18.01.11
23.10.07
Україна
Господарський суд Чернігівської області
м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел. 67-28-47
Іменем України
18.01.2011р. справа №15/172/22
Позивач: Чернігівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, пр. Миру 49а, м. Чернігів, 14005
Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_2 16426 -юридична адреса; АДРЕСА_1, 16400 - поштова адреса
Предмет спору: про стягнення 5559грн.
Суддя Федоренко Ю.В.
Від позивача: Полякова О.П. довіреність № 01-14/990 від 12.04.2010р.
Від відповідача: не з'явився
Подано позов про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5100 грн. та 459 грн. пені за прострочення сплати штрафу за період з 17.12.2010р. по 22.12.2010р. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
10.01.2011р. від позивача до суду надійшла заява № 01-14/87 від 10.01.2011р. про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, в якій просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2524,50 грн. за період з 17.12.2010р. по 18.01.2011р.
Заяву про збільшення позовних вимог направлено на адресу відповідача 10.01.2011 р. і йому вручено 11.01.2011 р., що підтверджується копіями фіскальних чеків Укрпошти від 10.01.2011 р., листа позивача від 10.01.2011 р., повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Дану заяву подано у відповідності до норм чинного законодавства, вона не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін при розгляді справи, а тому приймається судом до розгляду.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 27.12.10р. (а.с. 30-31), але повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позов не надав.
Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.
Розглянувши подані матеріали справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Статтею1 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” встановлено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Згідно із ст.3 цього Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контроль за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції.
Відповідно дов ст.7 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” для реалізації покладених на нього завдань Антимонопольний комітет України, зокрема, має право перевіряти суб'єктів господарювання щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції, розглядати справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими справами, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, приймати з цього приводу передбачені законодавством розпорядження та рішення, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) тощо.
Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України „Про захист економічної конкуренції” за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне становище, визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, припинення порушення та усунення його наслідків, а також про накладення штрафу.
Як вбачається із матеріалів справи розпорядженням Адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №06-2010/1-р від 15.03.2010р. розпочато розгляд справи № 02-05/06-2010 проти фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за ознаками порушення, передбаченого п. 2ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
17.03.2010р. позивачем направлено відповідачу повідомлення вих.№02-04/732 про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідач отримав зазначене повідомлення 20.03.2010р., що підтверджується копією поштового повідомлення №1400010926175 (а.с. 15).
Рішенням Адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №06-рш від 05.10.2010р. у справі №02-05/06-2010 визнано: 1. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду за результатами діяльності у 2009р. з часткою 81,1% та у I кварталі 2010р. з часткою 60,2% в межах Борзнянського району Чернігівської області; 2. дії фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по встановленню необґрунтованої вартості надання послуг перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду є порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; 3. на підставі ст. 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції” накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 5100 грн.
Копію рішення від 05.10.10р. та лист про стягнення штрафу вручено відповідачу 16.10.10р, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 25).
Листом від 06.12.10 р. відповідачу було нагадано про те, що строк сплати штрафу закінчується 16.12.10 р. і роз"яснено про нарахування пені у разі несплати або несвоєчасної сплати штрафу.
Цей лист отримано відповідачем 07.12.10 р. , що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення на а.с.27.
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Доказів оскарження рішення позивача в установленому порядку відповідачем суду не надано, а тому суд приходить до висновку, що на момент розгляду справи рішення позивача є чиним.
Відповідно до ч.2, 3 ст.56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Відповідачем отримано рішення 16.10.10, а тому останній повинен був сплатити штраф в строк до 16.12.10.
Станом на день розгляду справи доказів оплати відповідачем суми штрафу в розмірі 5100 грн. суду не надано, а тому позовні вимоги позивача про стягнення штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Позивач з врахуванням збільшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 2524,5 грн. пені за період з 17.12.2010р. по 18.01.2011р. Оскільки матеріалами справи доведений факт прострочення сплати відповідачем накладеного на нього штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вимоги позивача щодо стягнення 2524,50 грн. пені з 17.12.2010р. по 18.01.2011р. є правомірні і задовольняються судом.
На підставі викладеного позов підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача з вини якого виник спір.
Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю і стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 16426, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (р/р НОМЕР_2 в Борзнянському відділенні „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 380805) на користь Державного бюджету м. Чернігова (р/р 31118106700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 21081100 код ЄДРПОУ 22825965) 5100 грн. штрафу та 2524,50 грн. пені.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 16426, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (р/р НОМЕР_2 в Борзнянському відділенні „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 380805) в доход державного бюджету (рахунок № 31111095700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965, код платежу 22090200) 102 грн. державного мита.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 16426, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (р/р НОМЕР_2 в Борзнянському відділенні „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 380805) в доход державного бюджету (рахунок № 31210264700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965 код платежу 22050003) 236 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Ю.В. Федоренко