01 лютого 2011 р.Справа № 2а-4094/10/1670
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.
за участю секретаря судового засідання Боришполець Я. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2010р. по справі № 2а-4094/10/1670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобеляки хлібопродукт"
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кобеляки хлібопродукт", звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому після уточнення позовних вимог визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000022301/0/112 від 22.01.10 р.; № 0000022301/l/1072 від 09.04.10 р.; № 0000022301/2/2078 від 23.06.10 р.; № 0000022301/3/2671 від 21.08.10 р.; № 0000032301/2/2079 від 23.06.10 р. в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 486770 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 243385 грн.; № 0000032301/3/2672 від 21.08.10р. в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 486770 грн. і штрафних фінансових санкцій в сумі 243385 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2010р. по справі № 2-а-4094/10/1670 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2010р., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з підстав та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому суду апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції законна і обґрунтована.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "Кобеляки Хлібопродукт" (ідентифікаційний код 32207498) зареєстровано Кобеляцькою районною Державною адміністрацією Полтавської області від 04.10.2002 р.
В період з 03.12.2009 року по 30.12.2009 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Кобеляки Хлібопродукт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р.
Результати перевірки оформлені актом від 13.01.2010 р. за № 18/23-209/32207498, в якому зафіксовано порушення пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 401 472,00 грн. в тому числі за І квартал 2009 року в сумі 401 472,00 грн.; пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого є заниження податку на додану вартість на загальну суму 490 244, 00 грн.; п.п. 7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду за серпень 2009 року на суму 3 260 389, грн. та пп. 8.1.1, пп. 8.1.2, п. 8.1, ст. 8, пп. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
За результатами перевірки та на підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцької ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.01.2010 р. № 0000022301/0/112 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кобеляки Хлібопродукт" податкового зобов'язання з податку на прибуток 401 472,00 грн. -основний платіж, 160 589,00 грн. -штрафна санкція та № 0000032301/0/113 про визначення вказаному платнику податків податкового зобов'язання з податку на додану вартість 490 244,00 грн. -основний платіж, 245 122,00 грн. -штрафна санкція.
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 22.01.2010 р. № 0000022301/0/112 та № 0000032301/0/113 позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.
Скарги позивача були залишені без задоволення у зв'язку з чим Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області прийняті податкові повідомлення рішення № 0000022301/1/1072 та № 0000032301/1/1073 від 09.04.2010 року, № 0000022301/3/2671 та № 0000032301/3/2672 від 21.08.2010 року та № 00000022301/2/2078 та № 0000032301/2/2079 від 23.06.2010 року якими залишено без змін рішення № 0000022301/0/112 та № 0000032301/0/113 від 22.01.2010 року з ідентичним первинному розміром податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що порядок та підстави прийняття нових податкових повідомлень-рішень після розгляду скарг платників податків в межах процедури адміністративного оскарження визначені в ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і дана норма не передбачає прийняття нових рішень в разі залишення скарги без задоволення та без донарахування податкових зобов'язань та/або штрафних санкцій.
Оскільки за результатами апеляційного оскарження не відбулося донарахування зобов'язань та штрафних санкцій, а скарги на податкові повідомлення -рішення від 22.01.2010 р. № 0000022301/0/112 та № 0000032301/0/113 була залишені без задоволення, то у Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області не було законних підстав приймати нові податкові повідомлення рішення № 0000022301/1/1072 та № 0000032301/1/1073 від 09.04.2010 року, № 0000022301/3/2671 та № 0000032301/3/2672 від 21.08.2010 року та № 00000022301/2/2078 та № 0000032301/2/2079 від 23.06.2010 року якими залишено без змін рішення № 0000022301/0/112 та № 0000032301/0/113 від 22.01.2010 року.
За таких обставин позовні вимоги в цій частині є законними та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення -рішення № 0000022301/1/1072 та № 0000032301/1/1073 від 09.04.2010 року, № 0000022301/3/2671 та № 0000032301/3/2672 від 21.08.2010 року та № 00000022301/2/2078 та № 0000032301/2/2079 від 23.06.2010 року якими залишено без змін рішення № 0000022301/0/112 та № 0000032301/0/113 від 22.01.2010 року - скасуванню.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновку відповідача і прийнятих на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії (податкових повідомлень-рішень від 22.01.2010 р. № 0000022301/0/112 та № 0000032301/0/113) на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України “Про податок на додану вартість”, згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Системно аналізуючи положення Закону України “Про податок на додану вартість”, суд доходить висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності суб'єкта господарювання -платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, а поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Колегія суддів відзначає, що виходячи зі змісту наведених положень закону, продаж товарів (послуг) передбачає перехід права власності на товар (послугу) від продавця до покупця, що в свою чергу передбачає наявність продавця та покупця як конкретних осіб, які вчиняють відповідні дії, що свідчать про намір продати та придбати відповідно товар (послугу), а також наявність певного товару (послуги), які відповідають визначеним учасниками операції з продажу якісним, кількісним та вартісним характеристикам.
Без наявності хоча б одного з обов'язкових учасників операції з продажу товару (послуги) чи товару (послуги), визначених як об'єкт продажу, господарська операція відсутня, а отже відсутні і підстави для відтворення її фінансових результатів у податковому обліку, не дивлячись на документальне оформлення операції.
Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За приписами п.п. 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що між позивачем та ТОВ "Тевіс Ком" укладено договори поставки № 23 від 16.02.2009 року на придбання пшениці фуражної, № 24 від 18.02.2009 року на придбання кукурудзи, № 28 від 18.02.2009 року на придбання кукурудзи, № 29 від 18.02.2009 року на придбання пшеничної фуражної, № 43 від 27.02.2009 року на придбання соняшника, № 49 від 02.03.2009 року на придбання кукурудзи, № 58 від 11.03.2009 року на придбання соняшника, № 59 від 15.03.2009 року на придбання пшениці.
Придбання товару позивачем за вказаними договорами поставки відбувалось після того, як означений товар було передано йому на зберігання за відповідними договорами, тобто зерно за договорами поставки не перевозилось на склад покупця, а зберігалось на його складі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню на зерновому складі. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.
Відповідно до ст. 43 цього Закону якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.
Реальність і товарність вказаних договорів підтверджують наявні в матеріалах справи докази: рахунки на оплату № 0017 від 17.02.2009 року № 0024 від 19.02.2009 року, № 0038 від 23.02.2009 року, № 0040 від 23.02.2009 року, № 0039 від 23.02.2009 року, № 0029 від 20.02.2009 року, № 0071 від 02.03.2009 року, № 0070 від 02.03.2009 року, № 0106 від 12.03.2009 року, № 0105 від 12.03.2009 року, № 0115 від 16.03.2009 року; видаткові накладні № 0012 від 17.02.2009 року, № 0024 від 19.02.2009 року, № 0034 від 23.02.2009 року, № 0036 від 23.02.2009 року, № 0035 від 23.02.2009 року, № 0029 від 20.02.2009 року, № 0053 від 02.03.2009 року, № 0052 від 02.03.2009 року, № 0073 від 12.03.2009 року, № 0072 від 12.03.2009 року, № 0078 від 16.03.2009 року; податкові накладні № 012 від 17.02.2009 року, № 0024 від 19.02.2010 року, № 0034 від 23.02.2009 року, № 0036 від 23.02.2009 року, № 0029 від 20.02.2009 року, № 0035 від 23.02.2009 року, № 0063 від 02.03.2009 року, № 0062 від 02.03.2009 року, № 0063 від 02.03.2009 року, № 0096 від 12.03.2009 року, № 0095 від 12.03.2009 року, № 0101 від 16.03.2009 року; акти приймання-передачі № КБ-00458 від 17.02.2009 року, № КБ-00462 від 19.02.2009 року, № КБ-00475 від 22.02.2009 року, № КБ-00479 від 23.02.2009 року, № КБ-00478 від 23.02.2009 року, № КБ-00480 від 23.02.2009 року, № КБ-00481 від 23.02.2009 року, № КБ-004469 від 20.02.2009 року, № КБ-00468 від 20.02.2009 року, № КБ-00496 від 03.03.2009 року, № КБ-00488 від 02.03.2009 року, № КБ-00490 від 02.03.2009 року, № КБ-00506 від 12.03.2009 року, № КБ-00505 від 12.03.2009 року, № КБ-00512 від 16.03.2009 року; накладі № 10, 45, 47 від 16.02.2009 року, № 1 від 17.02.2009 року, № 1, 2, 3, 4 від 01.11.2008 року № 4, 6, 7, 8, 9, 10 від 02.11.2010 року, № 11, 12 від 03.11.2010 року, № 1, 2, 24 від 23.02.2009 року, № 10, 15, 21, 23, 104 від 23.02.2009 року, № 1 від 02.08.2008 року, № 1 від 23.07.2008 року, № 14, 21, 20, 100 від 20.02.2009 року, № 100, 100а від 18.02.2009 року, № 17, 10, 103 від 19.02.2009 року, № 1, 2, 3 від 11.09.2008 року, № 4 від 13.09.2008 року, № 5 від 03.10.2008 року, № 1, 2 від 09.09.2008 року, № 1, 2, 3 від 15.10.2008 року, № 4, 6 від 16.10.2008 року № 1, 014, 016, 015, 8 від 02.10.2008 року, № 017 від 03.10.2008 року № 32 від 18.09.2008 року, № 1 від 19.09.2008 року, № 1, 007, 010, 011, 012 від 01.10.2008 року, № 001 від 11.09.2008 року, № 42 від 12.09.2008 року № 28 від 17.09.2008 року № 018, 20, 21, 17 від 03.10.2008 року, № 13 від 14.10.2008 року, № 30 від 15.10.2008 року № 48 від 04.10.2008 року, № 1, 2, 3 від 08.11.2008 року, № 612 від 17.10.2008 року, № 700 від 18.10.2008 року, № 300 від 19.10.2008 року, № 111, 900 від 20.10.2009 року, № 100, 10, 101 від 24.10.2008 року, № 50 від 25.10.2008 року, № 102 від 26.10.2008 року, № 123 від 28.10.2008 року, № 10, 101 від 30 жовтня 2008 року, № 100 від 31.10.2008 року, № 7, 10 від 02.11.2008 року, № 3 від 03.11.2008 року, № 20, 29 від 06.11.2008 року, № 2 від 23.10.2008 року № 6 від 12.03.2009 року та платіжні доручення № 67 від 17.02.2009 року, № 73 від 19 лютого 2009 року, № 77 від 24.02.2009 року, № 74 від 23.02.2009 року, № 77 від 24.02.2009 року, № 97, 98 від 04.03.2009 року, № 98 від 04.03.2009 року, № 107 від 16.03.2009 року, № 103 від 13.03.2009 року, № 108 від 16.03.2009 року, № 113 від 16.03.2009 року.
На підтвердження перебування зерна на зберіганні в зерновому складі та переоформлення зерна з одного власника на іншого позивачем суду надано договори складського зберігання сільськогосподарської продукції № 3 від 20.01.2009 року № 55 від 23.07.2008 року, № 105 від 09.09.2008 року, № 102 від 08.09.2008 року, № 71 від 06.08.2008 року, № 112 від 11.09.2008 року, № 97 від 02.09.2008 року, № 146 від 21.10.2008 року, № 88 від 18.08.2008 року, № 145 від 20.102008 року, № 36 від 14.07.2008 року, № 103 від 06.09.2008 року, № 92 від 21.08.2008 року; складські квитанції на зерно № 9990 від 17.02.2009 року, № 9972 від 16.02.2009 року, № 9974 від 16.02.2009 року, № 9973 від 16.02.2009 року, № 9997 від 19.02.2009 року, № 9975 від 17.02.2009 року, № 10023 від 23.02.2009 року, № 10022 від 23.02.2009 року, № 7043 від 01.11.2008 року, № 7052 від 02.11.2008 року, № 7065 від 03.11.2008 року, № 9995 від 23.02.2009 року, № 9984 від 23.02.2009 року № 9983 від 23.02.2009 року, № 9985 від 23.02.2009 року, № 9994 від 23.02.2009 року, № 9988 від 23.02.2009 року, № 9987 від 23.02.2009 року, № 9986 від 23.02.2009 року, № 9993 від 23.02.2009 року, № 9989 від 23.02.2009 року, № 9999 від 23.02.2009 року, № 9998 від 23.02.2009 року, № 5353 від 02.08.2008 року, № 4887 від 23.07.2008 року, № 9996 від 23.02.2009 року, № 9982 від 20.02.2009 року, № 9980 від 20.02.2009 року, № 9981 від 20.02.2009 року, № 9992 від 20.02.2009 року, № 9979 від 19.02.2009 року, № 9977 від 19.02.2009 року, № 9991 від 20.02.2009 року, № 9978 від 19.02.2009 року, № 9976 від 18.02.2009 року, № 10033 від 03.03.2009 року, № 10030 від 03.03.2009 року, № 6015 від 11.09.2008 року, № 6032, 12.09.2008 року, № 10029 від 03.03.2009 року, № 5962 від 09.09.2008 року, № 5978 від 10.09.2008 року, № 10032 від 03.03.2009 року № 6722 від 15.10.2008 року, № 6747 від 16.10.2008 року, № 10031 від 03.03.2009 року, № 6057 від 13.09.2008 року, № 6058 від 14.09.2008 року, № 10028 від 02.03.2009 року, № 10027 від 02.03.2009 року, № 6397 від 02.10.2009 року, № 6398 від 02.10.2008 року, № 6402 від 02.10.2008 року, № 6401 від 02.10.2008 року, № 6403 від 02.10.2009 року, № 6419 від 03.10.2008 року, № 6150 від 18.09.2008 року, № 6164 від 19.09.2008 року, № 6346 від 01.10.2008 року, № 6337 від 01.10.2008 року, № 6344 від 01.10.2008 року, № 6345 від 01.10.2008 року, № 6018 від 11.09.2008 року, № 6018 від 11.09.2008 року, № 6028 від 12.09.2008 року, № 6146 від 18.09.2008 року, № 6420 від 03.10.2008 року, № 6422 від 03.10.2008 року, № 6424 від 03.10.2008 року, № 6436 від 04.10.2008 року, № 6447 від 04.10.2008 року, № 6449 від 04.10.2008 року, № 6472 від 05.10.2008 року, № 10026 від 02.03.2009 року, № 10025 від 02.03.2009 року, № 7136 від 08.11.2008 року, № 10024 від 02.03.2009 року, № 7590 від 26.02.2009 року, № 6878 від 23.10.2008 року, № 10039 від 12.03.2009 року, № 10036 від 12.03.2009 року, № 10037 від 12.03.2009 року, № 6767 від 17.10.2008 рок, № 6775 від 18.10.2008 року, № 6891 від 19.10.2008 року, № 6816 від 20.10.2008 року, № 6827 від 21.10.2008 року, № 6896 від 24.10.2010 року, № 6913 від 25.10.2008 року, № 6938 від 26.10.2008 року, № 6988 від 29.10.2008 року, № 7003 від 30.01.2008 року, № 7021 від 31.10.2008 року, № 7033 від 01.11.2008 року, № 7049 від 02.11.2008 року; № 7050 від 02.11.2008 року, № 7062 від 03.11.2008 року, № 7109 від 06.11.2008 року, № 10040 від 12.03.2009 року, № 10038 від 12.03.2009 року, № 6886 від 23.10.2008 року, № 10035 від 16.0.2009 року, № 10034 від 12.03.2009 року та заяви ТОВ "Тевіс Ком" про переоформлення зерна кукурудзи, пшениці та сонячника на позивача.
Наявність зерна на складах підтверджується реєстрами накладних на прийняте зерно певної якості по середньодобовому зразку № 2291, № 2301, № 2314, № 848, № 421, № 1389, № 1405, № 1424, № 1751, № 1340, № 1354, № 1988, № 1996, № 1427, № 1433, № 1703 № 1704, № 1708, № 1707, № 1709, № 1725, № 1505, № 1518, № 1679, № 1670, № 1677, № 1678, № 1392, № 1401, № 1501, № 1726, № 1728, № 1730, № 1742, № 1755, № 1775, № 2375, № 2128, № 2022, № 2031, № 2058, № 2074, № 2084, № 2144, № 2161, № 2185, № 2239, № 2255, № 2270, № 2281, № 2298, № 2299, № 2311, № 2353, № 2136.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та не спростовано відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, безпідставність висновку останнього про фіктивність договорів укладених між позивачем та ТОВ "Тевіс КОМ".
Суд критично оцінює твердження відповідача стосовно відсутності товарно-транспортних накладних, які мають засвідчувати факт перевезення придбаної продукції до приміщень позивача, у зв'язку з наступним.
Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат платника податку.
Окремо колегія суддів відзначає, що товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до ст. 545 КЦ України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.
Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснені господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт господарської операції є видаткові та податкові накладні та розрахункові документи, акти прийому-передачі, складські квитанції на зерно.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом безпідставно та протиправно зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток за І квартал 2009 року та податку на додану вартість за перевіряємий період.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно податкових повідомлень - рішень від від 22.01.2010 р. № 0000022301/0/112 та № 0000032301/0/113 не виконано, тому колегія суддів приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення -рішення від 22.01.2010 р. № 0000022301/0/112 та № 0000032301/0/113, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, необґрунтовано та без урахування усіх обставин.
З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000022301/0/112 від 22.01.10 р.; № 0000022301/l/1072 від 09.04.10 р.; № 0000022301/2/2078 від 23.06.10 р.; № 0000022301/3/2671 від 21.08.10 р.; № 0000032301/2/2079 від 23.06.10 р. в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 486770 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 243385 грн.; № 0000032301/3/2672 від 21.08.10р. в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 486770 грн. і штрафних фінансових санкцій в сумі 243385 грн. є таким, що не відповідають вимогам законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2010р. по справі № 2а-4094/10/1670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяФілатов Ю.М.
Судді Тацій Л.В.
Водолажська Н.С.
Повний текст ухвали виготовлений 07.02.2011 р.