03 лютого 2011 р. № 38/267
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Могила С.К. (головуючого),
Борденюк Є.М.,
. Вовка І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 року у справі № 38/267 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро" до товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" про визнання договору недійсним,
У червні 2010 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 30.04.2008 року № КФ 94ТР/З у зв'язку з суперечністю вимогам закону, оскільки в договорі встановлена формула зміни ціни товару в залежності від зміни курсу НБУ гривні до іноземної валюти на момент оплати.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2010 року (суддя Власов Ю.Л.) в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 року (судді Поляк О.І., Алданова С.О., Кропивна Л.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати, та позов задовольнити.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро" та товариством з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" було укладено договір від 30.04.2008 року № КФ94ТР/З, предметом якого є купівля-продаж засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу.
Відповідно до п. 2.1. зазначеного договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору.
П.п. 3.1, 3.2 договору передбачено, що товар може передаватися покупцю партіями та вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.
П. 5.2 договору закріплено, що товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті.
П. 5.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 5.3 договору оплата проводиться наступним чином:
20% вартості товару оплачується покупцем до 27.05.2008 року;
80% вартості товару оплачується покупцем до 01.11.2008 року.
Додатком № 1 до договору сторони узгодили: якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують формулу: S=(A1/A2)*B, де S -ціна на момент проплати, В -ціна на момент підписання, А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1 -курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним у зв'язку з невідповідністю вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За вимогами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
В силу ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не доведено обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погодився й апеляційний господарський суд, про відсутність правових підстав за заявленими вимогами для визнання спірного договору недійсним, й обґрунтовано відмовив в позові.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, прийняті судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 року -без змін.
Головуючий суддя С. Могил
Судді Є. Борденюк
І. Вовк