ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"03" червня 2026 р. Справа № 918/1239/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Мельник О.В.
судді Петухов М.Г.
секретар судового засідання Новосельська О.В.
за участю представників:
прокурор: Мельничук Л.О.
позивача: не з"явився
відповідача: не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.02.2026 року у справі №918/1239/25 (суддя Торчинюк В.Г., м.Рівне, повний текст складено 03.03.2026)
за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач"
до відповідача 2 Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради
про визнання недійними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 109 699 грн 19 коп.
Керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач", відповідача-2 Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради про визнання недійними додаткових угод №3 від 07.08.2023, №5 від 31.08.2023 до договору №ЕЕ/222/03/23/21 про постачання електричної енергії споживачу від 13.03.2023, укладеного між Комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергогазпостач» та стягнення коштів у сумі 109 699 грн 19 коп.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.02.2026 у справі №918/1239/25 позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду №3 від 07.08.2023 до договору №ЕЕ/222/03/23/21 про постачання електричної енергії споживачу від 13.03.2023, укладеного між Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач". Визнано недійсною додаткову угоду № 5 від 31.08.2023 до договору № ЕЕ/222/03/23/21 про постачання електричної енергії споживачу від 13.03.2023, укладеного між Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач" на користь Рівненської обласної ради в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 109 699 грн 19 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач" на користь Рівненської обласної прокуратури 7 267 грн 20 коп судового збору, сплаченого за пред'явлення позовної заяви до суду.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 24 лютого 2026 року у справі №918/1239/25 повністю. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.02.2026 року у справі №918/1239/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13 травня 2026 року.
23 квітня 2026 року керівником Сарненської окружної прокуратури поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазпостач» залишити без задоволення.
05 травня 2026 року Рівненською обласною радою подане клопотання, в якому просить розглянути справу №918/1239/25 без участі представника Рівненської обласної ради за наявними матеріалами у справі.
12 травня 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач" подане клопотання, в якому просить суд зупинити апеляційне провадження у справі №918/1239/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазпостач» на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.02.2026 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (вх.№16/178 від 06.04.2026) щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII, конституційне провадження у якій відкрите ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України від 06.05.2026.
12 травня 2026 року керівником Сарненської окружної прокуратури подані заперечення на клопотання ТОВ "Енергогазпостач" про зупинення апеляційного провадження, в якому просив суд відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Енергогазпостач» про зупинення апеляційного провадження у справі №918/1239/25.
Прокурор в судовому засіданні 13.05.2026 заперечила доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення.
В судове засідання 13.05.2026 ТОВ "Енергогазпостач" свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки суду не повідомило.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.05.2026 розгляд справи відкладено на 03 червня 2026 року. Витребувано у керівника Сарненської окружної прокуратури: належним чином завірену копію Статуту Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради в редакції чинній на момент укладення спірних додаткових угод; належним чином завірену копію рішення Рівненської обласної ради від 28.06.2024 №947 "Про передачу цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради у державну власність"; документально підтверджене обґрунтування, за рахунок яких коштів (окремо з власних, місцевого бюджету (обласного, районного чи бюджету місцевого самоврядування), від орендарів) здійснено Комунальним підприємством "Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка" Рівненської обласної ради розрахунки за договором №ЕЕ/222/03/23/21 про постачання електричної енергії споживачу (з урахуванням додаткових угод) в частині спірної суми у розмірі 109 699,19 грн. Належним чином завірені копії вказаних документів та письмове пояснення з документальним підтвердженням надати суду до 28.05.2026 року.
Поряд з цим, у вказаній ухвалі колегія суддів зазначила, що клопотання ТОВ «Енергогазпостач» про зупинення апеляційного провадження у справі №918/1239/25 буде розглянуто у наступному судовому засіданні.
28 травня 2026 року прокурором на виконання вимог ухвали від 13.05.2026 подано письмові пояснення. До вказаних пояснень прокурором додано: копії листа Сарненської окружної прокуратури № 53-1909ВИХ-26 від 20.05.2026, Статуту КП Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка, листа КП Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка № 17 від 27.05.2026 з додатками; листа Сарненської окружної прокуратури №53-1852ВИХ-26 від 15.05.2026, листа Рівненської обласної ради №09-3340.01 від 21.05.2026, рішення Рівненської обласної ради від 28.06.2024 № 947 «Про передачу цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» Рівненської обласної ради у державну власність».
В судовому засіданні 03.06.2026 прокурор заперечила щодо задоволення клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі.
Розглянувши доводи клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач" про зупинення провадження і заслухавши заперечення прокурора з приводу вказаного клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі враховуючи наступне.
Так, відповідач-2 обґрунтовує необхідність зупинення апеляційного провадження у справі №918/1239/25 тим, що вирішення спору безпосередньо залежить від результатів конституційного провадження, відкритого Конституційним Судом України 06.05.2026 щодо перевірки на відповідність Конституції України положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». На думку відповідача-2, саме зазначена норма становить матеріально-правову основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції та визначає правову оцінку спірних правовідносин, а тому рішення Конституційного Суду України щодо її конституційності матиме безпосередній вплив на правильність вирішення даного спору. Відповідач-2 вказує, що у разі визнання цієї норми неконституційною відпаде правова підстава для задоволення позовних вимог, а продовження розгляду апеляційної скарги до прийняття рішення Конституційним Судом України може призвести до ухвалення судового акта, заснованого на положенні закону, конституційність якого поставлена під сумнів. Крім того, відповідач-2 зазначає, що питання відповідності зазначеної норми Конституції України належить до виключної компетенції Конституційного Суду України, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно надати оцінку таким обставинам. У зв'язку з цим відповідач-2 вважає, що до ухвалення Конституційним Судом України остаточного рішення щодо конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» існує об'єктивна неможливість повного та всебічного розгляду апеляційної скарги по суті, що на його переконання, є підставою для зупинення провадження у справі.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною 3 цієї ж статті.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20, зазначив, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/12694/18, від 17.04.2019 у справі №924/645/18, від 20.12.2019 у справі №910/13234/18, від 13.09.2019 у справі №912/872/18, від 21.02.2019 у справі №910/974/18.
При цьому п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Отже, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв'язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.
Оцінюючи доводи відповідача-2, суд апеляційної інстанції враховує, що предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності укладення спірних додаткових угод, зокрема наявності чи відсутності передбачених законом підстав для зміни ціни за одиницю товару, дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі, а також правових наслідків таких дій.
Зазначені обставини входять до предмета доказування у цій справі та можуть бути встановлені апеляційним господарським судом самостійно на підставі наявних і поданих сторонами доказів.
Натомість, конституційне провадження у справі №3-78/2026(178/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов'язків сторін у спірних правовідносинах. Саме по собі відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не позбавляє господарський суд можливості дослідити докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
За змістом частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У постанові від 18.11.2020 у справі №4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила: аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.
Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Подібний висновок наведений у п. 74 постанови Верховного Суду від 14.03.2024 у справі №600/778/21-а та постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №120/14973/21-а.
Крім того, згідно з частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже, на даний час пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є чинною нормою права, а саме лише відкриття конституційного провадження щодо перевірки її конституційності не зумовлює об'єктивної неможливості розгляду цієї справи.
Водночас необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчитиме про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/5425/18).
Разом з тим, клопотання про зупинення провадження не містить доказів неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаної заявником справи, та всупереч вимогам пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за вказаною конституційною скаргою, так і стосовно того, що зібрані у справі, що розглядається, докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Крім того, слід вказати, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, відповідно до частини 3 статті 320 ГПК України є підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у постановах від 12.05.2026 у справі №924/560/24, від 19.05.2026 у справі №916/4682/24, від 20.05.2026 у справі №910/4865/24.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідач-2 не довів наявності об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII. Суд апеляційної інстанції констатує, що зібрані у справі докази дають змогу встановити та оцінити обставини, які входять до предмета доказування.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач" про зупинення провадження у справі є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Поряд з цим, колегією суддів в судовому засіданні 03.06.2026 звернута увага прокурора, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2026 справу №922/2848/24 разом із касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 на підставі ч.1 ст.302 ГПК України передано на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Підставами для передачі цієї справи на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду стали обґрунтування колегії суддів щодо необхідності відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 12.03.2025 у справі №924/524/24, від 10.09.2025 у справі №910/6131/24, від 04.02.2026 у справі №922/1328/24, від 18.02.2026 у справі №913/95/25 щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 1, 2 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у подібних правовідносинах шляхом їх (висновків) уточнення, а саме виключення з висновку речення: "При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов'язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування".
Таким чином, колегія суддів поставила на розгляд питання зупинення провадження у справі №918/1239/25 до закінчення перегляду касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24.
Прокурор залишила питання щодо зупинення провадження у справі №918/1239/25 до закінчення перегляду касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24 на розсуд суду.
В судове засідання 03.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач" та Комунальне підприємство "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Заслухавши прокурора, колегія суддів, дійшла висновку про зупинення провадження у справі №918/1239/25 за апеляційною скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.02.2026 року у справі №918/1239/25 до закінчення перегляду касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду, враховуючи наступне.
У серпні 2024 року керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту з питань забезпечення життєдіяльності міста Харківської міської ради та Північно-східного офісу Держаудитслужби звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий стандарт К" (далі - ТОВ "Золотий стандарт К") та Комунального підприємства "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал"), в якому просить: визнати недійсними додаткову угоду від 21.07.2023 №3 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 №43/6-ПЦ/23; додаткову угоду від 28.07.2023 №4 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 №43/6-ПЦ/23; додаткову угоду від 08.08.2023 №5 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 №43/6-ПЦ/23; додаткову угоду від 16.08.2023 №6 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 №43/6-ПЦ/23; додаткову угоду від 25.09.2023 №7 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 №43/6-ПЦ/23; додаткову угоду від 13.10.2023 №8 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 №43/6-ПЦ/23; додаткову угоду від 31.01.2024 №10 до договору про закупівлю товару від 16.06.2023 №43/6-ПЦ/23 та стягнути з ТОВ "Золотий стандарт К" на користь Харківської міської ради кошти в сумі 745 780,00 грн.
Обґрунтовуючи позов, керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області посилається на те, що в порушення вимог підпункт 2 пункту 19 "Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, спірними додатковими угодами збільшено ціну за одиницю товару (1 літр бензину А-95) за відсутності документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, пропорційного відповідній зміні договірної ціни, отриманого від уповноваженого органу, враховуючи, що в якості обґрунтування зміни ціни постачальником (ТОВ "Золотий Стандарт К") надавались покупцю (КП "Харківводоканал") цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, в яких відсутні дані про коливання ціни на бензин А-95 на ринку, оскільки не наведено розрахунків вартості товару станом на попередні календарні дати та динаміки зміни ціни в бік збільшення або зменшення, а зазначено лише середні роздрібні ціни у мережах заправок станом на певні дати. При цьому прокурор зазначив, що сплачена КП "Харківводоканал" ТОВ "Золотий Стандарт К" на виконання спірних додаткових угод різниця між визначеною цими угодами ціною та ціною, узгодженою в додатковій угоді від 07.07.2023 №2 як сума надмірно сплачених бюджетних коштів, що була сплачена на підставі недійсних правочинів, відповідно до положень статей 216, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягає стягненню як безпідставно набуте майно на користь Харківської міської ради як засновника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить КП "Харківводоканал", яке діє на основі комунального майна територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, закріпленого за ним на праві господарського відання.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.10.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі №922/2848/24, у задоволенні позову відмовлено.
Вказані судові рішення мотивовано тим, що прокурор, звертаючись до суду з вимогами про визнання додаткових угод недійсними, не довів наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними, а також не довів витрачання бюджетних коштів та порушення інтересів держави з огляду на те, що:
- укладення додаткових угод та збільшення ціни за договором було здійснено на підставі реального коливання ціни на ринку, яке було документально підтверджено ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати, в яких наведено інформацію про ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на дату укладання договору (попередньої додаткової угоди в частині зміни ціни за одиницю товару) та ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на момент укладання додаткової угоди, а також результат порівняння цін у відсотковому вираженні;
- прокуратура не врахувала оприлюдненого на вебпорталі Prozorro висновку Північно-східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі №UA-2023-05-17-005675-a, в межах якого досліджувалося питання правомірності укладення спірних додаткових угод, та за результатами якого порушень встановлено не було; також не взято до уваги того, що у спірних правовідносинах КП "Харківводоканал" не є ані розпорядником, ані одержувачем бюджетних коштів, оскільки джерело фінансування цієї процедури закупівлі - кошти від господарської діяльності підприємства, що підтверджується пунктом 4.2 договору.
У касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі №922/2848/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень статей 5, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статей 651, 652 ЦК України, підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, у сукупності зі статтями 15, 16, 203, 215 ЦК України та неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених:
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 - щодо застосування положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі";
- у постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №918/694/23 та від 21.08.2024 №918/16/24, де зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.
Отже, на думку прокурора, у будь-якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення, передбаченого цією нормою (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №922/2595/23 та від 06.02.2025 у справі №916/747/24).
Розглянувши доводи касаційної скарги разом із матеріалами справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передати справу на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 1 статті 302 ГПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку, шляхом уточнення, про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати з огляду на таке.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що сплачена КП "Харківводоканал" ТОВ "Золотий Стандарт" на виконання спірних додаткових угод різниця між визначеною цими угодами ціною та ціною, узгодженою в додатковій угоді від 07.07.2023 № 2 як сума надмірно сплачених бюджетних коштів, яку було сплачено на підставі недійсних правочинів, відповідно до положень статей 216, 1212 ЦК України, підлягає стягненню як безпідставно набуте майно на користь Харківської міської ради як засновника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить КП "Харківводоканал", яке діє на основі комунального майна територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, закріпленого за ним на праві господарського відання.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з того, що у спірних правовідносинах КП "Харківводоканал" не є ані розпорядником, ані одержувачем бюджетних коштів, оскільки джерело фінансування цієї процедури закупівлі - кошти від господарської діяльності підприємства, що підтверджується пунктом 4.2 договору.
Щодо наявності висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила наступне:
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах:
- від 12.03.2025 у справі № 924/524/24 (колегія суддів у такому складі: Зуєв В. А. (головуючий), Берднік І. С., Міщенко І. С.) за позовом першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради до: 1) Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард", про визнання недійсною в частині додаткової угоди та стягнення 81 636,15 грн (пункт 5.33);
- від 10.09.2025 у справі № 910/6131/24 (колегія суддів у такому складі: Зуєв В. А. (головуючий), Берднік І. С., Міщенко І. С.) за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі: 1) Чернігівської міської ради, 2) Північного офісу Державної аудиторської служби України до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Імест-Плюс", 2) Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради, про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 428 431,32 грн (пункт 6.26);
- від 04.02.2026 у справі № 922/1328/24 (колегія суддів у такому складі: Зуєв В. А. (головуючий), Берднік І. С., Міщенко І. С.) за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 2) Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, 3) Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради, до: 1) Комунального підприємства "Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Альфа", про визнання недійсними договорів та стягнення 2 040 543,68 грн (пункт 6.27);
- від 18.02.2026 у справі № 913/95/25 (колегія суддів у такому складі: Зуєв В. А. (головуючий), Берднік І. С., Міщенко І. С.) за позовом заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: 1) Луганської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації, 2) Північно-Східного офісу Держаудитслужби, до: 1) фізичної особи - підприємця Муляр Ольги Олексіївни, 2) Лисичанського професійного торгово-кулінарного ліцею, про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю та стягнення незаконно отриманих бюджетних коштів у сумі 372 188,00 грн (пункт 5.24), зазначав, що представництво прокурором інтересів держави може бути обґрунтовано внаслідок звернення:
- в інтересах власника юридичної особи, яка є стороною оспорюваного договору (зокрема, в статусі замовника, покупця), за рахунок якої здійснюється оплата такого договору. Такий суб'єкт наділений визначеними законодавством повноваженнями щодо здійснення контролю за належним функціонуванням підпорядкованого підприємства чи установи, забезпеченням ефективного та правомірного витрачання коштів відповідно до визначених процедур. При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов'язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування. Отже, у разі виявлення порушень під час укладення чи виконання договору, які можуть вплинути на дотримання законодавства у сфері фінансово-господарської діяльності, саме власник такої юридичної особи як суб'єкт, наділений повноваженнями щодо контролю за її діяльністю (забезпечення законності фінансових операцій і цільового використання коштів), має правові підстави для звернення до суду в статусі належного позивача;
- в інтересах розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася оплата за оспорюваними правочинами. У такому випадку звернення обґрунтовується тим, що розпорядник коштів має безпосередній контрольний обов'язок щодо цільового та ефективного використання державних або місцевих фінансів, що є предметом відповідного договору. Його функції спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства при здійсненні закупівель та використанні бюджетних коштів, а тому він може бути позивачем у справах, пов'язаних із їх нецільовим використанням;
- в інтересах органу державного фінансового контролю.
Відповідні висновки було зроблено на підставі аналізу положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 1, 2 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2026 справу №922/2848/24 разом із касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 передано на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Підставами передачі справи на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є не погодження із висновком, викладеним у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №924/524/24, від 10.09.2025 у справі №910/6131/24, від 04.02.2026 у справі №922/1328/24, від 18.02.2026 у справі №913/95/25, а тому з метою відступу від такого висновку шляхом уточнення, а саме виключення з висновку речення: "При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов'язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування", та задля формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 1, 2 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку за необхідне передати справу №922/2848/24 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки зазначені постанови, від висновків у яких пропонує відступити колегія суддів у такому складі: Чумак Ю.Я. - головуючий, Дроботова Т.Б., Багай Н.О., ухвалені колегією суддів у такому складі: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.), які входять до складу судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності.
09 квітня 2026 року ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду прийнято на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №922/2848/24 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025. Призначено розгляд касаційної скарги на 21 травня 2026 року.
21 травня 2026 року ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі №922/2848/24 до 25 червня 2026 року.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що перед Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду постало вирішення правового питання щодо правових підстав прокурора звертатися з позовом щодо стягнення в бюджет коштів, власником яких є комунальне підприємство.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відзначає про відсутність усталеної правозастосовчої судової практики у справах з подібними позовними вимогами.
Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 у справі №910/4293/22 зазначив, що зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Приписи статті 228 Господарського процесуального кодексу України встановлюють право суду зупинити провадження у справі. Так, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.
Отже, зміст статті 228 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що зупинення провадження є саме правом суду. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №915/547/17.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників господарських відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі №918/1239/25 керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради звернувся до суду з позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач", відповідача-2 Комунального підприємства "Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка" Рівненської обласної ради про визнання недійними додаткових угод №3 від 07.08.2023, №5 від 31.08.2023 до договору №ЕЕ/222/03/23/21 про постачання електричної енергії споживачу від 13.03.2023, укладеного між Комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергогазпостач» та стягнення коштів у сумі 109 699 грн 19 коп.
Прокурор в обґрунтування позову у даній справі посилається на те , що Комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» Рівненської обласної ради (далі - КП «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка») проведено відкриті торги з особливостями UA-2023-02-14-007568-a за предметом закупівлі: Електрична енергія.
За результатами торгів переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Енергогазпостач» (далі - ТОВ «Енергогазпостач»), з яким в подальшому укладено договір № ЕЕ/222/03/23/21 про постачання електричної енергії споживачу від 13.03.2023 (далі - договір).
Так, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору). Кількість товару: 400 000 кВт*год (п. 2.4 договору). Згідно з п.3.1. договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору. Відповідно до додатку №1 до договору, датою початку постачання електричної енергії є 13.03.2023.
Пунктом 5.1. договору визначено, що загальна вартість договору становить 2 013 020,00 грн (два мільйони тринадцять тисяч двадцять гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 335 503,33 грн (триста тридцять п'ять тисяч п'ятсот три гривні 33 копійки) у тому числі: за рахунок коштів від орендарів (відновлення касових видатків) у сумі 871 000,00 грн, за рахунок коштів місцевого бюджету у сумі 972 164,00 грн та за рахунок власних коштів підприємства у сумі 170 856 грн.
Ціна за 1 кВт*год електричної енергії становить 5,03255 грн з урахуванням ПДВ (п. 5.2 Договору).
Відповідно до п. 5.4 Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії, на підставі рахунків та актів приймання-передачі електричної енергії (п. 5.11 Договору).
Згідно п. 1. Додатку № 2 до Договору «Комерційна пропозиція ціна на електричну енергію: ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВТ/год, без урахування тарифу на її розподіл та з урахуванням тарифу передачі, встановленого НКРЕКП, становить 5,03255 грн з ПДВ.
В подальшому між сторонами на підставі довідок Рівненської торгово-промислової палати та відомостей з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» підписано дві додаткові угоди, якими збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку, а саме: - додатковою угодою №3 від 07.08.2023 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 6,00 грн з урахуванням ПДВ (з 01.07.2023), тобто збільшено ціну на 19,2%;
- додатковою угодою №5 від 31.08.2023 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 6,4512 грн з урахуванням ПДВ (з 01.08.2023), тобто збільшено ціну на 28%.
Відтак, за період дії договору ціна на електричну енергію збільшувалась з ініціативи постачальника 2 рази загалом з 5,03255 грн з урахуванням ПДВ до 6,4512 грн з урахуванням ПДВ, тобто на 28%.
Таким чином, прокурор вважає, що додаткові угоди № 3 від 07.08.2023 та № 5 від 31.08.2023 до договору укладені всупереч Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 та Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а безпідставно сплачені кошти - стягненню з ТОВ «Енергогазпостач» на користь Рівненської обласної ради.
Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за такими підприємствами на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство) (частина 3 статті 78 Господарського кодексу України (далі - ГК України), чинного на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із частиною 1 статті 136 ГК України чинного на час виникнення спірних правовідносин, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Частиною 2 статті 327 ЦК України визначено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Разом із цим пунктом частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях районних і обласних рад вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
При цьому пунктом 16 частини 1 статті 66 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) до доходів загального фонду обласних бюджетів належать: частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному Верховною Радою Автономної Республіки Крим та обласними радами.
Разом із тим відповідно до частини третьої статті 19 БК України учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами).
Згідно з частиною 1 та пунктом 3 частини 2 статті 22 БК України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети, можуть бути місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я та здійснення витрат бюджету (пункт 45 частини 1 статті 2 БК України).
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини 2 цієї статті (частина 4 статті 22 БК України).
Відповідно до пункту 7 частини 5 статті 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
Згідно з частиною 3 статті 26 БК України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно п.1.1 Статуту Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» Рівненської обласної ради затвердженого рішенням Рівненської обласної ради від 08.10.2019 №1503 в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин, за своїм статусом лікарня є багатопрофільним закладом охорони здоров'я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає спеціалізовану медичну допомогу, послуги, будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.
Згідно п.1.4 Статуту, лікарня є неприбутковою організацією і фінансується за рахунок бюджетних коштів та інших джерел, не заборонених законом.
Відповідно до абз.2-3 п.1.6 Статуту не вважається розподілом доходів лікарні, використання власних доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених Статутом. При виконанні покладених на неї завдань лікарня може використовувати власні надходження, отримані відповідно до чинного законодавства України.
Таким чином, Статутом Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» Рівненської обласної ради затвердженого рішенням Рівненської обласної ради від 08.10.2019 №1503 в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин встановлено статус власних коштів, зокрема самостійно розпоряджається цими коштами виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації.
Колегія суддів відзначає, що до таких витрат традиційно відносяться витрати, необхідні для забезпечення функціонування організації, зокрема: оплата комунальних послуг та енергоносіїв; оплата водопостачання та водовідведення; оплата теплопостачання; витрати на поточне утримання майна. Відтак, якщо електроенергія використовується для освітлення приміщень, роботи обладнання, забезпечення діяльності установи, неприбуткової установи, то її оплата є складовою витрат на утримання такої організації.
Поряд з цим, додатковою угодою №1 від 20.03.2023 до договору №ЕЕ/222/03/23/21 про постачання електричної енергії споживачу від 13.03.2023, укладеного між Комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергогазпостач» внесено зміни до пункту 5.1 розділу 5 договору і викладено в наступній редакції: « 5.1 Загальна вартість договору становить 2 013 020,00 грн (два мільйони тринадцять тисяч двадцять гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 335 503,33 грн (триста тридцять п'ять тисяч п'ятсот три гривні 33 копійки) у тому числі: за рахунок коштів від орендарів (відновлення касових видатків) у сумі 871 000,00 грн, за рахунок коштів місцевого бюджету у сумі 467 565,94 грн та за рахунок власних коштів підприємства у сумі 674 454,06 грн.». (а.с.63 т.1).
Додатковою угодою №2 від 24.05.2023 до договору №ЕЕ/222/03/23/21 про постачання електричної енергії споживачу від 13.03.2023, укладеного між Комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергогазпостач» внесено зміни до пункту 5.1 розділу 5 договору і викладено в наступній редакції: « 5.1 Загальна вартість договору становить 2 013 020,00 грн (два мільйони тринадцять тисяч двадцять гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 335 503,33 грн (триста тридцять п'ять тисяч п'ятсот три гривні 33 копійки) у тому числі: за рахунок коштів від орендарів (відновлення касових видатків) у сумі 1 021 000 грн 00 коп, за рахунок коштів місцевого бюджету у сумі 467 565,94 грн та за рахунок власних коштів підприємства у сумі 524 454,06 грн.». (а.с.64 т.1).
Додатковою угодою №6 від 13.11.2023 до договору №ЕЕ/222/03/23/21 про постачання електричної енергії споживачу від 13.03.2023, укладеного між Комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня с. Орлівка» Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергогазпостач» внесено зміни до пункту 5.1 розділу 5 договору і викладено в наступній редакції: « 5.1 Загальна вартість договору становить 2 013 020,00 грн (два мільйони тринадцять тисяч двадцять гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 335 503,33 грн (триста тридцять п'ять тисяч п'ятсот три гривні 33 копійки) у тому числі: за рахунок коштів від вішкодувань орендарів у сумі 1 021 000 грн 00 коп, за рахунок коштів місцевого бюджету у сумі 467 565 грн 94 коп та за рахунок власних коштів підприємства у сумі 524 454 грн 06 коп». (а.с.66 т.1).
Крім того, 28 травня 2026 року прокурором на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 13.05.2026 подано письмові пояснення, в яких прокурор зазначив, що як вбачається з додаткової угоди № 6 від 13.11.2023 до договору №ЕЕ/222/03/23/21 про постачання електричної енергії споживачу від 13.03.2023 (копію якої долучено в якості додатку до позовної заяви) останньою внесено зміни до п. 5.1 розділу 5 Договору №ЕЕ/222/03/23/21 від 13.03.2023 і викладено його в наступній редакції: « 5.1. Загальна вартість договору становить 2 013 020,00 грн, в тому числі ПДВ 335 503,33 грн, у тому числі: за рахунок власних коштів від відшкодувань орендарів у сумі 1 021 000 грн 00 коп., за рахунок коштів місцевого бюджету у сумі 467 565,94 грн 00 коп. та за рахунок власних коштів підприємства у сумі 524 454 грн 06 коп.». В липні та жовтні 2023 року (в період дії оспорюваних додаткових угод до договору № ЕЕ/222/03/23/21 від 13.03.2023) за рахунок коштів обласного бюджету Рівненської області сплачено за поставлену ТОВ «Енергогазпостач» електричну енергію в обсязі 21587,47 кВт*год кошти в загальному розмірі 135 221,87 грн, сума переплати складає 26 581,85 грн (135 221,87 грн - (21587,47 кВт*год х 5,03255 грн). У серпні, вересні та жовтні 2023 року (в період дії оспорюваних додаткових угод до договору №ЕЕ/222/03/23/21 від 13.03.2023) за рахунок коштів КП «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» сплачено за поставлену ТОВ «Енергогазпостач» електричну енергію в обсязі 58589,03 кВт*год кошти в загальному розмірі 377 969,57 грн, сума переплати складає 83 117,34 грн (377 969,57 грн -(58 589,03 кВт*год х 5,03255 грн).
З урахуванням вищевикладеного, колегією суддів встановлено, що частина джерела походження коштів комунального закладу, за які здійснювались розрахунки за договором №ЕЕ/222/03/23/21 про постачання електричної енергії споживачу від 13.03.2023 з урахуванням спірних додаткових угод, укладеним відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" є власні кошти Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка».
Спір як у зазначеній справі № 922/2848/24, так і у справі, яка розглядається (№918/1239/25), стосується категорії спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених у межах процедури публічних закупівель та стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів на підставі положень статей 216, 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно на користь осіб, уповноважених державою здійснювати захист державних фінансових ресурсів та належного виконання договірних зобов'язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі".
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що справа №918/1239/25 та справа №922/2848/24, що перебуває на розгляді палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є подібними у частині джерела походження коштів комунального закладу (власних коштів), за які здійснювались розрахунки за договором, укладеним відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" і судове рішення Верховного Суду у справі №922/2848/24 може вплинути на правильне вирішення даної справи. Позивач є місцевого самоврядування, а тому висновки палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності (в розумінні грошових коштів) Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм права у справі №922/2848/24 будуть обов'язковими для застосування і у спірних правовідносинах у даній справі, а відтак є підстави для зупинення провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи на те, що результат перегляду оскаржуваного рішення у справі №918/1239/25 в апеляційному порядку пов'язаний із результатом касаційного перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №922/2848/24 судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №918/1239/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.02.2026 року у справі №918/1239/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
При цьому пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України забезпечений механізм наступної можливості правильного застосування певної норми права судами першої та апеляційної інстанції шляхом врахування майбутніх висновків палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо суперечливих або неоднозначних тлумачень такої норми права.
За статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6 статті 13 названого Закону).
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 та абзаці 1 підпункт 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 №1-рп/2015).
Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 №3-р (І)/2019).
Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п.123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява №76943/11).
Згідно із пунктом 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд
Зупинити провадження у справі №918/1239/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.02.2026 року у справі №918/1239/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Петухов М.Г.