20 травня 2026 року
м. Київ
справа № 205/6358/13-ц
провадження № 61-214св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
Фаловської І. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2024 року у складі судді Бізяєвої Н. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня
2024 рокуу складі колегії суддів: Барильської А. П., Макарова М. О.,
Пищиди М. М., у справі зазаявою публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк», заінтересовані особи: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_1 , про видачу дубліката виконавчого листа,
Короткий зміст вимог заяви
У березні 2024 року публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (далі - ПАТ АКБ «Індустріалбанк») звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, заінтересовані особи: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 .
Заява мотивована тим, що заочним рішенням Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2013 року у справі № 205/6538/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2007 року № КRА/0900/311/07 у розмірі 45 426,55 доларів США, що еквівалентно станом на 11 липня 2013 року 363 094,42 грн, з яких заборгованість по кредиту 28 326,15 доларів США, що еквівалентно 226 410,92 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 31 липня 2010 року по 10 липня 2013 роки
17 100,40 доларів США, що еквівалентно 136 683,50 грн. Зазначене рішення суду набрало законної сили 30 грудня 2013 року.
10 січня 2014 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська видав виконавчий лист № 2/205/3064/2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь
ПАТ АКБ «Індустріалбанк» заборгованості за кредитним договором
від 17 липня 2007 року № ККА/0900/311/07 у розмірі 45 426,55 доларів США, що еквівалентно 226 410,92 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 31 липня 2010 року по 10 липня 2013 роки
17 100,40 доларів США, що еквівалентно 136 683,50 грн.
Вказаний виконавчий лист перебував на виконанні в Новокадацькому відділі державної виконавчої служби міста Дніпра.
22 червня 2019 року постановою про повернення виконавчого документа стягувачу державним виконавцем Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Демською Г. С. виконавчий лист
№ 2/205/3064/2013, виданий 10 січня 2014 року, було повернуто стягувачу та зазначено про можливість повторного пред'явлення виконавчого документу для виконання в строк до 22 червня 2022 року.
Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження про виконавче провадження № НОМЕР_1 вбачається, що виконавче провадження завершено, а також міститься інформація про постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі
пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Повторно виконавчий лист на виконання не пред'являвся, оскільки стягувачем постанову про повернення виконавчого документа без виконання разом з оригіналом виконавчого листа отримано не було.
Відповідно до листа Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13 лютого 2024 року № 49427, 22 червня 2019 року держаним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі
пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець вказав, що докази направлення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 22 червня 2019 року надати неможливо, у зв'язку із закінченням строку зберігання списків поштових відправлень.
Вказані обставини свідчать про те, що виконавчий лист 10 січня
2014 року № 2/205/3064/2013, виданий Ленінським районним судом
міста Дніпропетровська було втрачено при пересиланні від Новокадацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра до стягувача, тобто
не з вини АКБ «Індустріалбанк».
З урахуванням викладеного ПАТ АКБ «Індустріалбанк» просило суд видати дублікат виконавчого листа на виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2013 року у справі
№ 205/6538/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь
ПАТ АКБ «Індустріалбанк» заборгованості за кредитним договором
від 17 липня 2007 року № KRA/0900/311/07 у розмірі 45 426,55 доларів США, що еквівалентно 363 094,42 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня
2024 рокузаяву ПАТ АКБ «Індустріалбанк» задоволено. Видано дублікат виконавчого листа від 10 січня 2014 року № 205/6538/13-ц на підставі заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня
2013 року у справі № 205/6538/13-ц, відносно ОСОБА_1 , про стягнення
з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» заборгованості за кредитним договором від 17 липня 2007 року № KRA/0900/311/07 у розмірі
45 426,55 доларів США, що еквівалентно 363 094,42 грн, де заборгованості по кредиту - 28 326,15 доларів США, що еквівалентно 226 410,92 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом за період
з 31 липня 2010 року по 10 липня 2013 роки - 17 100,40 доларів США,
що еквівалентно 136 683,50 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до листа Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13 лютого 2024 року № 49427 станом на 12 лютого 2024 року детальну інформацію або копії з матеріалів виконавчого провадження надати неможливо, оскільки строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки, вказане виконавче провадження було знищено. Станом на 12 лютого 2024 року відомості про поштове направлення на адресу стягувача оригіналу виконавчого листа
№ 2/205/3064/2013 надати неможливо, у зв'язку з тим, що списки поштових відправлень відділу зберігаються в архіві протягом одного року, тобто їх було знищено.
ПАТ АКБ «Індустріальний» вказувало про те, що виконавчий лист до банку не надходив.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у стягувача та державного виконавця відсутній виконавчий лист, тобто його було втрачено, унаслідок чого наявні правові підстави для видачі дубліката виконавчого листа.
Оскільки постановою державного виконавця від 22 червня 2019 року виконавчий лист було повернуто стягувачу, відповідно строк пред'явлення його до виконання перервався та з 23 червня 2019 року розпочався новий відлік такого строку, який мав тривати до 23 червня 2022 року.
Проте Законом України від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» Розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» було доповнено пунктом 10-2, згідно з яким, зокрема, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Таким чином, на момент звернення стягувача до суду з цією заявою строк пред'явлення виконавчого документа до виконання з урахуванням вказаних вище положень пропущено не було.
Суд першої інстанції зазначив, що виконавчий лист було втрачено до закінчення строку, передбаченого для його пред'явлення до виконання.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Базюкевича Є. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська від 10 вересня 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доводи
ПАТ АКБ «Індустріальний»про те, що оригінал виконавчого листа у стягувача відсутній та не перебуває на примусовому виконанні у відповідних органах, узгоджуються з наявними у справі доказами та не спростовуються доводами заявника апеляційної скарги.
22 червня 2019 року постановою державного виконавця виконавчий лист було повернуто стягувачу, вказані обставини свідчать про те, що строк його пред'явлення перервався, а з 23 червня 2019 року розпочався новий відлік такого строку та тривав до 23 червня 2022 року.
26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнено
пунктом 10-2, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про те, що заява про видачу дубліката виконавчого листа подана банком у межах строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська
від 10 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 03 грудня 2024 року, просить скасувати оскаржувані судові рішення й залишити заяву ПАТ АКБ «Індустріалбанк» без розгляду, чи відмовити у задоволенні вказаної заяви.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2025 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
У лютому 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що банком без законних правових підстав пропущено строк на усунення недоліків заяви про видачу дубліката виконавчого листа, тому суд мав залишити цю заяву без розгляду.
Банком не підтверджено належними доказами факт втрати виконавчого документа.
Суди не звернули уваги на те, що постановою державного виконавця
від 22 червня 2019 року виконавчий документ повернуто стягувачу. Оскільки законом визначено строк повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання у три роки, тому до 22 червня 2022 року були наявні правові підстави для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Таким чином, банком, як стягувачем, пропущено визначений законом трирічний строк на повторне пред'явлення виконавчого документа.
Судами неправильно застосовано положення Закону України від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом установлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2013 року у справі № 205/6538/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2007 року № КRА/0900/311/07 у розмірі 45 426,55 доларів США, що еквівалентно станом на 11 липня 2013 року 363 094,42 грн, з яких заборгованість по кредиту 28 326,15 доларів США, що еквівалентно 226 410,92 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 31 липня 2010 року по 10 липня 2013 роки
17 100,40 доларів США, що еквівалентно 136 683,50 грн. Зазначене рішення суду набрало законної сили 30 грудня 2013 року.
10 січня 2014 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська видав виконавчий лист № 2/205/3064/2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь
ПАТ АКБ «Індустріалбанк» заборгованості за кредитним договором
від 17 липня 2007 року № ККА/0900/311/07 у розмірі 45 426,55 доларів США, що еквівалентно 226 410,92 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 31 липня 2010 року по 10 липня 2013 роки
17 100,40 доларів США, що еквівалентно 136 683,50 грн.
Відповідно до постанови старшого державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Демської Г. С. від 22 червня 2019 року (ВП НОМЕР_1), виконавчий лист № 2/205/3064/2013, виданий
10 січня 2014 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» боргу
в розмірі 363 094,42 грн було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
25 січня 2024 року ПАТ АКБ «Індустріалбанк» була направлена заява до Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), щодо направлення на адресу
ПАТ АКБ «Індустріалбанк» копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 22 червня 2019 року ВП № НОМЕР_1 та оригіналу виконавчого листа № 2/205/3064/2013, виданого 10 січня 2014 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» боргу в розмірі 363 094,42 грн.
Згідно з листом Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13 лютого 2024 року № 49427 на виконанні перебувало виконавче провадження
№ НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2/205/3064/2013 від 10 січня 2014 року, виданого Ленінським районним судом
м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь
ПАТ АКБ «Індустріальний» заборгованості у розмірі 363 094,42 грн. 22 червня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого провадження стягувачу на підставі пункту 2 частини першої
статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 12 лютого 2024 року детальну інформацію або копії з матеріалів виконавчого провадження надати неможливо, оскільки строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки, вказане виконавче провадження було знищено. Станом на 12 лютого 2024 року відомості про поштове направлення на адресу стягувача оригіналу виконавчого листа
№ 2/205/3064/2013 надати неможливо у зв'язку з тим, що списки поштових відправлень відділу зберігаються в архіві протягом одного року, відповідно, перевірити докази відправлення вказаних виконавчих листів з постановами про повернення виконавчого документа стягувачу неможливо.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
За частиною першою статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
У постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 20 травня 2021 року у справі № 1005/7133/2012, від 19 липня 2022 року
у справі № 750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21,
від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц, від 09 червня 2023 року
у справі № 607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили.
У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Судом установлено, що 22 червня 2019 року постановою державного виконавця виконавчий лист № 205/6538/13-ц, виданий 10 січня 2014 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» боргу в розмірі 363 094,42 грн було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
За статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Таким чином, строк повторного пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання відповідно до вказаних положень закону судами правильно було визначено до 23 червня 2022 року.
Разом з тим 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»
від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Воєнний стан, який запроваджено в Україні 24 лютого 2022 року, наразі не припинено та не скасовано.
Таким чином, з огляду на пункт 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», заява ПАТ АКБ «Індустріалбанк» про видачу дублікатів виконавчих листів, подана у березні 2024 року, є такою, що подана у межах строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заявник стверджував про те, що оригінал виконавчого листа в нього відсутній, як і не перебуває на примусовому виконанні.
25 січня 2024 року банк звернувся до державного виконавця з заявою про направлення йому оригіналу виконавчого листа.
Проте відповідно до листа державного виконавця від 13 лютого 2024 року
№ 49427, постановою державного виконавця від 22 червня 2019 року повернуто виконавчий лист від 10 січня 2014 року № 2/205/3064/2013 стягувачу. У зв'язку з закінченням строків зберігання виконавче провадження було знищено, тому неможливо надати його копію, також було знищено списки поштових відправлень відділу, унаслідок чого неможливо надати відомості про поштове направлення на адресу стягувача оригіналу виконавчого листа
№ 2/205/3064/2013.
Ураховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про те, що заявником належними та допустимими доказами підтверджено факт втрати виконавчого листа стягувачем, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Отже, виконавчий лист відсутній як у стягувача, так і у органів примусового виконання судових рішень, а у справі відсутні відомості про те, що заочне рішення про стягнення кредитної заборгованості, яке набрало законної сили і на виконання якого судом видано виконавчий лист, виконано у добровільному порядку.
Встановивши, що оригінал виконавчого документа втрачено, а строки для його пред'явлення до виконання стягувачем не пропущено, з метою дотримання загальних засад судочинства, суди дійшли правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви
ПАТ АКБ «Індустріалбанк» про видачу дубліката виконавчого документа.
У цьому випадку видача дубліката виконавчого документа є забезпеченням гарантованого Конституцією України права на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Доводи касаційної скарги заявника про те, що судами неправильно застосовано Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», на увагу не заслуговують, оскільки зводяться
до власного тлумачення вказаних норм закону, якими встановлено, що тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Посилання касаційної скарги на те, що банком без законних правових підстав пропущено строк на усунення недоліків заяви про видачу дублікату виконавчого листа, є безпідставними, оскільки таким обставинам судом першої інстанції була надана правова оцінка, а саме в ухвалі Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2024 року про продовження розгляду справи було зазначено, що від ПАТ АКБ «Індустріалбанк», в особі представника - адвоката Кабаєва Г. В. до суду надійшла заяви з додатками, зареєстрована в канцелярії 30 липня 2024 року, ознайомившись з якими встановлено, що недоліки заяви визначені в ухвалах суду були усунуті заявником.
Таким чином, відсутні правові підстави для залишення без розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа, унаслідок чого Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення без розгляду вказаної заяви.
Інші доводи касаційної скарги на висновки судів першої та апеляційної інстанцій не впливають та не є істотними.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, висновки судів є законними та обґрунтованими, тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення без розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня
2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня
2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська