02 лютого 2011 р. № 19/179/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого,
Коваленка В.М. (доповідач у справі),
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків
на постанову
та постановувід 22.11.2010 р. Донецького апеляційного господарського суду
від 21.09.2010 р. господарського суду Запорізької області
у справі№ 19/179/10 господарського суду Запорізької області
за заявою боржника фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя
провизнання банкрутом
ліквідаторарбітражний керуючий Короленко І.М.
в судовому засіданні взяв участь представник:
ліквідаторарбітражний керуючий Короленко І.М.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.09.2010 року порушено провадження у справі № 19/179/10 про банкрутство фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (далі -Боржник, Підприємець) за заявою останнього в порядку норм ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду Запорізької області від 21.09.2010 року (суддя -Л.І. Даценко) Підприємця було визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Короленко І.М.
Не погодившись із цією постановою суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 21.09.2010 року та припинити провадження у справі.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2010 року (головуючий суддя - Н.Л. Величко, судді: І.В. Алєєва, І.В. Москальова) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 21.09.2010 року -без змін.
Не погоджуючись з цими процесуальними документами, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2010 року, постанову господарського суду Запорізької області від 21.09.2010 року та припинити провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 2, 6, 7, 47-49 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.
Заслухавши пояснення ліквідатора Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій була встановлена загальна кредиторська заборгованість Боржника станом на 09.09.2010 року перед Банком та перед фізичною -особою підприємцем ОСОБА_6 яка разом складає 370 970 грн. 45 коп. та підтверджується доказами у справі. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що вимоги Банку забезпечені заставою майна Боржника та підтверджуються виконавчими документами. Також, судами була встановлена наявність у Боржника належного йому майна, ринкова вартість якого складає суму, якої недостатньо для погашення заборгованості перед кредиторами. Крім цього, судами було встановлено, що у Боржника відсутня дебіторська заборгованість, а також гроші на розрахункових рахунках. На цих підставах суд першої інстанції дійшов висновку, який був підтриманий судом апеляційної інстанції, про наявність підстав для визнання Підприємця банкрутом, відкриття відносно нього ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора, кандидатура якого подана за клопотанням Боржника.
Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись із викладеними висновками, оскільки вони викладені без врахування всіх норм Закону про банкрутство.
Так, положення ст. 47 Закону про банкрутство встановлюють особливості щодо порядку порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця. Виходячи з положень цієї статті обов'язковим є також дотримання загальних умов при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство, визначених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство: щодо безспірності кредиторських вимог до громадянина-підприємця, щодо якого порушується справа про банкрутство, розміру цих вимог -не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, та незадоволення цих вимог більше ніж протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Дотримання вказаних умов (як спеціальних, так і загальних) є обов'язковим, відповідно до Закону про банкрутство, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця, які (умови) складають предмет спору у відповідній справі про банкрутство. Перевірка та оцінка на предмет підтвердженності відповідних обставин належними доказами у справі, враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця згідно ст. 47, 48 Закону про банкрутство та відсутність підготовчого засідання у справі, як це передбачено нормами ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, здійснюється у судовому засіданні, коли вирішується питання про визнання громадянина - підприємця банкрутом.
Між тим, суди попередніх інстанцій, встановивши розмір кредиторської заборгованості Боржника та визначивши докази, що підтверджують факт наявності цих вимог, а також дату та підстави їх виникнення дали невірну правову оцінку цій кредиторській заборгованості, що була визначена в заяві про порушення справи про банкрутство Підприємця.
Так, зокрема судом апеляційної інстанції було встановлено, що заборгованість Підприємця перед Банком складає 140 970 грн. 45 коп. та підтверджується, окрім інших доказів, також постановами про відкриття щодо стягнення цієї заборгованості виконавчого провадження від 10.06.2010 року, тобто за три місяці до порушення 10.09.2010 року провадження у справі про банкрутство Боржника.
Крім цього, в основу заяви та встановлення факту наявності підстав для порушення та визнання Підприємця банкрутом була покладена заборгованість перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 в сумі 230 000 грн. 00 коп. згідно договору безвідсоткової цільової позики, розписки та платіжного доручення-вимоги від 10.05.2010 року. Підтвердженність цієї заборгованості виконавчими документами, як цього вимагають, зокрема, норми ст. 7 закону про банкрутство (наказ господарського про стягнення суми заборгованості, постанова про відкриття виконавчого провадження тощо), а також факт незадоволення цих вимог більше ніж протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку на підставі відповідних виконавчих документів, судами попередніх інстанцій встановлена не була. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли невірного висновку, що сума кредиторської заборгованості Боржника в розмірі 230 000 грн. 00 коп. перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 відповідає вимогам ч. 3 ст. 6 та ст. 7 Закону про банкрутство та може бути покладена в основу кредиторської заборгованості згідно заяви про порушення справи про банкрутство, як безспірна кредиторська заборгованість, яка не була задоволена боржником протягом трьох місяців після встановленого для її погашення строку.
Таким чином, враховуючи, згідно встановлених судами обставин справи, що безспірна кредиторська заборгованість Підприємця, яка відповідає вимогам ч. 3 ст. 6 та ст. 7 Закону про банкрутство, тобто є безспірною, яка не була задоволена боржником протягом трьох місяців після встановленого для її погашення строку та підтверджується відповідними доказами у справі є заборгованістю перед Банком і складає лише 140 970 грн. 45 коп., що менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати станом на день порушення провадження у даній справі про банкрутство (888 грн. 00 коп. х 300 = 266 400 грн. 00 коп.), суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про дотримання Підприємцем законодавства про банкрутство при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство та наявність всіх підстав (і загальних, і особливих, що складають предмет спору у даній справі) для визнання Підприємця банкрутом в порядку положень ст.ст. 47, 48 Закону про банкрутство.
Відповідно до норм п. 11 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин та виходячи із системного аналізу положень ГПК України та норм Закону про банкрутство, висновок суду першої інстанції про визнання Підприємця банкрутом, що підтриманий судом апеляційної інстанції, зроблений без врахування та без дотримання всіх норм Закону про банкрутство щодо підстав для порушення та визнання банкрутом громадянина-підприємця, у зв'язку з чим оскаржувані постанови суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, як незаконні, а провадження у справі про банкрутство Підприємця -припиненню за відсутністю предмету спору.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 6, 7, 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. 11 ст. 80, ст.ст. 91, 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2010 р. та постанову господарського суду Запорізької області від 21.09.2010 р. у справі № 19/179/10 скасувати.
3. Провадження у справі № 19/179/10 про банкрутство фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 припинити.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич
Постанова виготовлена та підписана 04.02.2010 року.