17.01.11
Господарський суд
Чернігівської області
14000,м. Чернігів, просп. Миру,20 тел. 67-88-53
Іменем України
17 січня 2011 р. справа № 4/20/5
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»
04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 21-г
Відповідачі: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Пак»
15070, Чернігівська обл., Ріпкинський район, с. Вишневе, вул.Центральна, 1
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіверяни»
15070, Чернігівська обл., Ріпкинський район, с. Вишневе, вул.Центральна, 1
Про витребування майна із чужого незаконного володіння
Суддя М.Г.Тимченко
Від позивача: Поштар Т.П. -довіреність від 24.12.10р.
Від відповідачів: 1. Лук»яненко О.С. -довіреність від 13.01.11р. (у суд. засіданні 13.01.11р.)
2. Соронович Є.Л. -директор
13.01.11р. у судовому засіданні була оголошена перерва до 17.01.11р.
Суть спору:
Позивачем заявлено до відповідачів позов про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
Згідно з договором фінансового лізингу від 27.08.08р. № 080827-142/ФЛ-Ю-О позивач передав відповідачу 1- Товариству з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Пак»на умовах фінансового лізингу майно, яке без достатньої правової підстави утримується відповідачем 2 - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіверяни», у зв»язку з чим позивач просить зобов»язати відповідача 1 повернути майно (об»єкт фінансового лізингу), а у відповідача 2 витребувати це майно.
Відповідачами надано відзиви на позов, в яких вони проти позову заперечують.
В обґрунтування заперечень відповідач 1 посилається на те, що позивач в порушення договору фінансового лізингу не передав майно належним чином, тобто за актом прийому-передачі. Відповідач також вважає, що лізингове майно повернуто позивачу за актами прийому передачі від 29.04.10р., 01.06.10р. та 06.06.10р. Згідно з п. 4.1 договору фінансового лізингу передача майна здійснюється за адресою: Ріпкинський район, с.Вишневе, вул. Центральна, 1, де майно і знаходилося в орендованому у відповідача 2. приміщенні, але через скрутне фінансове становище договір оренди було розірвано, а саме майно залишилося за тією ж адресою, про що неодноразово повідомлялося позивачу.
Заперечення відповідача 2 обгрунтовані наступним: на підставі договору оренди від 10.05.08р. відповідачу 1. було передано в оренду приміщення по вул. Центральна, 1 с. Вишневе, а після розірвання договору оренди з 01.06.10р. в повернутому приміщенні було виявлене майно, яке належить позивачу та передавалося відповідачу 1. за договором фінансового лізингу. На вимогу про звільнення приміщення відповідач 1. повідомив, що ним майно повернуто за актом прийому-передачі і йому невідомо чому позивачем майно не вивезене. Сам відповідач 2. неодноразово надсилав позивачу листи з вимогою вивезти майно, але позивач не виявив бажання забрати своє майно, у зв»язку з чим відповідач вважає, що предмет спору відсутній.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні представників сторін, господарським судом встановлено:
В провадженні господарського суду є справа про банкрутство відповідача 1. - товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Пак», порушена за заявою самого боржника на підставі ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постановою від 26.08.10р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого М»якоту С.В.
27.08.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(Позивач у даній справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Пак»(відповідач 1.) укладено договір фінансового лізингу № 080827-142/ФЛ-Ю-О, на підставі якого позивачем було передано відповідачу 1. в платне користування на умовах фінансового лізингу майно: агрегат для зварювання швів «Bati Makina», тип MDK 01; гідравлічна машина СМ-06; прес штампувальний №1 СМ-11; прес штампувальний №2 СМ-11; прес штампувальний №3 СМ-11; прес штампувальний №4 СМ-11; машина для підгибу кришок; машина для лакування швів, а всього вартістю 320000,00 грн.
Строк користування майном сторонами договору встановлено 31 місяць з моменту підписання акту приймання-передачі майна.
Акт приймання-передачі сторонами не підписувався, але факт передачі відповідачу 1. майна підтверджується видатковою накладною № РН-000481 від 27.08.08р., що було встановлено рішенням господарського суду від 28.12.09р. у справі № 8/169, тому відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні даного спору цей факт знову не доводиться.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом та вимагати повернення предмету лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Статтею 16 договору сторони узгодили можливість і порядок розірвання договору. Зокрема, на вимогу Лізингодавця договір може бути достроково розірваний ним в односторонньому порядку у разі, якщо Лізингоодержувач має прострочку у сплаті лізингових платежів більш ніж 30 днів.
Документом, що підтверджує факт прийняття Лізингодавцем рішення про розірвання договору, є рекомендований або цінний лист Лізингодавця (п.10.2 договору).
У разі дострокового розірвання договору Лізингоодержувач зобов»язаний повернути Лізингодавцю майно на протязі семи робочих днів з моменту направлення вимоги.
Матеріалами справи підтверджується, що Лізингоодержувач (відповідач 1.) має заборгованість по сплаті лізингових платежів, яка виникла за період більш ніж 30 днів.
Повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу направлене Лізингодавцем на адресу Лізингоодержувача 24.09.2010р. за № 2983. В повідомленні міститься вимога про повернення майна, що є предметом лізингу, в термін до 30.09.10р.
Отже, виходячи з умов договору фінансового лізингу, цей договір є розірваним.
На день вирішення даного спору Лізингоодержувач не повернув Лізингодавцю майно.
Таким чином, має місце порушення прав Лізингодавця (позивача) і він на законних підставах звернувся з позовом до суду.
Лізингоодержувач (відповідач 1.) проти позову заперечує, оскільки вважає, що майно ним повернуто, та зазначає наступне:
Позивач в порушення умов договору (п.п.4,2; 4,3) не передав Лізингоодержувачу в користування належним чином майно, тому він не мав права користуватися цим майном і повернув його Лізингодавцю згідно з актами прийому-передачі: від 29.04.10р., 01.06.10р., 06.06.10р. та надіслав додаткову угоду про розірвання договору фінансового лізингу, у зв»язку з поверненням майна.
Крім того, відповідач 1. в своїх запереченнях посилається на те, що лізингове майно було встановлене в приміщенні, орендованому у товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіверяни»(відповідач 2.) та після розірвання договору оренди продовжує там знаходитися, про що неодноразово повідомлялося Лізингодавцю (позивачу).
Надані суду акти приймання-передачі від 29.04.10р., 01.06.10р., 06.06.10р. підписані лише однією стороною -Лізингоодержувачем та не мають підпису Лізингодавця. Господарський суд відхиляє заперечення відповідача 1., з огляду на наступне:
Незважаючи на те, що сторонами договору фінансового лізингу не складався та не був підписаний акт передачі Лізингоодержувачу майна, але фактично він майно отримав, що
підтверджується видатковою накладною № РН-000481 від 27.08.08р.
Лізингоодержувач не повернув Лізингодавцю майно, а направив лише акти приймання-передачі, які залишилися без підпису з боку Лізингодавця.
Надсилання Лізингоодержувачем пропозиції стосовно розірвання договору фінансового лізингу не свідчить про розірвання договору, оскільки згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договором фінансового лізингу (п.16.2) передбачено, що Лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку відмовитися від цього договору (розірвати цей договір).
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк (20 днів), заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
В даному випадку на пропозицію відповідача 1. розірвати договір позивач не відповів, а відповідач, як заінтересована особа, до суду не звертався, тому договір фінансового лізингу продовжував діяти.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні майно, що є предметом лізингу, було встановлене в приміщенні, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіверяни»(відповідач 2.) та було орендоване Лізингоодержувачем під цех для виробництва жерстяної тари.
Після розірвання договору оренди з 01.06.10р., лізингове майно залишилося в тому ж самому приміщенні і продовжує знаходитися там до теперішнього часу.
