01 червня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/726/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026
у справі за позовом Одеської міської ради
до фізичної особи - підприємця Лихач Наталі Антонівни,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Громадська організація "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів",
про скасування реєстрації та рішень, зобов'язання звільнити земельну ділянку,
Одеська міська рада (далі - позивач, Рада) звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця Лихач Наталі Антонівни (далі - відповідач, ФОП Лихач Н. А.), в якому просила суд:
- скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 06.02.2023 № ОД101230203244 "Реконструкція рибальського будинку без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: м. Одеса, вул. Набережна, 180, 2-а лінія, вздовж берега "Зелений мис" причал № НОМЕР_2", здійснену Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради;
- скасувати рішення державного реєстратора Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Шкоди Тетяни Миколаївни від 08.08.2017 № 36520842 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за Лихач Н. А. на рибальський будинок за адресою: м. Одеса, вул. Набережна, 180, 2-а лінія, вздовж берега "Зелений мис" причал № НОМЕР_2, із одночасним закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на цей об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1321675051101);
- зобов'язати Лихач Н. А. за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Набережна, 180, 2-а лінія, вздовж берега "Зелений мис" причал № НОМЕР_2, шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва - рибальського будинку загальною площею 138,6 м2.
Позовні вимоги обґрунтовані здійсненням на земельній ділянці комунальної форми власності самочинного будівництва рибальського будинку, який фактично використовується як апарт-готель, тоді як Рада не приймала жодних рішень щодо надання у власність чи користування земельної ділянки, вона ніколи не відводилась для цієї мети, що свідчить про порушення прав територіальної громади міста Одеси на вільне володіння, користування та розпорядження землею комунальної власності.
ФОП Лихач Н. А., заперечуючи проти задоволення позову, зазначала, що здійснила лише реконструкцію рибальського будинку без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані, а сама реконструкція об'єкта нерухомості відбувалася на підставі відповідних дозвільних документів. Також відповідачка зауважувала, що під час державної реєстрації за нею права власності на рибальський будинок державний реєстратор виходив із того, що об'єкт нерухомого майна побудовано до 05.08.1992. Крім того, як вказує скаржниця, вона набула право користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку - шляхом вступу до членів Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" (далі - скаржник, ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів"), яка отримала право користування земельною ділянкою на підставі рішення Ради від 18.06.1992 № 219 "Про відвід земельних ділянок в тимчасове довгострокове користування Одеською водно-моторною пристанню".
Господарський суд Одеської області рішенням від 15.07.2025 у задоволенні позову Ради відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 06.02.2023 № ОД101230203244, суд зазначив, зокрема, що така декларація вичерпала свою дію після того, як було проведено державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт нерухомого майна. Щодо інших вимог місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведений факт самовільного зайняття відповідачкою земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції ухвалою від 21.10.2025 залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів".
Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 02.03.2026 рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 скасував частково, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:
"Позовні вимоги Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Лихач Наталі Антонівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) про скасування реєстрації та рішень та зобов'язання звільнити земельну ділянку - задовольнити частково.
Зобов'язати ФОП Лихач Наталю Антонівну (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Набережна, 180, 2-а лінія, вздовж берега "Зелений мис" причал № НОМЕР_2 шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва - рибальського будинку, загальною площею 138,6 м2.
В іншій частині позовних вимог Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Лихач Наталі Антонівни - відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лихач Наталі Антонівни на користь Одеської міської ради 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви".
ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" через підсистему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026, у якій просить, зокрема, оскаржувану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд, а також поновити строк на касаційне оскарження.
Скаржник посилається на наявність випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Статтею 290 ГПК України встановлені вимоги до форми й змісту касаційної скарги.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження
За частиною першою статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду у справі ухвалено 02.03.2026, повний текст постанови складено 05.03.2026, а отже, останнім днем строку на її оскарження за приписами частини першої статті 288 ГПК України є 25.03.2026.
ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 через підсистему "Електронний суд" 18.05.2026, тобто з пропуском встановленого статтею 288 ГПК України строку для подання касаційної скарги.
Частинами другою та третьою статті 288 ГПК України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 242 ГПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, а якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Як вбачається з інформації комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" копія повної постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 доставлена в електронний кабінет скаржника 05.03.2026 о 19:14 та вважається врученою відповідно до статті 242 ГПК України 06.03.2026. Таким чином двадцятиденний строк з моменту вручення оскаржуваної постанови закінчився 26.03.2026.
Як уже вказано, скаржник подав касаційну скаргу до Верховного Суду 18.05.2026.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" зазначає, зокрема, що подання касаційної скарги у цій справі безпосередньо пов'язане із необхідністю вирішення фінансових питань, зокрема щодо сплати судового збору та організації підготовки касаційної скарги, що згідно зі Статутом скаржника не могло бути вирішено одноособово та потребувало прийняття відповідного колегіального рішення Радою організації. На момент отримання повного тексту оскаржуваної постанови була відсутня можливість оперативного проведення засідання Ради ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" у зв'язку з відсутністю частини керівництва та окремих членів Ради, участь яких була необхідною для обговорення та прийняття відповідного рішення.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Звернення з касаційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності / неповажності причин пропуску строку.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 13 ГПК України).
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Верховний Суд зауважує, що будь-які обставини, пов'язані із внутрішньою організацією роботи на підприємстві, не скасовують законодавчо передбачені вимоги до сторони щодо неухильного виконання процесуальних обов'язків та користування своїми правами у встановлені строки, отже, недоліки в організації роботи підприємства (зокрема, необхідність вирішення фінансових питань, відсутність можливості оперативного проведення засідання членів підприємства) не можуть вважатися поважними обставинами, з якими закон пов'язує можливість поновлення строку на касаційне оскарження. Зокрема, подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/17790/19, від 30.09.2022 у справі № 910/21285/21, від 16.11.2022 у справі № 904/1938/15.
Колегія суддів зауважує, що обставини наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, пов'язані з внутрішньою організацією роботи ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", тобто мають суб'єктивний характер і не свідчать про об'єктивну неможливість вчинити відповідну процесуальну дію в межах встановленого законом строку.
З огляду на викладене Верховний Суд визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026.
У справі "Устименко проти України" (рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що, задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів, зазначенням інших обставин, ніж наведені у доданому до касаційної скарги клопотанні, які могли бути непереборними для звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 у встановлений ГПК України строк.
Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Щодо вимог касаційної скарги
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.
При цьому вимоги особи, яка подає скаргу, мають кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими статтею 308 ГПК України.
У прохальній частині касаційної скарги ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" просить, зокрема, скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026, яким скасовано частково рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025, та направити справу на новий розгляд.
Статтею 308 ГПК України передбачено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1- 6 частини першої цієї статті.
Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними й однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.
Водночас скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, однак не вказує, які повноваження суд касаційної інстанції має застосувати щодо рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025.
Верховний Суд зазначає, що з огляду на принцип диспозитивності виключно скаржником визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, і Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на особу, яка подає касаційну скаргу.
З огляду на вказане скаржник має узгодити вимоги касаційної скарги з повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішення суду першої інстанції з урахуванням статті 308 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Частиною другою статті 174 ГПК України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" необхідно:
- навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження у цій справі, ніж наведені у клопотанні, доданому до касаційної скарги, та додати відповідні докази;
- узгодити вимоги касаційної скарги з повноваженнями суду касаційної інстанції відповідно до статті 308 ГПК України з урахуванням викладеного у цій ухвалі.
Суд також звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Однак до касаційної скарги не додано доказів, які підтверджували б надсилання копії касаційної скарги з додатками іншим учасникам справи, зокрема позивачу та відповідачу.
Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 у справі № 916/726/25 залишити без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 916/726/25 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський