Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" січня 2011 р. Справа № 15/329-10
вх. № 10660/3-15
Суддя господарського суду Лаврова Л.С.
при секретарі судового засідання Шаршакова Н.А.
за участю представників сторін:
позивача - Козуб В.А. 3-ї особи -не з*явилась відповідача - ОСОБА_1
розглянувши справу за позовом ДП Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту тваринництва Української академії аграрних наук с. Кутузівка 3-я особа -Контрольно-ревізійне управління в Харківській області
до ПСГП "Деметра", с. Кутузівка
про стягнення 6143,00 грн.
Державне підприємство дослідне господарство "Кутузівське" НААН ( позивач) просить суд стягнути з Приватного сільськогосподарського товариства "Деметра" збитки отримані у вигляді упущеної вигоди за договором від 03.01.2007 року за № 79 у розмірі 6 143грн. Судові витрати покласти на відповідача.
Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволені в повному обсязі про що докладніше викладено в запереченнях до позову від 22.12.2010 року.
20.12.2010 року до суду надійшло клопотання від Контрольно-ревізійного управління в Харківській області у відповідності до якого, останній просить суд залучити в якості третьої особи,яка не заявляє самостіймих вимог на предмет спору на боці позивача.
У відповідності до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами i несуть процесуальні обов'язки сторін,крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.
Дане клопотання розглянуте в судовому засіданні та визнане судом таким, що підлягає задоволенню.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 24.01.11 року по 31.01.11 року до 10 години.
Після оголошеної перерви третя особа на стороні позивача надала письмові пояснення та просить суд відкласти розгляд справи у зв*язку з перебуванням ревізора Асєєвої Т.М. котра брала участь у проведені ревізії і виявила порушення, що стали предметом спору по даній справі, у відпустці. Строк відпустки у відповідності до наказу № 49 від 21.01.11 року до 04.02.2011 року.
Дане клопотання розглянуте в судовому засіданні та визнане таким що не підлягає задоволенню, оскільки третя особа надавала двічі письмові пояснення щодо заявлених вимог, крім того у відповідності до ст. 69 ГПК України, строк розгляду справи спливає 06.02.2011 року ( 5 та 6 люте 2011 року, це вихідні дні) згоди на продовження строку розгляду справи позивач та відповідач не надали.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, третьої особи судом встановлено наступне, що 27.09.2010 року відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Контрольно-ревізійного управління в Харківській області на II квартал 2010 року та доручення УДСБЕЗ ГУМВСУ в Харківській області від 23.02.2010 року № 44/1660 на підставі направлення на проведення ревізії була проведена планова виїздна ревізія фінансово-господарської діяльності ДП "Дослідне господарство "Кутузівка інституту тваринництва УААН за II півріччя 2008 року, 2009 рік та завершений звітній період 2010 року, по окремим питанням поточного періоду 2010 року (а.с. 43-46).
Позивач у позовній заяві зазначає, що за період з 01.07.2008 року по 01.07.2010 року кількість спожитої відповідачем електричної енергії склала 14038 кВт на загальну суму 13538,00 грн. за договором від 03.01.2007 року за № 79 повністю сплачена ПСП "Деметра", заборгованості станом на 01.07.2010 року немає.
В зв*язку з виявленими КРУ в Харківській області фактами порушення, позивач 06.12.2010 року звернувся до суду та вважає, що встановлені ревізією втрати фінансових ресурсів у вигляді збитків (упущеної вигоди) за договором від 03.01.2007 року № 79 в сумі 6143 грн. слід стягнути з відповідача.
Розрахунок втрат фінансових ресурсів позивача був проведений ревізією КРУ на підставі зустрічної звірки відповідача, протягом якої були зняті показники електролічильника відповідача типу ЦЄ 6803 станом на 02.08.2010 року , показники якого склали 116775 кВт та станом на 11.08.2010 року показники становили 117046 кВт. Різниця використаної відповідачем електричної енергії за 9 днів склала 271 кВт, що складає за 1 день 30,1 кВт. За висновком ревізії за місяць використання електричної енергії відповідачем становить 903 кВт.
З урахуванням того, що фактично лічильник на електричну енергію був встановлений відповідачем 06.01.2010 року, КРУ в Харківській області здійснено перерахунок фактично використаної відповідачем електричної енергії за 2 півріччя 2008 року та за 2009 рік, а саме за 2 півріччя 2008 року в кількості 903 кВт х 6 місяців+5418 кВт, на суму 4515 грн., за 2009 рік в кількості 903 кВтх12 місяців=10836 кВт на суму 10836 грн. В акті ревізії позивача було зазначено, що різниця між фактичним використанням, розрахованим за актом КРУ та сумою оплати, розрахованої по актам приймання-здачі виконаних робіт, за послуги по електропостачанню, склали в кількості : (5418+10836-3000-6708)= 6546 кВт на загальну суму 6143 грн. (4515+10836-2500-6708).
03.11.2010 року КРУ в Харківській області Вимогою про усунення виявлених порушень законодавства з финансових питань № 07-21/10625 зобов'язав позивача відобразити по бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ПСП "Деметра" за відпущену електроенергію, транспортування кормів на загальну суму 186686,15 грн., з яких 6143 грн. відноситься до відпущеної електроенергії та провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення коштів.
Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Проте суд зазначає, що вимогу про необхідність сплати заборгованості в сумі 6143 грн. позивач на адресу відповідача не надсилав. Позовну заяву направлено на адресу відповідача 03.12.2010 року арк.с.5 том 1), до суду позов надійшов 06.12.2010 року.
Частинами першою та другою ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Отже, оскільки відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом.
Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 ЦК України).
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, які існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, то у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено матеріалами справи 22.06.2001 року між позивачем та АК "Харківобленерго" був укладений договір за № 1104500 на користування електричною енергією. Предметом даного договору є умови відпуску "Енергопостачальною організацією" електричної енергії "Споживачу", як різновид промислової продукції, в межах 1506 кВт, дозвовленої для використання.
При виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань,що не обумовлені цим договором, сторони зобов*язалися керуватися Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, іншими нормативними документами. ( п.3 договору договору на користування електричною енергією).
Договір на користування електричною енергією між АК "Харківобленерго" та Приватним сільсько-господарським підприємством "Деметра" не укладався.
Договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.
Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України "Про електроенергетику", енергія - це електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
Діяльність з виробництва, передачі та постачання електричної енергії в Україні здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії (частина перша статті 13 Закону).
Згідно з пунктом 3.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 N 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 N 910, електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.
Обсяг електричної енергії, спожитої основним споживачем та субспоживачем, визначається залежно від порядку (схеми) приєднання засобів обліку з урахуванням втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача згідно з положеннями пункту 6.23 ПКЕЕ .
Підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) обліку електричної енергії, забороняється,
Для розрахункового обліку електричної енергії мають використовуватися засоби обліку, які пройшли повірку або державну метрологічну атестацію. Для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.
Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" органам державної контрольно-ревізійної служби при проведенні контрольних заходів визначати збитки чи матеріальну шкоду не заборонено. Разом з цим їх розмір підлягає доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України, а саме розділом 5 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Пунктом 6 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. № 02-5/215 суд визначено, що задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
Матеріалами справи не підтверджено дотримання Підприємством вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України про вжиття всіх заходів залежних від нього щодо належного виконання вимог Договору, як це визначено ст. 614 Цивільного кодексу України.
Позивач не надав правового та документального обгрунтування позовних вимог, не навів розрахунків, з яких він виходив, пред*являчи позов про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 6143 грн.
При визначенні розміру позовних вимог за основу не можуть бути взяті середньовиважені показники, які застосовано позивачем на підставі акту ревізії КРУ у Харківській області, тим більш без їх правового обгрунтування. Суд вважає, що вина відповідача у завданій шкоді позивачу та наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони позивачем недоведена, а тому позовні вимоги не є обгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Стаття 44 ГПК України передбачає, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь - яким представникам.
Матеріали справи свідчать про те, що юридичні послуги надавав адвокат ОСОБА_1, про свідчить копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 1191, яка додана до матеріалів справи. Крім того, до матеріалів справи доданий прибутковий касовий ордер № 6, відповідно якого позивач сплатив 2500 грн. послуг адвоката. Тому суд знаходить правові підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача платні за юридичне обслуговування у розмірі 2500,00 грн.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача диференційно сумі задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -
Прийняти до розгляду ПСГП "Деметра" від 31.01.11 року.
В задоволені позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства дослідне господарство "Кутузівське" НААН (Харківська обл, Харківський район, сел.Кутузівка, вул.Шкільна, 6 код ЄДРПОУ 05460427 п/рахунок 2600210417 в ПА"Мегабанк" м.Харків, МФО 351629) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра" ( Харківська обл, Харківський район, с.Кутузівка, вул.Садова, 3а, код 31827163 п/р 26001001787001 в ХФ АТ"Індекс-банк" м.Харків, мФО 350619) юридичні послуги адвоката 2500 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Лаврова Л.С.
рішення підписане 02.02.11 року.