27 травня 2026 року
м. Київ
справа № 490/3823/24
провадження № 61-13184св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пантюхов Валерій Сергійович, на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2024 року у складі судді Гуденко О. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Коломієць В. В., Серебрякової Т. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позовну заяву обґрунтував тим, що йому на праві власності належав автомобіль Mercedes-Benz GLS 450, державний номерний знак НОМЕР_1 .
23 лютого 2024 року о 14 год 54 хв у м. Миколаєві на перехресті вулиць Одеське шосе та Очаківська відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_2 , перед поворотом ліворуч не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині та скоїв зіткнення з його автомобілем марки Mercedes-Benz GLS 450, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , що рухався у попутному напрямку.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2025 року у справі № 490/1585/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Унаслідок вказаної ДТП належний йому автомобіль отримав механічні пошкодження.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПрАТ «СК «АРКС») згідно з полісом № 219212473.
Страховий ліміт за шкоду, заподіяну майну, складав160 000,00 грн.
Згідно зі звітом про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику автомобіля, - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 від 25 березня 2024 року № 023/03-24, складеного на замовлення водія ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz GLS 450, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 970 003,30 грн.
06 травня 2024 року ПрАТ «СК «АРКС» відшкодувало йому частину понесеної ним майнової шкоди у вигляді страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн.
Посилаючись на те, що залишок завданих майнових збитків йому не відшкодовано, що відповідає різниці між реальними збитками та страховим відшкодуванням, позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 810 003,30 грн у рахунок відшкодування завданої йому майнової шкоди та судовий збір у розмірі 8 705,63 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 443 900,03 грн майнових збитків, завданих пошкодженням автомобіля Mercedes-Benz GLS 450, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що сталася 23 лютого 2024 року, та 5 044,60 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що завдана позивачу майнова шкода перевищує ліміт відповідальності страховика у розмірі 160 000,00 грн, який 06 травня 2024 року виплачено позивачу. Отже, різниця між сумою страхової виплати та залишком майнової шкоди повинна бути відшкодована відповідачем як винуватцем у ДТП, що підтверджується звітом про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 від 08 березня 2024 року № 196/03-24, виконаного на замовлення ПрАТ «СК «АРКС».
Позивач не надав доказів на підтвердження факту проведення ремонту автомобіля або придбання запчастин у особи, яка є платником податку на додану вартість, а тому розмір оціненої шкоди має бути зменшений на суму податку на додану вартість. Оскільки ремонт виконувався власними силами позивача, то шкода підлягає зменшенню на загальну суму вартості таких робіт.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди у розмірі 443 900,03 грн (797 605,31 грн (вартість відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу) - 153 593, 06 грн (податок на додану вартість на запасні частини та матеріали) -40 112,22 грн (вартість робіт) = 603 900,03 грн - 160 000 грн (страхове відшкодування)).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв адвокат Пантюхов В. С., залишено без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2025 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає дійсним обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У жовтні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пантюхов В. С., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 715/2489/22 та від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Крім того, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, зокрема щодо дослідження доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- безпідставно поклали в основу розрахунку розміру відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, вартість відновлювального ремонту без урахування зносу (797 605,31 грн) замість реального майнового збитку з урахуванням зносу (383 583,35 грн);
- не врахували, що стягнення вартості ремонту без зносу є винятком із загального правила і потребує обов'язкового підтвердження позивачем понесених витрат на ці роботи, а у цій справі таких доказів не надано;
- не звернули увагу на те, що стягнута із заявника сума відшкодування (443 900,43 грн) значно перевищує розмір доведеного позивачем майнового збитку його автомобіля з урахуванням зносу (383 583,35 грн);
- проігнорували, що у матеріалах справи є декілька звітів та позицій оцінювачів, які кардинально відрізняються;
- не надали належної оцінки всім доводам і аргументам заявника тощо.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пантюхов В. С., виклав клопотання про зупинення виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2024 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2025 рокудо закінчення перегляду справи Верховним Судом.
Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пантюхов В. С., від інших учасників справи не надходили.
Межі касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пантюхов В. С., не містить доводів щодо оскарження рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2024 року, як залишене без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року, в частині висновків про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП, то оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині Верховним Судом не переглядається.
Отже, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2024 року та постанова Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року переглядаються Верховним Судом лише в частині визначення розміру відшкодування ОСОБА_1 майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 24 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пантюхов В. С., на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пантюхов В. С., з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Центрального районного суду м. Миколаєва матеріали справи № 490/3823/24; відмовлено у задоволенні клопотання заявника про зупинення виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2024 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року до закінчення перегляду справи Верховним Судом; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.
У листопаді 2025 року матеріали справи № 490/3823/24 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2026 року справу № 490/3823/24 призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 був власником автомобіля Mercedes-Benz GLS 450, державний номерний знак НОМЕР_1 .
23 лютого 2024 року о 14 год 54 хв у м. Миколаєві на перехресті вулиць Одеське шосе та Очаківська, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_2 , перед поворотом ліворуч не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині та скоїв зіткнення з автомобілем марки Mercedes-Benz GLS 450, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , що рухався у попутному напрямку.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2025 року у справі № 490/1585/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «АРКС» згідно з полісом № 219212473. Страховий ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн.
Згідно зі звітом про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 від 08 березня 2024 року № 196/03-24, виконаного на замовлення ПрАТ «СК «АРСК», вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz GLS 450, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 797 605,31 грн (включаючи податок на додану вартість (далі - ПДВ) на запасні частини, матеріали фарбування), вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу -383 583,35 грн (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування), вартість збитку 383 583, 35 грн.
Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику автомобіля, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 від 25 березня 2024 року № 023/03-24, виконаного на замовлення ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz GLS 450, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 970 003, 30 грн з ПДВ на запчастини, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 466069,16 грн з ПДВ на запчастини, вартість збитку - 466 069, 16 грн.
06 травня 2024 року ПрАТ «СК «АРКС» відшкодувало ОСОБА_1 частину понесеної ним майнової шкоди у вигляді страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн.
Також суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у цій справі не надав доказів фактичного проведення ремонту автомобіля Mercedes-Benz GLS 450, державний номерний знак НОМЕР_1 , або придбання запчастин до нього.
Звертаючись до суду із позовом, позивач вказував на те, що із відповідача на його користь підлягає стягненню різницяміж реальними збитками, завданими йому внаслідок вчинення ДТП, та страховим відшкодуванням, яка складає 810 003,30 грн (970 003, 30 грн (вартість відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу) - 160 000,00 грн (страхове відшкодування)).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди у розмірі 443 900,03 грн (797 605,31 грн (вартість відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу) -153 593, 06 грн (податок на додану вартість на запасні частини та матеріали) - 40 112,22 грн (вартість робіт) = 603 900,03 грн - 160 000 грн (страхове відшкодування)).
Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування
За положеннями статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно довикладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Вказані роз'яснення знайшли своє закріплення і у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 та Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16.
Отже, відшкодування майнової шкоди в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахуванням фізичного зносу його складових (деталей) є можливим виключно за умови належного документального підтвердження факту реального проведення такого ремонту, під час якого, зокрема були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів.
За відсутності в матеріалах справи доказів фактичного виконання ремонтних робіт, понесення витрат на придбання нових деталей, розмір реальних збитків, що підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдану шкоду, має визначатись обов'язково з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого майна, оскільки протилежне призведе до безпідставного поліпшення стану речі та збагачення потерпілого за рахунок правопорушника.
У цій справі, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, на вказане уваги не звернув, не врахував роз'яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», проігнорував відсутність у матеріалах справи жодних доказів на підтвердження факту проведення позивачем ремонту пошкодженого автомобіля та помилково здійснив розрахунок розміру відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП, виходячи із вартості відновлювального ремонту без урахуванням зносу (797 650,31 грн).
У свою чергу апеляційний суд, в силу повноважень, визначених статтею 374 ЦПК України, вказаних помилок суду першої інстанції не усунув, не перевірив правильність застосування судом норм матеріального права, не дослідив наявні у справі докази, а залишив таке судове рішення без змін.
Тому оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині розрахунку розміру відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП, не можуть бути визнані законними і підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення.
Здійснюючи новий розрахунок відшкодування майнової шкоди, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 08 березня 2014 року № 196/03-24, виготовленим за замовленням страховика фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 на дату оцінки 23 лютого 2024 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz GLS 450, державний номерний знак НОМЕР_1 , з урахуванням фізичного зносу деталей становить 383 583,35 грн, включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування (т. 2 а. с. 9-16).
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ.
При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).
Тож, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ стягується судом лише після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19, від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20 від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22.
Позивач у цій справі, всупереч положенням статей 12, 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів понесених фактичних витрат на ремонт автомобіля після ДТП і вони в матеріалах справи відсутні.
Тому сума відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП, підлягає зменшенню на суму ПДВ (20 %) - 76 716,67 грн.
Отже, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля Mercedes-Benz GLS 450, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що сталася 23 лютого 2024 року, у загальній сумі 146 866,68 грн (383 583,35 грн (вартість відновленого ремонту з урахуванням зносу деталей) - 76 716,67 грн (ПДВ 20 %) - 160 000,00 грн виплачене страхове відшкодування)).
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та не враховано правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пантюхов В. С., підлягає задоволенню частково; рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2024 року та постанова Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року в частині визначення розміру відшкодування майнової шкоди - скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
У цій постанові Верховний Суд зробив висновок про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 , скасування оскаржуваних судових рішень судів першої і апеляційної інстанції в частині визначення розміру відшкодування майнової шкоди, з ухваленням у цій частині нового судового рішення, тому розподіл судових витрат у цій справі підлягає зміні.
Оскільки розмір задоволених позовних вимог ОСОБА_1 (146 866,68 грн) становить 18,13 % від заявлених (810 003,30 грн), то відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 468,54 грн (8100,03 грн х 18,13 %) та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 605,60 грн, а всього - 2074,14 грн.
Водночас ОСОБА_1 зобов'язаний компенсувати ОСОБА_2 81,87% судові витрати зі сплати судового збору, які підлягали сплаті за подання апеляційної та касаційної скарг у загальному розмірі 10 175,79 грн ((4 439х150 % х 0,8) + (4 439х200 % х 0,8) х 81,87 %).
З урахуванням положень частини десятої статті 141 ЦПК України та оскільки на позивача ОСОБА_1 покладено у цій справі більшу частину судових витрат ніж на відповідачаОСОБА_2 , Верховний Суд зобов'язує ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_2 різницю у розмірі судових витрат, а саме 8 101,65 грн (10 175,79 -2 074,14).
Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пантюхов Валерій Сергійович, задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року в частині визначення розміру відшкодування майнової шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля Mercedes-Benz GLS 450, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 23 лютого 2024 року, у розмірі 146 866 (сто сорок шість тисяч вісімсот шістдесят шість) гривень 68 копійок.
Стягнути ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частину судових витрат, понесених на сплату судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг, у розмірі 8 101 (вісім тисяч сто одна) гривня 65 копійок.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк