Справа №757/9793/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3247/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
20 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2026 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №42023113330000037.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, з доповненнями в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу сторони захисту та скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 30.09.2025 у кримінальному провадженні №42023113330000037.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що слідчий суддя не здійснив аналізу конкретних доказів, доданих до скарги на підозру, які чітко вказують на відсутність події кримінального правопорушення, як такого, не навів, які саме факти підтверджують причетність особи, не співставив доводи сторін, послався на загальні фрази без жодного обґрунтування.
Апелянт вказує на те, що захист наголошував на наявності ухвали Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 р., яка прямо зобов'язувала ліквідатора продати майно на тих умовах, які слідство вважає злочинними. Виконання чинного судового рішення не може бути подією злочину, однак слідчий суддя в ухвалі це питання оминув.
Також, захист наголошував на тому, що за Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) практично кожен етап - від оцінки до підписання актів - відбувається з відома комітету кредиторів та суду, та, як наслідок, затверджено ними. Постановою від 26.05.2022 Верховний Суд підтвердив законність відмови Міноборони у закритті справи та санкціонував подальше проведення ліквідаційної процедури, що виключає протиправність намірів ліквідатора.
Ухвалою від 19.03.2024 року Господарський суд Черкаської області затвердив фінальний звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ДП «ЧБМУ». Суд констатував, що мета ліквідаційної процедури досягнута та на момент закриття справи жоден учасник (у тому числі ФДМУ чи Міноборони) не оскаржував дії ліквідатора щодо продажу майна чи нарахування винагороди.
Тобто, арбітражний керуючий діяв у стані повної правової визначеності, керуючись чинними судовими рішеннями. Це виключає можливість існування прямого умислу на вчинення злочину та корисливої мети.
Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції проігноровано Акт позапланової перевірки Міністерства юстиції України від 01.08.2025 №57/25, винесений за результатами перевірки саме тих фактів, що викладені у підозрі, який встановив відсутність порушень у діях ОСОБА_7 , як арбітражного керуючого.
При цьому, відсутність події кримінального правопорушення означає, що фактичні обставини, які описані стороною обвинувачення, не підтверджують самого факту вчинення діяння, передбаченого кримінальним законом. Зокрема, встановлені матеріалами провадження дії особи можуть свідчити про здійснення нею повноважень у межах чинного законодавства, господарської доцільності або професійної діяльності, без наявності протиправного характеру. При цьому відсутні об'єктивні дані, які б підтверджували сам факт заподіяння шкоди охоронюваним законом інтересам або настання суспільно небезпечних наслідків як обов'язкового елементу події злочину.
Крім того, сукупність доказів не дає підстав стверджувати про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями особи та ймовірними негативними наслідками, а також не підтверджує факту зловживання повноваженнями чи їх використання всупереч інтересам служби чи держави. У таких умовах відсутність події кримінального правопорушення виключає можливість кримінальної відповідальності, оскільки один із ключових елементів складу злочину - сама подія - не доведений належними та допустимими доказами.
Відсутність події кримінального правопорушення в конкретному випадку обґрунтовується тим, що всі дії ліквідатора ОСОБА_7 щодо реалізації майна здійснювалися в межах ліквідаційної процедури, відкритої Постановою Господарського суду Черкаської області від 16.10.2018 у справі № 01/5026/333/2011. Продаж майна відбувався в порядку, встановленому спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері банкрутства (неплатоспроможності) - Кодексом України з процедур банкрутства, через офіційну державну систему електроних аукціонів «ПРОЗЗОРО.ПРОДАЖІ», що забезпечувало публічність, прозорість та вільний доступ будь-яких учасників до торгів. Формування лотів та визначення умов продажу, включаючи початкову ціну та можливість її зниження на повторних аукціонах, було офіційно погоджено колегіальним органом - комітетом кредиторів боржника. Більш того, таке пониження прямо врегульовано Кодексом України з процедур банкрутства. Таким чином, відчуження об'єктів за ціною, що сформувалася в результаті ринкових торгів, не є зловживанням, а є законним результатом процедури банкрутства, спрямованої на задоволення вимог кредиторів у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
Крім того, посилання слідства на порушення порядку погодження з Міністерством оборони України не може свідчити про наявність події злочину, оскільки на момент проведення аукціонів тривав процес передачі активів до сфери управління Фонду державного майна України згідно з розпорядженнями Кабінету Міністрів України. Зміна законодавства щодо обов'язкового продажу майна як єдиного майнового комплексу набула чинності 15.04.2023, тоді як підготовчі процедури та оголошення про проведення торгів були ініційовані раніше на підставі діючих на той момент норм матеріального права та рішень комітету кредиторів. Відтак, дії арбітражного керуючого відповідали актуальному процесуальному статусу підприємства-банкрута та були спрямовані на виконання професійних обов'язків за винагороду, встановлену законом, що виключає наявність корисливого умислу чи протиправного посягання на державні інтереси.
Заслухавши суддю доповідача щодо змісту оскаржуваної ухвали та доводів апеляційної скарги, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, з доповненнями та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, також зазначив, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні закінчено та обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 18.03.2026 направлено до Соснівського районного суду м. Черкаси, для його розгляду по суті пред'явленого обвинувачення, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З наявних матеріалів судового провадження убачається, що 13.02.2026 адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , звернулась до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зі скаргою в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №42023113330000037, в якій просила скасувати повідомлення про підозру старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 від 30.09.2025 р. у кримінальному провадженні № 42023113330000037, якою ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.
10.03.2026 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №42023113330000037.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що дослідивши матеріали скарги та надану копію на повідомлення про підозру, вбачається, що посилання сторони захисту на необґрунтованість пред'явленої підозри, яка не відповідає зібраним в ході досудового розслідування матеріалам, є безпідставними, оскільки порядок повідомлення про підозру дотримано, а зміст її відповідає положенням ст. 277 КПК України.
Разом з тим, доводи сторони захисту, щодо обґрунтованості підстав для скасування повідомлення про підозру, не можуть лягти в основу підстав необґрунтованості пред'явленої підозри, оскільки доказів на підтвердження таких обставин немає.
При цьому, на даній стадії досудового розслідування обставини викладені у повідомленні про підозру вказують на достатність підстав причетності ОСОБА_7 до інкримінованих кримінальних правопорушень.
За таких обставин, слідчий суддя прийшов до висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, є законним, вмотивованим та відповідає вимогам ст. 277 КПК України.
Дане рішення слідчого судді, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Під час перегляду оскаржуваної ухвали апеляційним судом встановлено, що слідчим суддею при розгляді скарги адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 ,на повідомлення про підозру старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 від 30.09.2025 р. у кримінальному провадженні № 42023113330000037, якою ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, в повній мірі дотримані вищевказані вимоги кримінального процесуального Закону.
Повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.
Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.
При цьому під час апеляційного розгляду встановлено, що у кримінальному провадженні№ 42023113330000037 від 24.07.2023, досудове розслідування закінчено та складено обвинувальний акт щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , який направлено 18.03.2026 до Соснівського районного суду м. Черкаси, для розгляду по суті пред'явленого обвинувачення.
Згідно ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
При цьому у разі направлення обвинувального акту до суду вже не слідчий суддя, а саме суд першої інстанції під час судового провадження вирішує всі питання за даним провадженням, в тому числі щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у ньому. За таких обставин судовий контроль, що здійснюється на стадії досудового розслідування слідчим суддею, переходить до повноважень суду першої інстанції під час судового провадження, саме з моменту закінчення досудового розслідування - направлення обвинувального акту до суду.
Отже, всі питання, що виникають під час кримінального провадження, вирішуються стадійно і лише тим судом, який має на це компетенцію на відповідній стадії.
Протилежне може призвести до одночасного вирішення одних й тих самих питань в різних судових провадженнях в одному кримінальному провадженні, в тому числі різними судами, що неминуче створить як неприпустиму конкуренцію повноважень всередині судової влади, так і поставить під загрозу прогнозованість та стабільність кримінального провадження як чітко визначеної стадійної процедури.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів - не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника, - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 277, 278, 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4