01 лютого 2011 р. № 31/257-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача- Томащук В.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу НВПФ "Семікс"
на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2010
у справі№31/257-10
за позовом НВПФ "Семікс"
до ТОВ "Моддіс"
про стягнення заборгованості з орендної плати, неустойки та виселення
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 (суддя Єременко А.В.) позов задоволено. Виселено ТОВ „Моддіс” з нежилих приміщень, визначених в п.1.1 договорів оренди від 31.03.2010 №20/3 та №21/3, з підстав припинення вказаних договорів оренди у зв'язку з односторонньою відмовою позивача (орендодавця) від цих договорів. Стягнуто з ТОВ „Моддіс” на користь НВПФ "Семікс" 140521,50 грн. заборгованості з орендної плати та 281043 неустойки за час прострочення повернення орендованого майна.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2010 (судді: Головко В.Г., Логвиненко А.О., Стрелець Т.Г.), винесеною на підставі ч.1 ст.79 ГПК України, зупинено провадження у справі до розгляду господарським судом Дніпропетровської області пов'язаних справ №26/96-10 та №24/314-10, предметом позову у яких є визнання недійсними договорів оренди від 31.03.2010 №20/3 та №21/3.
НВПФ "Семікс" у поданій касаційній скарзі просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме ст.ст.79,86 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що відповідач не довів, а суд апеляційної інстанції не обґрунтував пов'язаність справ та неможливість апеляційного перегляду рішення від 30.09.2010 у даній справі.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з передачею справи до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 по суті з наступних підстав.
Зупиняючи провадження у даній справі апеляційний господарський суд виходив з того, що:
Представником ТОВ „Моддіс” надано до суду клопотання про зупинення провадження у справі №31/257-10 до вирішення господарським судом справ №26/96-10 та №24/314-10 за позовом ТОВ „Моддіс” до НВПФ „Семікс” про визнання договорів оренди недійсними.
Предметом спору у справі №31/257-10 є правовідносини щодо стягнення заборгованості з орендної плати за договорами оренди від 31.03.2010 №20/3 та №21/3. У справах №26/96-10 та №24/314-10, які розглядаються господарським судом Дніпропетровській області, предметом спору є визнання договорів оренди від 31.03.2010 №20/3 та №21/3 недійсними. Отже, розгляд справ №26/96-10 та №24/314-10, які розглядаються у господарському суді Дніпропетровської області, пов'язані зі справою №31/257-10.
Проте, колегія не погоджується з висновками суду з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Таким чином, підставою для зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість розгляду господарської справи до вирішення пов'язаної справи іншим судом.
Як вбачається з матеріалів даної справи, позовні вимоги НВПФ "Семікс" дійсно ґрунтуються на доводах щодо порушення ТОВ "Моддіс" (орендарем) зобов'язань за договорами оренди від 31.03.2010 №20/3 та №21/3, визнання недійсними якого є предметом позову у справах №26/96-10 та №24/314-10 господарського суду Дніпропетровської області.
Однак, на момент прийняття господарським судом Дніпропетровської області рішення від 30.09.2010 спори про визнання недійсними договорів оренди від 31.03.2010 №20/3 та №21/3 у справах №26/96-10 та №24/314-10 ще не виникли, а ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Адже, ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2010 про порушення провадження у справах №26/96-10 та №24/314-10 (а.с.17-18 том 2), предметом позову у яких є визнання недійсними договорів оренди від 31.03.2010 №20/3 та №21/3, винесені вже після прийняття судом першої інстанції рішення від 30.09.2010 у справі №31/257-10.
Більше того, апеляційна інстанція, зупиняючи апеляційне провадження у справі, безпідставно не врахувала ті істотні обставини, що визнання судом недійсними договорів оренди за результатами розгляду справ №26/96-10 та №24/314-10 додатково свідчитиме про неправомірність зайняття відповідачем належних позивачу нежилих приміщень та обґрунтованість позовних вимог про виселення НВПФ "Семікс".
Водночас, вирішення на даний час господарським судом Дніпропетровської області спорів про визнання недійсними договорів оренди, не позбавляє апеляційний суд можливості здійснити апеляційний перегляд первісного рішення у даній справі в частині задоволення позовних вимог про стягнення боргу по орендній платі, оскільки в разі визнання недійсним договору оренди визначені ч.1 ст.216 ЦК України наслідки цього у вигляді двосторонньої реституції об'єктивно не можуть бути застосовані до сторін з тих лише мотивів, що за договором оренди неможливо повернути вже здійснене користування відповідача орендованим майном, а, відтак, відсутні і правові підстави для одностороннього повернення орендарю орендної плати, сплаченої за час користування майном. Адже, в противному разі буде мати місце по суті безоплатне користування орендаря майном за недійсним договором оренди, що суперечить оплатній правовій природі договору оренди, визначеній ч.1 ст.759 ЦК України, а також приписам ч.3 ст.509 ЦК України, згідно якої зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Отже, розгляд господарським судом Дніпропетровської області справ №26/96-10 та №24/314-10 не може істотним чином вплинути на вирішення даного спору, що виник у зв'язку з невиконанням орендарем зобов'язань за договорами оренди та їх подальшим припиненням, а, відтак, не створює жодних процесуальних перешкод для апеляційного перегляду по суті рішення у справі №31/257-10.
Що стосується стягнення неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України, то в разі задоволення позовів та набрання законної сили судовими рішеннями у справах №26/96-10 та №24/314-10 заінтересована сторона не буде позбавлена можливості ініціювати перегляд судових рішень у даній справі за нововиявленими обставинами.
За таких обставин, зупинення провадження у даній справі не відповідає приписам ст.79 ГПК України та фактичним обставинам справи.
Враховуючи вищенаведене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як прийнята внаслідок помилкового застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а справа - передачі до цього ж суду для здійснення апеляційного перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111,11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу НВПФ "Семікс" задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2010 у справі №31/257-10 скасувати.
Справу передати до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010 по суті.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун