83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.01.11 р. Справа № 20/3
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Трест Донецькшахтопроходка”, м.Донецьк
до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, в особі Макіївського об'єднаного району електричних мереж, м.Макіївка
про визнання акту недійсним
За участю представників:
від позивача: Анастас”єв О.О. - дов.
від відповідача: Пожидаєв В.В. - дов.
До господарського суду Донецької області звернулось Відкрите акціонерне товариство „Трест Донецькшахтопроходка”, м.Донецьк, із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, в особі Макіївського об'єднаного району електричних мереж, м.Макіївка.
У своєму позові позивач просить суд Акт Макіївського об'єднаного району електричних мереж № 041333 від 26.10.10 р. про порушення ШПСУ № 4 ВАТ „Трест Донецькшахтопроходка” Правил користування електричною енергією визнати недійсним; вимоги Макіївського об'єднаного району електричних мереж про сплату додатково нарахованої електроенергії по акту № 041333 від 26.10.10 р. на суму 9996,12 грн. - визнати неправомірними.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго”, м.Горлівка, в особі Макіївського об'єднаного району електричних мереж неправомірно нараховано об'єм необлікованої електроенергії в сумі 9996,12 грн. та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
Відповідач не погодився із позовними вимогами, про що надав суду письмові заперечення від 25.01.11 р., в яких вважає, що спір про визнання акту про порушення Правил користування електричною енергією недійсним та визнання вимоги про сплату додатково нарахованої електроенергії неправомірною не підлягає вирішенню в господарських судах України. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
14 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „Трест Донецькшахтопроходка” (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 7489 (далі-Договір).
Відповідно до п.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 300 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі передбачені умовами Договору.
Як стверджує позивач у своєму позові, 18.10.10 р. спеціалісти Шахтопроходного будівельного управління № 4 виявили, що на приладі обліку електроенергії „Меркурій 230” № 01144510 відсутня світова індикація, про що листом № 04/234 від 18.10.10 р. було повідомлено Макіївський об'єднаний район електричних мереж.
26 жовтня 2010 року представник Макіївського об'єднаного району електричних мереж прибув на будівельний майданчик ВПС № 7 з метою заміни несправного лічильника на новий прилад обліку за заявою позивача.
Після виконання вищезазначених дій представником відповідача було складено акт № 041333 від 26.10.10 р. про порушення Правил користування електричною енергією (далі-Акт), який представником позивача підписаний без зауважень.
В Акті зазначено, що споживачем порушено приписи Правил користування електричною енергією, а саме - пошкодження розрахункових засобів обліку електроенергії.
Крім того, Акт містить детальний опис, а саме - відсутність індикації лічильника, відсутність показників на ЖКІ при навантаженні: 23фа, 41фв, 8фс, яка заміряна струмовимірювальними кліщами № 0708085.
Рішенням засідання комісії позивача від 16.12.10 р. визначено обсяг недоврахованої електричної енергії - 12143 кВт/год., та її вартість - 9996,12 грн.
Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовом, в якому просить суд Акт Макіївського об'єднаного району електричних мереж № 041333 від 26.10.10 р. про порушення ШПСУ № 4 ВАТ „Трест Донецькшахтопроходка” Правил користування електричною енергією визнати недійсним; вимоги Макіївського об'єднаного району електричних мереж про сплату додатково нарахованої електроенергії по акту № 041333 від 26.10.10 р. на суму 9996,12 грн. - визнати неправомірними.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмові заперечення на позов.
Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
У своєму позові позивач просить суд, зокрема, визнати недійсним акт Макіївського об'єднаного району електричних мереж № 041333 від 26.10.10 р. про порушення ШПСУ № 4 ВАТ „Трест Донецькшахтопроходка” Правил користування електричною енергією.
Відповідно до ст.ст.11, 12 Закону України „Про електроенергетику”, усі нормативно-правові документи Національної комісії по регулюванню електроенергетики України обов'язкові для виконання як для Постачальника, так і для Споживача електричної енергії.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі:
справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
справи про банкрутство.
справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.
справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із ст.21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
За змістом вищезазначених норм господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсним актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Оскаржений акт про порушення Правил користування електричною енергією за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки не носить характеру обов'язкових до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією. Відповідно, він не є одностороннім правочином, оскільки не є підставою для набуття, зміни чи припинення цивільних прав і обов'язків. Тобто, оскаржений акт може бути використаний в якості доказу у разі звернення відповідача із позовом до суду і підлягає оцінці судом у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, провадження у справі в цій частині слід припинити, у зв'язку із тим, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України.
Крім того, у своєму позові позивач просив суд визнати вимоги Макіївського об'єднаного району електричних мереж про сплату додатково нарахованої електроенергії по акту № 041333 від 26.10.10 р. на суму 9996,12 грн. неправомірними.
Господарський суд дійшов висновку про те, що вищезазначена вимога не відповідає встановленим законом способам захисту права, оскільки обраний позивачем спосіб (визнання вимог неправомірними) не передбачений вищевказаними нормами права, та не спрямований на реальний захист порушеного права.
Таким чином, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Судові витрати по справі слід покласти на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, п.1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, ст.16 Цивільного кодексу України, суд
Провадження у справі щодо визнання недійсним акту Макіївського об'єднаного району електричних мереж Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” № 041333 від 26.10.10 р. про порушення ШПСУ № 4 ВАТ „Трест Донецькшахтопроходка” Правил користування електричною енергією - припинити.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 25.01.11 р.
Повне рішення складено 31.11.11 р.
Суддя