Позивач вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіверяни» утримує лізингове майно без достатніх правових підстав, тому даним позовом визначив його як відповідач 2. з позовною вимогою -витребувати у відповідача 2. майно (об»єкт фінансового лізингу).
Відповідач 2. проти позову заперечив, пояснюючи тим, що він неодноразово звертався до власника майна - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»з вимогою вивезти майно, але той на звернення не реагував, майно і зараз знаходиться в тому ж самому приміщенні, що перешкоджає відповідачу 2. здійснювати господарську діяльність, а на утримання майна він змушений нести додаткові витрати.
Господарський суд вважає, що позовні вимоги до відповідача 2. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Згідно зі ст.ст. 13, 14 Цивільного кодексу України цивільні права та обов»язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15 Цивільного кодексу України).
Відповідач 2. не порушив прав позивача, а навпаки звертався до позивача з вимогою забрати майно, а договірні взаємовідносини між ними відсутні.
Разом з тим, господарський суд вважає, що позовні вимоги до відповідача 1. підлягають задоволенню, оскільки згідно зі ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу Лізингоодержувач зобов»язаний повернути предмет лізингу, але він цього зобов»язання не виконав та майно не повернув.
Те, що стосовно відповідача 1. прийнята постанова про банкрутство та введена ліквідаційна процедура, не є перешкодою для повернення майна, оскільки відповідно до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ліквідатор приймає до свого відання майно банкрута, вживає заходів по забезпеченню його збереження та заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, а п. 14.2 договору передбачено, що у разі банкрутства Лізингоодержувача, лізингове майно відокремлюється від загального майна і підлягає поверненню Лізингодавцю.
Лізингове майно не вибуло з володіння Лізингоодержувача, а знаходиться там, де було встановлено.
Окрім того, господарський суд зазначає, що вимога про зобов»язання повернути майно та вимога про витребування майна це фактично одна і та ж вимога стосовно одного і того ж майна, що унеможливлює прийняття рішення про задоволення позову до обох відповідачів про повернення одного і того самого майна.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати із сплати державного мита відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача 1. частково у розмірі 3200,00 грн., виходячи із вартості майна, що повертається -320000,00 грн.
Керуючись ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Задовольнити позовні вимоги до відповідача 1. - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Пак».
2.Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Пак»(15070, Чернігівська обл., Ріпкинський район, с.Вишневе, вул. Центральна, 1, код 35846808, п/р 26008001318621 ЗАТ «ОТП Банк»в м. Києві, МФО 300528) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код 33880354, п/р 26002262400276 в ВАТ «ВіЕйБі Лізинг» в м. Києві, МФО 380537) майно:
-агрегат для зварювання швів «Bati Makina», тип MDK 01;
-гідравлічна машина СМ-06;
-прес штампувальний №1 СМ-11;
-прес штампувальний №2 СМ-11;
-прес штампувальний №3 СМ-11;
-прес штампувальний №4 СМ-11;
-машина для підгибу кришок;
-машина для лакування швів.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Пак»(15070, Чернігівська обл., Ріпкинський район, с.Вишневе, вул. Центральна, 1, код 35846808, п/р 26008001318621 ЗАТ «ОТП Банк»в м. Києві, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код 33880354, п/р 26002262400276 в ВАТ «ВіЕйБі Лізинг» в м. Києві, МФО 380537) 3200,00 грн. держмита та 236,00 грн. судових витрат.
4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код 33880354, п/р 26002262400276 в ВАТ «ВіЕйБі Лізинг»в м. Києві, МФО 380537) з державного бюджету (рах. 31111095700002 в ГУДК України в Чернігівській області, код 853592) держмито у розмірі 480,00 грн., сплачене платіжним дорученням № 8662 від 18.11.2010 р.
5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.
6.Відмовити у позові до відповідача 2. - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сіверяни».
7.Скасувати заходи до забезпечення позову, вжитті ухвалою від 23.12.10р.
Суддя М.Г. Тимченко
Повне рішення складено 18.01.11р.
Суддя М.Г. Тимченко