Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" січня 2011 р. Справа № 42/319-10 (н.р. 53/109-09)
вх. № 9297/1-42 (н.р. 3264/1-53)
Суддя господарського суду Яризько В.О.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1. (дов.)
відповідача - Болоховцев Є.О. (дов.)
розглянувши справу за позовом ЗАТ С. Перовскої, м. Севастополь
до ДП "Харківський завод шампанських вин", м. Харків
про стягнення 719071,63 грн.
Позивач, ЗАТ "С.Перовської", після уточнення позовних вимог від 29.11.2010р., які прийняті судом, просить суд стягнути з відповідача, ДП "Харківський завод шампанських вин", 431572,25 грн. основного боргу, 143574,30 грн. пені, 122041,06 грн. інфляційних втрат та 21884,02 грн. 3% річних, а також покласти на відповідача судові витрати, в тому числі витрати на послуги адвоката в сумі 70000,00 грн.
Позивач у судовому зсіданні надав заяву про зменшення суми позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 81572,25 грн. основного боргу, 143574,30 грн. пені, 122041,06 грн. інфляційних втрат та 21884,02 грн. 3% річних, а також покласти на відповідача судові витрати, в тому числі державне мито в сумі 15211,59 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 70000,00 грн.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Керуючис ст. 22 ГПК України судом прийнята до розгляду заява позивача про зменшення позовних вимог вх. № 1710 від 24.01.2011р.
Відповідач проти позову заперечує, вказує, що на підприємстві відсутні документи, що підтверджують отримання товару від позивача, а також вказує, що між підприємствами вирішується питанн щодо врегулюванн спору.
В слуханні справи оголошувалась перерва до 09.12.2010 р. о 14:00 год.
Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
07.10.2008 р. між ЗАТ "С. Перовскої" (позивач) та ДП "Харківський завод шампанських вин" (відповідач) був укладений договір поставки № 20/10/08 (надалі - спірний договір), за яким позивач зобов'язався в порядку і строки, встановлені договором, передати у власність відповідача шампанський виноматеріал, у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженим цінам, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах визначених у договорі.
В п.1.2 договору сторони узгодили, що кількість і асортимент кожної партії товару вказуються в накладних, складених на підставі замовлення покупця, які оформляються на кожну партію товару і мають силу специфікацій до договору.
Покупець здійснює оплату товару на умовах відстрочки оплати товару на 30 календарних днів з моменту поставки (п.3.2 договору).
Згідно п.4.5 договору поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару покупцю у власність, що підтверджується складанням товаро-транспортної накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін і необхідними товаросупроводжуючими документами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання своїх зобов'язань за спірним договором, поставив відповідачу протягом жовтня 2008 року - лютого 2009 року товар на загальну суму 2001572,25 грн., що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними, підписаними представниками сторін, довіреностями на отримання цінностей, а також товаро-транспортними накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.
Відповідач посилається на те, що в наданих до суду видаткових накладних та товарно-транспортних накладних міститься підпис не тієї особи, на яку були видані довіреності на отримання товару.
Суд зазначає, що в видаткових накладних дійсно відсутній підпис особи, яка отримала товар, однак в товарно-транспортних накладних соїть підпис працівника відповідача про отримання товару, надані товарно-транспортні накладні відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх заповнення, а сторонами визначено, що поставка товару підтверджується саме товарно-транспортними накладними.
Щодо невідповідностей підпису особи, яка отримала товар, підпису особи, якій було доручено отримати товар, то суд вказує, що не є компетентним органом щодо встановлення відповідності підпису особи, що дійсно підписала ТТН, підпису особи, яка зазначена в даній ТТН як одержувач товару, при цьому відповідачем не доведено розбіжності вказаних підписів.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд зазначає, що отримання товару саме компетентним працівником відповідача підтверджується тим, що відповідач відобразив в своєму податковому обліку суму податкового кредиту ПДВ по отриманим від позивача податковим накладним, які були видані на спірні поставки.
Крім того суд враховує, що з моменту подачі позову до вирішення справи відповідач здійснює оплату товару, так станом на 26.03.2009р. заборгованість відповідача складала 1331572,25 грн., а станом на 13.01.2011р. - 81572,25 грн.
Стосовно відсутності посилання у вказаних документах на номер договору суд зазначає, що оскільки ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.
Отже посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений в товарно-транспортній накладній, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.
Суду не надано доказів укладання в спірний період інших договорів на поставку такої саме продукції.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 81572,25 грн.
У відповідності до п. 6.2. договору, викладеного у редакції додаткової угоди № 1 від 16.10.2008 р., сторони визначили, що за несвоєчасну оплату товару відповідач (покупець) сплачує позивачу (постачальнику) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.
Позивач надав обґрунтований розрахунок пені ( т.3 а.с. 21-23), який відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, при розрахунку пені позивачем враховані суми заборгованості. які існували в різні періоди, суми сплати, а також врахована ухвала господарського суду Харківської області від 10.06.2009р. по справі № Б-50/70-09, якою порушено провадження у справі про банкрутство відповідача.
Суд приймає наданий позивачем розрахунок та стягує з відповідача на користь позивача пеню в загальній сумі 143574,30 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 122041,06 грн., та 3% річних, сума яких складає 21884,02 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Суд враховує, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, станом на момент подачі позову за відповідачем рахувалась заборгованість у загальній сумі 1521158,43 грн., виходячи з якої позивачем і було сплачено державне мито в загальному розмірі 15211,58 грн., суд також враховує, що сума заборгованості була зменшено за рахунок того, що відповідач здійснив оплату сум з порушенням визначеного сторонами строку оплати, а отже суд стягує з відповідача сплачене позивачем державне мито саме в розмірі 15211,58 грн. та покладає на відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача суми оплати послуг адвоката в розмірі 70000,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач надав договір № 46 від 19.03.2009р. про надання послуг адвоката, укладений між ЗАТ "С.Перовської" (замовник) та адвокатом ОСОБА_1., згідно умов якого замовник доручає, а адвокат бере на себе обов"язок виконати наступну правову роботу :
- досудове врегулювання спору (у разі необхідності) з приводу неналежного виконання Державним підприємством „Харківський завод шампанський вин" (надані -„Боржник") умов договору №20\10\08 від 07.10 2008р.
- складання правових документів (у тому числі позовної заяви, пояснень заперечень та будь - яких інших процесуальних документів), які стосуються врегулювання спору з Боржником, стягнення заборгованості по договору №20\10\08 від 07.10.2008р. суми основного основного боргу, стягнення неустойки та інших санкцій передбачених діючим законодавством
- представництво інтересів Замовника у господарському суді, пов'язаних з врегулюванням спору та стягненням заборгованості з Боржника, по договору №20\10\08 від 07 10.2008р. суми основного основного боргу та стягнення неустойки та інших санкцій.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що вартість адвокатських послуг складає 90000,00 грню без ПДВ.
Позивачем адвокату було сплачено 70000,00 грн. платіжним дорученням № 397 від 13.05.2009р.
Також до матеріалів справи надана ксерокопія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1447/10 від 30.09.1998р. гр.ОСОБА_1.
Розглянувши вимоги позивача про стягнення витрат на послуги адвоката та надані документи, суд встановив наступне.
Як витікає із суті позовних вимог, спір по даній справі не є таким, що представляє велику складність та складання процесуальних документів по даній справі не потребувало значного часу, так, заявлені вимоги про стягнення стосувались лише поставки товару по 10 товарно-транспортним накладним.
Згідно статті 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи вищевикладене, а також принцип справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає необґрунтованою плату за послуги адвоката в сумі 70000,00 грн. Враховуючи те, що позивач вимушений був звернутись до адвоката за юридичною допомогою, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов"язань, а також адекватність діям, що були виконані адвокатом по даній справі, а також враховуючи практику, що склалася в сфері оплати послуг адвокатів, колегія суддів вважає за можливе задовольнити вимоги позивача частково та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на послуги адвоката в сумі 10000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 1,12, 22, 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд
Прийняти до розгляду заяву ЗАТ "С.Перовської" про зменшення позовних вимог вх. № 1710 від 24.01.2011р.
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" (61017, м. Харків, вул. Лозівська, 20, п/р 26001996105749 в філії ЗАТ "ПУМБ" м. Харків, МФО 350385, код 30590422) на користь Закритого акціонерного товариства "С. Перовської" (99013, м. Севастополь, Нахімовський район, смт. Любимівка, вул. С.Перовської, код 00412895, п/р 2600613719 в КРД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 324021) 81572,25 грн. основного боргу, 143574,30 грн. пені, 122041,06 грн. інфляційних витрат, 21884,02 грн. 3% річних, 15211,59 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 10000,00 грн. витрат на послуг адвоката.
В частині стягнення судових витрат в розмірі 60000,00 грн. на послуги адвоката - відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Яризько В.О.
Повний текст рішення підписаний 28.01.2011р.