27 січня 2011 р. № 31/188-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г.
Швеця В.О.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс"Оліком"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.10
у справі№ 31/188-10
господарського судуДніпропетровської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агростильплюс"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс"Оліком"
простягнення коштів
за участю представників сторін від:
позивача: Слюсар Д.В. (лов.в ід 25.01.11). Ткаченко К.С. (директор),
відповідача: Павлов А.Г. (дов. від 04.01.11), Гузь В.Г. (дов. від 04.01.11),
ТОВ "Агростильплюс" звернулося з позовом до ТОВ "Агро-переробний комплекс "Оліком" про визнання зобов"язання відповідача такими, що не були виконані без вагомих причин; зобов"язати повернути кошти в розмірі 257400,00 грн і стягнути на користь позивача суму заподіяних збитків в сумі 20625,00 грн. Позов обґрунтований тим, що позивачем було перераховано відповідачу 257400,00 грн за товар, який позивач не отримав. Відтак, позивач зазначив про безпідставне користування його коштами відповідачем, за які позивач сплачує відсотки згідно кредитного договору від 27.08.08, сума яких за три місяці склала 20625,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.10, ухваленим суддею Єременко А.В., позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Агростильплюс” задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрно-переробний комплекс “Оліком” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Агростильплюс” 257 400 грн, 2 574 грн витрат на сплату держмита та 218, 49 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні вимог про визнання зобов'язання такими, що не були виконані без вагомих причин та стягнення збитків в розмірі 20 625 грн судом відмовлено. Рішення вмотивовано тим, що відповідачем не доведено шляхом надання належних доказів обставин передачі у власність позивача обумовленого усним договором товару -олії соняшникової на суму 257 400 грн, не підтверджено отримання на відповідній правовій підставі перерахованих позивачем грошових коштів. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення збитків, господарський суд зазначив про те, що обставини, на які посилається позивач - сплата відсотків за банківським кредитом у сумі 20 635 грн не знаходяться у причинному зв'язку з протиправною поведінкою відповідача. Щодо позовних вимог про визнання зобов'язань відповідача такими, що не були виконані без вагомих причин, суд послався на невідповідність такої вимоги належним способам захисту цивільних прав.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Верхогляд Т.А. -головуючого, Кузнецової І.Л., Сизько І.А., постановою від 04.11.10 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, ТОВ "Аграрно-переробний комплекс "Оліком" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга обґрунтована доводами щодо порушення судами статей 205, 207, 640, 1212 Цивільного кодексу України.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агростильплюс" вказало про законність на обґрунтованість оскаржуваних судових актів у зв"язку з чим просило залишити їх без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами вимог матеріального та процесуального права, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Агростильплюс" до ТОВ "Агро-переробний комплекс "Оліком" про визнання зобов"язання відповідача такими, що не були виконані без вагомих причин; зобов"язати повернути кошти в розмірі 257400,00 грн і стягнути на користь позивача суму заподіяних збитків в сумі 20625,00 грн. Судами установлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю “Агростильплюс” та товариством з обмеженою відповідальністю “Агро-переробний комплекс “Оліком” відбулася домовленість про поставку відповідачем позивачу олії соняшникової кількістю 36 тон на суму 257 400 грн. Отже, до предмету доказування у даній справі відноситься факт поставки відповідачем позивачу олії соняшникової кількістю 36 тон на суму 257400 грн, і підтвердження тим самим факту виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати за поставлений товар. Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Судами попередніх інстанцій установлено, що виставлення відповідачем рахунку-фактури №СФ-0000080 від 09.12.09 на оплату олії соняшникової кількістю 36 тон за ціною 5 998, 33 грн за тонну на загальну суму 257 400 грн та оплата рахунку позивачем згідно платіжних доручень від 09.12.09 та від 10.12.09, свідчать про укладення усного правочину на поставку товару. Водночас, задовольняючи частково позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач свої зобов"язання з поставки олії соняшникової не виконав. Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд не визнав в якості належних доказів підтвердження виконання відповідачем умов договору пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, вірно зазначивши про те, що факт здійснення господарської операції згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підтверджується первинними документами, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Водночас, суди установили, відсутнім в матеріалах даної справи належним чином оформленого документу, який би свідчив про отримання уповноваженою особою позивача матеріальних цінностей. Враховуючи недоведеність відповідачем належними засобами доказування факту поставки олії соняшникової в кількістю 36 тон на адресу позивача, касаційний суд визнає вірними висновки судів про необхідність стягнення з останнього коштів в розмірі 257400,00 грн, перерахованих позивачу відповідачем на виконання умов усної домовленості. Крім того колегія суддів погоджується з висновками попередніх судів про необхідність відмови в задоволенні вимог про стягнення збитків, враховуючи недоведеність позивачем наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення як підстави для відшкодування збитків в порядку статті 224 Господарського кодексу України. Щодо позовних вимог про визнання зобов'язань відповідача такими, що не були виконані без вагомих причин, то суд правомірно послався на невідповідність такої вимоги способам захисту цивільних прав, передбаченими статтею 16 Цивільного кодексу України.
Доводи касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування рішень у справі, оскільки спростовуються обставинами встановленими судом. Скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких суд дійшов висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, не віднесена до компетенції касаційної інстанції. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. За таких обставин справи, колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційного суду відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 1115 , 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комплекс "Оліком" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.10 у справі господарського суду Дніпропетровської області № 31/188-10 - без змін.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець
Повний текст постанови складено ________________