01 лютого 2011 р. № 18/096-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача - Мірошник Р.С.,
відповідача- Левченко В.В., Гладченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ТОВ "СП Агропрогрес"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.11.2010
у справі№18/096-10
за позовом ТОВ "Нертус"
доТОВ "СП Агропрогрес"
про стягнення 800000 грн. збитків та 460000 грн. безпідставно набутих коштів
встановив:
Рішенням господарського суду Київської області від 28.10.2010 (суддя Кошик А.Ю.) позов задоволено частково - на підставі ст.1212 ЦК України стягнуто з ТОВ "СП Агропрогрес" на користь ТОВ "Нертус" 460000 грн. в якості безпідставно набутих відповідачем грошових коштів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Вербицька О.В.) рішення скасовано в частині відмови у задоволенні позову та прийнято нове рішення про задоволення позову повністю.
ТОВ "СП Агропрогрес" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати та передати справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.22,635 ЦК України, ч.4 ст.182 та ч.5 ст.225 ГК України, п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМ України від 05.03.2009 №270, та ст.43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що, вказуючи на належне виконання позивачем обов'язку з надіслання відповідачу проекту основного договору до спливу строку, зазначеного в попередньому договорі, суд апеляційної інстанції помилково не врахував відсутність представлення позивачем розрахункового документу (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) як доказу надання послуг поштового зв'язку в частині направлення листа ТОВ "Нертус" від 14.05.2009 №14/05 (реєстрованого поштового відправлення) та обумовлену цим недоведеність надсилання позивачем проекту основного договору у встановлений термін (до 17 години 05.07.2009 року). Крім того, на думку заявника, позивач міг вимагати стягнення з відповідача збитків лише за умови доведеності необґрунтованого ухилення останнього від укладення основного договору, як це передбачено ч.2 ст.635 ЦК України, однак, позивачем не доведено та судами не встановлено такого необґрунтованого ухилення ТОВ "СП Агропрогрес".
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення 800000 грн. збитків з передачею справи на новий розгляд в цій частині позову до Київського апеляційного господарського суду з наступних підстав.
Скасовуючи первісне рішення частково та приймаючи нове рішення про задоволення позову повністю, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
25.03.2009р. між ТОВ “СП Агропрогрес” та ТОВ “Нертус” був укладений попередній договір, згідно з умовами якого сторони зобов'язались у майбутньому у термін до 17 години 00 хвилин 05.07.2009р. укласти та підписати договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке розташоване за адресою: Київська обл., м.Сквира, вул. Київська, 33. Нерухоме майно, яке має бути передане за основним договором, складається з нежитлових будівель (складів) літ.А загальною площею 309,4 кв.м., літ.Б загальною площею 432 кв.м., літ.В загальною площею 432 квм., літ. Г загальною площею 277,3 кв.м.
У п.3.1 даного попереднього договору сторони визначили, що якщо ТОВ “СП Агропрогрес” буде ухилятись від укладання основного договору вона має відшкодувати стороні-2 збитки. Сторони, керуючись ч.5 ст.225 ГК України, заздалегідь погодили розмір збитків, які ТОВ “СП Агропрогрес” має відшкодувати ТОВ “Нертус” у разі ухилення від укладання основного договору, а саме 800000 грн.
Судом встановлено, що на підставі платіжного доручення №572 від 26.03.2009 ТОВ “Нертус” перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ “СП Агропрогрес”грошові кошти у розмірі 460000 грн. в якості передплати за купівлю-продаж нерухомого майна, розташованого в м. Сквира, вул. Київська, 33.
Також судом встановлено, що основний договір купівлі-продажу відповідного нерухомого майна укладений сторонами не був.
Спір у даній справі виник на підставі того, що, на думку ТОВ “Нертус”, у зв'язку з неукладенням сторонами основного договору купівлі-продажу ТОВ “СП Агропрогрес” зобов'язане повернути 460000 грн., сплачених в якості передплати, а також сплатити 800000 грн. збитків, передбачених п.3.1 попереднього договору. Відповідач проти стягнення збитків заперечує.
Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні (ч.4 ст.182 ГК України).
Як встановлено судом, 14.05.2009р. ТОВ “Нертус” направило на адресу ТОВ “СП Агропрогрес” пропозицію про укладення основного договору купівлі-продажу та проект договору купівлі-продажу. Вказана обставина підтверджується описом вкладення у цінний лист від 14.05.2009. Проте, договір купівлі-продажу підписаний сторонами не був.
У зв'язку із ситуацією, що склалася, 07.07.2009р. та 01.10.2009р. ТОВ “Нертус” направляло на адресу ТОВ “СП Агропрогрес” письмові вимоги про укладення та підписання договору купівлі-продажу нерухомого майна, проте, дані вимоги також залишились без відповіді.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що з боку ТОВ “Нертус” були вчинені усі дії, необхідні для укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, склад якого визначений у попередньому договорі від 25.03.2009. Проте, оскільки ТОВ “СП Агропрогрес” ухилялось від підписання відповідного договору купівлі-продажу у строки, встановлені попереднім договором, цей договір укладений не був.
В силу вимог ч.5 ст.225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Як вказано вище, у п.3.1 попереднього договору сторони заздалегідь погодили розмір збитків, які ТОВ “СП Агропрогрес” має відшкодувати ТОВ “Нертус” у разі ухилення від укладання основного договору, а саме 800000 грн.
Вказане положення договору є чинним, у встановленому законом порядку визнане недійсним не було, а отже підлягає застосуванню судом.
