Справа № 309/1585/26
Провадження № 2/309/835/26
01 червня 2026 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Росоха Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження м. Хуст цивільну справу за позовом:
товариства з обмеженою відповідальністю
«ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»
до
ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором-,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до Хустського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.10.2019 року між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 укладено Договір № 1446331.
Відповідно до умов кредитного договору №1446331 від 31.10.2019 року Первісний кредитор взяв на себе зобов'язання надати відповідачці кредит на наступних умовах: сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000,00 грн.; строк кредиту 30 днів; за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у вигляді фіксованої процентної ставки, яка становить 0,18% - знижена процентна ставка; 1,80% від суми позики залишку кредиту - стандартна процентна ставка.
23.04.2020 було укладено договір факторингу № 23042020 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1446331.
23.05.2024 було укладено договір факторингу № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1446331.
Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідачки за договором № 1446331 від 31.10.2019 року.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №1446331 від 31.10.2019 р., що підлягає стягненню з позичальниці станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить - 35792.00 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 9940.00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 5367.60 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.; - заборгованість за пенею та/або штрафами - 20484.40 грн.; - заборгованість за комісіями - 0.00 грн.; - Інфляційні збитки - 0.00 грн.; - нараховані 3% річних -0.00 грн..
Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором № 1446331 від 31.10.2019 у розмірі 35792.00 грн., а також судові витрати у виді сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 01.05.2026 року відкрито провадження у справі та призначено здійснення її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився. До позову додано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, підтримання позову в повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, заяв, клопотань та відзиву на позов не подала.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України: у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, що 31.10.2019між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1446331.Згідно довідки про ідентифікацію, складеної ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» встановлено, що ОСОБА_1 підписала договір №1446331 від 31.10.2019 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором C308546, який було надіслано на її номер телефону НОМЕР_1 .
Згідно листа за вих. №6638-ВП від 20.03.2026, який підписано у сервісі Вчасно (продовження) Reference-200320231352, номер документу: ВП-200417-1, вбачається, що відповідно до договору ВП-200417-1 від 20.04.17, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» здійснило перерахування коштів 31.10.2019 на суму 10000 (десять тисяч гривень 00 копійок), на маску картки НОМЕР_2 , код авторизації 858034, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus- 3864163.
Відповідно до умов договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало відповідачці кошти у борг на суму 10 000,00 грн. на наступних умовах. Строк кредиту 30 днів. За користування кредитом нараховуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки :Знижена процентна ставка становить 0,18 % від суми Позики за кожен день користування Позикою (65,70 % річних) у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору; Стандартна процента ставка становить 1,80 % від суми Позики за кожний день користування Позикою (657,00 % річних); Стандартна процентна ставка застосовується згідно з пунктами 1.7., 3.4., 3.6.2. цього Договору; Загальна вартість Позики за зниженою ставкою складає 105,40 % від суми Позики (у процентному виразі) або 10 540,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування Позикою - 5,40 % від суми Позики (у процентному виразі) або 540,00 грн. (у грошовому виразі). (п.1.3-1.4. Договору).
23.04.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 23042020, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №23042020 від 23 квітня 2020 р. реєстру боржників, ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 35 792,00 грн., з яких: 9 940,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 367,60 грн. - сума заборгованості за відсотками; 20 484,40 грн. - сума заборгованості за штрафом.
23.05.2024 року між ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 23/05/24, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» передає (відступає) ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» Права Вимоги до Боржників.
Згідно платіжної інструкції №422780413 від 24.05.2024 р. ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» сплатило на користь ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму коштів за Договором факторингу №23/05/24 від 23 травня 2024 р. в розмірі 2944375,35 грн.
Згідно реєстру заборгованостей №1 від 23 травня 2024 р. та Витягу з реєстру заборгованостей №1 до Договору факторингу від 23/05/24 від 23.05.2024 року, право грошової вимоги ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 за кредитним договором №1446331 від 31.10.2019 року в розмірі 35 792,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 9 940,00 грн.; заборгованість за відсотками - 5 367,60 грн.; заборгованість за платою за управління кредитом (комісією) - 0.00 грн.; заборгованість за пенею -20 484,40 грн., передано (відступлено) ТОВ «Факторинг Партнерс».
20.12.2024 року між ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Додаткову угоду №1 до Договору факторингу №23/05/24 від 23.05.2024 року, згідно якої виправлено технічні помилки у реєстрах заборгованостей № 1-5 від 23.05.2024 року.
Згідно Акту прийому-передачі Реєстру заборгованості в електронному вигляді за Договором факторингу №23/05/24 від «23» травня 2024р. Інформація Реєстр Заборгованостей №1, Реєстр Заборгованостей №2, Реєстр Заборгованостей №3, Реєстр Заборгованостей №4, Реєстр Заборгованостей №5 на електронному носії інформації передана повністю відповідно до умов Договору факторингу № 23/05/24 від «23» травня 2024 р., зауважень у ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»(Фактора) щодо інформації, переданої ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (Клієнтом), не має.
Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості: картки обліку договору (розрахунку заборгованості), складеного ТОВ «АВЕНТУС Україна», заборгованість відповідачки за кредитним договором №1446331 від 31.10.2019 р. складає в розмірі 35 792,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 9 940,00 грн.; заборгованість за штрафом - 5000 грн., заборгованість за процентами - 21392 грн., та згідно складеного позивачем розрахунку за період з 31.10.2019 по 06.04.2026 р., складає 35792 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 9 940,00 грн.; заборгованість за штрафом - 20484,40 грн., заборгованість за процентами - 5367,60 грн.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).
Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд вважає, що у даному випадку кредитний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора С308546, який було надіслано на її номер телефону НОМЕР_1 , тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 31.10.2019 року правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою не був би укладений.
Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно зі ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Судом установлено, кредитор виконав свої зобов'язання та перерахував відповідачці кредитні кошти у розмірі 9 940,00 грн., то між сторонами виникли кредитні зобов'язання. Однак, відповідачка умови кредитного договору не виконувала належним чином, отримані грошові кошти позивачеві не повернула, що призвело до утворення заборгованості за кредитним договором.
Із приписів п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
А згідно вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Частиною першою ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Також відповідно до ст.1082 ЦПК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Внаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги до позивача перейшли права кредитора за вказаним вище кредитним договором, і такий вправі вимагати повернення кредитних коштів, інших передбачених договором сум від боржниці ОСОБА_1 через неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором.
Визначаючи розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором, суд виходить із наступного.
Щодо позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу/пені) суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Судом встановлено, що первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» відповідачці до сплати було нараховано за Договором №1446331 від 31.10.2019 р. про надання кредиту заборгованість за неустойкою (штрафом) в сумі 5000 грн., за період з 06.01.2020 року по 16.02.2020 року, що вбачається з картки обліку за період з 31.10.2019 року по 22.04.2020 року /а.с.12-19/.
Судом також враховується, що позивачем не надано будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність заборгованості відповідача на момент переходу прав вимоги від первинного кредитора у розмірі 20 484,40 грн. суми заборгованості за штрафом, вказаному у Витязі з Додатку №1 до Договору факторингу №23042020 від 23 квітня 2020 р. реєстру боржників, ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про витребування доказів.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №61-28582ск18.
При цьому суд позбавлений можливості самостійно збирати докази. Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18.
З урахуванням того, що на підтвердження позовних вимог позивач не надав належних доказів, які підтверджують наявність заборгованості за штрафом у розмірі 20484,40 грн., суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у наданих позивачем розрахунках заборгованості за кредитним договором.
Оскільки позивачем не доведено належними доказами існування у відповідача заборгованості перед первісним кредитором, суд критично оцінює доводи позивача, що така заборгованість була у подальшому відступлена новому кредитору.
За таких обставин, розмір заборгованості у відповідача у вигляді штрафу в розмірі 20484,40 грн., який був переданий від первісного кредитора до позивача є не доведений.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 20 307,60 грн., з яких : заборгованість за основною сумою боргу - 9 940,00 грн.; заборгованість за штрафом - 5000 грн., заборгованість за процентами - 5367,60 грн.
Тобто пред'явлений позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, у розмірі 1 510,64 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам (56,74 %).
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 13 000 грн., то з цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.
Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Також витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Вбачається, що 02.07.2024 року між позивачем та адвокатським об'єднанням «ЛігалАссістанс» укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокатське об'єднання здійснює представництво інтересів клієнта, у тому числі й у всіх судових установах. Згідно Витягу з акту №31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 року підписаного між позивачем та адвокатським об'єднанням «ЛігалАссістанс» підтверджено конкретний обсяг наданих адвокатським об'єднанням послуг і виконаних робіт за договором про надання правової допомоги у даній цивільній справі, а також їх вартість у сумі 13000 грн.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський Суд з Прав Людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні.
Отже, враховуючи особливості предмета спору, складність справи, виходячи з критеріїв виправданості витрат, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, відсутність заперечень відповідача щодо розміру правничої допомоги, заявленої позивачем до стягнення, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 7 376,20 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам (56,74 %).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258-259, 264-265,1082 ЦПК України, ст.ст.11, 258, 512, 514, 526, 1048-1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитним договором № 1446331 від 31.10.2019 року у розмірі 20 307,60 грн., з яких : заборгованість за основною сумою боргу - 9 940,00 грн.; заборгованість за штрафом - 5000 грн., заборгованість за процентами - 5367,60 грн., станом на 06.04.2026 року.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371) понесені позивачем витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1 510,64 грн. та понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 376,20 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хустського
районного суду: Сідей Я.Я.