ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 червня 2026 року Справа № 924/1164/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Поліщук П.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Красилівської міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.02.26 у справі №924/1164/25, повний текст судового рішення складено 19.02.26 (суддя Музика М.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Кішкіна Олександра Вікторовича
до Красилівської міської ради Хмельницької області
про стягнення 167 100,00 грн. моральної шкоди
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.02.26 у справі №924/1164/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Красилівської міської ради Хмельницької області на користь Фізичної особи-підприємця Кішкіна Олександра Вікторовича 160 458,06 грн. моральної шкоди. У стягненні 6 641,94 грн. моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від Красилівської міської ради Хмельницької області до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду № 924/1164/25/1171/26 від 10.03.26 витребувано матеріали справи у суду першої інстанції. 13.03.26 від суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи № 924/1164/25/1171/26.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.26 апеляційну скаргу Красилівської міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.02.26 у справі №924/1164/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлений при поданні апеляційної скарги недолік, а саме: подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про доплату судового збору у розмірі 144, 44 грн.
26.03.26 через підсистему "Електронний Суд" від Красилівської міської ради Хмельницької області до суду апеляційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків. Надано докази доплати судового збору у розмірі 144, 44 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Красилівської міської ради Хмельницької області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.02.26 у справі №924/1164/25. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано ФОП Кішкіну О.В. у строк до 24.04.26 включно надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.
01.04.26 через підсистему "Електронний Суд" від ФОП Кішкіна О.В. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про ухвалення процесуального рішення щодо зловживання процесуальними правами Красилівською міською радою Хмельницької області та залишенні без розгляду апеляційної скарги.
23.04.26 через підсистему "Електронний Суд" від Красилівської міської ради Хмельницької області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів. Долучено в якості додатку постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі № 560/1889/26.
23.04.26 через підсистему "Електронний Суд" від ФОП Кішкіна О.В. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про зупинення розгляду апеляційної скарги до вирішення клопотання про ухвалення процесуального рішення щодо зловживання процесуальними правами Красилівською міською радою та залишенні без розгляду апеляційної скарги.
У зв'язку з відпусткою судді-члені колегії Крейбух О.Г., за розпорядженням керівника апарата суду Північно-західного апеляційного господарського суду Турович Н.С. на підставі службової записки головуючого судді Розізнаної І.В. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.26 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Поліщук П.Я.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.26 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Красилівської міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.02.26 у справі №924/1164/25 у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Поліщук П.Я...
Щодо заяви ФОП Кішкіна О.В. про визнання зловживання процесуальними правами Красилівською міською радою Хмельницької області під час подання апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Апеляційна скарга Красилівської міської ради Хмельницької області була надіслана через підсистему "Електронний Суд" 09.03.26. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду 31.03.26 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.02.26 у справі №924/1164/25.
При цьому лише після постановлення ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження (31.03.26) ФОП Кішкін О.В. висвітлив свої заперечення щодо відкриття апеляційного провадження (01.04.26).
Водночас, ч. 2 ст. 262 ГПК України визначено, що до відкриття апеляційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття апеляційного провадження.
Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, апелянт після спливу процесуального строку на надання заперечень проти відкриття апеляційного провадження надіслав вимогу про залишення апеляційної скарги Красилівської міської ради Хмельницької області без розгляду, що є порушенням приписів ГПК України.
Також суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Під час дослідження судом апеляційної інстанції матеріалів апеляційної скарги та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у даній справі, колегією суддів апеляційної інстанції не було встановлено зловживання процесуальними правами Красилівською міською радою Хмельницької області.
Cуд апеляційної інстанції звертає увагу позивача, що згідно ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Отже, оскарження особою судового рішення до суду вищої інстанції є правом учасника справи та не може вважатися зловживанням процесуальним правом. При цьому покликання апелянта в апеляційній скарзі на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.26 у справі № 560/1889/26 (навіть якщо це рішення перебуває на стадії апеляційного перегляду в суді апеляційної інстанції) не може свідчити про недобросовісну поведінку апелянта або зловживання процесуальним правом у розумінні ст. 43 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача, що підтвердження/спростування обставин на які покликається апелянт повинні встановлюватись під час з'ясування обставин та перевірки доказів крізь призму дослідження судом апеляційної інстанції матеріалів справи, апеляційної скарги та ухваленого судового рішення, яке є предметом апеляційного розгляду.
Із огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає в діях апелянта зловживання процесуальним правом та підстав для застосування заходів процесуального характеру відносно Красилівської міської ради Хмельницької області шляхом постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без розгляду.
Щодо клопотання ФОП Кішкіна О.В. про зупинення розгляду справи до вирішення клопотання ФОП Кішкіна О.В. про визнання дій Красилівської міської ради Хмельницької області зловживанням процесуальним правом та залишенні апеляційної скарги без розгляду, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв'язку з проведенням медіації; прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; призначення судом експертизи; направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу; звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави; прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом; перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Отже, підстав для зупинення апеляційного провадження у справі № 924/1164/25, як обов'язкового так і факультативного характеру, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено. Із огляду на зазначене колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє ФОП Кішкіну О.В. у задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення клопотання від 01.04.2026 по справі № 924/1164/25.
Згідно з ст.ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час дослідження матеріалів справи колегією суддів апеляційної інстанції встановлено наступне.
17.04.2019 між ОСОБА_1 та Красилівською міською радою укладено договори оренди водних об'єктів для рибогосподарських потреб, а саме ставків площею 1,4325 га та 1,3808 га, а також земельних ділянок під водними об'єктами та прибережними захисними смугами з кадастровими номерами 6822789100:01:007:0005 та 6822789100:01:007:0004.
13.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Красилівської міської ради з проханням надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з кадастровими номерами 6822789100:01:007:0005 та 6822789100:01:007:0004, з метою подальшої передачі в оренду.
Красилівською міською радою надано відповідь ОСОБА_1 у формі листа за №К/389/08-29/24 від 29.03.2024.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.07.2024 у справі №560/5672/24, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 від 17.04.2024 до Красилівської міської ради задоволено. Визнано протиправним рішення Красилівської міської ради Хмельницької області у формі листа за №К/389/08-29/24 від 29.03.2024. Зобов'язано Красилівську міську раду Хмельницької області вирішити по суті заяву ОСОБА_1 від 13.03.2024 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельних ділянок з кадастровими номерами 6822789100:01:007:0004 та 6822789100:01:007:0005 у порядку визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", зокрема, ч.1 ст. 59 цього Закону. Також стягнуто на користь Кішкіна О.В. судові витрати в розмірі 1211,20 гривень за рахунок асигнувань Красилівської міської ради Хмельницької області.
За змістом вказаного судового рішення, позивач довів позовні вимоги щодо протиправності рішення відповідача у формі листа при вирішенні заяви ОСОБА_1 від 13.03.2024 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельних ділянок з кадастровими номерами 6822789100:01:007:0004 та 6822789100:01:007:0005.
Красилівська міська рада Хмельницької області рішенням №9 від 10.10.2024, розглянувши звернення Кішкіна Олександра Вікторовича із доданими документами від 13.03.2024 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за кадастровими номерами 6822789100:01:007:0004 - площею 1,9324 га та 6822789100:01:007:0005 - площею 1,7025 га, які знаходяться на території Чепелівського старостинського округу Красилівської міської ради Хмельницької області з метою подальшої передачі в оренду, відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за кадастровими номерами 6822789100:01:007:0004 - площею 1,9324 га та 6822789100:01:007:0005 - площею 1,7025 га, які знаходяться на території Чепелівського старостинського округу Красилівської міської ради Хмельницької області з метою подальшої передачі в оренду у зв'язку із тим, що вказані земельні ділянки є сформованими, присвоєні кадастрові номера, визначена площа та включені до переліку земельних ділянок, право на оренду яких може бути отримано на земельному аукціоні (земельних торгах).
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №560/15071/24, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до Красилівської міської ради Хмельницької області та визнано протиправним, необґрунтованим та скасовано рішення Красилівської міської ради Хмельницької області від 10.10.2024 №9 "Про розгляд звернення Кішкіна Олександра Вікторовича із земельних питань".
За змістом судового рішення, відповідач у своєму рішенні не зазначив конкретну підставу відмови позивачу у наданні дозволу із посиланням на конкретне положення закону, яке не дозволяє надати такий дозвіл. Натомість, включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право на які буде або може бути виставлене на земельні торги у подальшому, саме по собі не передбачене серед самостійних, визначених у Земельному кодексі України підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проектної документації. Судом у рішенні від 06.01.2025 встановлено, що у спірному рішенні міська рада, серед іншого, в загальному покликається на статтю 136 Земельного кодексу України, яка передбачає порядок підготовки лотів для продажу на земельних торгах, разом з тим не конкретизує відповідне положення, з огляду на яке відповідач мав право відмовити у задоволенні заяви позивача. Це свідчить про те, що спірне рішення не можна вважати обґрунтованим згідно з вимогами ст. 2 КАС України.
З вказаного суд у рішенні від 06.01.2025 виснував, що хоч відповідач при прийнятті спірного рішення і не вийшов за межі наданих повноважень, проте таке рішення ради за своїм змістом є необґрунтованим, оскільки не відображає чіткої та передбаченої законом підстави для відмови у задоволенні заяви позивача.
В подальшому позивач звернувся до відповідача з іншою заявою від 09.06.2025 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельних ділянок з кадастровими номерами 6822789100:01:007:0005 та 6822789100:01:007:0004, на підставі заяви ОСОБА_1 від 13.03.2024.
10.07.2025 ОСОБА_1 адресував Красилівській міській раді Хмельницької області заяву-клопотання із проханням не розглядати заяву клопотання від 10.06.2025 з огляду на пропуск радою строку на її розгляд. Заява мотивована тим, що радою не винесено та не прийнято рішення на пленарному засіданні ради, у зв'язку з чим позивачем подано 10.07.2025 позов до суду з проханням визнати бездіяльність ради протиправною.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі №560/12518/25, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Красилівської міської ради Хмельницької області задоволено. Визнано протиправним нерозгляд Красилівською міською радою Хмельницької області у передбачений законом спосіб та строк заяви ОСОБА_1 від 10.06.2025 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). За змістом рішення, міська рада зобов'язана була протягом одного місяця з дня реєстрації заяви Кішкіна О.В. ухвалити одне з двох рішень: надати дозвіл або прийняти вмотивовану відмову. Разом з тим, наявними у справі доказами підтверджено, що до спливу встановленого законом місячного строку (з 10.06.2025 по 10.07.2025 включно) міська рада не ухвалила жодного з передбачених законом рішень, чим допустила протиправну бездіяльність.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 22.12.2025 відкрито виконавче провадження №79859523 з примусового виконання виконавчого листа №560/5672/24, виданого 17.12.2025 Хмельницьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання Красилівську міську раду Хмельницької області вирішити по суті заяву Кішкіна О.В. від 13.03.2024 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельних ділянок з кадастровими номерами 6822789100:01:007:0004 та 6822789100:01:007:0005 у порядку визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", зокрема, ч.1 ст. 59 цього Закону. Однак, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.26 у справі № 560/1889/26 апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Кішкіна О.В. задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.26 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким позов Красилівської міської ради Хмельницької області задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 28.01.2026 ВП № 79859523 про накладення на Красилівську міську раду Хмельницької області штраф в розмірі 5100 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач неодноразово порушував права позивача, останній звернувся з позовом до Господарського суду Хмельницької області.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.02.26 у справі № 924/1164/25 позов задоволено частково.
Мотивуючи оскаржуване судове рішення місцевий господарський суд зазначив, що факти неправомірних дій відповідача щодо позивача встановлені в судових рішеннях від 08.07.2024 у справі № 560/5672/24, від 06.01.2025 у справі № 560/15071/25 та від 24.09.2025 у справі № 560/12518/25 та не потребують повторного доказування.
Також місцевий господарський суд покликався на правові висновки, які висвітлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду: від 17.03.2021 у справі № 420/239/20, у справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21), від 21.10,2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 23.09.2021 року у справі № 295/13971/20 (провадження № 61-10849св21), від 29.09.2021 року у справі № 607/16567/20 (провадження № 61-9023св21), від 04.10.2023 року у справі № 757/5351/21-ц (провадження № 61-5502св22), від 18.10.2023 року у справі № 705/4489/20 (провадження № 61-2214св23), від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.
Ураховуючи вище перелічене місцевий господарський суд зазначив, що початком порушення права позивача Красилівською міською радою Хмельницької області є неправомірний розгляд заяви Кішкіна О.В. від 13.03.2024 листом від 29.03.2024. Із огляду на зазначене, суд першої інстанції повважав вірним початок обрахунку моральної шкоди з 30.03.2024. Розмір моральної шкоди за березень складає 458, 06 грн (з розрахунку 7100/ 31 x 2), з чого підставним є стягнення 160 458, 06 грн моральної шкоди за період з 30.03.2024 по листопад 2025 року. У стягненні 6 641, 94 грн моральної шкоди суд відмовив.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний суд" 09.03.26 від Красилівської міської ради Хмельницької області надійшла апеляційна скарга. Апелянт просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Доводи апелянта зводяться до наступного:
- місцевим господарським судом безпідставно не взято до уваги той факт, що позивачем у цій справі є ФОП Кішкін О.В., а заявником і стороною справи № 560/5672/24 був громадянин Кішкін О.В., тобто не суб'єкт господарської діяльності. Моральна шкода полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, яких людина зазнала у зв'язку з каліцтвом, порушенням прав, приниженням честі, гідності чи ділової репутації. Це суто емоційна та психологічна сфера. При цьому ФОП Кішкін О.В. це та сама людина, однак у господарських відносинах він виступає як суб'єкт господарювання і моральна шкода ФОП Кішкіна О.В. могла б бути пов'язана з приниженням ділової репутації, втратою престижу, клієнтів та труднощами в управлінні бізнесом через незаконні дії інших осіб, які мають бути документально підтверджені. Також суд першої інстанції не врахував правових висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 914/666/23;
- у оскаржуваному судовому рішення не досліджувалося питання та не надано оцінку причинному зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому судом не враховано правового висновку, який висвітлено у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 925/245/19 щодо правозастосування приписів ст.ст. 1173, 1174 ЦК України;
- ФОП Кішкіним О.В. не долучено до матеріалів справи доказів підтвердження невиконання відповідачем рішень суду, а тому позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту та розміру завданої йому моральної шкоди внаслідок невиконання відповідачем судових рішень;
- місцевий господарський суд обґрунтував своє рішення, зокрема, постановою державного виконавця від 22.12.2025 про відкриття виконавчого провадження № 79859523. Водночас суддею залишено поза увагою той факт, що Красилівська міська рада Хмельницької області оскаржує постанову державного виконавця у виконавчому провадженні № 79859523. При цьому судом першої інстанції не враховано, що рішенням Хмельницького окружного адімністративного суду від 02.03.2026 у справі № 560/1889/26 позов Красилівської міської ради Хмельницької області задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 28.01.2026 ВП № 79859523 про накладення на Красилівську міську раду Хмельницької області штрафу в розмірі 5100 грн. Судом у справі № 560/1889/26 встановлено, що 10.10.2024 Красилівською міською радою прийнято рішення у формі рішення сесії міської ради, що повністю відповідає способу виконання, визначеному судовим рішенням у справі № 560/5672/24;
- суд першої інстанції не врахував, що сам по собі факт визнання протиправною відмови Красилівською міською радою Хмельницької області в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою не є безумовною підставою для відшкодування йому моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 296/3114/20);
- не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 ЦК України, згідно ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
При вирішенні спору даної категорії, суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Щодо незгоди Красилівської міської ради Хмельницької області з оскаржуваним судовим рішенням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої позивачеві протиправними діями органом місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За частиною ж 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Позивач, заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди заподіяної протиправною діяльністю суб'єкта владних повноважень, не ставить позовної вимоги про вирішення публічно-правового спору. Тому відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України заявлені у позові вимоги мають вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу учасників спору.
Відповідно до ч. 1. ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу.
До таких осіб згідно з частиною першою статті 4 ГПК України належать: юридичні особи, фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Відповідно до поданого позову, сторонами спору є ФОП Кішкін О.В. (позивач) та Красилівська міська рада Хмельницької області (відповідач).
Отже, оскільки позивач визначив відповідачем орган місцевого самоврядування, який є юридичною особою та заявив вимогу лише про відшкодування моральної шкоди і така не об'єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір, за суб'єктним критерієм згідно з частиною першою статті 4 ГПК України спір належить до юрисдикції господарського суду.
Близького за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.03.2018 у справі № 461/1930/16-ц, від 27.02.2019 у справі № 405/4179/18, від 05.06.2019 у справі № 454/1690/16, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.02.2021 у справі № 910/9554/20.
Як убачається з матеріалів справи позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що:
- дії відповідача завдали йому психологічних та моральних страждань, дії відповідача вселили в позивача зневіру та страх, що він нічого не доведе;
- протягом тривалого часу позивач проводив свій час за комп'ютером, він шукав як правильно йому написати позовну заяву, вивчав законодавство і протягом цього часу його не покидало зневажливе ставлення Красилівської міської ради Хмельницької області до нього;
- під час оскарження дій відповідача в адміністративних судах позивач зазнавав психічного насилля, адже був вимушений витрачати свій час та здоров'я, його нервова система була пошкоджена;
- постійні протиправні дії відповідача порушують права позивача, що як наслідок викликають у нього стрес, відчуття приниження.
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мають виходити із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи (див. постанову Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21)).
Так, у постанові Верховного Суду від 26.02.20 у справі № 914/263/19, на яку покликається позивач та правові позиції якої застосовано місцевим господарським судом під час розгляду справи зазначено наступне:
"За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої зокрема зниженням престижу і довіри до діяльності фермерського господарства та інших немайнових прав позивача, подано з тих самих підстав незаконної бездіяльності Ради, з яких було частково задоволено позов про відшкодування моральної шкоди у справах № 914/340/15, № 914/977/18 та №914/1633/17, рішення в яких набрали законної сили, а завдання шкоди Радою позивачу тривало та було припинено лише 18.09.2018, колегія суддів погоджується з висновками судів про часткове задоволення вимог про стягнення моральної шкоди за період з листопада 2015 року по 18.09.2018 в сумі 90 435,80 грн та про відмову у її стягненні за період з 19.09.2018 по 31.10.2018".
Отже, матеріальною підставою стягнення коштів у справі № 914/263/19 було завдання моральної шкоди, що проявлялось у зниженні престижу і довіри до діяльності фермерського господарства та інших немайнових прав юридичної особи. Водночас, у справі, яка розглядається судом апеляційної інстанції моральна шкода обґрунтовується зневірою та страхом у власні сили, що призвели до психологічних та моральних страждань. Отже, підставою позову у справі № 914/263/19 є інші обставини завдання моральної шкоди (підприємство не є живою людиною, а відтак не може отримати моральних збитків психологічного характеру) та відносно іншого учасника господарських відносин, а саме фізичної особи підприємця, тобто людини, а не юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц зазначено про те, що суд повинен з'ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Також колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані також Верховним Судом у постанові від 10.042019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на правовий висновок, який висвітлено у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 918/251/20:
"Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач свої доводи зводив до того, що неправомірні дії відповідача призвели до погіршення стану його здоров'я, зниження престижу та ділової репутації.
Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, судовими рішеннями у адміністративній справі №460/1532/19 встановлено, що постанова Управління Держпраці у Рівненській області від 14.06.2019 №РВ 705/1122/000142/Т8-ФС щодо накладення на фізичну особу-підприємця Шолудька П. Р. штрафу є незаконною.
Згідно з ч. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак судове рішення в адміністративній справі №460/1532/19 саме по собі не може бути достатнім доказом завдання позивачу моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та заподіяною шкодою, яку має довести позивач".
Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що позивач, окрім наданих судових рішень, які ухвалені адміністративним судом, не надає жодних доказів, які б підтвердили обставини настання негативних емоцій до рівня душевних страждань або приниження, що заподіюють моральну шкоду (в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують звернення до лікаря, епікризи, придбання лікарських засобів, проходження курсу лікування, тощо).
Водночас, скасовуючи судове рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 у справі № 918/251/20 зазначив, що суд не може формувати певний висновок про отримання моральної шкоди сторони виключно з її слів, без надання жодних доказів, які б підтверджували зазначене.
Колегія суддів також звертає увагу, що позивач не вказує які блага та права він втратив після відмови йому Красилівською міською радою надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельних ділянок, що як наслідок спричинило у нього зневіру та страх. Тобто позивач не доводить, що неналежний розгляд його звернення органом влади знаходиться в причинно - наслідковому зв'язку з його негативним емоційним станом.
Варто зауважити, що 10.07.25 Кішкін О.В. адресував Красилівській міській раді заяву-клопотання із проханням не розглядати заяву клопотання від 09.06.2025 з огляду на пропуск радою строку на її розгляд. Заява мотивована тим, що радою не винесено та не прийнято рішення на пленарному засідання ради, у зв'язку з чим позивачем подано 10.07.2025 позов до суду з проханням визнати бездіяльність ради протиправною. Такі дії позивача, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції свідчать про те, що заявник першочергово мав на меті не набути право на матеріальне благо ( чи то оренда, чи то власність), а продемонструвати допущення органом влади порушень при здійсненні владних повноважень.
Колегія суддів апеляційної інстанції беззаперечно погоджується, що розгляд судових справ в більшості випадків передбачає наявність спору між учасниками судового провадження. Як наслідок, спір за своєю сутністю є змаганням або суперечкою між сторонами. Очевидно, що під час суперечки у сторін можуть виникати негативні емоції та явища. Однак, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження які заподіюють моральну шкоду.
Як убачається з матеріалів справи позивач активно захищає свої права шляхом оскарження дій суб'єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства (справи № 560/5672/24; № 560/15071/24; № 560/12518/25). Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, а також матеріалів справи, права позивача відновлені шляхом ухвалення відповідних судових рішень, які набрали законної сили.
Додатково суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.04.26 у справі № 560/1889/26 визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 28.01.2026 ВП № 79859523 про накладення на Красилівську міську раду Хмельницької області штраф в розмірі 5100 грн
У даній постанові апеляційним адміністративними судом зазначено наступне:
"Суд апеляційної інстанції зазначає, що незважаючи на те, що рішення Красилівської міської ради від 10.10.2024 року № 9 "Про розгляд звернення Кішкіна О.В. із земельного питання" в подальшому було скасоване, це ніяким чином не впливає на належність виконання рішення суду у справі № 560/5672/24, оскільки суд не зобов'язував Красилівську міську раду приймати рішення щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та не надавав оцінки правомірності першої відмови Кішкіна О.В.у задоволенні його заяви.
Як вірно зазначає суд першої інстанції, на момент відкриття виконавчого провадження обов'язок, встановлений рішенням суду, уже був виконаний".
Отже, відповідач виконав всі вимоги суду, які були ухвалені в судових рішення у адміністративних справах № 560/5672/24; № 560/15071/24; № 560/12518/25.
Екстраполюючи правові висновки Верховного Суду, а також дослідивши доводи апеляційної скарги крізь призму доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що:
- відповідач виконав вимоги суду, які висвітлені у судових рішеннях по справах №№ 560/5672/24; № 560/15071/24; № 560/12518/25;
- не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Позивач, окрім наданих судових рішень, які ухвалені адміністративним судом, не надав жодних доказів про заподіяння моральної шкоди (в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують звернення до лікаря, епікризи, придбання лікарських засобів, проходження курсу лікування, тощо);
- позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності причинного зв'язку між неправомірними діями органу і заподіяною шкодою (навіть вона була доведена).
Ураховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що місцевий господарський суд встановив обставини наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди виключно зі слів позивача. Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 у справі № 918/251/20 зазначив, що судове рішення в адміністративній справі саме по собі не може бути достатнім доказом завдання позивачу моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та заподіяною шкодою, яку має довести позивач.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України унормовано, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Із огляду на зазначене колегія суддів апеляційної інстанції виснує про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог із-за їх необґрунтованості та недоведеності.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Красилівської міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.02.26 у справі № 924/1164/25 задоволити.
2. Скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.02.26 у справі №924/1164/25 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кішкіна Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Красилівської міської ради (Хмельницька обл., м. Красилів, пл. Незалежності 2, ЄДРПОУ 04060737) 3 633, 60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Господарському суду Хмельницької області видати судовий наказ.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
6. Справу № 924/1164/25 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "01" червня 2026 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Поліщук П.Я.