За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла до висновку про те, що вимоги ТОВ “Нертус” про стягнення з ТОВ “СП Агропрогрес” збитків у розмірі 800000 грн. за ухилення від укладання основного договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також підлягає задоволенню вимога про стягнення з ТОВ “СП Агропрогрес” на користь ТОВ “Нертус” грошових коштів у розмірі 460000 грн., перерахованих на підставі платіжного доручення №572 від 26.03.2009. При цьому судом береться до уваги наступне.
Як вбачається з платіжного доручення № 572 від 26.03.2009 вказана сума грошових коштів була перерахована на користь ТОВ “СП Агропрогрес” в якості передплати за купівлю-продаж нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Сквира, вул.Київська, 33. Проте, як встановлено судом, договір купівлі-продажу між сторонами укладений не був.
В силу приписів ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з ТОВ “СП Агропрогрес” на користь ТОВ “Нертус” грошових коштів у розмірі 460000 грн. підлягає задоволенню.
Колегія погоджується з висновком судів про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 460000 грн. в якості безпідставно набутих відповідачем грошових коштів, що відповідає вимогам ст.1212 ЦК України, фактичним обставинам справи та не заперечується заявником.
Однак, колегія не може погодитися з передчасними висновками апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 800000 грн. збитків з огляду на таке.
У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1)протиправної поведінки;
2)збитків;
3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;
4)вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно з ч.ч.1,5 ст.182 ГК України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Водночас, Господарським кодексом України не передбачено відшкодування збитків в разі ухилення однієї із сторін від укладення основного договору чи внаслідок прострочення його укладання.
Відповідно до ч.2 ст.635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Отже, чинне цивільне законодавство обов'язковою передумовою відшкодування збитків, завданих простроченням укладення основного господарського договору, визначає факт необґрунтованого ухилення однієї із сторін від укладення такого договору, який має встановлюватися судами при розгляді спорів про відшкодування збитків, завданих ухилення від укладення основного договору.
При цьому, в силу прямих вказівок закону позивач не звільняється від доведення факту необґрунтованого ухилення іншої сторони (відповідача) від укладення господарського договору в разі, якщо сторони на підставі ч.5 ст.225 ГК України у попередньому договорі за взаємною згодою заздалегідь визначили погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню.
Наявність такого погодження у п.3.1 попереднього договору від 25.03.2009, укладеного між сторонами, покладено в основу оскаржуваної постанови про стягнення 800000 грн. збитків.
Проте, всупереч вимог ч.2 ст.635 ЦК України апеляційний суд не дослідив та не встановив як необґрунтованого ухилення відповідача від укладення господарського договору в строк, визначений в попередньому договорі (до 17 години 05.07.2009 року), так і факту завдання позивачу збитків внаслідок прострочення відповідачем укладення основного господарського договору, що свідчить про неповне з'ясування апеляційним судом істотних обставин справи.
Касаційна інстанція також визнає передчасним висновок апеляційної інстанції про належне виконання позивачем обов'язку з надіслання відповідачу проекту основного договору до спливу строку, зазначеного в попередньому договорі, та обумовлену цим відсутність припинення зобов'язання сторін щодо укладення основного договору, з огляду на наступне.
Згідно з ч.3 ст.635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Майже аналогічне положення містить ч.4 ст.182 ГК України, відповідно до якої зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.
Разом з тим, відповідно до ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Після подання апеляційної скарги, позивачем до матеріалів справи були додані в якості додаткових доказів лист-пропозиція ТОВ "Нертус" від 14.05.2009 №14/05, опис вкладення в цінний лист та проект договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 05.07.2009 (а.с.127-131).
Проте, наявна апеляційна скарга ТОВ "Нертус" не містить обґрунтування апелянта щодо неможливості подання вказаних додаткових доказів до суду першої інстанції з незалежних від позивача причин, що в розумінні ч.1 ст.101 ГПК України є необхідною підставою для прийняття та оцінки апеляційним судом таких доказів, а лише вказує на обов'язок місцевого господарського суду витребувати згадані докази, що є порушенням принципу змагальності сторін (ст.43 ГПК України).
Натомість, згідно з п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМ України від 05.03.2009 №270, реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку. Розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Таким чином, належним доказом доказу надання послуг поштового зв'язку в частині направлення листа ТОВ "Нертус" від 14.05.2009 №14/05, як реєстрованого поштового відправлення, є відповідний розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), який позивачем не представлено та судом не витребувано.
Отже, апеляційним судом достеменно не встановлено належне виконання позивачем обов'язку з надіслання відповідачу проекту основного договору до спливу строку, зазначеного в попередньому договорі, а відтак, не спростовано висновок місцевого господарського суду про припинення зобов'язання сторін щодо укладення основного договору з мотивів недоведеності направлення позивачем проекту такого договору протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором.
Наведене істотно впливає на правильність вирішення даного спору, оскільки переконливо свідчить про недоведеність позовних вимог в частині стягнення збитків.
Разом з тим, відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 07.07.2010р., чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.
Зважаючи на те, що в даній правовій ситуації саме Київським апеляційним господарським судом допущено порушення норм процесуального права (ст.ст.34,43 ГПК України), яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція вбачає достатні правові підстави для скасування постанови в частині задоволення позовних вимог про стягнення 800000 грн. збитків та передачі справи на новий розгляд в цій частині позову до суду апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу ТОВ "СП Агропрогрес" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 у справі №18/096-10 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 800000 грн. збитків з передачею справи на новий розгляд в цій частині позову до Київського апеляційного господарського суду.
В решті рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун