ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 9/47602.02.11
За позовом Національної телекомпанії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Роса»
про стягнення заборгованості 290260,36 грн.
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники :
Від позивача - Шелестун Д.М. (дов. №8-01-16/959)
Від відповідача - не з'явився
В судовому засіданні 02.02.2011 р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивні частини рішення.
Національна телекомпанія України (далі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Роса»(далі по тексту - відповідач) про стягнення 290260,36 грн. заборгованості за договором №470-24 від 20.05.2008 року про платне користування майна -обладнання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №9/476, розгляд справи призначено на 13.01.2011 року.
Ухвалою суду від 13.01.2011 року розгляд справи було відкладено на 02.02.2011 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням позивачем вимог ухвали суду та необхідністю надання додаткових матеріалів по справі.
Представник позивача в судове засідання 02.02.2011 року з'явився, надав письмове обґрунтування позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідачу направлялась ухвала Господарського суду міста Києва від 06.12.2010 року про порушення провадження у справі з повідомленням про вручення, проте доказів вручення поштової кореспонденції відповідачу до суду не надходило.
Представник позивача надав суду витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 27.09.2011 року, за яким адреса відповідача є тією ж, на яку направлялась ухвала про порушення провадження у справі та ухвала від 13.01.2011 року, а саме: м. Київ, вул. Шовковична, 3, оф. 7.
Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди про платне користування майна - обладнання № 470-24, за яким позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування майно -обладнання за наведеним в Додатку № 1 до договору переліком, яке знаходиться в приміщеннях № 16 (1-й поверх стилобатної частини НКТУ, зона А-1), №31 (1-й поверх стилобатної частини НКТУ, зона А-3, Б-1), №78 (3-й поверх стилобатної частини НКТУ, зона А-4), №904-А (9-й поверх стилобатної частини НКТУ, зона А-5) (надалі - Договір).
Разом з тим, виходячи з положень п. 3.5 Договору впродовж всього строку оренди відповідач додатково сплачує на підставі рахунків-фактур договірну вартість технічних послуг за обслуговування, перевірку та інспектування (протипожежної безпеки та ін.) об'єкта оренди в розмірі 33986,66 грн., в тому числі ПДВ -5664,44 грн. Розмір плати за технічні послуги за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за технічні послуги за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виходячи з вищенаведеного, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є змішаним, тобто таким який одночасно містить умови щодо регулювання відносин оренди (найму) і надання послуг, то до відносин сторін підлягають застосуванню у відповідних частинах норми глав 58 та 63 Цивільного кодексу України.
Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору вартість об'єкту оренди на момент передачі відповідачу становить 1676,00 грн.
Згідно з п. 3.1 Договору відповідач щомісячно сплачує позивачу орендну плату за користування об'єктом оренди.
Відповідно до п. 3.2 Договору орендна плата за перший місяць становить 150,84 грн. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
У пункті 3.3 Договору зазначено, що відповідач перераховує орендну плату на розрахунок позивача не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця протягом строку оренди за місяць, що минув.
Відповідно до п. 3.4 Договору, його ціна визначається шляхом множення місячної орендної плати на кількість календарних місяців строку оренди.
Відповідно до п. 4.1.2 Договору позивач має право на отримання орендної плати в строки, передбачені договором.
Пунктом 4.4.2 Договору передбачено, що відповідач зобов'язується вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.
Відповідно до п. 9.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 20.05.2009 року.
Актом прийому-передачі від 20.05.2008 року позивач передав, а відповідач прийняв в строкове користування обладнання, зазначене в додатку № 1 до договору № 470-24 від 20.05.2008 року.
Як стверджує позивач у відповідності до Договору загальна сума орендної плати та вартість наданих технічних послуг становила 372291,23 грн., з яких позивачем оплачено 82030,87 грн.
Таким чином, як сверджує позивач, відповідно до рахунків-фактур та актів прийому-передачі, а саме:
1) рахунка-фактури від 07.08.08 р. № 1290 на суму 150 (сто п'ятдесят) грн. 54 коп. (оренда),
2) рахунка-фактури від 12.08.08 р. № 1317 на суму 33 915 грн. 98 коп., акт приймання-передачі Послуг від 31.08.08 р. на суму 33 915грн. 98 коп. (вартість технічних послуг),
3) рахунка-фактури № 1413 від 08.09.08 на суму 150 (сто п'ятдесят) грн. 98 коп. (оренда),
4) рахунка-фактури №1462 від 09.09.08 на суму 34 019 грн. 09 коп., акт приймання-передачі Послуг від 30.09.08 р. на суму 34 019 грн. 09 коп. (вартість технічних послуг),
5) рахунка-фактури №1584 від 07.10.08 на суму 154 грн. 48 коп. (оренда).
6) рахунка-фактури №1642 від 10.10.08 на суму 34 802 грн. 34 коп. (вартість технічних послуг, до нього акти від 10.10.2008 р. та від 31.10.2008 p.),
7) рахунка-фактури № 1762 від 07.11.08 на суму 157 грн. 99 коп.,
8) рахунка-фактури №1820 від 10.11.08 на суму 35 598 грн. 31 коп. (вартість технічних послуг, до нього акти від 10.11.2008 р. та від 31.11.2008 р.),
9) рахунка-фактури № 1931 від 08.12.08 на суму 160 (сто шістдесят) грн. 06 коп.
10) рахунка-фактури № 2044 від 12.12.08 на суму 36 063 грн. 42 коп. (вартість технічних послуг, до нього акти від 12.12.2008 р. та від 31.12.2008 p.),
11) рахунка-фактури №1 від 12.01.09 на суму 164 (сто шістдесят чотири) грн. 35 коп.
12) рахунка-фактури №50 від 14.01.09 на суму 37 030 грн. 84 коп.(вартість технічних послуг, до нього акти від 14.01.2009 р. та від 31.01.2009 p.),
13) рахунка-фактури № 120 від 09.02.09 на суму 170 (сто сімдесят) грн. 38 коп.,
14) рахунка-фактури № 165 від 10.02.09 р. на суму 38 389 грн. 04 коп. (вартість технічних послуг, до нього акти від 10.02.2009 р. та від 10.04.2009 р.),
15) рахунка-фактури № 273 від 10.03.09 на суму 170 (сто сімдесят) грн. 68 коп.
16) рахунка-фактури № 406 від 07.04.09 на суму 2,35 грн.
17) рахунка -фактури № 457 від 10.04.2009 р. на суму 38987,42 грн. (вартість технічних послуг до нього акт від 10.04.2009 р.)
18) Рахунка-фактури № 528 від 06.05.2009 р. на суму 172,08 грн., що складає 290260,36 грн., Телекомпанія надала та передала, а відповідач прийняв послуги на суму 290260,36 грн., яка відповідачем оплачена не була.
З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію №8-02-19/2879 від 26.11.2010 року, в якій звернувся до останнього з вимогою сплатити заборгованість по актам та рахункам, не оплачених за Договором, однак відповідач заборгованість не погасив та відповіді на претензію не надіслав.
В той же час, акти приймання-передачі послуг, що містяться в матеріалах справи, від 31.12.2008 р. на суму 33538,23 грн., від 14.01.2009 р. на суму 746,31 грн., від 31.01.2009 р. на суму 36284,53 грн., від 10.02.2009 р. на суму 1052,25 грн., від 10.04.2009 р. на суму 38427,40 грн., від 10.04.2009 р. на суму 37896,84 грн. на загальну суму 147945,56 грн. підписані тільки зі сторони позивача.
Враховуючи викладені обставин, суд не може прийняти не підписані акти приймання-передачі як належні докази в розумінні ст. 34 ГПК України фактичного надання позивачем послуг технічного обслуговування та оренди. Інших доказів, позивачем надано суду не було, а тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.
За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково, а саме в розмірі 142314,80 грн.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Роса»(01021, м. Київ, вул. Шовковична, 3, оф. 7; код ЄДРПОУ 35264098; р/р 26009300044565 в АКБ «Форум»м. Києва, МФО 322948) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42; код ЄДРПОУ 23152907) 142314 (сто сорок дві тисячі триста чотирнадцять) грн. 80 коп. заборгованості, 1423 (одна тисяча чотириста двадцять три) грн. 14 коп. державного мита та 115 (сто п'ятнадцять) грн. 71 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Г.П. Бондаренко
Рішення підписано 07.02.2011 р.