02 лютого 2011 р. № 15/130-10-3656
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого,
Коваленка В.М. (доповідач у справі),
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Теплосервіс", м. Одеса
на постанову від 16.12.2010 р. Одеського апеляційного господарського суду
у справі№ 15/130-10-3656 господарського суду Одеської області
за позовом закритого акціонерного товариства "Теплосервіс", м. Одеса
до товариства з обмеженою відповідальністю "Укратлантік", м. Одеса
простягнення 1 226 705 грн. 96 коп.
в судовому засіданні взяли участь представники:
ТОВ "Укратлантік"Пшеничнюк Д.В., довір.,
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.10.2010 року (суддя -В.С. Петров) позов закритого акціонерного товариства "Теплосервіс" (далі -Позивач, Теплосервіс) до товариства з обмеженою відповідальністю "Укратлантік" (далі -Відповідач, Укратлантік) про стягнення 1 226 705 грн. 96 коп. був задоволений, а тому судові витрати покладені на Відповідача.
Не погодившись із цим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Укратлантік" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2010 року та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі, а також направити сторони до арбітражу згідно із арбітражним застереженням.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 року (головуючий суддя -Т.А. Величко, судді: Л.І. Бойко, Л.В. Поліщук) рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2010 року скасовано, а провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з цією постановою суду апеляційної інстанції, закрите акціонерне товариство "Теплосервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 року, а рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2010 року - залишити в силі.
Касаційні скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції, ст. 125 Конституції України, норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 11, 205, 207, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 628, 629, 635, 638, 639, 655, 662, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 63, 173, 174, 175, 180, 181, 184 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 76, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", а також норм процесуального права.
Заслухавши пояснення представника Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що спірна сума є заборгованістю, яка виникла за отриману Відповідачем продукцію на підставі самостійних правочинів у вигляді актів приймання-передачі товарів, які (товари) не були враховані згідно укладеного між сторонами попереднього договору та укладених на його виконання договорів купівлі-продажу, які в силу їх виконання припинили свою дію. Тому, щодо порядку розгляду спорів відносно цієї отриманої продукції та розрахунків за неї, мають застосовуватись загальні норми цивільного законодавства, а не умови вказаних договорів, у тому числі щодо вказаного в попередньому договорі арбітражного застереження. На цих підставах позовні вимоги були задоволені, як обґрунтовані та підтверджені доказами у справі.
Скасовуючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що положення у попередньому договорі щодо арбітражного застереження не припинили свою дію, оскільки ці положення діють до повного виконання укладених сторонами на його виконання договорів купівлі-продажу, які (зокрема, договори купівлі-продажу нерухомого майна та продукції) не є виконаними, оскільки передані Відповідачу за актами приймання-передачі активів, вартість яких стягується, поряд з іншими активами була визначена у Додатку № 3, на який міститься посилання в попередньому договорі та договорі купівлі-продажу нерухомого майна, а не у договорі купівлі-продажу активів. У зв'язку ж з тим, що ці договори купівлі-продажу є такими, що укладені на виконання попереднього договору та є невиконаними, діють положення щодо арбітражного застереження, яке передбачає узгодження сторонами договорів -Теплосервіс та Укратлантік, умов, за яких спір за такими угодами має бути розглянутий та вирішений у Міжнародному комерційному арбітражі при Торгово-промисловій палаті України. За цих підстав провадження у справі було припинено.
Заперечуючи такі висновки, заявник касаційної скарги стверджує, що умови попереднього договору, у тому числі щодо арбітражного застереження, припинили свою дію з моменту виконання договору шляхом укладення основних договорів купівлі-продажу, які не передбачали арбітражного застереження та умов щодо розгляду спорів за договорами у Міжнародному комерційному арбітражі при Торгово-промисловій палаті України, а спір щодо заборгованості у даній справі виник не на підставі вказаних договорів купівлі-продажу, а на підставі актів-приймання передачі неврахованої в цих договорах продукції, які (акти) є самостійними правочинами між Теплосервісом та Укратлантік.
Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування всіх обставин справи.
Так, заявником не врахований висновок суду апеляційної інстанції про те, що визначене в попередньому договорі між Позивачем та Відповідачем арбітражне застереження щодо порядку розгляду спорів за даним договором -в Міжнародному комерційному арбітражі при Торгово-промисловій палаті України (п. 12.8 -т. 2 а.с. 57) не втрачає свою силу з припиненням дії попереднього договору (п. 7.6 -т. 2 а.с. 39) -це по-перше.
По-друге, висновок скаржника про припинення дії основних договорів купівлі-продажу та виникнення спірної заборгованості на підставі самостійних правочинів у вигляді актів приймання-передачі, а не на підставі вказаних договорів є хибним.
Так, судом апеляційної інстанції були проаналізовані обставини справи щодо предмету укладених сторонами договорів купівлі-продажу та встановлено, зокрема, що 12.09.2008 року на виконання попереднього договору від 07.07.2008 року були укладені договори купівлі-продажу: земельних ділянок, приміщення та активів. При цьому, визначаючи предмет кожного з договорів, в договорі містилось посилання та опис цього предмету (земельна ділянка -місце розташування та площа, тощо, нерухомого майна -місце розташування, площа призначення та призначення для використання). Що ж до продажу активів, то у відповідному договорі містилось посилання на ціну, асортимент та перелік тільки згідно Додатку № 1 до попереднього договору (т. 2 а.с. 59-60). Частина ж переданих та визначених в актах приймання-передачі активів, вказаних в Додатку № 1 та оплачена, а частина, що не оплачена -в Додатку № 3 до попереднього договору (т. 2 а.с. 72-83), посилання на який (додаток № 3) є у попередньому договорі від 07.07.2008 року, а також в основному договорі від 12.09.2008 року купівлі-продажу нерухомого майна.
Отже, як правомірно дійшов висновку суд апеляційної інстанції, всі майнові активи, передані за актами приймання-передачі, є такими, про які йдеться та продаж яких відбувся в межах договору купівлі-продажу активів, оскільки всі договори купівлі-продажу від 12.09.2008 року були укладені на виконання попередньої угоди, предмет якої був конкретизований згідно додатків до такої угоди 1, 2, 3, тобто всі перелічені в таких додатках об'єкти (нерухоме майно, земельні ділянки, активи) є також предметом договорів купівлі-продажу, укладених 12.09.2008 року.
Таким чином, оскільки частина переданих згідно актів приймання-передачі активів, продаж яких був передбачений згідно попереднього договору та у межах укладених на його виконання договорів купівлі-продажу від 12.09.2008 року, не була, на що наголошує Позивач, оплачена Відповідачем, тобто договір купівлі-продажу активів є таким, що не виконаний та не припинив свою дію, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, пославшись на положення пунктів 7.6 та 12.8 попереднього договору між Теплосервісом та Укратлантік та застосувавши норми ст. 8 та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", про те, що спір між сторонами у даній справі має розглядатись в Міжнародному комерційному арбітражі при Торгово-промисловій палаті України, а тому провадження у справі підлягає припиненню.
За таких обставин справи, доводи касаційної скарги закритого акціонерного товариства "Теплосервіс" не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 8, 16 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Теплосервіс" залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 р. у справі № 15/130-10-3656 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич
Постанова виготовлена та підписана 04.02.2011 року.