03 лютого 2011 р.Справа № 2а-936/10/1618
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.
за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08.11.2010р. по справі № 2а-936/10/1618
за позовом ОСОБА_1
до Лубенської міської ради Полтавської області , Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області треті особи ОСОБА_2 , Комунальне підприємство "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентарізації"
про визнання не чинним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Лубенської міської ради Полтавської області, Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області, треті особи: ОСОБА_2, Комунальне підприємство «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», в якому, після уточнення позовних вимог, просив визнати нечинним пункт № 46 рішення Лубенської міської ради від 26.03.2010 р., яким внесено зміни в п. 55.1 рішення Лубенської міської ради від 16.10.2009 р. «Про вилучення, надання земельних ділянок у власність та користування юридичним та фізичним особам для різного цільового призначення» відносно виміряної площі ОСОБА_1 земельної ділянки. «55.1 Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), земельну ділянку: ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 земельну ділянку за даною адресою пл. 0,0597 га». Земельну ділянку площею 0,0128 га. залишити в землях міської ради для створення спільного проїзду та проходу до земельних ділянок за адресами : АДРЕСА_1 Визнати протиправною відмову Відділу Держкомзему у м. Лубни Полтавської області в оформленні приватизації земельної ділянки позивача на підставі рішення Лубенської міської ради від 16.10.2009 р. Зобов'язати відповідача відділ Держкомзему у місті Лубни Полтавської області оформити приватизацію земельної ділянки позивача у розмірі 0,0725 га відповідно до рішення Лубенської міської ради від 16.10.2009 р.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08.11.2010 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08.11.2010 р., позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з підстав та мотивів, викладених в апеляційній скарзі та позовній заяві.
Позивач, представник відповідача та треті особи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача, позивача та третіх осіб не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, позивача, представника позивача, третіх осіб, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Лубенська міська рада Полтавської області, приймаючи оспорюване рішення, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009, закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання. У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев'ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26).
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями державної власності до розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні та міські ради, які можуть надавати їх, в тому числі, і у в межах норм встановлених ст. 121 ЗК України. Водночас, при передачі земельних ділянок у власність не повинні порушуватись права інших власників землі га землекористувачів.
Відповідно до положень ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатись для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Згідно ст.158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів - вирішується судом.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.1988 року.
Рішенням Лубенської міської ради від 16.10.2009 р. позивачу передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0.0725 га за вказаною адресою.
20.11.2009 року комісія Лубенського міськвиконкому по вирішенню спорів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, за результатами розгляду заяв громадян про вирішення питання користування проїздом, прийшла до висновку, що у разі передання проїзду до садиби АДРЕСА_1 у повному обсязі у приватну власність громадянина ОСОБА_1, то його сусід гр. ОСОБА_2 не матиме змоги використовувати одну із своїх приватних земельних ділянок, розташовану за проїздом, а тому рекомендувала Лубенській міській раді прийняти рішення, яким залишити частину проїзду земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 133 м.кв. в землях запасу міської ради з метою створення спільного проїзду до земельних ділянок АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1
Вказане рішення комісії позивач в судовому порядку не оскаржував.
Відповідно до п.46 Рішення Лубенської міської ради від 26.03.2010 р. міська рада вирішила: відповідно до поданого клопотання ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2та акту комісії Лубенського міськвиконкому по вирішенню спорів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності чи користуванні громадян, внести зміни в п.55.1 рішення Лубенської міської ради від 16.10.2009 року « Про вилучення, надання земельних ділянок у власність та користування юридичним та фізичним особам для різного цільового призначення» відносно виміряної площі земельної ділянки громадянина ОСОБА_1. виклавши в такій редакції: « 55.1 Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельну ділянку: ОСОБА_1, який мешкає за адресою : м.Лубни, 3-й пров. вул. Г.Сковороди, 15 «А» земельну ділянку за даною адресою площею 0,0597 га. Земельну ділянку площею 0,0128 га. залишено в землях міської ради для спільного проходу та проїзду до земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи таке рішення Лубенська міська рада діяла правомірно, в межах закону.
При цьому слід відзначити, що судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги те, що, виходячи з умов договору купівлі-продажу від 03.09.1988 року, ОСОБА_1 придбав жилий будинок з надвірними господарчими будівлями на земельній ділянці державного фонду площею 600 кв.м., що відповідає прийнятому рішенню Лубенської міської ради.
З матеріалів справи вбачається також, що позивач звертався до Відділу Держкомзему в м. Лубни з заявою про приватизацію земельної ділянки і при виготовленні технічної документації виник земельний спір з сусідом позивача ОСОБА_2
У зв'язку з наведеним Відділ Держкомзему в м. Лубни, не відмовляючи ОСОБА_1 в приватизації земельної ділянки, роз'яснив останньому порядок вирішення спору шляхом звернення до суду ( а.с.15).
З положень ч. 3 ст.2 КАС України вбачається, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим - мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.
З урахуванням наведеного колегія суддів, погоджуючись з правовим обґрунтуванням висновків суду першої інстанції і вважає, що постанова Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08.11.2010 р. прийнята у відповідності з нормами матеріального права, з дотриманням приписів процесуального права, а доводи апеляційної скарги цього не спростували, а тому колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08.11.2010р. по справі № 2а-936/10/1618 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяФілатов Ю.М.
Судді Тацій Л.В.
Водолажська Н.С.
Повний текст ухвали виготовлений 08.02.2011 р.