01 лютого 2011 р. № 15/237
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача - Гурова А.А.,
відповідача - Молчанов Р.Ю.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ТОВ "ВВ-КОМ"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.10.2010
у справі№15/237
за позовомТОВ "ВВ-КОМ"
до ТОВ "Агробізнесінвест"
про стягнення 215300,23 грн.
Рішенням господарського суду м.Києва від 18.08.2010 (суддя Хоменко М.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2010 (судді: Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.), в позові відмовлено повністю з мотивів ненадання позивачем належних доказів виконання робіт по збиранню сільськогосподарських культур вартістю 193900 грн.
ТОВ "ВВ-КОМ" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.202,207,628,837,853,882 ЦК України та ст.ст.32,33,34,38,43,84,101,105 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає укладений між сторонами договір на проведення збирання сільськогосподарських культур від 17.07.2009 №17/07/09-2 договором підряду а також вказує на те, що дійсний акт виконаних робіт №06-а/09 від 10.09.2009, який хоч і не підписаний відповідачем, є належним доказом здачі-приймання робіт. Крім того, заявник посилається на підписані відповідачем та отримані позивачем по факсу два акти приймання-передачі виконаних робіт від 29.10.2010 (додані до скарги), як на додаткові докази визнання відповідачем факту виконання позивачем робіт за договором від 17.07.2009 №17/07/09-2 на загальну суму 128902,50 грн.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
17.07.2009р. між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) укладено договір №17/07/09-2 на проведення збирання с/г культур (далі -договір).
Виходячи зі змісту договору, фактично між сторонами укладено договір про надання послуг, правовідносини за яким регулюються нормами глави 63 ЦК України.
Згідно зі ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов'язаний виконати роботу по збиранню сільськогосподарських культур 2-ма комбайнами КЛАСС Мега, 2-ма - КЛАСС Командор (комплектація: комбайни із зерновими жатками) за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Виконавець виконує роботу за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с.Іванівка, с.Ладинка (на землях сільськогосподарського призначення на території сільських рад вказаних сіл) (п.1.2 договору). У відповідності до п.1.3 договору місцезнаходження полів, на яких мають виконуватися роботи, повідомляються виконавцю замовником додатково.
Умовами договору сторонами погоджено, що сторони після закінчення робіт за цим договором зобов'язані підписати двосторонній акт здачі-приймання виконаних робіт (п.п.2.1.9,2.2.5).
Зі змісту п.3.1 договору вбачається, що підписання зазначеного акту є підставою для оплати замовником виконаної виконавцем роботи у строк до 30 банківських днів від дати його підписання.
В матеріалах справи наявні чотири акти виконаних робіт до договору збирання сільськогосподарських культур сезону 2009 року №17/07/09-2 від 17.07.2009 на загальну суму 71500 грн., погоджені обома сторонами з прикладанням печаток товариств, а саме: акт від 18.12.2009 №18/12 на суму 10000 грн. (а.с.71), акт від 13.11.2009 №11/11 на суму 20000 грн. (а.с.72), акт від 20.11.2009 №13/11 на суму 30000 грн. (а.с.73), акт від 11.12.2009 №17/12 на суму 11500 грн. (а.с.74).
Беручи до уваги зазначені акти, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позивачем доведено виконання робіт по збиранню сільськогосподарських культур за спірним договором лише на суму 71500 грн. Доказів виконання робіт по збиранню сільськогосподарських культур на суму 193900 грн. позивачем не надано.
Апеляційна інстанція не прийняла до уваги акт виконаних робіт №06-а/09 на суму 265400 грн. в якості належного доказу виконання позивачем робіт за договором збирання сільськогосподарських культур сезону 2009 року від 17.07.2009 №17/07/09-2, оскільки він не підписаний з боку відповідача.
Як зазначалося вище, лише підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт є підставою для проведення розрахунків.
Обов'язок замовника своєчасно та в повному обсязі оплатити виконану виконавцем роботу зафіксовано в п.2.2.1 договору. Даний пункт договору кореспондується з положенням п.1 ст.903 ЦК України, в якому зазначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Дані бухгалтерської довідки (а.с.55), наданої позивачем, свідчать, що відповідач розрахувався з позивачем в сумі 71500 грн., яка підтверджена підписаними сторонами актами виконаних робіт по спірному договору. Оскільки інших актів виконаних робіт сторони не підписували, то підстави для подальшої оплати відсутні.
В якості доказів виконання робіт по спірному договору позивачем надано акт виконаних робіт від 07.09.2009, затверджений директором ТОВ “Агробіоз”. Даний акт складено та підписано директором зазначеного товариства і комбайнером ОСОБА_1, який відповідно до наказу від 01.08.2008 №01/08-к перебував в трудових відносинах з позивачем.
Оцінюючи зазначений акт, апеляційний суд не прийняв його в якості належного доказу виконання позивачем робіт за спірним договором та, відповідно, в якості підстави для проведення розрахунків, так як в самому акті зазначено, що “акт складений для здійснення розрахунків за виконані роботи між ТОВ “Лізинговою компанією “Всесвіт” та ТОВ “Агробіоз”.
Апеляційним судом також відхилено як неналежний доказ довідку від 08.09.2009 №19, підписану директором та головним бухгалтером ТОВ “Агрофірма Іванівська”, оскільки, по-перше, дана довідка не є двостороннім актом здачі-приймання виконаних робіт, передбаченим п.2.2.4 договору. По-друге, вона свідчить про правовідносини позивача з іншими суб'єктами господарювання.
Таким чином, позивачем не доведено належними доказами існування боргу відповідача в сумі 193900 грн.
Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч.1 ст.901 та ч.1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Касаційна інстанція не приймає до уваги посилання заявника на норму ч.4 ст.882 ЦК України в обґрунтування визнання не підписаного відповідачем акта виконаних робіт №06-а/09 від 10.09.2009 належним доказом здачі-приймання робіт, оскільки, як правильно встановлено апеляційним судом, за своєю правовою природою договір на проведення збирання сільськогосподарських культур від 17.07.2009 №17/07/09-2 є договором про надання послуг, а не договором будівельного підряду, правовідносини за яким є предметом регулювання ч.4 ст.882 ЦК України в частині підписання акта приймання-передачі виконаних робіт, що не слід ототожнювати.
Отже, судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов договору на проведення збирання сільськогосподарських культур від 17.07.2009 №17/07/09-2, акта виконаних робіт №06-а/09 від 10.09.2009 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а позивачем не спростовано факт ненастання для відповідача обов'язку по оплаті послуг по збиранню сільськогосподарських культур на суму 193900 грн. у зв'язку з непідписанням відповідачем акта виконаних робіт №06-а/09 від 10.09.2009, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.
Наявні заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів (акт виконаних робіт №06-а/09 від 10.09.2009, довідка від 08.09.2009 №19 тощо), однак, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.
З цих же мотивів, колегія відхиляє недоречні посилання заявника на підписані відповідачем та отримані позивачем по факсу два акти приймання-передачі виконаних робіт від 29.10.2010 б/н (додані до скарги), як на додаткові докази визнання відповідачем факту виконання позивачем робіт за договором від 17.07.2009 №17/07/09-2 на загальну суму 128902,50 грн.
До того ж, порушені скаржником питання щодо несплати відповідачем вартості послуг за вказаними актами, складеними вже після вирішення даного спору судами першої та апеляційної інстанцій, можуть бути лише предметом іншого позовного провадження.
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2010 у справі №15/237 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "ВВ-КОМ" - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун