25 січня 2011 р. № 05-5-38/11193
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:Демидової А.М.,
Воліка І.М. (доповідача),
Коваленко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуФедерації професійних спілок України
на постановувід 09.11.2010
Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 05-5-38/11193
за позовом Первинної профспілкової організації апарату Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
доФедерації професійних спілок України
провизнання недійсним рішень
В судове засідання представники сторін не прибули.
Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 24.01.2010, у зв'язку з виходом з відпустки головуючого-судді Демидової А.М. та судді Коваленко С.С., розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий -Демидова А.М. (доповідач), судді - Волік І.М., Коваленко С.С.
У вересні 2010 року позивач -Первинна профспілкова організація апарату Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась до господарського суду з позовом до Федерації професійних спілок України про визнання недійсним рішень Ради Федерації професійних спілок України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2010 у справі № 05-5-38/11193 (суддя Власов Ю.Л.) позовну заяву повернуто позивачу без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 (колегія суддів: Попікова О.В. -головуючий, судді -Кондратова І.Д., Рябуха В.І.) ухвалу господарського суду міста Києва від 20.09.2010 скасовано, справу № 05-5-38/11193 передано на розгляд до господарського суду міста Києва.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач -Федерація професійних спілок України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 скасувати, а ухвалу господарського суду міста Києва від 20.09.2010 залишити без змін. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції надано неправильну правову оцінку правовідносинам сторін та невірно застосовані норми процесуального права, зокрема ст. ст. 12, 58, 63 Господарського процесуального кодексу України.
Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно пункту 5 частини 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено дві підстави для повернення позовної заяви без розгляду:
- порушення правил об'єднання вимог;
- об'єднання в одній позовній заяві кількох вимог до одного чи кількох відповідачів, сумісний розгляд яких перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Місцевий господарський суд повернув позовну заяву саме у зв'язку з утруднення вирішення спору, причиною чого є об'єднання кількох вимог. Позиція суду ґрунтується на приписах пункту 5 частини 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в позовній заяві об'єднано декілька вимог про визнання недійсними всіх рішень Ради Федерації професійних спілок України, які були прийняті за час перебування на посаді Голови ФПУ -ОСОБА_1, а саме: за період з 20.11.2008 по 07.09.2010, при цьому позивачем не зазначено номеру, дати та будь-яких інших реквізитів оскаржуваних рішень, що суттєво перешкоджатиме з'ясуванню дійсних обставин справи та суттєво утруднить вирішення спору.
Апеляційний господарський суд, не погодився з такими висновками місцевого суду, виходячи з того, що в силу положень ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому, однорідними позовні вимоги вважаються за одночасної наявності таких умов: вони передбачають один і той самий спосіб захисту прав чи охоронюваних законом інтересів (наприклад, відновлення становища, яке існувало до порушення) та ці вимоги виникли з одних і тих самих або з аналогічних підстав; підставами слід вважати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.
Звертаючись з позовом до Федерації професійних спілок України про визнання недійсними рішень Ради ФПУ за період з 20.11.2008 по 07.09.2010, позивачем одночасно подано клопотання про витребування у відповідача всіх відповідних рішень.
Проте, місцевий господарський суд не звернув уваги на дане клопотання та всупереч пункту 4 частини 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено, що при підготовці справи до розгляду суддя може, зокрема, зобов'язати сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати дії, витребувати від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, а отже безпідставно повернув позовну заяву без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 ст. 63 ГПК України.
Судом апеляційної інстанції зауважено, що повертаючи позовну заяву місцевим судом не враховано Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", зокрема, абзац четвертий пункту 3.3, яким визначено, що якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.
Виходячи з цього, ухвалу місцевого суду скасовано, а справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Правила щодо об'єднання позовних вимог встановлені ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, згідно частини 1 якої, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому частиною 3 цієї статті, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, яка є предметом позову. Підстава позову це є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Відповідно до частини 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог, а також виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов (пункти 4 та 5 ст. 54 ГПК).
Таким чином, позивач в позовній заяві повинен зазначити зміст позовних вимог, зокрема, назву, номер, дату прийняття оскаржуваних Рішень Ради ФПУ, вказати осіб, права та законні інтереси яких порушено цими рішеннями. Виходячи зі змісту позовних вимог, суд першої інстанції правомірно зауважив, що вирішення спору про визнання недійсними всіх рішень прийнятих відповідачем за два роки діяльності, призведе до об'єднання в одне провадження невизначеної кількості вимог, залучення великої кількості третіх осіб, яких можуть стосуватися оскаржувані рішення, що перешкоджатиме з'ясуванню прав та правовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.
З огляду на зазначене, судом першої інстанції надано вірну правову оцінку змісту позовних вимог щодо порушення позивачем правил об'єднання, оскільки об'єднання невизначеної кількості конкретними ознаками вимог й сумісний їх розгляд призведе до того, що сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, а також суттєво утруднить вирішення спору.
Скасовуючи ухвалу господарського суду міста Києва від 20.09.2010 про повернення заявникові позовної заяви без розгляду, Київський апеляційний господарський суд цих вимог не врахував, тому Постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 підлягає скасуванню.
Колегією суддів не приймається посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом першої інстанції приписів ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку суду витребувати докази необхідні для правильного вирішення спору по суті, оскільки відсутність доказів на які посилається позивач та які необхідно витребувати у процесі розгляду справи, не є підставою для прийняття до розгляду позовної заяви, оформленої з порушенням вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення (частина 3 ст. 63 ГПК України).
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань переоцінки доказів та обставин справи, що суперечить положенням ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, тому ці доводи не приймаються до уваги.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про задоволення касаційної скарги Федерації професійних спілок України.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Федерації професійних спілок України задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 у справі № 05-5-38/11193 скасувати.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 20.09.2010 у справі № 05-5-38/11193 залишити в силі.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Судді : І.М. Волік
С.С. Коваленко