79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
м. Львів
09 червня 2010 р. р. № 2а-4820/09/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого -судді Хоми О.П.,
при секретарі Янчак П.О.,
з участю представників: позивача Пчелінцевої Ф.І., відповідача Страхоцької О.Я.,
прокурора Захарко А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Спецгеосервіс»до Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м. Львова про визнання нечинними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та вимог про сплату боргу,
Приватне підприємство «Спецгеосервіс»звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м. Львова, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними та нечинними рішення відповідача про застосування фінансових санкцій № 564 від 25 грудня 2008 року та вимоги про сплату боргу № Ю-225 від 05.02.2009 року та № Ю-1799 від 08.01.2010 року. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач як платник єдиного податку відповідно до статті 6 Указу № 727/98 сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у складі сум єдиного податку, тому на нього не поширюється дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV щодо сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах. Тому вважає незаконним донарахування органом Пенсійного фонду сум страхових внесків відповідно до Закону № 1058-IV. Крім цього, нарахування штрафних санкцій відповідачем здійснено з порушенням норм ст.106 Закону № 1058-IV, які полягають в тому, що розрахунок фінансових санкцій здійснений із суми донарахованих внесків без урахування сплачених в складі єдиного податку коштів, а штраф накладено не у передбаченому пунктом 9 цієї статті 5% розмірі своєчасно не обчислених та несплачених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми, а наростаючим підсумком від часу першого нарахування у 2009 році.
Представник позивач Пчелінцева Ф.І. в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.
Представники відповідача Страхоцька О.Я. позову не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до того, що на ПП «Спецгеосервіс», який є платником єдиного податку відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у зв'язку зі вступом в дію з 01.01.2004 року Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV, поширюється дія цього Закону щодо обов'язку нараховувати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в порядку і розмірах, ним визначеним. Донарахування страхових внесків та штрафна санкції до позивача застосовані відповідно до положень Закону № 1058-IV, тому рішення № 564 від 25 грудня 2008 року та вимоги про сплату боргу № Ю-225 від 05.02.2009 року та № Ю-1799 від 08.01.2010 року є правомірними. Просила у задоволенні позову відмовити.
Прокурор, який вступив у справу в інтересах держави в особі Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м. Львова, просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши думку представників сторін та прокурора, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
За наслідками проведеної Управлінням Пенсійного фонду у Франківському районі м. Львова перевірки достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2004 року по 02 грудня 2008 року та достовірності даних персоніфікованого обліку за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року ПП «Спецгеосервіс»складено акт № 212 від 02 грудня 2008 року.
Згідно висновків акту № 212 від 02.12.2008 року ПП «Спецгеосервіс»порушило вимоги п.1 ст.14, п.1 ст.15, пп.6 п.2 ст.17, п.1 ст.19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV , яке полягає в заниженні підприємством за період з 01.01.2004 року по 02.12.2008 року суми виплат, на які нараховуються страхові внески по ставці 32%, 32,3%,31,8%,33,2% на загальну суму 1196900,00 грн., що призвело до заниження страхових внесків на загальну суму 397 595,09 грн.
У період, що перевірявся, ПП «Спецгеосервіс»було зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду у Франківському районі м. Львова і як суб'єкт підприємницької діяльності перебувало на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та сплачувало єдиний податок.
На підставі висновків акту № 212 від 02.12.2008 року УПФУ у Франківському районі м. Львова прийнято рішення № 564 від 25 грудня 2008 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, відповідно до якого сума донарахованих територіальним органом Пенсійного фонду страхових внесків становить 397595,09 грн., а застосована відповідно до пункту 4 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV фінансова санкція -412586,48 грн.
На підставі картки особового рахунку та рішення № 564 від 25.12.2008 року страхувальнику надіслана вимога про сплату боргу № Ю-225 від 05.02.2009 року на загальну суму 712678,40 грн., у тому числі недоїмка -300091,42 грн., фінансові санкції (штраф) - 412586,48 грн.
За наслідками проведеної сторонами під час судового розгляду справи взаємозвірки відповідачем позивачу надіслана вимога про сплату боргу № Ю-1799 від 08.01.2010 року на загальну суму 710512,43 грн., у тому числі недоїмка -297925,95 грн., фінансові санкції (штраф) -412586,48 грн.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV регулюються цим Законом.
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
Пунктом 1 статті 11 Закону № 1058-IV установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 цього ж нормативно-правового акта нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», де, як і в Законі № 1058-IV, не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Указ Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», на яку посилається позивач як на підставу звільнення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є нормативним актом в системі податкових правовідносин.
Оскільки страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, то на них не поширюється податкове законодавство, а інше не передбачає пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно з пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6 Указу № 727/98 про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суперечить Закону і застосуванню не підлягає.
Закон № 1058-IV є спеціальним Законом з регулювання відносин в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і має вищу юридичну силу порівняно з Указом №72727/98, тому суд вважає помилковими доводи позивача щодо незастосування до платника єдиного податку норм цього Закону.
Стаття 106 Закону № 1058-IV визначає відповідальність страхувальників за своєчасно не нараховані та/або не сплачені у визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону.
Відповідно до пункту 4 частини 9 статті 106 за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків виконавчі органі Пенсійного фонду накладають на страхувальника штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
Згідно з пунктом 9.3.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ 19.12.2004 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року № 64/8663, для розрахунку зазначеного штрафу кількість місяців розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми внесків, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким страхувальником акта перевірки від органу Пенсійного фонду або в якому він подав звіти, де зазначено такі донараховані суми. Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованих (своєчасно не обчислених) та не сплачених страхових внесків, то за кожне таке донарахування накладається штраф у порядку і розмірах, визначених цим пунктом.
Матеріалами справи (актом № 212 від 02.12.2008 року та додатками № 4, № 5 до нього) підтверджується, що донарахування своєчасно не обчислених та не сплачених ПП«Спецгеосервіс»страхових внесків та застосування фінансових санкцій відповідачем здійснювалось у відповідності до вищевказаної норми ст. 106 Закону № 1058-IV та Інструкції № 21-1.
Відповідно до ч.3 ст.106 Закону № 1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Судом встановлено, що при формуванні вимог про сплату боргу № Ю-225 від 05.02.2009 року та № Ю-1799 від 08.01.2010 року відповідачем були взяті до уваги дані картки особового рахунку ПП «Спецгеосервіс»та враховано сплачені позивачем страхові внески в складі 42 відсотків єдиного податку.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржені позивачем рішення про застосування фінансових санкцій №564 від 25.12.2008 року та вимоги про сплату боргу № Ю-225 від 05.02.2009 року та № Ю-1799 від 08.01.2010 року, суд прийшов до висновку, що вони прийнятий відповідачем з урахуванням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV та з дотриманням передбачених ст. 2 КАС України принципів.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, рішення про застосування фінансових санкцій №564 від 25.12.2008 року та вимоги про сплату боргу № Ю-225 від 05.02.2009 року та № Ю-1799 від 08.01.2010 року винесені правомірно, тому позов є безпідставним.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Приватного підприємства «Спецгеосервіс»до Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м. Львова про визнання нечинними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та вимог про сплату боргу відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 14 червня 2010 року.
Суддя Хома О.П.