01 лютого 2011 р. № 2/64-38
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_4
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 22.11.2010
у справі№2/64-38
за позовомПФ "Скорпіон-сервіс"
до приватного підприємця ОСОБА_4
про стягнення 14070 грн. неустойки
Рішенням господарського суду Волинської області від 03.08.2010 (суддя Черняк Л.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 (судді: Мельник Г.І., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.), позов задоволено -на підставі ч.2 ст.785 ЦК України стягнуто з відповідача на користь позивача 14070 грн. неустойки за 6-місячний період прострочення повернення орендованого майна після припинення з 21.12.2008 року угоди від 01.06.2008 про надання в користування торгових площ, укладеної між сторонами.
Приватний підприємець ОСОБА_4 в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.203,207,215,216,230,231,233,234,235,236,377,386-388,761,774,785 ЦК України, ст.ст.120,141 Земельного кодексу України та ст.ст.32-34,43 ГПК України.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Між позивачем та відповідачем укладено угоду надання в користування торгових площ від 01.06.2008, за умовами якої позивач надає, а відповідач приймає в платне строкове користування торгову площу 17,5 кв.м., на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ "Скорпіон-сервіс" між вул.Кравчука та вул.Карпенка-Карого, місце №65, для встановлення тимчасової споруди і здійснення торгівельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового товару. Зазначена угода вступає в дію з 01.06.2008р. та укладена до 31.12.2008р. (п.6.1 угоди).
Пунктом 6.2 угоди передбачено, що кожна зі сторін може відмовитись від угоди про надання в користування торгових площ в будь-який час, письмово попередивши іншу сторону за один місяць.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.ст.628,629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Як вбачається із змісту угоди від 01.06.2008, зокрема, пункту 6.2, сторони визначили і погодили право сторін відмовитись від угоди у будь-який час, але за умови попередження про це другої сторони за один місяць.
Отже, за взаємним волевиявленням, сторони у названому пункті визначили певний порядок припинення їхніх правовідносин, а саме в поряду односторонньої відмови на підставі повідомлення (ч.3 ст.651 ЦК України).
Відповідно до ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Судами достеменно встановлено та відповідачем не спростовано той факт, що позивач виконав умову п.6.2 угоди та попередив відповідача про відмову від угоди, про що свідчить повторне повідомлення №162 від 19.11.2008 (а.с.14 том 1).
Отже, внаслідок відмови позивача від угоди від 01.06.2008, дія останньої припинилася.
Пунктом 3.16 угоди визначено, що відповідач зобов'язаний в належному стані передати позивачу площі, вказані в п.1.1 цієї угоди, протягом 2 днів після припинення дії угоди.
Враховуючи, що дія угоди від 01.06.2008 припинена, колегія погоджується з висновком судів про безпідставне зайняття відповідачем торгової площі №65.
При цьому, та обставина, що власником металевої конструкції (кіоску) є відповідач, не спростовує висновку суду про обґрунтованість позовних вимог, оскільки предметом спору є наявність у відповідача права користуватися торговою площею №65, переданою останньому на підставі угоди від 01.06.2008 для встановлення тимчасової споруди, тобто металевої конструкції (кіоску). Тому право власності на металеву конструкцію (кіоск) не є предметом розгляду у даній справі, і як свідчать матеріали справи, позивач не вимагає повернення кіоску.
Водночас, згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Касаційна інстанція враховує той факт, що договір від 01.06.2008 про надання в користування торгових площ не оспорювався та не визнавався недійсним у встановленому порядку з підстав його укладення зі сторони орендодавця особою, яка не є власником об'єкта оренди (земельної ділянки, на якій знаходиться торгове місце), або ж як прихований договір суборенди землі, чим спростовуються передчасні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на ст.ст.203,207,215,216,235,377,386-388,761,774,785 ЦК України, ст.ст.120,141 Земельного кодексу України.
Адже, такі заперечення стосуються виключно надання правової оцінки вказаному договору оренди на предмет його відповідності чинному цивільному та земельному законодавству, що, в свою чергу, виходить за межі предмета даного спору та може бути лише предметом іншого позовного провадження.
Слід зазначити, що у разі визнання вищевказаного договору недійсним заінтересована сторона вправі ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень у даній справі.
Натомість право позивача на звернення до суду з даним позовом про повернення торгової площі, а не металевої конструкції (кіоску), ґрунтується виключно на його праві як орендодавця майна, яке (право) виникло на підставі укладеного між позивачем та Луцькою міською радою договору оренди земельної ділянки строком на 25 років для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони в районі завокзального ринку між вул.Кравчука та Карпенка-Карого. При цьому, неподання позивачем доказів надання йому Луцькою міською радою дозволу на використання цієї земельної ділянки шляхом надання її частини в суборенду, не свідчить про правомірність знаходження відповідача на торговій площі №65, а стосується виключно орендних правовідносин між позивачем та Луцькою міською радою.
Окрім того, апеляційним судом правомірно було відхилено заявлене на стадії апеляційного перегляду справи клопотання відповідача про застосування позовної давності, оскільки виходячи зі змісту ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом першої інстанції, а відповідної своєчасної заяви скаржник до місцевого господарського суду не подавав.
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 у справі №2/64-38 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун