ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 58/5604.02.11
За позовомКомунального підприємства „Оренда”
До Товариства з обмеженою відповідальністю „Алон”
Простягнення 80 646, 14 грн.
Суддя: Блажівська О.Є.
Представники:
Від позивачаМотузюк О.Л.
Від відповідача не з'явився
Комунальне підприємство „Оренда” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Алон” про стягнення 80 646 грн. 14 коп.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2011 р. порушено провадження у справі № 58/56, розгляд справи призначено на 26.01.2011 р.
У судовому засіданні 26.01.2011 р. розгляд справи відкладався.
У судове засідання 04.02.2011 р. з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.
На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 04.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-
26 травня 2010 року між Комунальне підприємство „Оренда” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Алон” (орендар) був укладений договір № 2096/10 (надалі - договір), відповідно до якого орендодавець на підставі розпорядження Подільської райдержадміністрації м. Києва від 26.05.2010 р. № 456 зобов'язався передати, а орендар прийняти в оренду цоколь (будівлю, споруду) площею 412,1 кв.м., по вул. Волоській, 23 А, для розміщення пункту побутових послуг для населення.
Відповідно до п. 1.2 договору зазначене у п. 1.1 цогоо договору приміщення передається орендарю згідно акту приймання-передачі, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.
На виконання договору позивач передав відповідачу приміщення передбачене договором, що підтверджується актом приймання-передачі від 26.05.2010 р.
Згідно п. 1.4 договору орендна плата за місяць складає 14 061,23 грн. з ПДВ.
Згідно з п. 1.5 договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно, починаючи з дати фактичного використання об'єкту оренди, що підтверджується актом приймання-передачі.
Відповідно до п. 2.4 договору орендар зобов'язаний вносити оренду плату в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності, не пізніше 30 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
За твердженнями позивача, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача по орендній платі склала 78 100,96 грн. за період з 01.05.2010 р. по 09.11.2010 р.
Проте суд не погоджується з нарахуванням позивачем орендної плати за травень 2010 р., оскільки згідно акту приймання-передачі від 26.05.2010 р. приміщення було передане тільки 26.05.2010 р.
Таким чином, нарахування орендної плати є вірним з 01.06.2010 р.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 75 525,99 грн. за період з 01.06.2010 р. по 09.11.2010 р. за договором документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.
Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 2 545,18 грн. пені.
Відповідно до п. 5.2. договору за несвоєчасне внесення орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції за відповідний період, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування пені за порушення строків внесення орендної плати припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За розрахунком суду розмір пені складає 3 235,19 грн., проте, враховуючи положення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд не може виходити за межі позовних вимог за відсутності на те клопотання заінтересованої сторони, судом задовольняється 2 545,18 грн. пені за розрахунком позивача.
Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та часткове задоволення їх.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Алон” (04071, м. Київ, вул. Волоська, 23, код ЄДРПОУ 32853414) на користь Комунального підприємства „Оренда” (04071, м. Київ, вул. Констянтинівська, 2/1, код ЄДРПОУ 31840749), а у випадку відсутності коштів -з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 75 525,99 грн. (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 36 коп.) боргу, 2 545,18 грн. (дві тисячі п'ятсот сорок п'ять гривень 18 коп.) пені, 780,71 грн. (сімсот вісімдесят гривень 71 коп.) державного мита, 228,46 грн. (двісті двадцять вісім гривень 46 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя О.Є. Блажівська
Повний текст рішення складено: 09.02.2011 р.