19 травня 2026 року
м. Київ
справа № 533/268/21
провадження № 61-6100ск26
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу Козельщинської селищної ради на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, Козельщинської селищної ради, Кременчуцької районної військової адміністрації про визнання незаконними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень, визнання права постійного землекористування в порядку спадкування,
05 травня 2026 року Козельщинська селищна рада через підсистему «Електронний Суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 березня 2026 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, з таких підстав.
Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Із матеріалів касаційного провадження вбачається, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята 26 березня 2026 року, повний текст складено 01 квітня 2026 року, останній день строку на касаційне оскарження судового рішення припадав на 04 травня 2026 року
(з урахуванням вихідних днів), а заявник звернулась до суду 05 травня
2026 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Касаційна скарга заявника містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, в якому вказує, що повний текст постанови заявник отримав через електронну пошту 07 квітня 2026 року, що підтверджується скріншотами з пошти.
Разом з тим, з наданих скріншотів неможливо встановити дату отримання повного тексту постанови.
Верховний Суд звертає увагу заявника, як юридичної особи, що належним доказом отримання копії постанови через підсистему «Електронний суд» є картка руху документа, з якої можливо відслідкувати точну дату та час надходження копії оскаржуваної постанови до електронного кабінету.
Тому з метою усунення недоліків касаційної скарги заявнику необхідно направити на адресу Верховного Суду докази отримання оскаржуваної постанови через підсистему «Електронний суд», а саме картку руху документа у справі № 533/268/21 з підсистеми «Електронний суд».
Пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до
суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у березні 2021 року та заявляв дві вимоги немайнового характеру (визнання незаконними та скасування двох рішень суб'єкта владних повноважень), а також вимога майнового характеру (про визнання у порядку спадкування за законом після померлого право постійного користування земельною ділянкою).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону, чинній на час подання позову, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону, чинній на час подання позову, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн * 0,4 = 840, 80 грн).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону
України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги фізичною особою на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно, відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заявник оскаржує судове рішення в повному обсязі.
Отже, судовий збір за подання касаційної скарги в частині вирішення вимог немайнового характеру підлягає сплаті в розмірі 3 363, 20 грн (840, 80 грн *2 вимоги*200%).
У постанові від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 Велика
Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися в ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 26 лютого 2019 року в справі № 907/9/17).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Як вбачається з матеріалів касаційного провадження, представник заявника сплатив судовий збір у розмірі 4 358, 40 грн, однак не надає належних та допустимих доказів на підтвердження вартості спірного нерухомого майна (земельної ділянки), а із наданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити вартість спірного нерухомого майна, тому заявнику необхідно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вартості спірного нерухомого майна і, відповідно, самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору.
Заявник має сплатити за подання касаційної скарги судовий збір за майнову вимогу за наступною формулою (А ? 1% ? 200 %), де А - це вартість спірного майна (земельна ділянка).
Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України
«Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду оригінал документа, що підтверджує його сплату.
За частиною другою статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Козельщинської селищної ради на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 березня 2026 року залишити без руху, надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко