19 січня 2011 р. № 12/160-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Ткаченко Н.Г.
Суддів - Катеринчук Л.Й.
Коробенка Г.П.
За участю представників: ПП ОСОБА_2 -ОСОБА_3; УПФ України в Ковпаківському районі - Черняєвої Н.С.; кредитора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПП ОСОБА_2
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. в частині відмови ПП ОСОБА_2 в задоволенні заяви про виключення житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 зі складу ліквідаційної маси та виключення ПАТ "ОТП Банк" з реєстру вимог кредиторів по справі № 12/160-09 за заявою УПФ України в Ковпаківському районі до ПП ОСОБА_2 про банкрутство, -
Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.10.2009 р. по порушено провадження по справі №12/160-09 про банкрутство ПП ОСОБА_2, на підставі ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Постановою господарського суду Сумської області від 02.11.2009 р. по справі №12/160-09 боржника - визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
ПАТ "ОТП Банк" 29.12.2009 р. подано до суду заяву про визнання кредитором по справі про банкрутство ПП ОСОБА_2 за кредитним договором №ML-003/011/2004 від 14.01.2004 р. на суму 22 275, 16 грн. та за кредитним договором №СNL-00/181/2007 від 14.01.2004 р. на суму 55 969,24 грн.
Зазначені вимоги були визнані ліквідатором боржника та включені до реєстру вимог кредиторів в сумі 78244,40 грн., в першу чергу задоволення вимог кредиторів.
До господарського суду 29.03.2010 р. надійшла заява ліквідатора боржника Полякова С.М. про розгляд способу та порядку виконання постанови суду у даній справі. В обґрунтування ліквідатор посилається на те, що боржник не передав ліквідатору документи на житловий будинок АДРЕСА_1, який належить на праві власності боржнику, а тому у ліквідатора не має змоги його реалізувати та погасити кредиторські вимоги.
Боржником подано до господарського суду Сумської області заяву від 06.04.2010 р. про виключення житлового будинку, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 із складу ліквідаційної маси та виключення вимог ПАТ "ОТП Банк" з реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.07.2010 р. по справі № 12/160-09 /судді: Спиридонова Н.О., Гордієнко М.І., Заєць С.В./ відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора про розгляд способу та порядку виконання постанови суду у даній справі, виключено житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зі складу ліквідаційної маси, задоволено заяву боржника про виключення ПАТ “ОТП Банк” з реєстру кредиторів, відмовлено в задоволенні клопотань кредитора ОСОБА_5 (вх.№6903 від 29.04.2010р., вх.№7287 від 11.05.2010р., вх.№8715 від 03.06.2010р., вх.№13016 від 23.07.2010р.).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. по справі № 12/160-09 /судді : Карбань І.С., Здоровко Л.М., Шутенко І.А./ ухвалу господарського суду Сумської області від 27.07.2010 р. скасовано в частині задоволення заяви боржника про виключення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 зі складу ліквідаційної маси, задоволення заяви боржника про виключення ПАТ “ОТП Банк” з реєстру кредиторів, та прийнято в цій частині нове рішення по справі, яким відмовлено в задоволенні заяви боржника про виключення належного їй будинку за адресою: АДРЕСА_1 зі складу ліквідаційної маси, відмовлено в задоволенні заяви про виключення ПАТ “ОТП Банк” з реєстру кредиторів по даній справі, в іншій частині ухвала господарського суду Сумської області від 27.07.2010 р. залишена без змін.
В касаційній скарзі боржник - ПП ОСОБА_2 просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. в частині відмови ПП ОСОБА_2 в задоволенні заяви про виключення житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 зі складу ліквідаційної маси та виключення ПАТ "ОТП Банк" з реєстру вимог кредиторів скасувати, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на касаційну скаргу кредитори -ПП ОСОБА_5 та УПФ України в Ковпаківському районі м. Суми просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства.
В судовому засіданні Вищого господарського суду України 12.01.2011 року, на підставі ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 19.01.2011 року на 11-40. У зв'язку із зміною складу суду в судовому засіданні 19.01.2011 року справа розглядається спочатку.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Виключаючи вимоги ПАТ “ОТП Банк”, які грунтуються на заборгованості за кредитними договорами №ML-003/011/2004 від 14.01.2004 р. та №СNL-00/181/2007 від 14.01.2004 р., з реєстру вимог кредиторів, та задовольняючи заяву боржника про виключення житлового будинку із ліквідаційної маси, господарський суд першої інстанції виходив з того, що зазначені кредитні договори, укладались між ПАТ “ОТП Банк” та фізичною особою - гр.ОСОБА_2, а не фізичною особою- підприємцем і цільове призначення кредитів було придбання нерухомого майна - житлового будинку та споживчі цілі, а не здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до ст.ст.1, 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги кредиторів, що покладаються в основу кредиторських вимог в заяві до боржника - фізичної особи, мають бути пов'язані із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Таким чином, господарський суд Сумської області дійшов до висновку, що заява боржника про виключення житлового будинку зі складу ліквідаційної маси та виключення ПАТ “ОТП Банк” зі складу реєстру кредиторів підлягає задоволенню, оскільки у відповідності до норм діючого законодавства житловий будинок не може бути включений до складу ліквідаційної маси, а кредитором у справі про банкрутство до фізичної особи -підприємця може виступити юридична або фізична особа з кредиторськими вимогами в основу яких покладаються зобов'язання не виконані боржником ( фізичною особою -підприємцем ) і пов'язані із здійсненням такою особою ( боржником, фізичною особою -підприємцем) підприємницької діяльності.
Постанова Харківського апеляційного господарського суду мотивована тим, що відповідно до вимог ст.26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до ліквідаційної маси, зокрема, не включаються об'єкти лише державного житлового фонду, а поскільки згідно матеріалів справи, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не належить до державного житлового фонду, то підстави для його виключення з ліквідаційної маси -відсутні.
Також, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що так як ПП ОСОБА_2 визнана банкрутом на підставі ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якою не передбачено обов'язку суду затверджувати реєстр вимог кредиторів і всі дії щодо виявлення кредиторів боржника-банкрута та включення (або відмову у включенні) їх до реєстру вимог кредиторів боржника-банкрута здійснюються ліквідатором, то в даному випадку, господарському суду не надано повноважень щодо зміни реєстру вимог кредиторів, а отже, господарський суд першої інстанції неправомірно задовольнив заяву боржника про виключення ПАТ “ОТП Банк” з реєстру кредиторів та виключив ПАТ “ОТП Банк” з реєстру кредиторів у даній справі.
Але з такими висновками суду погодитись не можна.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржувана постанова суду першої інстанції вимогам закону не відповідає.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження по справі про банкрутство ПП ОСОБА_2 порушене за спрощеною процедурою, за ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, за заявою УПФ України в Ковпаківському районі м. Суми
Грошові вимоги УПФ України в Ковпаківському районі м. Суми до боржника в сумі 1174,23 грн. складаються із заборгованості по сплаті штрафним санкціям в сумі 816,43 грн. та пені в сумі 357,80 грн., які виникли внаслідок несплати ПП ОСОБА_2 внесків на обов"язкове пенсійне страхування за період з 24.07.2008 р. по 26.01.2009 р.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)
не інакше як через відновлення платоспроможності.
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст.ст.1, 2, 13, 14, 15 Закону України “По систему оподаткування” суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, не відносяться до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).
Переглядаючи в апеляційному порядку справу про банкрутство ПП ОСОБА_2 за апеляційними скаргами ліквідатора боржника та УПФ України в Ковпаківському районі м. Суми, господарський суд апеляційної інстанції на вищевказані вимоги Закону уваги не звернув та не дослідив, чи може заборгованість по сплаті штрафних санкцій, являтись основним грошовим зобов'язанням боржника, в розумінні Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” та слугувати підставою для порушення і здійснення провадження по справі про банкрутство боржника.
До того ж, відповідно до ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, який набрав чинності з 01.07.2004 р., в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до вимог ч. ч. 1,3 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Виходячи з вимог ч.2, ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В матеріалах справи відсутній витяг з Єдиного державному реєстрі з записом про відсутність ПП ОСОБА_2 за її місцезнаходженням, відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Крім того, відповідно до ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі виявлення майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої даною статтею та переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених даним Законом.
Тобто, відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у випадку виявлення майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд переходить до загальної процедури банкрутства, у зв'язку з необхідністю формування повноцінного пасиву боржника, шляхом виявлення всіх кредиторів боржника через публікацію оголошення в офіційному друкованому органі, оскільки спрощена процедура банкрутства обмежує участь у справі про банкрутство інших кредиторів, крім тих, що були відомі ліквідатору (ч. 5 ст. 52 Закону).
Переглядаючи ухвалу господарського суду Сумської області від 27.07.2010 р., якою виключено житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 із складу ліквідаційної маси боржника, Харківський апеляційний господарський суд, на зазначені вище порушення вимог закону уваги не звернув.
Таким чином, Харківським апеляційним господарським судом не були виконані в повному обсязі вимоги ст. 101 ГПК України.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. по справі про банкрутство ПП ОСОБА_2, не можна визнати як таку, що відповідає вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
Під час нового апеляційного розгляду суду належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, зібрані по справі докази, доводи та заперечення сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ПП ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. по справі № 12/160-09 скасувати.
Справу № 12/160-09 направити на новий апеляційний розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.
Головуючий - Ткаченко Н.Г.
Судді - Катеринчук Л.Й.
Коробенко Г.П.