Справа №757/17457/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3718/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
20 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями захисника ОСОБА_6 ,який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 27.05.2026 включно.
Одночасно визначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України, у розмірі 1502 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб що становить 5 000 000 (п'ять мільйонів) грн., яка може бути внесена (заставодавцем) на депозитний рахунок Печерського районного суду міста Києва.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі внесення застави, наступні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_10 , потерпілим, ОСОБА_11 та іншими свідками у провадженні, як безпосередньо, так й через інших осіб;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 27.05.2026 року включно.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
Покладено на прокурора у кримінальному провадженні контроль за виконанням ухвали суду.
Взято підозрюваного під варту в залі суду.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, з доповненнями в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Апелянт вказує на те, що той факт, що розмір застави у 5 000 000 грн. є завідомо непомірним для підозрюваного свідчить і те, що більшу половину внесено сторонньою особою. Відповідно, розмір застави, яку дійсно здатен сплатити підозрюваний та члени його родини становить 2 300 000 грн., а інша ж частина вже є завідомо непомірною. ОСОБА_7 є діючим працівником органів прокуратури, заробітна плата є єдиним джерелом його доходів.
Застава у 5 000 000 грн. у поєднанні із відстороненням від посади з одночасним покладенням обов'язків має наслідком позбавлення можливості отримувати заробітну плату, що в своїй сукупності вже призвело до того, що підозрюваний обмежений у пересуванні, позбавлений доходів, перебуває під постійним психологічним тиском та вже фінансово виснажений.
Також апелянт зазначає, що ухвалою слідчого судді на підозрюваного покладено, у т.ч., й обов'язок утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_10 , потерпілим ОСОБА_11 та іншими свідками у провадженні, як безпосередньо, так й через інших осіб. Однак положеннями п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України чітко визначено можливість покладення обов'язку на підозрюваного утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом.
Тому формулювання: «іншими свідками у провадженні, як безпосередньо, так й через інших осіб» не відповідає КПК України, більш того є неконкретизоване та призводить до можливості зловживань сторони обвинувачення, оскільки не встановлено чіткий перелік із осіб, з якими ОСОБА_7 заборонено спілкуватися.
Крім того апелянт зазначає, що оскаржуваною ухвалою на підозрюваного покладено обов'язок не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду. При цьому 30.03.2026 ухвалою слідчого судді Печорського районного суду м. Києва ОСОБА_7 відсторонено від займаної посади прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області, яка розташована у м. Бровари Київської області (додається). Проте у відділі кадрів прокуратури Київської області ОСОБА_7 повідомили, що відсторонення від посади не є тотожним звільненню, тому він зобов'язаний прибувати до Броварської окружної прокуратури Київської області. Однак одночасне встановлення заборони ОСОБА_7 на залишення м. Києва із відсторонення від займаної посади прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області, яка розташована у м. Бровари Київської області за адресою вул. Київська, 137, поєднане із відмовою прокурора у наданні дозволу на перебування у робочі дні та робочі години уБроварській окружній прокуратурі Київської області в сукупності створюють послідовні штучні підстави для звільнення ОСОБА_7 з органів прокуратури з причин, які не залежать від його волі чи поведінки.
Апелянт звертає увагу на фактичне втручання у спілкування захисника та підозрюваного, яке полягає у тому, що робоче місце захисника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 є м. Біла Церква Київської області (додається), а обмеження пересування Київською областю, замість м. Київ спростить доступ до правничої допомоги та не створюватиме штучних перешкод у доступу до права на захист, оскільки кожне відвідування підозрюваним свого захисника фактично потребує дозволу сторони обвинувачення, що за своєю суттю є втручанням у конфіденційне спілкування адвоката та клієнта.
Також апелянт звертає увагу на те, що слідчим суддею повністю проігноровано можливість передачі підозрюваного ОСОБА_7 на порукипредставникам ГО «СТВОРЕНІ ДІЯТИ».
Апелянт також зазначає про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки слідчим суддею прийнято рішення на підставі неіснуючих доказів, а саме в ухвалі слідчий суддя стверджує, що доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри на даній стадії є безпідставними, оскільки протилежне підтверджується наступними доказами: протоколами оглядів місця події, постановами про визнання речових доказів, протоколу огляду відео, постановами про призначення експертиз, протокол затримання особи у порядку ст. 208 КПК України. Однак всі перелічені докази у матеріалах справи відсутні, більше того, такі докази стороною обвинувачення не надавались.
При цьому, ОСОБА_7 взагалі не затримано у порядку ст. 208 КПК України, відеозаписи у справі відсутні, експертизи не призначено, інформація про будь-які речові докази відсутня.
Також апелянт просить врахувати, що сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_7 причетний до завдання збитків 26.03.2026 потерпілому ОСОБА_12 на суму 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США, що становить 2 193 610 грн. (із розрахунку за курсом НБУ 43,8722 грн. за 1 долар США) (додається).
Враховуючи, що нібито завдано збитків ОСОБА_7 спільно із іншим підозрюваним ОСОБА_10 , то цілком логічно, що максимальна сума застави може бути збільшена до суми завданих збитків, а зважаючи, що на даний час 2 підозрюваних, яким інкриміновані одні і ті ж дії, що відображається і у кваліфікації за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України, то очікувано, що сума застави має бути по 1 096 805 грн. на кожного із підозрюваних. При цьому КПК України чітко встановлює розмір застави у такій категорії справ на рівні від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто від 266 240 грн. до 998 400 грн.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, в підтримку вимог поданої апеляційної скарги, які просили її задовольнити з наведених в них підстав, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з доповненнями сторони захисту вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши наведені у апеляційній скарзі, з доповненнями сторони захисту доводи, колегія суддів приходить до висновку, що вказана апеляційна скарга, з доповненнями захисникаОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026000000000280 від 16.03.2026 за підозрою ОСОБА_10 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до ст.ст. 40, 42, 276, 277, 278 КПК України, слідчим за погодженням з прокурором 27.03.2026 здійснено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України, а саме у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах
В межах даного кримінального провадження, 30.03.2026 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування вимог даного клопотання слідчий зазначив, що згідно з наказом керівника Київської обласної прокуратури від 05.09.2025 № 1768к ОСОБА_7 призначено на посаду прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області з 10.09.2025, в порядку переведення з органів Херсонської обласної прокуратури.
Так, у провадженні слідчого відділу Броварського РУП ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження № 12025111130002337 від 15.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_13 від 22.01.2026 у справі № 361/425/26 задоволено клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На виконання зазначеної ухвали, 18.02.2026 старшим слідчим СВ Броварського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 , проведено обшук, під час якого, окрім інших працівників правоохоронних органів, брав участь прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 .
Під час проведення обшуку виявлено грошові кошти, що належать ОСОБА_12 , у сумі 55 000 доларів США та 39 900 євро, які відповідно до ухвали суду не були предметом відшукання та не підлягали вилученню, оскільки не стосуються предмета вказаного кримінального провадження.
Після виявлення слідчим зазначених грошових коштів прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, але не пізніше 13 год. 20 хв. 18.02.2026, зателефонував своєму безпосередньому керівнику - першому заступнику керівника Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 , та повідомив про факт їх виявлення.
Після цього у ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , які діяли умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, виник спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами ОСОБА_12 у особливо великих розмірах, шляхом обману, що виразився у повідомленні завідомо неправдивих відомостей та створенні у ОСОБА_12 хибного уявлення про наявність правових підстав для вчинення дій щодо накладення арешту на належне йому майно, з метою спонукання його до добровільної передачі грошових коштів.
Надалі, з метою реалізації свого злочинного умислу, попередньо узгодивши свої дії з ОСОБА_10 , прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 надав вказівку слідчому вилучити вказані грошові кошти, як тимчасово вилучене майно.
Після цього, прокурор ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про арешт, зокрема грошових коштів вилучених під час обшуку у ОСОБА_12 .
Ураховуючи, що законних підстав для арешту коштів вилучених під час обшуку не було, ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_13 від 06.03.2026 постановленою у справі № 361/425/26 клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 подане ним у кримінальному провадженні № 12025111130002337 від 15.12.2025 задоволено частково - в частині арешту грошових коштів у сумі 55 тисяч доларів США та 39 900 Євро відмовлено.
Після того як слідчий СВ Броварського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_11 повернув зазначені грошові кошти ОСОБА_12 , 13.03.2026 на мобільний телефон останнього з номером НОМЕР_1 у месенджері «WhatsApp» зателефонував ОСОБА_7 з номера НОМЕР_2 та повідомив про намір зустрітися з ОСОБА_12 біля адміністративної будівлі Броварської окружної прокуратури Київської області за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 137, на що останній погодився, не усвідомлюючи злочинного характеру подальших дій співрозмовника.
Під час зазначеної зустрічі, що відбулася 13.03.2026 близько 11 год., ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_12 , що з ним бажає поспілкуватися його керівник. Через деякий час до них підійшов перший заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 , який, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, повідомив завідомо неправдиві відомості про наявність підстав для подальшого кримінального переслідування та можливість впливу на арешт майна, чим ввів ОСОБА_12 в оману щодо реальних правових наслідків.
Надалі ОСОБА_10 зазначив, що у разі наміру ОСОБА_12 і надалі розпоряджатися вказаними земельними ділянками, останній має передати їм грошові кошти у сумі 100 000 доларів США, після отримання яких ОСОБА_10 та ОСОБА_7 не буде вжито заходів щодо накладення арешту на зазначене майно, тим самим використовуючи обман як спосіб впливу на волевиявлення потерпілого з метою отримання неправомірної вигоди.
При цьому ОСОБА_10 та ОСОБА_7 достеменно усвідомлювали, що відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України виключне право на тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження чи користування майном, тобто накладення арешту, належить до компетенції суду, а тому їхні твердження не відповідали дійсності та були спрямовані на введення в оману.
ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , висуваючи вимогу про передачу їм грошових коштів під умовою ненакладення арешту на майно, усвідомлювали, що їх дії є способом обману, спрямованим на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 , створюють штучні обмеження у здійсненні ним правомочностей власника та суперечать нормам законодавства України.
Надалі, 18.03.2026 близько 15 год., під час зустрічі ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , що відбулася біля адміністративної будівлі Броварської окружної прокуратури Київської області за адресою: м. Бровари, вул. Київська, 137, ними обговорено зменшення розміру грошових коштів до 50 000 доларів США, які необхідно передати за ненакладення арешту на земельні ділянки, що свідчить про продовження реалізації злочинного умислу шляхом коригування умов обману.
У подальшому, 26.03.2026 близько 12 год., ОСОБА_10 переслідуючи мету спрямовану на заволодіння коштами ОСОБА_12 прибув за його місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 , після чого з мобільного номера НОМЕР_3 здійснив дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_12 за номером НОМЕР_1 через мобільний додаток «WhatsApp» та зазначив про необхідіність їх зустрічі біля будинку, продовжуючи реалізацію спільного злочинного плану.
Під час розмови з ОСОБА_12 ОСОБА_10 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_12 , а саме грошовими коштами у сумі 50 000 доларів США, зазначив про два можливі варіанти подальших дій. Зокрема, у першому випадку, за умови передачі грошових коштів в обумовленому розмірі, арешт на належні ОСОБА_12 земельні ділянки накладатися не буде, а у разі відмови від передачі коштів - арешт буде накладено на земельні ділянки, які на цей час уже поділені на менші за площею та фактично не існують як окремі об'єкти, тим самим створюючи у потерпілого хибне уявлення про наявність реальної загрози його майновим правам.
При цьому ОСОБА_10 зазначив, що грошові кошти у сумі 50 000 доларів США з метою конспірації необхідно передати через пункт обміну валют за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 38, із використанням QR-коду та зазначенням номера телефону, що свідчить про заздалегідь продуманий спосіб заволодіння коштами.
Після завершення розмови на мобільний телефон ОСОБА_12 НОМЕР_1 у мобільному додатку «WhatsApp» з номера НОМЕР_3 надійшло повідомлення, яке містило відповідний QR-код та адресу зазначеного пункту обміну валют.
Прибувши до відділення обміну валют за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 38, ОСОБА_12 перебуваючи під впливом обману, створеного ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , передав працівниці обміну валют у касі № 5 грошові кошти, здійснивши платіж за реквізитами (посиланням), зазначеними у відповідному повідомленні.
Після цього ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що грошові кошти передано у спосіб, про який він домовлявся з ОСОБА_10 , на що ОСОБА_7 відповів, що прийняв інформацію до відома та зазначив, що викличе його наступного тижня, чим підтвердив узгодженість дій та обізнаність із фактом передачі коштів.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану виконали всі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, а саме повідомили завідомо неправдиві відомості та створили у ОСОБА_12 хибне уявлення про наявність правових підстав для вчинення дій щодо накладення арешту на належне йому майно, з метою спонукання його до добровільної передачі грошових у сумі 50 000 доларів США.
Разом із тим кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від їхньої волі, оскільки після передачі зазначених грошових коштів працівнику пункту обміну валют працівниками Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань було проведено обшук, під час якого вказані грошові кошти вилучено.
Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджуються зібраними під час досудового розслідування матеріалами, а саме:
- заявою ОСОБА_12 про вчинення кримінального правопорушення від 16.03.2026;
- протоколами допиту ОСОБА_12 з додатками від 16.03.2026, 18.03.2026 та 26.03.2026;
- протоколом огляду та вручення грошових коштів від 26.03.2026 та додатку до нього;
- протоколом обшуку приміщення відділення обміну валют від 26.03.2026;
- протоколом обшуку службового кабінету підозрюваного ОСОБА_10 ;
- рапортом ГСУ ДБР від 27.03.2026, а також іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
У відповідності до п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 , покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Обставинами, на підставі яких сторона обвинувачення дійшла висновку про наявність вказаних ризиків є те, що кримінальне правопорушення, що інкримінується ОСОБА_7 є особливо тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Вищевикладене свідчить також про те, що ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, співучасть за попередньою змовою групою осіб у шахрайському заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах, може планувати втечу та переховування від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Про це свідчить й той факт, що при затриманні співучасника ОСОБА_10 та обшуку Броварської окружної прокуратури Київської області, ОСОБА_7 залишив її приміщення, вимкнув мобільний термінал та вживав заходів до уникнення свого затримання в порядку ст. 208 КПК України.
ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості залишити територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.
Перебування нашої держави у стані війни з російською федерацією може також сприяти ОСОБА_7 до залишення меж підконтрольної Україні території, що унеможливить подальше проведення належного досудового розслідування та судового розгляду.
Крім цього, у кримінальному провадженні на теперішній час не встановлені всі спільники ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , які причетні до вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з чим інші особи матимуть можливість сприяти його переховуванню з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Зважаючи на інкримінування підозрюваному злочину за ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, а також на міру покарання, яка загрожує йому, сторона обвинувачення обґрунтовано вважає, що ОСОБА_7 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, вчинятиме дії спрямовані на знищення або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні, збір яких на даний час слідством не завершено, що значно вплине на процес доказування вини як підозрюваного, так й співучасників, інших можливих спільників, які діяли за попередньою змовою групою осіб.
На теперішній час у кримінальному провадженні не проведений увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені усі місця зберігання предметів та документів, що можуть бути використані як речові докази, не встановлені усі особи причетні до його вчинення.
Підозрюваний ОСОБА_7 та інші члени групи за попередньою змовою під час вчинення кримінального правопорушення, з метою узгодження дій по реалізації злочинного плану вживали заходи конспірації та приховування своєї діяльності. Зокрема, використовували мобільні термінали, інші електронні засоби, які за своїм функціоналом дозволяють спілкуватися шляхом направлення зображень і текстових повідомлень. Вказані засоби зв'язку, як знаряддя підготовки вчинення злочину, містять докази протиправної діяльності підозрюваного та інших співучасників, а тому, усвідомлюючи важливість доказового значення цих предметів для досудового розслідування, підозрюваний матиме можливість вжити заходів до їх приховання, знищення чи спотворення наявної у них інформації.
Досудове розслідування на даний час триває, збираються відомості на підтвердження винуватості ОСОБА_7 і співучасників за попередньою змовою, які б прокурор вважав достатніми для завершення слідства, а тому знищення таких відомостей негативно вплине на повноту кримінального провадження.
Разом з тим, ОСОБА_7 , маючи тісні зв'язки у державних та правоохоронних органах, може незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів, інших учасників кримінального провадження, з метою надання недостовірних показів, зміни раніше наданих у кримінальному провадженні показів і уникнення кримінальної відповідальності.
Оскільки підозрюваному вручені повідомлення про підозру та клопотання про обрання запобіжного заходу з доданими до нього матеріалами досудового розслідування, якими воно обґрунтовується, відповідно останній отримав можливість знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які містять значиму інформацію, у тому числі щодо проведених слідчих та процесуальних дій, які йому до цього були невідомі. З урахування вказаної обставини підозрюваний, перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, матиме можливість обговорювати з співучасниками, іншими невстановленими особами, причетними до протиправної діяльності, як відомі, так й невідомі органу досудового розслідування обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, та усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатиметься вплинути на цих осіб, розробити стратегію ухилення від відповідальності. Крім цього, враховуючи важливість та силу доказового значення висновків експертів у цьому провадженні підозрюваний, як особисто так і через інших осіб, може вдатися до впливу на цих учасників процесу у цьому ж кримінальному провадженні з метою дискредитації їх висновків. Враховуючи встановлення факту вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення у складі групи за попередньою змовою, у т.ч. з іншими невстановленими особами, перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, усвідомлюючи, що відомі йому особи з числа невстановлених на даний час стороною обвинувачення, можуть надати правдиві показання щодо його ролі у вчиненні кримінального правопорушення, намагатиметься вплинути на них з метою домогтися надання неправдивих показань на свою користь чи унеможливити своє викриття, а також приховування можливих співучасників та осіб, що їм сприяли.
Встановлення об'єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення можливе лише шляхом проведення допитів осіб яким вони відомі. Таким чином, у органу досудового слідства є достатньо даних вважати, що використовуючи вплив на учасників кримінального провадження з метою мінімізації негативних наслідків для себе, підозрюваний має можливість впливати на потерпілого, свідків, інших осіб, які ще не допитані, з метою розроблення загальної, узгодженої стратегії уникнення від кримінальної відповідальності.
Обставинами, на підставі яких сторона обвинувачення дійшла висновку, що ОСОБА_7 перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином є те, що у випадку засудження за ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, до нього може бути застосовано виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Перебуваючи на волі до вирішення питання щодо виявлення майна з метою його конфіскації та накладення на нього арешту наявний ризик того, що ОСОБА_7 вчинить активні дії щодо його приховування, перешкоджаючи таким чином кримінальному провадженню, зокрема досягненню мети та завдань кримінального провадження, невідворотності покарання та його достатності.
Також на цей час у кримінальному провадженні перевіряється причетність низки інших осіб до підготовки та вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, у тому числі осіб, знайомих з підозрюваним. Враховуючи викладене, існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може узгоджувати свої дії з невстановленими на даний час особами та таким чином намагатися не допустити викриття себе, а також встановлення обставин вчинення злочину. Також підозрюваний, усвідомлюючи, що досудове розслідування перебуває в активній стадії та проводяться слідчі дії, спрямовані на встановлення персональних даних осіб, причетних до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, зможе сприяти переховуванню таких осіб від органу досудового розслідування, у тому числі керувати такою протиправною діяльністю та фінансувати її.
ОСОБА_7 , будучи учасником групи за попередньою змовою, може вчинити інші кримінальні правопорушення, щодо потерпілого з метою уникнення відповідальності, а також продовжити кримінальне правопорушення проти власності у складі вказаної групи.
Вказане дає підстави стверджувати про те, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення умисно і цілеспрямовано, чітко усвідомлюючи при цьому протиправність власних дій.
Підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту є наявність обґрунтованої підозру у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів, інших учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення.
З урахуванням викладених обставин жоден більш м'який запобіжний захід, крім запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.
Інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать усунення існуючих ризиків, оскільки ОСОБА_7 надалі матиме можливість контактувати з співучасниками, іншими особами які можливо причетні до шахрайських дій, й узгоджувати з ними свої дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, вчинення незаконного впливу на потерпілого, свідків, експертів, інших учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та/бо продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Зокрема такі контакти можливі за допомогою різного роду засобів зв'язку, у тому числі, які неможливо відслідкувати гласними чи негласними засобами контролю.
Зазначені ризики є суттєвими і їхньому настанню неможливо запобігти у разі застосування до ОСОБА_7 будь-яких інших запобіжних заходів.
Вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_7 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Враховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_7 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проте, застава у розмірі 998 400 гривень, що є верхньою межею у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину вказаного ступеню тяжкості, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_7 відповідних процесуальних обов'язків у разі звільнення з-під варти після її внесення.
Враховуючи тяжкість, специфіку кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, репутацію підозрюваного, особливо великий розмір предмету злочину, нездатність застави у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, є необхідним визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у 1803 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6 000 384 (шість мільйонів триста вісімдесят чотири) гривні, оскільки внесення застави в саме такому розмірі достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним ОСОБА_7 , покладених обов'язків у разі звільнення з-під варти після її внесення, а також забезпечить утримання останнього від реалізації вищевказаних ризиків.
30.03.2026 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання старшого слідчого та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 27.05.2026 включно.
Одночасно визначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України, у розмірі 1502 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб що становить 5 000 000 (п'ять мільйонів) грн., яка може бути внесена (заставодавцем) на депозитний рахунок Печерського районного суду міста Києва.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі внесення застави, наступні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_10 , потерпілим, ОСОБА_11 та іншими свідками у провадженні, як безпосередньо, так й через інших осіб;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 27.05.2026 року включно.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до ст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею в цілому прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання, було вислухано пояснення підозрюваного,думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, колегією суддів встановлено, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, навіть у сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_7 , інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучені до клопотання.
Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, колегія суддів вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_7 .
Таким чином, виходячи з даних, що містяться в матеріалах клопотання, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, за викладених у клопотанні обставин.
На об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді, дає достатні підстави вважати про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, підтверджується даними, що містяться в матеріалах справи, про що обґрунтовано вказав в ухвалі слідчий суддя щодо причетності ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити дане правопорушення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Колегією суддів також встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчим суддею під час розгляду клопотання та вирішенні питання щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлено, наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховування від органів досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності, вчинення впливу на інших учасників кримінального провадження, в тому числі тих, з якими злочин вчинено у співучасті, можливість сховати чи знищити речі, які мають значення для кримінального провадження, а також доведена можливість впливу на свідків та потерпілого.
Отже, слідчий суддя у відповідності до положень ст.ст. 176, 177, 178 КПК України враховував тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , за вчинення особливо тяжкого злочину, а тому відповідно до п. 4 ст. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення.
З огляду на встановлення наявності обґрунтованої підозри, доведеність існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, особу підозрюваного та конкретні обставини правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 колегія суддів вважає, що будь-який більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти встановленим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , а тому наявні підстави для задоволення клопотання слідчого та застосування до ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи наявність ризиків, підвищену суспільну-небезпеку інкримінованого ОСОБА_7 злочину, колегія суддів дійшла до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та слідчим суддею в ухвалі вказаних ризиків, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи характер вчинення злочину, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки підозрюваного та може потягнути за собою настання негативних наслідків.
Дані, на які посилаються в апеляційній скарзі захисник, не є такими, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.
При цьому є слушними твердження апелянта про те, що слідчий суддя в оскаржуванній ухвалі зазначив, що доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри на даній стадії є безпідставними, оскільки протилежне підтверджується наступними доказами: протоколами оглядів місця події, постановами про визнання речових доказів, протокол огляду відео, постановами про призначення експертиз, протокол затримання особи у порядку ст. 208 КПК України. Однак всі перелічені докази у матеріалах справи відсутні, більше того, такі докази стороною обвинувачення не надавались. Протедана обставина не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, виходячи з того, що в клопотанні слідчого зазначено перелік доказів, які повязують підозрюваного ОСОБА_7 обставинами, які розслідуються у кримінальному провадженні № 62026000000000280 від 16.03.2026 за підозрою ОСОБА_10 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України та які долучено до клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на його обгрунтування, також вони були враховані слідчим суддею під час постановлення оскаржуваної ухвали, що підтверджується її змістом.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Також, суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Слідчим суддею під час визначення застави, враховано обставини кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_7 та характер інкримінованих діянь, їх корисливий мотив та підвищену суспільну небезпеку кримінального правопорушення, наявність ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, враховано стадію досудового розслідування, а тому вважав за необхідне визначити заставу у розмірі 1502 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5 000 000 грн., оскільки внесення застави у зазначеному розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, обставини підозри, характер інкримінованих дій, та дані про особу підозрюваного в сукупності свідчать про виключність випадку та що застава в межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою, яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених обов'язків. Тому застава визначена в розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, з урахуванням ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Колегія суддів, приходить до висновку, що визначена підозрюваному ОСОБА_7 застава у розмірі 1502 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5 000 000 грн., як альтернатива запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час є співмірною з існуючими в кримінальному провадженні обставинами і ризиками та її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційних скаргах про те, що слідчий суддя впорушення вимог статті 194 КПК України не надано належну оцінку обґрунтованості підозри повідомленої ОСОБА_7 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 190 КК України, оцінку ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, проігноровано дані про особу підозрюваного, невідповідності винятковості тримання під вартою, порушено принцип пропорційності, а також невідповідністю розміру застави вимогам ст. 182 КПК України, є безпідставними.
Також колегія суддів не погоджується із твердженням сторони захисту про те, що встановлення заборони ОСОБА_7 на залишення м. Києва із відстороненням від займаної посади прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області, яка розташована у м. Бровари Київської області за адресою вул. Київська, 137, поєднане із відмовою прокурора у наданні дозволу на перебування у робочі дні та робочі години у Броварській окружній прокуратурі Київської області в сукупності створюють послідовні штучні підстави для звільнення ОСОБА_7 з органів прокуратури з причин, які не залежать від його волі чи поведінки.
З матеріалів клопотання вбачається, що покладення обов'язку на ОСОБА_7 , який полягає у забороні залишення м. Києва, обумовлено запобіганню спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а тому з урахуванням стадії досудового розслідування, вказаний обов'язок є доцільним на даний час.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
Щодо тверджень апелянта про те, що слідчим суддею повністю проігноровано можливість передачі підозрюваного ОСОБА_7 на порукипредставникам ГО «СТВОРЕНІ ДІЯТИ», то вони не заслуговують на увагу, виходячи з того, що з журналу судового засідання вбачається, що слідчим суддею заслухано керівника-засновника Громадської організації "Створені Дія Ти" - ОСОБА_14 щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді особистої поруки. Однак як зазначалось вище, слідчий суддя встановив, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини були виправданими та необхідними елементами, що визначали потреби в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзів доводи та підстави, з яких захисник просив скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційну скаргу, з доповненнями захисника ОСОБА_6 ,який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу, з доповненнямизахисника ОСОБА_6 ,який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , -залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4