83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
27.01.11 р. Справа № 20/312
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка
до відповідача Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м.Донецьк
про стягнення 19962,48 грн.
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Степура Д.А. - дов.
До господарського суду Донецької області звернулось Державне підприємство „Макіїввугілля”, м.Макіївка, із позовом до Асоціації „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр”, м.Донецьк, про стягнення 19962,48 грн. - суми збитків.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 78уз від 29.07.05р., на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив від 20.01.11 р., в якому вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач вважає, що виконав свої зобов'язання належним чином та не порушував господарських зобов'язань, у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.01.11 р. до 27.01.11 р.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
29 липня 2005 року між Асоціацією „Фінансових, промислових та торгівельних підприємств „Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр” (далі-Виконавець) та Державним підприємством „Макіїввугілля” (далі-Замовник) було укладено договір № 78уз (далі-Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, Замовник передає на переробку Виконавцю рядове вугілля, кількість та якість якого зазначені у Додатку № 1, для збагачення на ЦОФ „Вузлівська”. Транспортування вугілля до ст.Трудова Донецької залізниці за рахунок Замовника. Виконавець приймає вугілля, збагачує його та передає Замовнику продукти збагачення (концентрат та промпродукт).
Згідно із п.3.1 Договору, відповідач виробляє та відвантажує концентрат згідно із технічними умовами фабрики з показниками, зазначеними у додатках до Договору.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань за Договором винна сторона, згідно із чинним законодавством України несе відповідальність за збиток, заподіяній іншій стороні, і відшкодовує у повному обсязі заподіяні та документально підтверджені витрати.
05 лютого 2009 року між Державним підприємством „Макіїввугілля” та Державним підприємством „Вугілля України” був укладений договір № 03-09/2-ЕН, відповідно до умов якого ДП „Макіїввугілля” постачає вугільний концентрат для потреб енергогенеруючих компаній за певними реквізитами.
Як стверджує позивач, у жовтні 2009 року на виконання умов Договору відповідачем на ЦЗФ „Вузлівська” було перероблено вугільну продукцію, яка в подальшому була відвантажена позивачем на виконання умов договору № 03-09/2-ЕН на адресу Криворізької ТЕС ВАТ „Дніпроенерго” у вагонах №№ 60456076, 64716723, 65236762, 65286676, 65755068, 66184243, 66489782, 66604372, 67377887, 67663757 загальною кількістю 690 тон.
Додатком № 2 до Договору визначені норми показників якості продуктів збагачення.
Якість виготовленого та поставленого концентрату підтверджується посвідченням якості № 1729 від 16.10.09 р., виданим ЦЗФ „Вузівська” та складає: зола - 18,8%, волога 9,1%.
Як вбачається з матеріалів справи, при виконанні Криворізькою ТЕС вхідного контролю вугілля були виявлені розбіжності між якісними показниками вугілля, які зазначені у посвідченні якості, та фактичними даними, в результаті чого вагони з вугіллям були відставлені до прибуття уповноважених представників. Після відбору проб у присутності представників відповідача був складений акт спільного відбору, підготовки проб та визначення кількості та якості вугілля № 128 від 19.10.10 р. Представники ЦЗФ „Вузлівська” з даними, зафіксованими в зазначеному акті, погодились та підписали із застереженням „На шляху прямування вагонів йшли дощі”.
За ствердженням позивача, залізницею були нараховані наступні витрати: маневрові роботи - 3527,28 грн. з ПДВ, плата за користування вагонами - 4053,60 грн. з ПДВ, транспортні витрати - 12381,60 грн. з ПДВ.
Позивач сплатив вищезазначені витрати згідно із рахунком-фактурою ДП „Вугілля України” № ВУ-СФ-0003549 від 19.10.09 р. та № ВУ-СФ-0003621 від 03.11.09 р. у розмірі 19962,48 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1808 від 13.11.09 р., № 1692 від 28.10.09 р.
16 грудня 2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 13/32 з вимогою про відшкодовування збитків.
Відповідач не визнав вищезазначену претензію та відмовив в її задоволенні, мотивуючи тим, що волога збільшилась внаслідок великих опадів у вигляді дощів, які йшли по шляху прямування, а простій вагонів з вугільним концентратом стався не з вини ні відповідача, ні вантажовідправника.
Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 19962,48 грн. - суми збитків.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов.
Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно із ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п.3.4 Договору, якість концентратів, які постачаються за Договором, повинна відповідати характеристикам, зазначеним в п.3.1 Договору та підтверджуватися посвідченням якості, виданим ЦОФ „Вузлівська”. Приймання концентрату по якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок прийому продукції ПТН по якості, затвердженою Держарбітражем СРСР 25.04.66 р. № П-7 із наступними змінами та доповненнями. У випадку виникнення у підприємства - отримувача сумнівів у якості отриманого концентрату обов'язково викликається представник ЦЗФ „Вузлівська” для спільного опробування. Результат спільного опробування оформлюється двостороннім актом.
Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із ст.225 зазначеного кодексу, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
зміна умов зобов'язання;
сплата неустойки;
відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом наведених норм права, відшкодування збитків є наслідком порушення господарського (цивільного) зобов'язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності.
Для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків необхідною є наявність об'єктивної сторони господарського правопорушення, яку складають: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.
При відвантаженні готової партії концентрату 16.10.09 р. на неї було надано посвідчення якості № 1729, в якому показник вологи дорівнювався 9,1%, що в цілому відповідало специфікації № 5 від 07.02.08 р. до Договору, в якому сторони узгодили граничний показник вологи продуктів збагачення на рівні 10,0%.
Як свідчать матеріали справи, після прибуття вагонів виявилось, що показники вологи складають 10,9%, що значно перевищує показники, які зазначені в посвідченні якості, яке видано ЦЗФ „Вузлівська”, про що було складено акт спільного відбору, підготовки проб та визначення кількості та якості вугілля № 128 між ВАТ „Дніпроенерго” та ТОВ „ДТЕК Трейдинг”, який підписано з боку вантажовідправника із позначкою „на шляху проходження вантажу йшли дощі”, що впливає на кількість вологи. Аналогічна позначка зроблена представником вантажовідправника в акті відбору проб палива від 19.10.09 р.
Плата за користування вагонами стягується залізницею на підставі складеної відомості плати за користування вагонами згідно Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644.
Відомості плати за користування вагонами є належним доказом часу користування вагонами і плати, яка підлягає стягненню за їх користування.
Надані позивачем рахунок - фактура № ВУ-СФ-0003549 від 19.10.2009 р. на суму 12381,60 грн., рахунок - фактура № ВУ-СФ-0003621 від 03.11.09 р. на суму 7580,88 грн., виставлений ДП „Вугілля України” за компенсацію транспортних витрат у зв'язку з надходженням вагонів з вугільним концентратом неналежної якості, за користування вагонами та маневрові роботи не є доказами часу простою вагонів і належного розміру плати за їх користування
Зазначені документи також не свідчать про те, що простоювання вагонів мало місце саме з вини відповідача та внаслідок того, що поставлена продукція є неякісною.
Отже, суд не вбачає в діях відповідача ознак господарського правопорушення, внаслідок чого у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю складу господарського правопорушення з боку відповідача, судові витрати по справі слід покласти на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, суд
У задоволенні позову - відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 27.01.2011 р.
Повне рішення складено 01.02.2011 р.
Суддя Донець О.Є.