20 травня 2026 року Справа № 915/21/26
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
за участі представників учасників справи:
від позивача (представник позивача) - не з'явився,
від відповідача (представник відповідача) - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Карпенчука Андрія Васильовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БУДАЛЬЯНС ГРУП», вул. Слобідська сьома, 70/8, м. Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 40445002
про: стягнення 549 334,80 грн.
Фізична особа-підприємець Карпенчук Андрій Васильович звернувся до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 08.01.2026 (вх. № 410/26 від 09.01.2026), в якій просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будальянс Груп» (код ЄДРПОУ 40445002) на користь фізичної особи-підприємця Карпенчука Андрія Васильовича (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) суму основної заборгованості в розмірі 415 000,00 грн, пеню в розмірі 61 297,31 грн, 3 % річних в розмірі 16 212,95 грн та 56 824,54 грн збитків від інфляції; а також судовий збір в розмірі 6592,02 грн та витрати по оплаті професійної правничої допомоги 30 000,00 грн. Також позивач просить суд приймаючи рішення про стягнення боргу, зазначити в рішенні про нарахування 3% річних до моменту фактичного виконання рішення.
В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає, що на виконання умов договору № 22/11-22 від 22.11.2022 позивач надав, а відповідач прийняв 1312 машино-годин послуг крана-маніпулятора загальною вартістю 1690900,00 грн, при цьому ТОВ «БК «Будальянс Груп» оплатило надані послуги частково на суму 1275900,00 грн. За даними позивача, станом на дату подання позовної заяви залишок основної заборгованості відповідача складає 415000,00 грн. Позивач стверджує, що в порушення умов пунктів 2.4., 2.5. договору № 22/11-22 від 22.11.2022 та вимог статті 903 ЦК України, відповідач надані позивачем послуги не оплатив, чим допустив неналежне виконання зобов'язань за договором.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на приписи 11, 14, 207, 627-629, 638, 642, 901, 903 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2026 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/21/26 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 02.03.2026 об 11:30; постановлено позивачу у строк до 16.02.2026 надати суду письмові пояснення щодо спірних правовідносин, з посиланням на первинні документи, якими підтверджуються зазначені в позовній заяві обставини надання ФОП Карпенчуком А.В. та прийняття ТОВ «БК «Будальянс Груп» у період з листопада 2022 року по листопад 2025 року послуг крана-маніпулятора на загальну суму 1 690 900,00 грн (з наданням суду відповідних доказів); встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України. Так, копію ухвали було надіслано представнику позивача та відповідачу в електронні кабінети в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронних кабінетів одержувачів 02.02.2026 о 21:18, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2026 у справі № 915/21/26 позивач та відповідач отримали 03.02.2026.
24.02.2026 до суду від Фізичної особи-підприємця Карпенчука Андрія Васильовича надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 24.02.2026 (вх. № 2480/26 від 24.02.2026) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 02.03.2026.
02.03.2026 до суду від Фізичної особи-підприємця Карпенчука Андрія Васильовича на виконання вимог ухвали Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2026 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» додаткові пояснення у справі б/н від 28.02.2026 (вх. № 2725/26 від 02.03.2026) щодо обставини надання позивачем та прийняття відповідачем у період з листопада 2022 року по листопад 2025 року послуг крана-маніпулятора, з доданими до них відповідними доказами.
Пояснення позивача прийняті судом до розгляду, а відповідні докази залучені до матеріалів справи.
02.03.2026 до суду від Фізичної особи-підприємця Карпенчука Андрія Васильовича надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 28.02.2026 (вх. № 2733/26 від 02.03.2026) про витребування доказів, в якому позивач просить суд витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «БУДАЛЬЯНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 40445002) належним чином засвідчену копію договору № 22/11-22 від 22 листопада 2022 року.
Крім того, 02.03.2026 до суду від Фізичної особи-підприємця Карпенчука Андрія Васильовича надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 28.02.2026 (вх. № 2731/26 від 02.03.2026), з яким суду надано докази направлення відповідачу клопотання про витребування доказів.
Вищевказані клопотання разом з доданими до них доказами залучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2026 було задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Карпенчука Андрія Васильовича б/н від 28.02.2026 (вх. № 2733/26 від 02.03.2026) про витребування доказів у справі № 915/21/26; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БУДАЛЬЯНС ГРУП» належним чином засвідчену копію договору № 22/11-22 від 22.11.2022, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Карпенчуком Андрієм Васильовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БУДАЛЬЯНС ГРУП» (постановлено витребувані докази надати суду у строк до 30.03.2026); продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 02.04.2026 о 10:30.
30.03.2026 до суду від Фізичної особи-підприємця Карпенчука Андрія Васильовича надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 27.03.2026 (вх. № 4344/26 від 30.03.2026) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 30.03.2026.
02.04.2026 до суду від Фізичної особи-підприємця Карпенчука Андрія Васильовича надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 02.04.2026 (вх. № 4620/26 від 02.04.2026) про проведення підготовчого засідання, призначеного на 02.04.2026 без участі позивача та його представника.
Підготовче засідання у справі № 915/21/26, призначене на 02.04.2026, не відбулося, у зв'язку з оголошенням у місті Миколаєві повітряної тривоги, та, відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2026 було повідомлено учасників справи про проведення засідання 05.05.2026 о 14:50.
29.04.2026 до суду від Фізичної особи-підприємця Карпенчука Андрія Васильовича надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 28.04.2026 (вх. № 6147/26 від 29.04.2026) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 29.04.2026.
05.05.2026 до суду від Фізичної особи-підприємця Карпенчука Андрія Васильовича надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 05.05.2026 (вх. № 6558/26 від 05.05.2026) про проведення підготовчого засідання, призначеного на 05.05.2026 без участі позивача та його представника.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.05.2026, занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження у справі № 915/21/26 та призначено її до судового розгляду по суті на 20.05.2026 об 11:30.
По час та місце проведення засідання учасників справи було повідомлено відповідною ухвалою від 05.05.2026.
13.05.2026 до суду від Фізичної особи-підприємця Карпенчука Андрія Васильовича надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 13.05.2026 (вх. № 7109/26 від 13.05.2026) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 18.05.2026.
В судове засідання 20.05.2026 учасники справи не з'явилися. При цьому, під час проведення засідання до суду від представника Фізичної особи-підприємця Карпенчука Андрія Васильовича надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява № 19/05-18-ad від 20.05.2026 (вх. № 7526/26 від 20.05.2026) про розгляд справи без участі позивача та його представника. За змістом вказаної заяви представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові.
Відповідач свого представника в засідання не направив, про причини неявки суду не сповістив, про час та місце проведення засідання був повідомлений належним чином. Так, копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 05.05.2026 було надіслано відповідачу в електронний кабінет в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БУДАЛЬЯНС ГРУП» 05.05.2026 о 20:43, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 05.05.2026 у справі № 915/21/26 відповідач отримав 06.05.2026.
Крім того, необхідно зауважити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 05.05.2026 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Водночас, відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За такого, у судовому засіданні 20.05.2026 за результатами розгляду справи за наявними матеріалами судом було підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.
22.11.2022 між Фізичною особою-підприємцем Карпенчуком Андрієм Васильовичем, як Підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БУДАЛЬЯНС ГРУП», як Замовником, був укладений Договір № 22/11-22 (далі - Договір), відповідно до предмету якого Підрядник надає, а Замовник приймає на послуги Кран-маніпулятор з гідравлічним керуванням для виконання робіт останнім.
При розгляді справи судом враховано, що надана позивачем до матеріалів справи копія Договору № 22/11-22 від 22.11.2022 не містить підпису та печатки зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БУДАЛЬЯНС ГРУП». З пояснень позивача вбачається, що на дату подання позовної заяви позивач не має у своєму розпорядженні підписаного ТОВ «БК «Будальянс Груп» договору № 22/11-22 від 22.11.2022. Разом із тим, Фізична особа-підприємець Карпенчук А.В. стверджує, що його пропозиція про укладення договору прийнята відповідачем, а умови, які наведені в проєкті договору № 22/11-22 від 22.11.2022 відповідачем повністю погоджені. Договір виконаний зі сторони підрядника, та частково виконаний відповідачем у справі, тому він не може вважатись неукладеним.
Надаючи оцінку відповідним обставинам, судом взяте до уваги таке.
Наявна в матеріалах справи копія Договору містить реквізити - № 22/11-22 від 22.11.2022. Вказана копія договору, як уже було наведено вище, свідчить про те, що останній не підписаний зі сторони відповідача.
Разом із тим, матеріали справи містять копію Додаткової угоди № 1 від 30.12.2022 до Договору № 22/11-22 від 22.11.2022, яка підписана представниками обох сторін та скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БУДАЛЬЯНС ГРУП».
Надані до матеріалів справи первинні документи щодо виконання вказаного договору (акти надання послуг, банківські виписки) також містять посилання на те, що такі документи оформлені в рамках договору № 22/11-22 від 22.11.2022.
За такого, суд зазначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження обставин укладання між сторонами Договору № 22/11-22 від 22.11.2022 на умовах, що відображені у наданій позивачем копії є такими, що з огляду на їх вірогідність дозволяють дійти висновку, що факти, які розглядаються, мали місце.
Суд також констатує, що ухвалою від 02.03.2026 було, зокрема, за клопотанням позивача витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію договору № 22/11-22 від 22.11.2022, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Карпенчуком Андрієм Васильовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БУДАЛЬЯНС ГРУП» (постановлено витребувані докази надати суду у строк до 30.03.2026).
Копію вказаної ухвали була надіслано відповідачу в електронний кабінети в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету одержувача 03.03.2026 о 21:25, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою. З урахуванням приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України вказану ухвалу слід вважати врученою відповідачу 04.03.2026.
Водночас, ні протягом встановленого ухвалою строку (до 30.03.2026) ні станом на дату розгляду справи по суті, відповідач не надав суду витребуваних доказів, як і не повідомив суд щодо неможливості їх подання.
З урахуванням наведеного, судом враховується, що за приписами ч. 10 ст. 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Отже, враховуючи вищенаведені обставини справи та приписи процесуального законодавства у сукупності, суд вважає за можливе визнати встановленою обставину укладання між сторонами Договору № 22/11-22 від 22.11.2022 на умовах, що відображені у наданій позивачем копії.
Так, за умовами наведеного Договору сторони погодили, зокрема, таке:
- вартість робіт по Договору складається з вартості фактично наданих послуг (п. 2.1);
- ціна машино-години роботи Маніпулятора є динамічною і може уточнюватись при зміні ринкових цін на експлуатаційні матеріали, запасні частини, енергетичні ресурси, зміні рівня заробітної плати з урахуванням інфляції, та зміною інших витрат, викликаних кон'юнктурою ринку (п. 2.2);
- при довгостроковому наданню на послуги Маніпулятора, Замовник щомісячно проводить оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника згідно акта виконаних робіт в термін до 10 числа місяця наступного за звітним (п. 2.5);
- при затримці оплати за надані послуги більше ніж 30 календарних днів після закінчення встановленого строку платежу Підрядник має право припинити виконання робіт, але не раніше ніж через 10 календарних днів після повідомлення про це Замовника, у разі затримки перерахування платежів більш ніж на 90 календарних днів Підрядник має право розірвати Договір і вимагати стати пені та відшкодування збитків, завданих розірванням Договору в частині не покритій пенею (п. 4.2);
- всі суперечки між сторонами, в яких не було досягнуто згоди, вирішуються у відповідності до чинного законодавства України в Господарському суді України (п. 5.1);
- строк дії даного договору з 22 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року (п. 6.5);
- якщо жодна із Сторін, на протязі 10-ти днів до закінчення терміну дії даного Договору, не заявить про намір його розірвати, то дія даного Договір продовжується на наступний рік (п. 6.6).
30.12.2022 між сторонами було укладено (у тому числі підписано та скріплено печаткою замовника) Додаткову угоду № 1 до Договору, за змістом якої сторони погодили викласти в новій редакції п. 1.2 Договору:
«п. 1.2. Ціна однієї маш.-години становить - 1300,00 грн».
Крім того, за умовами Додаткової угоди № 1 від 30.12.2022 сторони погодили, що інші умови Договору № 22/11-22 від 22.11.2022 не змінені даної угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання.
