ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"03" червня 2026 р. Справа № 924/1244/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Гудак А.В.
суддя Мельник О.В.
розглянувши клопотання Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"
про звільнення від сплати судового збору
при перевірці матеріалів апеляційної скарги Міського комунального підприємства ''Хмельницьктеплокомуненерго''
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2026
(ухвалене о 11:48 год. у м. Хмельницькому, повний текст складено 22.04.2026)
у справі № 924/1244/25 (суддя Димбовський В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"
про стягнення 269 151 640 грн 63 коп. основного боргу
Господарський суд Хмельницької області рішенням від 22.04.2026 у справі № 924/1244/25 позов задовольнив частково. Стягнув з Міського комунального підприємства ''Хмельницьктеплокомуненерго'' на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Газопостачальна компанія ''Нафтогаз Трейдинг'' 215 800 489 грн 32 коп. основного боргу, 847 840 грн витрат зі сплати судового збору. Провадження в частині стягнення 53 351 151 грн 31 коп. основного боргу закрив.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Міське комунальне підприємство ''Хмельницьктеплокомуненерго'' звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2026 у справі № 924/1244/25 скасувати відмовити в задоволенні позовних вимог та стягненні судових витрат.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.05.2026 апеляційну скаргу Міського комунального підприємства ''Хмельницьктеплокомуненерго'' на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2026 у справі № 924/1244/25 залишив без руху. Зобов'язав скаржника усунути, протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки а саме надати суду докази сплати судового збору у розмірі 1 271 760 грн в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір". Роз'яснив скаржнику, що при невиконанні вимог цієї ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.
В подальшому, до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшло клопотання, відповідно до якого заявник просить звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.04.2026 у справі № 924/1244/25.
Обґрунтовуючи таку заяву, скаржник посилається на те, що відповідач є збитковим підприємством (Звіти про фінансовий результат (звіт про сукупний дохід) за 2025 рік та за перший квартал 2026 року додаються). Збитки пов'язані насамперед з невідповідністю затверджених тарифів на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води фактичним витратам на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Через постійний ріст цін на енергоносії, паливномастильні матеріали, ставок податків, мінімальної зарплати, інших складових, собівартість послуг постійно зростає.
Продовжує, що підприємство є захищеним споживачем природного газу в розумінні Закону України "Про ринок природного газу" та є єдиним виробником теплової енергії, надавачем послуг з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води у м. Хмельницькому, на Відповідача покладено обов'язок безперебійно постачати теплову енергію споживачам протягом опалювального сезону, а у зв'язку з низькою платоспроможністю значної кількості споживачів теплової енергії, відсутністю коштів, воєнним станом відповідач буде позбавлений можливості своєчасно ліквідовувати аварійні ситуації, проводити поточні ремонти теплових мереж та технічне обслуговування обладнання котельні і теплових пунктів, своєчасно та якісно надавати комунальні послуги споживачам.
На підтвердження обставин, викладених в клопотанні, скаржник додав копію балансу (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2026, звіт про фінансовий результат (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2026 року, балансу (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2025, звіт про фінансовий результат (звіт про сукупний дохід) за 2025 рік, подані до контролюючого органу із квитанціями про їх прийняття.
Колегія суддів розглядаючи вказане клопотання скаржника, бере до уваги таке.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Як вбачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у ст. 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж ст. 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст. 5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст. 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Умови, визначені у п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Окремо слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Зазначеної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.
Окрім того, апеляційний господарський суд акцентує, що відповідно до пункту 37 такої постанови, питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що предметом спору у цій справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 наголосила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 по справі №925/1293/19 визнала за необхідне розглянути заяву ТОВ "Скайсіті-груп" з урахуванням висновків, викладених у рішенні ЄСПЛ від 09.10.2025 у справі "Король та інші проти України" (Korol and Others v. Ukraine, заява № 82560/17 та інші, включно з № 36465/21) і зауважила таке.
ЄСПЛ, посилаючись на свою усталену практику (зокрема, рішення у справах "Голдер проти Сполученого Королівства" ([Golder v. the United Kingdom], від 21.02.1975, пункт 36, Серія А №18, "Пономаренко проти України" [Ponomarenko v. Ukraine], заява № 13156/02, пункт 36, від 14.06.2007, "Мацюк проти України" [Matsyuk v. Ukraine], заява № 1751/03, пункт 28, від 10.12.2009 та "Кузьменко проти України" [Kuzmenko v. Ukraine, заява № 49526/07, пункт 25, від 09.03.2017), наголосив, що право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних справах, є невід'ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана.
У керівних справах "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland; заява № 28249/95; пункти 52-67; ЄСПЛ 2001-VI); "Малахов проти Молдови" (Malahov v. Moldova; заява № 32268/02; пункти 31-36; від 07.06.2007); "«Телтронік-КАТВ» проти Польщі" (Teltronic-CATV v. Poland; заява №48140/99; пункти 50-64; від 10.01.2006); "Нальбант та інші проти Туреччини" (Nalbant and Others v. Turkey; заява № 59914/16; пункти 32-47; від 03.05.2022) ЄСПЛ вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
Так, у рішенні від 10.01.2006 у справі "«Телтронік-КАТВ» проти Польщі" ЄСПЛ встановив, що компанія-заявник не могла подати свої позовні вимоги до суду через відмову звільнити її від сплати судового збору в розмірі 13 948,49 злотих за подання позову. ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник була невеликим товариством з обмеженою відповідальністю, яка у 1993-1995 роках за контрактом побудувала мережу кабельного телебачення для компанії Best-Sat. Остання компанія відмовилася оплатити рахунок-фактуру компанії-заявника […], відмова сплатити зазначений рахунок-фактуру поставила компанію-заявника на межу неплатоспроможності. ЄСПЛ вважав, що обмеження доступу до суду, які мають суто фінансовий характер і які, як у цій справі, абсолютно не пов'язані з суттю позову або його перспективами на успіх, повинні підлягати особливо ретельному контролю з точки зору інтересів правосуддя. Для ЄСПЛ також важливо, що відмова у наданні звільнення відбулася на попередній стадії провадження в суді першої інстанції та призвела до того, що позови компанії-заявника ніколи не розглядалися по суті.
У рішенні від 03.05.2022 у справі "Нальбант та інші проти Туреччини" ЄСПЛ вважав надмірним, а отже порушенням самої суті права на доступ до суду ситуацію, коли високі судові збори не були виправдані фінансовим становищем заявника, а натомість були розраховані на основі встановленого законом відсотка від суми, що була предметом провадження. Незважаючи на відсутність консенсусу або навіть консолідованої тенденції серед держав-учасниць Конвенції щодо надання правової допомоги юридичним особам, ЄСПЛ застосував ті самі принципи щодо права на доступ до суду, не розрізняючи фізичних та юридичних осіб (Teltronic-CATV проти Польщі, заява № 48140/99, пункти 45-49, 10.01.2006; FC Mretebi, пункти 39-41; Agromodel OOD та Mironov проти Болгарії, заява № 68334/01, пункти 34-37, 24.09.2009; та Sace Elektrik Ticaret ve Sanayi A.S. проти Туреччини, заява № 20577/05 , пункт 28, 22.10.2013).Відповідно до сталої практики ЄСПЛ ніколи категорично не виключав комерційних юридичних осіб з гарантій, визначених пунктом 1 статті 6 Конвенції, щодо надмірних судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що у справі "«Телтронік-КАТВ» проти Польщі" ЄСПЛ наголосив на необхідності особливо ретельного контролю за фінансовими обмеженнями доступу до суду, коли такі обмеження не пов'язані з перспективами успіху позову чи його суттю, а також коли відмова у звільненні від сплати судового збору відбувається на стадії прийняття позовної заяви, що унеможливлює будь-який розгляд справи по суті. Саме така ситуація мала місце у справі, що переглядається, оскільки Господарський суд Черкаської області ухвалою від 11.11.2019 залишив позовну заяву без руху, а згодом ухвалою від 13.12.2019 - повернув позовну заяву Товариству без розгляду по суті.
Тобто в справі "Король та інші проти України", яка включає заяву ТОВ "Скайсіті-груп", ЄСПЛ були встановлені порушення ст.6 Конвенції, які визначаються тим, що у заявників не було можливості доступу до суду взагалі, тобто на стадії прийняття позову, що унеможливо розгляд справи по суті.
Натомість, в цій справі спір було розглянуто судом першої інстанції та ухвалено рішення суду, з яким не погодився відповідач.
Надаючи оцінку майновому стану скаржника, суд апеляційної інстанції бере до уваги таке.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі №420/1582/19, від 17.09.2020 у справі №460/3138/19 тощо).
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/ відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, від 02.02.2023 у справі №320/2083/21), оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26.07.2005; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26.07.2005).
Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою, зокрема, для задоволення судом клопотання про звільнення від сплати судового збору.
При цьому ГПК України покладає на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Скаржником надано докази, що він є збитковим підприємством, зокрема за звітом про фінансові результати за 2025 рік, відповідно до якого збиток за 2025 рік складає 182 776 тис. грн (код рядка 2355), а за аналогічний період попереднього року - 135 212 тис. грн.
В той же час, заявником не надано інформації щодо наявності/відсутності коштів на рахунках, рухомого чи нерухомого майна, тощо, що не дає змоги в повній мірі об'єктивно визначити фінансовий стан відповідача.
Таким чином, заявником не доведено належними доказами важкого матеріального становища.
За наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, котрі викладені у постанові від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22, у разі коли після постановлення судом ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надання скаржнику строку на усунення її недоліків, а саме подання доказів сплати судового збору, скаржник звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору, суд може залишити таке клопотання без розгляду з підстав пропущення строку його подання або за заявою скаржника поновити цей строк та розглянути клопотання по суті.
У випадку залишення судом клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору без розгляду або відмови в задоволенні такого клопотання суд постановляє ухвалу, яку направляє скаржнику.
Отримавши її, скаржник повинен виконати ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху, а саме подати суду докази сплати судового збору. У випадку якщо скаржник не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутись до суду із заявою, відповідно, про продовження або поновлення зазначеного строку.
Для цього перед постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги з підстави неусунення скаржником її недоліків суд має переконатись, що скаржник отримав ухвалу про залишення без розгляду або відмову в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору та має розумний строк для сплати судового збору і подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до частини шостої статті 260 ГПК України такий строк не повинен перевищувати п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Визначаючись із строком на котрий слід встановити скаржнику для виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення його апеляційної скарги без руху, суд з огляду на дату постановлення цієї ухвали, перебіг календарних днів у червні 2026 року, необхідності надання можливості скаржнику у розумний строк виконати вимоги ухвали, дійшов висновку про встановлення 15.06.2026, як кінцевої дати виконання скаржником ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 у справі №924/1244/25.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Відмовити Міському комунальному підприємству "Хмельницьктеплокомуненерго" в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
2. Міському комунальному підприємству "Хмельницьктеплокомуненерго" в строк до 15.06.2026 виконати вимоги ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 у справі №924/1244/25 про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 у справі №924/1244/25, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.