04 червня 2026 року м. Харків Справа № 904/5369/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.;
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№330П/2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.01.2026 у справі №904/5369/25 (повний текст рішення складено та підписано 29.01.2026 суддею Тимощенко О.М. у приміщенні Господарського суду Полтавської області)
за позовом Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, с.Новолатівка, Криворізький район, Дніпроветровська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп», Шлях Київ - Харків, корпус 134 км, Пирятинський район, Полтавська область,
про стягнення 52045,20 грн,-
22.09.2025 Виконавчий комітет Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області через підсистему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№5052/25) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» про стягнення заборгованості за договором поставки №50/2024 від 05.08.2024 у розмірі 52045,20 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконав умови договору №50/2024 від 05.08.2024 у частині поставки палива на суму 52045,20 грн, сплачену позивачем на виконання вказаного договору, а також не повернув позивачу вказані кошти на його вимогу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2025 позовну заяву Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» про стягнення коштів і додані до неї документи передано для розгляду за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.11.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотань ТОВ «Гарант Ойл Групп» про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, про проведення судових засідань у справі №904/5369/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника відповідача Голубок С.В., а також задоволено клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів талонів бренду «Авіас» на бензин А-95 загальним номіналом на 915 літрів з відповідними номерами на підставі частини 6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України та зобов'язано останнього надати суду до 12.12.2025 для огляду оригінали талонів на пальне.
11.12.2025 до господарського суду позивач на виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 25.11.2025 супровідним листом (вх.№16079) подав оригінали талонів бренду «Авіас» на бензин А-95, загальним номіналом на 915 літрів з відповідними номерами.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.01.2026 у справі №904/5369/25 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» на користь Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 52045,20 грн основного боргу та 2422,40 грн судового збору.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що факт підписання сторонами спірної видаткової накладної №Рн240808/001 від 08.08.2024 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому. Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною талонів на пальне позивачу останній набув право на отримання бензину в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній. Передача талонів на пальне, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно з договором товар. Господарським судом встановлено, що відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів у спростування відповідних обставин щодо відсутності на автозаправних станціях (АЗС), які зазначені у додатку №2 до договору, відповідної кількості палива та неможливості отримання палива за талонами, а на офіційному сайті АЗС «Авіас» відсутня інформація про працюючі АЗС на території України. Водночас, обставини того, що АЗС мережі «Авіас», які обслуговують скретч-картки ТОВ «Гарант Ойл Групп», не працюють, є загальновідомими, у зв'язку з чим не потребують доказування на підставі положень частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд дійшов висновку про те, що позивач надав докази на підтвердження неможливості отримання палива за талонами на бензин А-95 (талони) на 915 літрів на автозаправних станціях відповідно до умов спірного договору. Натомість відповідачем не спростовано, як кількість невикористаних покупцем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий прокурором розрахунок, суд погодився із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його арифметично правильним, з огляду на викладене, господарський суд визнав обґрунтованими заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 52045,02 грн.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп», подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач повністю та належним чином виконав свої зобов'язання перед ВК Новолатівської СР по договору №50/2024 від 05.08.2024 та поставив йому товар у передбачений договором строк, кількості та номенклатурі, і з боку покупця жодних претензій щодо отриманого за видатковою накладною товару не було. При цьому, відповідач зазначає, що підпис уповноваженим представником позивача видаткової накладної №Рн240808/001 від 08.08.2024 та її оплата відповідною платіжною інструкцією підтверджує повну поставку позивачу, як це передбачено умовами договору, і те, що позивач був зобов'язаний самовивозом отримати переданий у його розпорядження товар згідно з пунктом 5.4 договору у строки, визначені пунктом 10.1 договору, що також повинен був урахувати суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення. Позивач протягом дії договору №50/2024 від 05.08.2024, визначеного у пункті 10.1 договору, до 31.12.2024 жодного разу не звертався до ТОВ «Гарант Ойл Групп» з вимогою про його розірвання внаслідок порушення будь-яких умов, у тому числі, у частині поставки товару. Також відповідач посилається на те, що позивач не надає доказів на підтвердження того, що додані до позову копії талонів були отримані ним саме від відповідача і саме на умовах договору №50/2024 від 05.08.2024. Крім того, інформація про нібито відсутність палива не перевірена судом першої інстанції належним чином при розгляді справи. Позивачем не надано жодних доказів існування будь-яких перешкод в отоваренні талонів у випадку пред'явлення їх на АЗС, у тому числі, у зв'язку з відсутністю палива на АЗС. На думку апелянта, встановлення факту не направлення претензії №933/2-14 від 09.07.2025 позивачем відповідачу у липні 2025 року свідчить про те, що у позивача не було труднощів з отоваренням талонів, а звернення до господарського суду у вересні 2025 року через 9 місяців після закінчення строку дії договору, за відсутності доказів не підтверджує обставини того, що у позивача були перешкоди в отоваренні талонів на умовах договору №50/2024 від 05.08.2024, і це відбувалося за вини позивача. Крім того, апелянт посилається на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі №917/1509/25, якою задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Гарант Ойл Групп» та скасовано рішення суду першої інстанції з ухваленням нового при схожих обставинах.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №904/5369/25 та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №904/5369/25.
06.03.2026 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотань ТОВ «Гарант Ойл Групп» про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін та за участі представника відповідача у режимі відеоконференції. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.01.2026 у справі №904/5369/25 та ухвалено здійснити її розгляд без повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк до 28.04.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання відповідачу. Відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Гарант Ойл Групп» про зупинення дії рішення Господарського суду Полтавської області від 29.01.2026 у справі №904/5369/25 на час апеляційного провадження.
16.04.2026 через підсистему «Електронний суд» позивач подав відзив (вх.№4253) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що скаржник підмінює поняття «поставка товару» передачею паперових носіїв (талонів), ігнорує факт неможливості використання цих талонів, не надає жодного доказу виконання основного обов'язку передачі пального. Натомість суд першої інстанції правильно встановив, що товар позивачу фактично не переданий, отже, кошти підлягають поверненню. Апелянт свідомо підміняє товар (паливо) на інструмент доступу до товару (талони). Талони не були отоварені через відсутність пального на АЗС. Отже, передача талонів не передбачає виконання зобов'язання з поставки товару, відсутній сам результат виконання договору. У даному випадку пального не було, АЗС не працювали, отоварення було неможливим, що є виключно виною відповідача. Позивач вказав на відсутність пального та направив претензію, яка була проігнорована, при цьому відповідач не надав доказів наявності пального, не підтвердив можливість отоварення, не довів виконання зобов'язання. Твердження апелянта про те, що не було розірвання договору позивач вважає нерелевантним, адже позов у даній справі не про розірвання договору, а про повернення коштів за невиконане зобов'язання. Також позивач вважає, що апелянт зловживає процесуальними правами та просить визнати дії ТОВ «Гарант Ойл Групп» зловживанням процесуальними правами та застосувати до апелянта заходи процесуального впливу, передбачені ст.43 Господарського процесуального кодексу України (за наявності підстав).
Як убачається з матеріалів справи, сторони повідомлені про відкриття апеляційного провадження щодо поданої у справі апеляційної скарги у порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвали суду в електронному вигляді до електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Таким чином, судом апеляційної інстанції вчинено належні та допустимі заходи, направлені на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку письмового провадження без виклику сторін.
Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
05.08.2024 між Виконавчим комітетом Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» (постачальник) укладено договір №50/2024, згідно з пунктом 1.1 якого продавець зобов'язується передати (поставити) покупцю товар, а покупець - прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату в порядку та умовах, визначених цим договором. Найменування: Бензин А-95 (талон) для генератора (згідно з ДК 021:2015: код 09130000-9 «Нафта і дистиляти»), кількість та асортимент якого визначено у специфікації (додаток №1 до договору).
Відповідно до пункту 1.2 договору відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талони/ скретч-картки) на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.
Ціна за 1 літр бензин А-95 (талон) 56,88 грн з ПДВ (пункт 3.1 договору).
Згідно з пунктом 3.3 договору загальна сума договору складає 56880,00 грн, у тому числі: ПДВ 9480,00 грн та сплачується за рахунок місцевого бюджету.
Ціна товару, який передається, на момент складання договору вказана в специфікації та накладній (пункт 3.5 договору).
Відповідно до пункту 3.6 договору розрахунок за отриманий товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця, вказаний у цьому договорі, згідно з накладною протягом 10 банківських днів після передачі товару покупцю.
У пункті 4.1 договору сторони погодили, що товар постачається партіями та в обсягах, зазначених у заявці покупця, в залежності від фактичної потреби та від реального фінансування видатків. Товар постачається у вигляді талонів або скретч-карток (далі-талони) на отримання товару в мережі автозаправних станцій продавця (далі - АЗС), згідно з додатком №2 даного договору.
Термін дії талонів повинен бути не менше одного року з моменту їх отримання з гарантованим продовження їх терміну до 1 року. У разі зміни зовнішньої форми талонів продавець здійснює обмін талонів в тій самій кількості, того ж номіналу та в асортименті без додаткової оплати покупцем за місцем їх використання на інші талони (пункт 4.2 договору).
Згідно з пунктом 4.3 договору місце поставки товару: 53772, Україна, Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Новолатівка, вул.Шкільна, 18.
Відпуск товару здійснюється у мережі АЗС продавця, перелік та детальна інформація про які містяться у переліку автозаправних станцій (додаток №2), що є невід'ємною частиною даного договору (пункт 5.1 договору).
Відповідно до пункту 5.2 договору продавець зобов'язаний забезпечити безперебійний відпуск товару в усіх без вийнятку автозаправних станціях, зазначених у додатку №2 до договору, відповідно до режиму (розкладу) їх роботи. Вибір автозаправної станції, з числа зазначених в додатку №2 до даного договору, для відпуску товару в кожному конкретному випадку здійснюється покупцем (уповноваженими ним особами) на власний розсуд.
Відпуск товару в кожному конкретному випадку здійснюється на підставі талону на отримання товару в асортименті та кількості, вказаних у цьому талоні (пункт 5.3 договору).
Покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплатити кошти за поставлені товари; приймати товар згідно з умовами даного договору (пункт 6.1 договору).
Продавець зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установлених розділом 2 цього договору (пункт 6.3 договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання та діє по 31.12.2024, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (пункт 10.1 договору);
Згідно з пунктом 11.2 договору будь-які заяви, зауваження, претензії та заперечення, що адресуються замовником виконавця, повинні бути зроблені виключно в письмовій формі (а.с.9 -11)..
Додатком 1 до договору - Специфікацією визначено найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю (грн/л, ПДВ), загальну вартість (з ПДВ) а саме: бензин А-95 (по талонам) у кількості 1000 л, ціна за одиницю - 56,88 грн, загальною вартістю 56880,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 9480,00 грн (а.с.11 на звороті).
Додаток №2 містить перелік автозаправних станцій продавця (а.с.12-13).
На виконання умов договору відповідач передав позивачу талони на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 56880,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Рн240808/001 від 08.08.2024 (а.с.6).
Позивач здійснив повну оплату товару, що підтверджується платіжною інструкцією №465 від 12.08.2024 на суму 56880,00 грн (а.с.14).
Позивач зазначає, що станом на дату звернення до господарського суду в останнього є залишок недоотриманого товару на загальну суму 52045,20 грн, в тому числі «Бензин А-95» (талони) номіналом 10 л. 9 шт. (90 л.), номіналом 15 л. 35 шт. (525 л.), номіналом 20 л. 15 шт. (300 л.).
З лютого 2025 року АЗС, які вказані у додатку №2 до договору, припинили свою роботу. У подальшому позивач не зміг отримати бензин на заправках відповідача (обумовлених договором), оскільки в мережі АЗС, на яких здійснюється відпуск товару ТОВ «Гарант Ойл Групп», відсутнє паливо та, відповідно, неможливо здійснити обмін талонів на товар.
Позивач зазначає, що на адресу відповідача направлено претензію вих.№933/2-14 від 09.07.2025, в якій просив вирішити питання з поставкою палива будь-яким із запропонованих способів: - прийняти від Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області талони на 915 літрів бензин А-95 та повернути їх вартість на момент придбання на рахунок Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області; - обміняти талони на 915 л. бензин А-95, талони на талони (скретч/картки) іншого постачальника палива (а.с.7, 8).
Ураховуючи відсутність реагування зі сторони відповідача на вказану претензію та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений сторонами у справі договір є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 ст.334 Цивільного кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 пункту 3 Правил).
Згідно з пунктом 9 Правил розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у пункті 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Отже, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
За результатом пред'явлення талону здійснюється відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару талон на пальне залишається у оператора АЗС, який видає чек, що є підтвердженням факту отримання замовником товару відповідного асортименту та кількості.
Тобто талон лише надає право отримати на АЗС фіксовану кількість нафтопродукту певного найменування та марки, які позначені на ньому, а не є підтвердженням отримання самого товару в натурі.
Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України передбачено, що заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.
Статтею 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Також даною нормою встановлено, що використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється.
Отже, суб'єкти господарювання, які займаються торгівлею пальним, зобов'язані проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.
Відповідно до пункту 4 Розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України №547 від 14.06.2016, суб'єкти господарювання, які використовують РРО (реєстратори розрахункових операцій) для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також здійснення операцій з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані, зокрема:
- застосовувати РРО, включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- подавати до контролюючих органів інформацію, визначену пунктом 7 статті 3 Закону, згідно з Порядком передачі;
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, під час отримання товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій QR-коду, який дає змогу особі зчитувати та ідентифікувати з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
- у кінці робочого дня (зміни) створювати у паперовій та/або електронній формі (крім автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;
- створювати контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі і забезпечувати їх зберігання на РРО (крім автоматів з продажу товарів (послуг)) протягом трьох років;
- надавати в паперовій та/або електронній формі покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший розрахунковий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця, з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним Законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування;
- створювати в паперовій та/або електронній формі X-звіти, Z-звіти та інші документи, що передбачені документацією на РРО, відповідно до законодавства.
На період виходу з ладу РРО та здійснення його ремонту або у разі тимчасового (не більше 7 робочих днів) відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного РРО (пункт 2 Розділу ІІІ Порядку).
Таким, чином, на суб'єктів господарювання, що займаються торгівлею пальним, покладено обов'язок щодо належного обліку розрахункових документів, що підтверджують проведення операцій (зокрема, фіскальних чеків).
Однак відповідачем всупереч вимогам ст.13 Господарського процесуального кодексу України не надано жодних доказів на підтвердження того, що ТОВ «Гарант Ойл Групп» відпущено позивачу паливо на повну суму оплачених ним талонів.
Матеріали справи містять перелік скретч - карток, які передані постачальником покупцю та не відпущені на станціях АЗС із зазначенням літражу кожної, виду та марки палива, штрих коду.
Господарським судом обґрунтовано встановлено, що у спірних скретч-картках строки дії не зазначені, відтак, вони є безстроковими.
Разом з цим, умовами договору не передбачено необхідність складання сторонами окремих документів (зокрема, акту приймання-передачі) в підтвердження передачі скретч-карток (талонів), де б містився їх перелік з ідентифікуючими ознаками.
Господарський суд, дослідивши оригінали талонів мережі АЗС бренду «Авіас» на бензин А-95 на їх відповідність долученим до матеріалів справи копіям, встановив, що оригінали талонів відповідають копіям, долученим до позовної заяви, а також талони наявні у відповідній кількості, номенклатурі та без слідів пошкодження чи використання.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем здійснена оплата по договору у розмірі 56880,00 грн, відповідачем передано позивачу за видатковою накладною №Рн240808/001 від 08.08.2024 талони на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 56880,00 грн.
Апелянт вважає, що повністю та належним чином виконав свої зобов'язання перед ВК Новолатівської СР по договору №50/2024 від 05.08.2024 та поставив йому товар у передбачений договором строк, кількості та номенклатурі, і з боку покупця жодних претензій щодо отриманого за видатковою накладною товару не було, оскільки підпис уповноваженим представником позивача видаткової накладної №Рн240808/001 від 08.08.2024 та її оплата відповідною платіжною інструкцією підтверджує повну поставку позивачу, як це передбачено умовами договору.
Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що умовами договору передбачено відвантаження товару покупцю на АЗС відповідача здійснюється шляхом пред'явлення на АЗС талона на пальне.
З аналізу договору убачається, що ключовою його умовою є те, що право власності на паливо переходить до замовника в момент його фактичного відпуску на АЗС, а не при передачі талонів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт підписання сторонами видаткової накладної №Рн240808/001 від 08.08.2024 не свідчить про обставину передачі відповідачем товару (бензина) позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Таким чином, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною талонів на пальне позивачу останній набув право на отримання бензину в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній. Передача талонів на пальне, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним товар згідно з договором.
Вказаним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що підписання вказаної видаткової накладної свідчить про те, що ним виконано взяті на себе зобов'язання за договором у повному обсязі.
Разом з цим, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов договору.
Аргументи відповідача щодо вірогідного придбання позивачем спірних талонів у третіх осіб, а не у відповідача за спірним договором, колегія суддів відхиляє, оскільки заявник апеляційної скарги не надав жодних доказів свого твердження та не спростував обставину придбання зазначених талонів у нього.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегією суддів ураховано правовий висновок, зроблений Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у пункті 27 постанови від 29.08.2018 у справі №910/23428/17, відповідно до якого «при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність».
Позивач зазначає, що з лютого 2025 року АЗС, які вказані у додатку №2 до договору, припинили свою роботу, станом на 08.07.2025 паливо на вказаних АЗС було відсутнє, у зв'язку з чим не було можливості отоварити талони на бензин А-95.
Відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на спростування відповідних обставин щодо відсутності на автозаправних станціях (АЗС), які зазначені в додатку №2 до договору, відповідної кількості палива та неможливості отримання палива за талонами, а на офіційному сайті АЗС «Авіас» відсутня інформація про працюючі АЗС на території України.
Крім того, обставини того, що АЗС мережі «Авіас», які обслуговують скретч-картки (талони) ТОВ «Гарант Ойл Групп», не працюють, є загальновідомими, у зв'язку з чим не потребують доказування на підставі положень частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що продавець зобов'язаний забезпечити безперебійний відпуск товарів усіх без винятку автозаправних станціях, зазначених в додатку №2 до договору, відповідно до режиму (розкладу) їх роботи. Вибір автозаправної станції, з числа зазначених в додатку №2 до даного договору, для відпуску товару в кожному конкретному випадку здійснюється покупцем (уповноваженими ним особами) на власний розсуд.
Суд бере до уваги, що відповідач не повідомив позивача про тимчасовість чи постійність припинення роботи автозаправних станцій, не запропонував альтернативного механізму реалізації карток, не забезпечив перенаправлення на інші АЗС чи видачі нового виду довірчих документів.
Отже, неможливість реалізувати позивачем талони на Бензин А-95 на 915 літрів на автозаправних станціях відповідно до умов спірного договору, придбані у відповідача, колегія суддів вважає доведеною. Натомість поведінка відповідача не відповідає умовам зобов'язань, що виникли між сторонами, адже здійснюючи повну оплату товару - палива у спосіб придбання у відповідача талонів, сторона (покупець) розраховує на відпуск відповідного пального на АЗС постачальника у спосіб пред'явлення паливних талонів, обов'язок забезпечення здійснення якого покладається на відповідача, що передбачено умовами договору.
З урахуванням принципу вірогідності доказів судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, подані позивачем, є більш вірогідними, аніж ті, що надані відповідачем на їх спростування.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі №5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні положень цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
Відповідно до частини 1 ст.667 Цивільного кодексу України, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.670 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Пред'явлення вимоги має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до боржника.