За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, у період з листопада 2022 року по листопад 2024 року Фізична особа-підприємець Карпенчук А.В. надав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БУДАЛЬЯНС ГРУП» прийняло послуги крана-маніпулятора на загальну суму 1 690 900,00 грн.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до матеріалів справи копії актів надання послуг по договору № 22/11-22 від 22.11.2022:
- № А1 від 30.11.2023 на суму 49 000,00 грн;
- № А1 від 28.04.2023 на суму 208 000,00 грн;
- № А3 від 31.05.2023 на суму 239 200,00 грн;
- № А6 від 13.06.2023 на суму 70 200,00 грн;
- № А7 від 31.07.2023 на суму 65 000,00 грн;
- № А8 від 31.08.2023 на суму 65 000,00 грн;
- № А-9 від 30.09.2023 на суму 65 000,00 грн;
- № А-10 від 31.10.2023 на суму 71 500,00 грн;
- № А-11 від 30.11.2023 на суму 71 500,00 грн;
- № А-12 від 31.12.2023 на суму 71 500,00 грн;
- № 1 від 31.01.2024 на суму 65 000,00 грн;
- № 2 від 29.02.2024 на суму 65 000,00 грн;
- № 4 від 30.04.2024 на суму 130 000,00 грн;
- № 0000-00005 від 31.05.2024 на суму 65 000,00 грн;
- № 7 від 30.06.2024 на суму 65 000,00 грн;
- № 8 від 31.07.2024 на суму 65 000,00 грн;
- № 9 від 31.08.2024 на суму 65 000,00 грн;
- № 19 від 30.09.2024 на суму 65 000,00 грн;
- № 24 від 31.10.2024 на суму 65 000,00 грн;
- № 55 від 30.11.2024 на суму 65 000,00 грн.
Відповідач в свою чергу здійснив лише часткову оплату за надані послуги, а саме: як вбачається з наданої до матеріалів справи банківської виписки, у період з 29.12.2022 по 13.06.2024 від відповідача надійшло 11 платежів на загальну суму 1 275 900,00 грн, зокрема:
- платіж від 29.12.2022 на суму 200 000,00 грн (призначення платежу: «За послуги кран- манiпулятора зг Договору №22/11-22 вiд 22.11.2022р. Без ПДВ»);
- платіж від 25.01.2023 на суму 13 000,00 грн (призначення платежу: «За послуги кран- манiпулятор згiдно Договiр №22/11-22 вiд 22.11.2022р.,без ПДВ.»);
- платіж від 14.04.2023 на суму 60 000,00 грн (призначення платежу: «За послуги кран- манiпулятор згiдно Договiр №22/11-22 вiд 22.11.2022р.,без ПДВ.»);
- платіж від 14.04.2023 на суму 61 000,00 грн (призначення платежу: «За послуги кран- манiпулятор згiдно Договiр №22/11-22 вiд 22.11.2022р.,без ПДВ.»);
- платіж від 05.06.2023 на суму 232 000,00 грн (призначення платежу: «За послуги кран- манiпулятор згiдно Договiр №22/11-22 вiд 22.11.2022р.,без ПДВ.»);
- платіж від 16.10.2023 на суму 200 000,00 грн (призначення платежу: «За послуги кран- манiпулятор згiдно Договiр №22/11-22 вiд 22.11.2022р.,без ПДВ.»);
- платіж від 27.12.2023 на суму 209 000,00 грн (призначення платежу: «За послуги кран- манiпулятор згiдно Договiр №22/11-22 вiд 22.11.2022р.,без ПДВ.»);
- платіж від 11.03.2024 на суму 100 000,00 грн (призначення платежу: «За послуги кран- манiпулятор згiдно Договiр №22/11-22 вiд 22.11.2022р.,без ПДВ.»);
- платіж від 01.05.2024 на суму 100 000,00 грн (призначення платежу: «За послуги кран- манiпулятор згiдно Договiр №22/11-22 вiд 22.11.2022р.,без ПДВ.»);
- платіж від 10.06.2024 на суму 50 000,00 грн (призначення платежу: «За послуги кран- манiпулятор згiдно Договiр №22/11-22 вiд 22.11.2022р.,без ПДВ.»);
- платіж від 13.06.2024 на суму 50 000,00 грн (призначення платежу: «За послуги кран- манiпулятор згiдно Договiр №22/11-22 вiд 22.11.2022р.,без ПДВ.»).
Таким чином, за даними позивача, заборгованість відповідача за надані послуги наявна по 7 актам наданих послуг, які підписані обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень:
- № 0000-00005 від 31.05.2024 на суму 65 000,00 грн (позивачем в рахунок вказаного акту враховано часткову оплату в розмірі 40 000,00 грн, залишок заборгованості по акту складає 25 000,00 грн);
- № 7 від 30.06.2024 на суму 65 000,00 грн;
- № 8 від 31.07.2024 на суму 65 000,00 грн;
- № 9 від 31.08.2024 на суму 65 000,00 грн;
- № 19 від 30.09.2024 на суму 65 000,00 грн;
- № 24 від 31.10.2024 на суму 65 000,00 грн;
- № 55 від 30.11.2024 на суму 65 000,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач 08.12.2025 скеровував відповідачу (за адресою вказаною в договорі та за актуальною адресою реєстрації місцезнаходження) претензію № 88/12 від 08.12.2025, в якій висловив вимогу сплатити основний борг у розмірі 415 000,00 грн, а також компенсаційні нарахування та пеню.
На підтвердження наведених обставин позивачем надано суду копії описів вкладення у цінний лист, фіскальні чеки та поштові накладні.
Водночас, матеріали справи не містять доказів реагування відповідача на вказану претензію, ні у формі здійснення відповідних платежів, ні у формі подання будь-яких заперечень чи пояснень.
Вказані обставини і спонукали позивача звернутися до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом, між сторонами виник спір стосовно оплати відповідачем наданих йому позивачем послуг на підставі укладеного між сторонами Договору № 22/11-22 від 22.11.2022 (за актами наданих послуг № 0000-00005 від 31.05.2024, № 7 від 30.06.2024, № 8 від 31.07.2024, № 9 від 31.08.2024, № 19 від 30.09.2024, № 24 від 31.10.2024, № 55 від 30.11.2024).
Так, ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно із ч.1 ст. 903 ЦК України, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. При цьому загальне правило статті 903 ЦК України передбачає оплатність послуги за договором про надання послуги, якщо договором передбачено надання послуг за плату, у зв'язку з чим правила та вимоги щодо оплатності послуг застосовуються у разі їх надання. Тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, стверджувані позивачем обставини щодо споживання відповідачем послуг на заявлену суму покладають на позивача тягар доказування (обов'язок довести) факту та розміру спожитих відповідачем відповідних послуг у заявлених у спірних правовідносинах розмірах.
В обґрунтування розміру заявлених вимог, як уже було наведено вище, позивачем долучено до матеріалів справи підписані обома сторонами без зауважень та заперечень акти наданих послуг № 0000-00005 від 31.05.2024, № 7 від 30.06.2024, № 8 від 31.07.2024, № 9 від 31.08.2024, № 19 від 30.09.2024, № 24 від 31.10.2024, № 55 від 30.11.2024 на загальну суму 455 000,00 грн.
При визначенні остаточної суми стягнення позивачем враховано здійснені відповідачем часткові оплати, зокрема, зараховано в рахунок погашення заборгованості за актом № 0000-00005 від 31.05.2024 грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн (що узгоджується із загальною динамікою формування зобов'язань сторін за договором, виходячи із загальної вартості наданих послуг /1 690 900,00 грн/ та загальної суми здійснених оплат /1 275 900,00 грн/).
Таким чином, на переконання суду, матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем обов'язку щодо доказування розміру та підстав виникнення спірної заборгованості.
Зважаючи на викладене вище, суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що Фізичною особою-підприємцем Карпенчуком Андрієм Васильовичем суму основної заборгованості в розмірі 415 000,00 грн зазначено правильно.
За такого, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Карпенчука Андрія Васильовича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БУДАЛЬЯНС ГРУП» основної заборгованості в сумі 415 000,00 грн є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені, та підлягають задоволенню.
Крім основного боргу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача:
1. Інфляційні втрати в загальному розмірі 56 824,54 грн, у тому числі:
- по акту № 0000-00005 від 31.05.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 25 000,00 грн за період з 11.06.2024 по 07.01.2026 нараховано 4567,07 грн;
- по акту № 7 від 30.06.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 65 000,00 грн за період з 11.07.2024 по 07.01.2026 нараховано 10219,55 грн;
- по акту № 8 від 31.07.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 65 000,00 грн за період з 11.08.2024 по 07.01.2026 нараховано 10219,55 грн;
- по акту № 9 від 31.08.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 65 000,00 грн за період з 11.09.2024 по 07.01.2026 нараховано 9770,92 грн;
- по акту № 19 від 30.09.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 65 000,00 грн за період з 11.10.2024 по 07.01.2026 нараховано 8669,93 грн;
- по акту № 24 від 31.10.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 65 000,00 грн за період з 11.11.2024 по 07.01.2026 нараховано 7363,39 грн;
- по акту № 55 від 30.11.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 65 000,00 грн за період з 11.12.2024 по 07.01.2026 нараховано 6014,13 грн.
2. Три проценти річних в загальному розмірі 16 212,95 грн, у тому числі:
- по акту № 0000-00005 від 31.05.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 25 000,00 грн за період з 11.06.2024 по 07.01.2026 нараховано 1182,42 грн;
- по акту № 7 від 30.06.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 65 000,00 грн за період з 11.07.2024 по 07.01.2026 нараховано 2914,45 грн;
- по акту № 8 від 31.07.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 65 000,00 грн за період з 11.08.2024 по 07.01.2026 нараховано 2749,28 грн;
- по акту № 9 від 31.08.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 65 000,00 грн за період з 11.09.2024 по 07.01.2026 нараховано 2584,12 грн;
- по акту № 19 від 30.09.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 65 000,00 грн за період з 11.10.2024 по 07.01.2026 нараховано 2424,28 грн;
- по акту № 24 від 31.10.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 65 000,00 грн за період з 11.11.2024 по 07.01.2026 нараховано 2259,12 грн;
- по акту № 55 від 30.11.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 65 000,00 грн за період з 11.12.2024 по 07.01.2026 нараховано 2099,28 грн.
3. Пеню в загальному розмірі 61 297,31 грн, у тому числі:
- по акту № 0000-00005 від 31.05.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 25 000,00 грн за період з 09.09.2024 по 09.03.2025 нараховано 3360,86 грн;
- по акту № 7 від 30.06.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 65 000,00 грн за період з 09.10.2024 по 09.04.2025 нараховано 9064,35 грн;
- по акту № 8 від 31.07.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 65 000,00 грн за період з 09.11.2024 по 09.05.2025 нараховано 9289,09 грн;
- по акту № 9 від 31.08.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 65 000,00 грн за період з 10.12.2024 по 10.06.2025 нараховано 9624,25 грн;
- по акту № 19 від 30.09.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 65 000,00 грн за період з 09.01.2025 по 09.07.2025 нараховано 9790,96 грн;
- по акту № 24 від 31.10.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 65 000,00 грн за період з 09.02.2025 по 09.08.2025 нараховано 9954,79 грн;
- по акту № 55 від 30.11.2024 щодо суми простроченого зобов'язання у розмірі 65 000,00 грн за період з 11.03.2025 по 11.09.2025 нараховано 10213,01 грн.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та процентів річних суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
За перевіркою суду розрахунок позовних вимог у відповідній частині позивачем виконано правильно, а, отже позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 56 824,54 грн та 3% річних в сумі 16 212,95 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, суд зауважує, що позивачем в позовній заяві було заявлено прохання зазначити в рішенні про нарахування 3 % річних до моменту фактичного виконання рішення.
За такого, суд зазначає, що згідно з ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до приписів статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Нарахування відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Тобто це ті самі відсотки, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.
Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними), які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов'язання.
Відтак передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України, якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а суд задовольнив цю вимогу.
За приписами ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи наявність у відповідача боргу та заявлене позивачем клопотання, суд дійшов висновку про можливість зазначення в рішенні про нарахування 3% річних органом (особою) на суму залишку основного боргу, що здійснює примусове виконання рішення, до моменту виконання рішення згідно ч.10 ст.238 ГПК України, за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума залишку непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення, починаючи з 08.01.2026 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основної заборгованості; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає таке.
Відповідно до п. 4.2 Договору сторони погодили, що при затримці оплати за надані послуги більше ніж 30 календарних днів після закінчення встановленого строку платежу Підрядник має право припинити виконання робіт, але не раніше ніж через 10 календарних днів після повідомлення про це Замовника, у разі затримки перерахування платежів більш ніж на 90 календарних днів Підрядник має право розірвати Договір і вимагати сплати пені та відшкодування збитків, завданих розірванням Договору в частині не покритій пенею.
У відповідності до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Суд враховує, що відповідно до Закону України №4196-IX від 09.01.2025 «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» Господарський кодекс України з 28.08.2025 втратив чинність.
Водночас суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин (як і протягом майже всього періоду нарахування пені) Господарський кодекс України був чинним.
Отже, при розгляді позовних вимог у частині стягнення пені підлягають застосуванню положення Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення відповідних правовідносин, з урахуванням того, що Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025.
У відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
У постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 13.09.2019 у справі № 902/669/18) (пункт 83).
Таким чином, суд констатує, що зобов'язання відповідача щодо оплати наданих послуг мало бути виконане в термін до 10 числа місяця наступного за звітним (п. 2.5 Договору), тобто:
- по акту № 0000-00005 від 31.05.2024 у термін до 10.06.2024 (за такого нарахування пені мало припинитися 10.12.2024);
- по акту № 7 від 30.06.2024 у термін до 10.07.2024 (за такого нарахування пені мало припинитися 10.01.2025);
- по акту № 8 від 31.07.2024 у термін до 10.08.2024 (за такого нарахування пені мало припинитися 10.02.2025);
- по акту № 9 від 31.08.2024 у термін до 10.09.2024 (за такого нарахування пені мало припинитися 10.03.2025);
- по акту № 19 від 30.09.2024 у термін до 10.10.2024 (за такого нарахування пені мало припинитися 10.04.2025);
- по акту № 24 від 31.10.2024 у термін до 10.11.2024 (за такого нарахування пені мало припинитися 10.05.2025);
- по акту № 55 від 30.11.2024 у термін до 10.12.2024 (за такого нарахування пені мало припинитися 10.06.2025).
При цьому, суд також наголошує, що законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Судом взято до уваги, що згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Водночас, слід наголосити, що вказані положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не можуть тлумачитися як такі, що визначають конкретну ставку пені у спірних правовідносинах. Зі змісту вказаної норми не вбачається чіткий розмір пені, який підлягає застосуванню, а лише вказано на його граничні межі. При цьому, з огляду на ці межі (не більше подвійної облікової ставки Національного банку України) сторони могли узгодити в договорі будь-який інший розмір ставки пені, що не перевищує гранично встановленого.
Крім того ч. 6 ст. 231 ГК України (чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку (аналогічна позиція викладена у постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі №908/1501/18).
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 вказувала, що якщо умовами договору не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов'язання, а ч. 6 ст. 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі, виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію, то немає підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція.
Крім того, судом враховано, що станом на момент вирішення спору редакція статті 549 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Водночас, відповідна редакція статті набрала чинності з уведенням в дію Закону України №4196-IX від 09.01.2025 «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» з 28.08.2025.
До вказаної дати (зокрема, у період протягом якого позивач мав би право здійснити нарахування пені, за умови погодження в договорі умов щодо її розміру) редакція статті 549 Цивільного кодексу України передбачала лише визначення поняття пені (неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання), не встановлюючи її конкретного розміру.
Таким чином, оскільки умовами договору сторони хоча і передбачили застосування пені за порушення грошового зобов'язання, однак не встановили її конкретного розміру, а протягом періоду можливого нарахування (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) закон також не передбачав конкретних ставок пені у приватно-правових правовідносинах, то вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 61 297,31 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судом були досліджені всі документи, які надані до матеріалів справи та надана їм правова оцінка.
Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Так, за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За такого, у зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір, сплачений за подання до господарського суду позовної заяви підлягає покладенню на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 165, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БУДАЛЬЯНС ГРУП» (Україна, 54055, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул.Слобідська сьома, будинок 70/8; код ЄДРПОУ 40445002) на користь Фізичної особи-підприємця Карпенчука Андрія Васильовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму основної заборгованості в розмірі 415 000,00 грн, 3% річних в розмірі 16 212,95 грн, інфляційні втрати в розмірі 56 824,54 грн та судовий збір у розмірі 5 376,45 грн.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2026 у справі №915/46/26 здійснювати нарахування 3% річних на суму основної заборгованості до моменту виконання рішення суду у даній справі за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума залишку непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення, починаючи з 08.01.2026 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основної заборгованості; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість; та стягнути отримані суми з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БУДАЛЬЯНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 40445002) на користь Фізичної особи-підприємця Карпенчука Андрія Васильовича (РНОКПП НОМЕР_1 ).
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 03.06.2026, оскільки головуюча у даній справі суддя Семенчук Н.О. у період з 25.05.2026 по 27.05.2026 брала участь у підготовці голів місцевих господарських судів, а у період з 28.05.2026 по 29.05.2026 перебувала у відрядженні.
Суддя Н.О. Семенчук