Справа №755/5387/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4268/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
21 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка, Сумської обл., громадянина України, українця, офіційно не працюючого, із середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року задоволено клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 12 червня 2026 року включно.
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 3 328 000 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну місця свого проживання та/або роботи; не відлучатися за межі населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному, що у разі порушення ним обов'язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу в якій просить, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з обмеженням волі або застосування до підозрюваного ОСОБА_7 заставу 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала єнеобґрунтованою та такою, що поставлена всупереч вимог Конвенцій про захист прав людини і основоположних свобод, Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Апелянт вказує на те, що у судовому засідання під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 , стороною обвинувачення не було надано жодних доказів наявності відповідних ризиків.
Клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів сторони обвинувачення про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до його застосування.
Обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою повністю забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
Також апелянт зазначає, що встановлення зазначеного розміру застави є необґрунтованим та завідомо непомірним для підозрюваного. Такий розмір застави, що визначив місцевий суд, без відповідного та достатнього обґрунтування для її визначення саме у такому розміру, буде порушенням п. 3 ст. 5 Конвенції.
Таким чином, судом при постановленні оскаржуваного рішення не були належним чином з'ясовані та оцінені всі обставини справи, що призвело до постановлення оскаржуваного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, в підтримку вимог поданої апеляційної скарги, які просили її задовольнити з наведених в ній підстав, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, встановлено, що в провадженні слідчого відділу Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202610004000869 від 14.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану з 24.02.2022 року, який діє до теперішнього часу.
Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , у невстановлені досудовим розслідуванням спосіб, місці, дату та час, але не пізніше 07.04.2026 року, вступив у злочинну змову разом із невстановленими досудовим розслідуванням особами, спрямовану на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, під приводом легалізації та «відмивання» грошових коштів. З цією метою, невстановлені досудовим розслідуванням особи розробили злочинний план, відповідно до якого, за допомогою телефонних дзвінків невстановлені досудовим розслідуванням особи здійснювали пошук осіб літнього віку, в яких наявні грошові кошти, рухоме та нерухоме майно та які на їх думку здатні піддатися психологічному тиску та обману, з метою отримання від таких осіб грошових коштів. Крім того, невстановлені досудовим розслідуванням особи, з тією ж метою, здійснювали пошук особи, яка нехтуючи моральними засадами суспільства в частині поваги до людської гідності та літнього віку потерпілих осіб, а також, незважаючи на військову агресію Російської Федерації та діючий воєнний стан на території України, могла б виконувати протиправні дії за їхніми вказівками, з метою особистого незаконно матеріального збагачення за рахунок чужого майна.
Так, у невстановлені досудовим розслідуванням час, спосіб та місці, невстановлені досудовим розслідуванням особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого незаконно матеріального збагачення, відповідно до заздалегідь розробленого плану, до своєї протиправної діяльності залучили ОСОБА_7 у ролі виконавця, який, відповідно до відведеної йому злочинної ролі, повинен забирати грошові кошти у потерпілих осіб та в подальшому, перераховувати їх на відповідні банківські рахунки та електронні гаманці, за що повинен отримати грошову обіцяну винагороду.
Інші співучасники в ході підготовки до вчинення злочинів попередньо реєстрували в месенджері «Вайбер» профілі на вигадані імена, використовуючи різні номери мобільних телефонів, при цьому, додаючи на аватар в месенджері «Вайбер» герби різних силових структур, а саме СБУ, НПУ, НАБУ та інших для справлення враження на потерпілих осіб, а також, вчинення на них певного психологічного тиску.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, невстановлена досудовим розслідуванням особа, відповідно до відведеної їй злочинної ролі, 01.04.2025 року, приблизно о 10 годині 48 хвилин, використовуючи месенджер «Вайбер» та профіль з номером мобільного телефону НОМЕР_1 , зателефонувала до потерпілої ОСОБА_11 на її номер телефону мобільного оператора «Київстар» за номером НОМЕР_2 та чоловічим голосом представившись працівником Служби безпеки України, повідомила останній, що її нібито, було викрито у співпраці з державно-агресором. Надалі, 07.04.2026 року, о 16 годині 10 хвилин, на зазначений номер мобільного телефону потерпілої ОСОБА_11 із номеру НОМЕР_3 зателефонувала невстановлена особа, яка представилась співробітником Національної поліції України на прізвище « ОСОБА_12 », та з метою справлення психологічного впливу, повідомила потерпілій ОСОБА_11 , що на даний час, її підозрюють у державній зраді через співпрацю з РФ, як одного з співучасників злочину. Цього самого дня на мобільний номер потерпілої у месенджері «Вайбер» почали телефонували інші особи чоловічої та жіночої статі, які представлялись останній діючими співробітниками СБУ на прізвище ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , та використовуючи методи залякування, почали здійснювати психологічний тиск, під приводом використання потерпілою ОСОБА_11 грошових коштів, що пов'язані з країною - агресором та співпрацю з останніми. Одночасно з цим, останній повідомили, що з метою збереження власних грошових коштів, потерпіла ОСОБА_11 повинна передати грошові кошти, нібито, працівникам СБ України, з метою їх подальшого «декларування».
У подальшому, невстановлені досудовим розслідуванням особи, відповідно до відведеної їм злочинної ролі, використовуючи різні голоси, у тому числі, і чоловічі, і жіночі, а також, використовуючи різні номери мобільних телефонів, здійснюючи психологічний тиск на потерпілу ОСОБА_11 , повідомили, що остання має перейти на сеанс відеозв'язку, в ході якого, продемонструвати на камеру наявні у неї грошові кошти, після чого, передати їх для перевірки. Для посилення враження на потерпілу ОСОБА_11 , останні в месенджері «Вайбер» надіслали потерпілій ОСОБА_11 фото документу, який мав назву «Повістка» та містив зображення символіки Служби безпеки України, зображення печатки Служби безпеки України та підпис «заступника начальника - начальника слідчого відділу полковника СБУ ОСОБА_15 », зі змісту якого вбачалось, що остання є підозрюваною «у справі за ч. 2 ст. 111 КК України».
Так, 07.04.2026 року, невстановлені досудовим розслідуванням особи, відповідно до відведеної їм злочинної ролі, в черговий раз, розмовляючи з потерпілою ОСОБА_11 , використовуючи психологічний тиск, шляхом обману запевнили потерпілу ОСОБА_11 , що перевіривши передані нею грошові кошти, повернуть їх назад та домовились з потерпілою про передачу грошових коштів, нібито, працівнику СБ України, який повинен зустрітись з нею та, використавши кодове слово-пароль « НОМЕР_4 », для підтвердження, що він є саме працівником СБ України та забрати у неї грошові кошти.
З цією метою, невстановлені досудовим розслідуванням особи, відповідно до відведеної їм злочинної ролі, в ході телефонної розмови, 07.04.2025 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , повідомили потерпілій ОСОБА_11 , що їй необхідно прибути до місця передачі грошових коштів, тобто, прибути до житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 39-з, для зустрічі з нібито працівником СБ України та передати останньому грошові кошти.
У свою чергу, діючи за попередньою змовою групою осіб, разом із невстановленими досудовим розслідуванням особами, усвідомлюючи протиправність свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого незаконно матеріального збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_7 , відповідно до відведеної йому злочинної ролі виконавця, видаючи себе за співробітника СБ України, 07.04.2026 року, приблизно о 19 годині 19 хвилин, прибув за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 39-з, де зустрівшись із потерпілою ОСОБА_11 , повідомив останній кодове слово-пароль, а саме: « НОМЕР_4 » (яке йому попередньо зазначили інші співучасники) та отримав від неї грошові кошти в сумі 128 850 доларів США (що в перерахунку, відповідно до курсу НБУ 43, 58 гривень за 1 долар США станом на 07.04.2026 становить 5 615 283 гривень).
Після чого, ОСОБА_7 , діючи відповідно до відведеної йому злочинної ролі, утримуючи при собі здобуті шахрайським шляхом грошові кошти в сумі 128850 доларів США (що в перерахунку, відповідно до курсу НБУ 43, 58 гривень за 1 долар США станом на 07.04.2026 становить 5 615 283 гривень), що належать потерпілій ОСОБА_11 , усвідомлюючи настання суспільно небезпечних наслідків та не бажаючи бути викритим, з метою уникнення відповідальності, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись грошовими коштами, відповідно до розробленого злочинного плану, який був доведений йому до відома іншими співучасниками, а саме, цього самого дня переказав грошові кошти на надані йому реквізити електронного гаманця, які на даний час не встановлені.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисних дій, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 190 КК України.
14 квітня 2026 року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
14 квітня 2026 року в порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
16.04.2026 слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
На обґрунтування вимог даного клопотання слідчий зазначив, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення; протоколом допиту потерпілого; протоколом затримання ОСОБА_7 ; протоколами допитів свідків; протоколами пред'явлення для впізнання особи за фотознімками; протоколами перегляду цифрових записів; речовими доказами та іншими матеріалами в їх сукупності.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на потерпілих, свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, доводять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
На даний час, існують ризики, передбачені ч. ч. 1, 3-5 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі та будучи обізнаним із санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років; може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки обізнаний про місця здійснення ними їх трудової діяльності, з метою схилити їх до дачі неправдивих показань у судовому засіданні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме, не з'являтися за викликами до слідчого для проведення слідчих та процесуальних дій; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки притягувався до кримінальної відповідальності за злочин проти власності.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що підозрюваний не вчинить інше кримінальне правопорушення, наразі, відсутні.
Так, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, продовження протиправної діяльності.
Враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 (всі перелічені та обґрунтовані вище ризики) та ст. 178 КПК України, такі як: п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України - провина підозрюваного у вчиненні злочину доводиться вагомими доказами (перелічені вище); п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється - за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років позбавлення волі; п. 3 ч. 1 ст. 178 КПК України - вік та стан здоров'я підозрюваного (не є неповнолітнім чи особою похилого віку, стан здоров'я дозволяє перебувати в умовах слідчого ізолятору); п. 4 ч. 1 ст. 178 КПК України - соціальні зв'язки, не одружений, офіційно не працевлаштований; п. 7 ч. ст. 178 КПК України - майновий стан; п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України; п. 12 ч.1 ст. 178 КПК України - ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема, ризик летальності, що його створює підозрюваний.
Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам і застосування більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваної особи.
Все вищезазначене дає достатні підстави вважати, що підозрювана особа при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, у подальшому, може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, тяжкість покарання є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду при обранні запобіжного заходу.
Тому, враховуючи перелічені ризики, саме такий запобіжний захід, що пов'язаний з ізоляцією від суспільства, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
16.04.2026 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 12 червня 2026 року включно.
Одночасно визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 3 328 000 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну місця свого проживання та/або роботи; не відлучатися за межі населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177,178,183,КПК України.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання, було вислухано пояснення ОСОБА_7 доводи прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Слідчим суддею встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, яка підтверджується наявними доказами, зокрема: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.04.2026 року; протоколом огляду місця події від 13.04.2026 року; рапортами працівників поліції від 13.04.2026 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.04.2026 року; протоколом обшуку від 14.04.2026 року; протоколами допиту потерпілої та свідків від 14.04.2026 року; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.04.2026 року; постановами про визнання речовим доказом від 14.04.2026 року; протоколом огляду речей від 14.04.2026 року; протоколом огляду від 14.04.2026 року та повідомленням про підозру від 14.04.2026 року.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінено в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про можливе вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, репутацію підозрюваного, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Також слідчим суддею, враховано, що за злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, останній офіційно не працевлаштований.
Вказані вище обставини, а також суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , на думку слідчого судді, дають підстави для висновку, що існують з боку підозрюваного ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховування від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків та продовження протиправної діяльності.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.
З огляду на встановлення наявності обґрунтованої підозри, доведеність існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, особу підозрюваного та конкретні обставини правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 слідчий суддя обґрунтовано вважав, що будь-який більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти встановленим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , а тому наявні підстави для задоволення клопотання слідчого та застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи наявність ризиків, підвищену суспільну-небезпеку інкримінованого ОСОБА_7 злочину, колегія суддів дійшла до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
Враховуючи характер вчинення злочину, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки підозрюваного та може потягнути за собою настання негативних наслідків.
З урахуванням зазначеного, вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині не заслуговують на увагу.
Дані, на які посилаються в апеляційній скарзі захисник, не є такими, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Також, суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Слідчим суддею під час визначення застави, враховано конкретні обставини кримінального провадження та суспільну небезпеку інкримінованих ОСОБА_7 кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та інші дані про особу підозрюваного, у зв'язку з чим прийшов до висновку, що запропонований прокурором розмір застави, а саме 1 680 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, є невиправданим за наявних обставин, а тому не може бути застосований. Водночас, вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, який буде відповідним і достатнім, слідчий суддя дійшов висновку, що заставу слід встановити в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, обставини підозри, характер інкримінованих дій та дані про особу підозрюваного, в сукупності, свідчать про виключність випадку та що застава в межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою, яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених обов'язків. Тому застава визначена в розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб є обґрунтованою.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, з урахуванням ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Колегія суддів, приходить до висновку, що визначена підозрюваному ОСОБА_7 застава у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як альтернатива запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час є співмірною з існуючими в кримінальному провадженні обставинами і ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційній скарзі про те, що слідчий суддя впорушення вимог статті 194 КПК України не надав належну оцінку ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, проігноровано дані про особу підозрюваного, невідповідності винятковості тримання під вартою, порушено принцип пропорційності, а також невідповідністю розміру застави вимогам ст. 182 КПК України, є безпідставними.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини були виправданими та необхідними елементами, що визначали потреби в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просила скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з викладеними в них доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4