого акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" у вигляді 6,80грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддя: М.Ф. Нагірняк
Повний текст постанови виготовлено: 17 грудня 2010 р.