03 лютого 2011 р. № 18/142/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Могила С.К.,
Борденюк Є.М.,
Вовка І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2010 року у справі № 18/142/10 за позовом відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області та Головного управління Державного казначейства у Запорізькій області про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
У травні 2010 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення зайво сплачених коштів за договором оренди від 27.03.2006 року № 1907 в сумі 6 734,78 грн. у зв'язку з їх безпідставним набуттям.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач збільшив розмір заявлених вимог і просив стягнути з відповідача 12 079,18 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.07.2010 року залучено до справи в якості відповідача 2 Управління Державного казначейства у м. Запоріжжі.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.07.2010 замінено неналежного відповідача -Управління Державного казначейства у м. Запоріжжі належним відповідачем -Головним управлінням Державного казначейства у Запорізькій області.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.08.2010 року (суддя Носівець В.В.) в позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2010 року (судді Москальова І.В., Алєєва І.В., М'ясищев А.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та позов задовольнити.
Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін до суду не надходили.
Клопотанням від 21.01.2011 № 15-17/69-626 Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області просить Вищий господарський суд України розглядати справу за відсутності свого представника.
Заслухавши представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, касаційний суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що між позивачем і регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області було укладено договір від 27.03.2006 року № 1907 про оренду нерухомого майна, за умовами якого, з урахуванням внесених змін, розмір орендної плати складав 15 792,14 грн., а строк оренди неодноразово сторонами продовжувався, та мав закінчуватися 17.03.2009 року.
За рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.03.2009 року № 113 будівлю, в якій знаходяться орендовані нежитлові приміщення, було передано до комунальної власності міста.
Додатковою угодою № 2 від 01.04.2009 року, укладеною між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради та позивачем було внесено зміни до договору оренди № 1907 від 27.03.2006 року з визначенням строку оренди до 27.03.2010 року.
За платіжними дорученнями протягом квітня-червня 2009 року позивач продовжував вносити орендну плату до Державного бюджету.
За інформацією наданою Управлінням Державного казначейства у м. Запоріжжі згідно подання регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області було повернуто ВАТ "Запоріжжяобленерго" платіжним дорученням від 01.10.2009 року № 1728 кошти, сплачені за оренду державного майна в сумі 30 086,75 грн.
Листом від 15.04.2009 року № 11-13-02086 регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області повідомило позивача про припинення договору оренди від 27.03.2006 року № 1907, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено з 17.03.2009 року та необхідність підписання акта прийому-передачі майна.
Листом від 16.09.2009 року № 11-13-05188 регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області повідомило позивача про нарахування неустойки в сумі 12 079,18 грн., за період з 18.03.2009 року по 25.03.2009 року.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення грошових коштів у зв'язку з їх безпідставним набуттям.
Відмовляючи в позові про стягнення безпідставно набутих грошових коштів суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з припиненням договору оренди, внаслідок закінчення його строку, в орендаря виникло зобов'язання повернути орендоване майно, яке ним не було виконано, а тому нарахування колишнім орендодавцем спірної неустойки є правомірним, і набуття цих коштів є підставним.
В основу обґрунтування постанови апеляційного господарського суду про залишення без змін рішення суду першої інстанції покладено висновок про те, що спірні грошові кошти були сплачені до Державного бюджету, а регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області їх не одержувало, і тому посилання суду першої інстанції на припинення договору оренди та обґрунтованість нарахування неустойки є передчасними.
Проте з висновками попередніх судових інстанцій не можна погодитися з таких підстав.
Господарськими судами встановлено, що протягом одного місяця після закінчення строку договору найму відбулася зміна власника орендованого майна, і наймач продовжував користуватися цим майном, а новий власник продовжив строк договору найму.
У той же час, повідомлення попереднього власника орендованого майна про припинення строку дії договору оренди було надіслано наймачу після переходу права власності на майно до нового власника, яким було продовжено строк цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Частиною другою статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.
За п. 10.8 договору оренди від 27.03.2006 року перехід права власності на орендоване майно до інших осіб не являється підставою для зміни або припинення цього договору і він зберігає чинність для нового власника орендованого майна.
За вимогами пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності.
Згідно абзацу третього статті п'ятої Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти, зокрема, нерухомим майном, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Водночас, не врахувавши зазначеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невиконання наймачем обов'язку щодо повернення орендованого майна, після зміни його власника, попередньому власнику у зв'язку з припиненням договору найму, дію якого було продовжено новим власником, і наявність в попереднього власника майна права на вимогу від наймача сплати неустойки.
Разом з тим, висновок апеляційного господарського суду про залишення без змін рішення суду першої інстанції у зв'язку з неодержанням спірних коштів регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Запорізькій області, до якого заявлено позов, зроблений всупереч вимогам частин 1 та 2 ст. 101 ГПК України, за приписами якої у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу і не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Натомість, зазначивши про передчасність розгляду судом першої інстанції обставин обґрунтованості припинення договору оренди та нарахування неустойки в межах даної справи, апеляційний господарський суд не навів такому висновку процесуально-правових мотивів, і ухилився від вирішення спору по суті заявлених вимог.
Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій розглядаючи дану справу допустили порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, прийняті ними судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2010 року та рішення господарського суду Запорізької області від 05.08.2010 року скасувати, і справу № 18/142/10 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий суддя С.Могил
Судді Є.Борденюк
І. Вовк