Позивач стверджує, що звертався до відповідача з претензією за вих.№933/2-14 від 09.07.2025, відповідно до якої просив вирішити питання з поставкою палива будь-яким із запропонованих способів: - прийняти від Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області талони на 915 л. бензин А-95 та повернути їх вартість на момент придбання на рахунок Виконавчого комітету Новолатівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області; обміняти талони на 915 л. бензин А-95, талони на талони (скретч/картки) іншого постачальника палива (а.с.7, 8).
Однак матеріали справи не містять доказів направлення вказаної претензії на адресу відповідача.
Твердження заявника апеляційної скарги про те, що не направлення претензії №933/2-14 від 09.07.2025 позивачем відповідачу у липні 2025 року свідчить про те, що у позивача не було труднощів з отоваренням талонів, а звернення до господарського суду у вересні 2025 року через 9 місяців після закінчення строку дії договору, за відсутності доказів не підтверджує обставини того, що у позивача були перешкоди в отоваренні талонів на умовах договору №50/2024 від 05.08.2024, і це відбувалося за вини позивача, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, натомість господарським судом правомірно встановлено, що навіть за умови не доведення позивачем обставини направлення на адресу відповідача претензії, позивач скористався своїм правом щодо стягнення суми боргу шляхом пред'явлення до господарського суду позову (вх.№5052/25 від 22.09.2025) у даній справі.
Перевіривши розрахунок позивача, ураховуючи ціну за 1 літр пального, передбачену в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про те, що відповідач не виконав перед позивачем зобов'язань за договором на загальну суму 52045,20 грн, що є підставою для повернення попередньої оплати у вказаному обсязі.
З огляду на вище викладене, господарський суд обґрунтовано визнав позовні вимоги про стягнення із відповідача 52045,20 грн.
Щодо посилання апелянта на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі №917/1509/25, якою задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Гарант Ойл Групп» та скасовано рішення суду першої інстанції з ухваленням нового при схожих обставинах, колегія суддів зазначає, що частина 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлює правило: при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах апеляційних судів, не є обов'язковими для інших судів при розгляді аналогічних справ, оскільки в силу положень частини 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України тільки правові позиції Верховного Суду мають обов'язкову силу і враховуються іншими судами при застосуванні відповідних норм права.
Стосовно твердження позивача про те, що апелянт зловживає процесуальними правами та просить визнати дії ТОВ «Гарант Ойл Групп» зловживанням процесуальними правами та застосувати до апелянта заходи процесуального впливу, передбачені ст.43 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з положеннями частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1). Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
У постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 Верховний Суд зазначив, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково.
Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а саме перешкоджання судочинству.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесенню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. Процесуальні права надаються законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду у розгляді справ, правильному вирішенню спору. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту тощо) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №905/945/18).
Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливої форми процесуальне правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників судового процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав, які здійснюються лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом стосовно відомих обставин справи, у цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь у справі, а також з метою перешкодити суду розглянути і вирішити справу.
З огляду на принципи верховенства права і справедливості, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін тощо, функції судової системи, гарантії судочинства та процесуальні засоби не можуть застосовуватися виключно задля забезпечення інтересів лише однієї зі сторін господарської справи. Адже суд, розглядаючи позов конкретної особи, не обслуговує інтереси конкретного позивача, а діє відповідно до принципу верховенства права, справедливості та завдань судочинства (постанова Верховного Суду від 24.09.2024 у справі №918/822/23(559/2823/23)).
Колегія суддів зазначає, що звернення до суду з апеляційною скаргою є законною реалізацією конституційного права відповідача - ТОВ «Гарант Ойл Групп» на судовий захист. Господарський процесуальний кодекс України гарантує це право, і сам факт його використання не може розцінюватися як зловживання процесуальними правами.
Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.
Керуючись ст.129, пунктом 4 частини 1 ст.275, ст.276, ст.282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.01.2026 у справі №904/5369/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза