03 лютого 2011 р.Справа № 2а-9435/10/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.
за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2010р. по справі № 2а-9435/10/2070
за позовом Приватного підприємства "Маршал-В"
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Приватне підприємство «Маршал-В» (далі - ПП «Маршал-В») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив скасувати податкові повідомлення -рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0000331505/0 від 07.06.2010р., №0000331505/1 від 08.07.2010р.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2010р. позов задоволено в повному обсязі.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом при розгляді справи не були взяті до уваги фактичні обставини, пов'язані з господарською діяльністю підприємства, відомості про контрагентів, які свідчать про неможливість здійснення операцій та відсутність документального підтвердження реальності цих операцій.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи і обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач в письмових запереченнях на апеляційну скаргу та в поясненнях представника в судовому засіданні наполягав на законності судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, Приватне підприємство «Маршал-В» пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, одержав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №497021, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом -33066126, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Київському районі міста Харкова. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.
З 21.05.2010р. по 25.05.2010р. ДПІ у Київському районі міста Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Маршал-В» (ідентифікаційний код -33066126) з питання правильності заповнення податкової декларації з ПДВ за березень 2010р. по взаємовідносинам з ПП «Тевес- Юніон» (ідентифікаційний код -36520701).
Результати перевірки оформлені актом від 28.05.2010р. №2994/15-509/33066126.
07.06.2010р. з посиланням на даний акт ДПІ у Київському районі міста Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000331505/0, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 444.857,4грн. (основний платіж-342.198,00грн.; штраф-102.659,4грн.).
Стосовно вказаного податкового повідомлення-рішення позивачем було розпочато передбачену ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» процедуру оскарження рішень контролюючих органів.
За результатами процедури апеляційного узгодження податкового повідомлення-рішення від 28.05.2010р. №2994/15-509/33066126 скарга позивача залишена без задоволення, спірне податкове повідомлення-рішення - без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000331505/1 від 08.07.2010р. з ідентичним первинному розміром податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що порядок та підстави прийняття нових податкових повідомлень-рішень після розгляду скарг платників податків в межах процедури адміністративного оскарження визначені в ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і дана норма не передбачає прийняття нових рішень в разі залишення скарги без задоволення та без донарахування податкових зобов'язань та/або штрафних санкцій.
Оскільки за результатами розгляду скарги не відбулося донарахування зобов'язань та штрафних санкцій, а скарга була залишена без задоволення, то у ДПІ в Київському районі м. Харкова не було законних підстав приймати нове податкове повідомлення-рішення №0000331505/1 від 08.07.2010р.
За таких обставин позовні вимоги в цій частині є законними та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення №0000331505/1 від 08.07.2010р.- скасуванню.
Перевіряючи податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2010 року за №0000331505/0 на відповідність вимогам ч.3. ст. 2 КАС України колегія суддів зазначає наступне.
З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки від 28.05.2010р. №2994/15-509/33066126 встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 , Закону України «Про податок на додану вартість» і прийняття податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2010 року за №0000331505/0 слугував викладений в акті висновок відповідача про віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за виписаними TOB «Тевес-Юніон» податковими накладними, в яких порядковий номер не відповідає цілому числу, тобто є невірно заповненим.
Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг.
За приписами п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997р. № 165 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.
Як вбачається з податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, отриманих від ПП «Тевес- Юніон», вони містять порядковий номер, який не відповідає цілому числу. Інших порушень заповнення податкових накладних ані контролюючим органом, ані судом під час розгляду справи не встановлено.
Відтак колегія суддів звертає увагу на те, що податкові накладні містять незначні недоліки в оформленні, які не роблять накладні недійсними та можуть бути прийняті як належні та допустимі докази.
Такі незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту.
Окрім того слід відзначити, що між ПП «Маршал-В» (покупець) та TOB «Тевес-Юніон»( продавець) були укладені договори купівлі-продажу від 23.03.2010р. №01/2303 на придбання сільськогосподарської продукції, від 10.03.2010р. №01/1003 на придбання сільськогосподарської продукції, від 09.03.2010р. №01/0903 на придбання сільськогосподарської продукції, від 05.03.2010р. №01/0503 на придбання сільськогосподарської продукції.
З викладених в акті перевірки доводів контролюючого органу вбачається, що претензій до права і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами перелічених правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, реальності господарських операцій за цими правочинами, відповідності правочинів вимогам закону, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ у Київському районі міста Харкова не має.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявними у справі документами доведено фактичне виконання господарських операцій за договорами купівлі-продажу від 23.03.2010р. №01/2303, від 10.03.2010р. №01/1003, від 09.03.2010р. №01/0903, від 05.03.2010р. №01/0503, понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах, відсутність взаємопов'язаності сторін перелічених правочинів, використання товару у власній господарській діяльності ПП «Маршал-В», відсутність підстав для висновку про нікчемність перелічених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
За таких підстав судження ДПІ про порушення ПП «Маршал-В»п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ» лише з підстав неналежності зазначення порядкового номеру податкової накладної слід визнати необґрунтованим.
Додатково при вирішенні спору колегія суддів бере до уваги положення ч.2 ст. 19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними фондами» запроваджено правило, відповідно до якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
З системного аналізу приписів чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що в силу положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган при реалізації владних управлінський функцій контролю за правильністю і повнотою обчислення податків, зборів (обов'язкових платежів) обтяжений обов'язком самостійно перевірити дотримання платником податків механізму справляння певного виду податкового зобов'язання, що повністю кореспондує положенням ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування» в частині встановлення такого принципу побудові системи оподаткування як обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.
Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Таким чином, при проведенні перевірки правильності обрахування податкового зобов'язання з ПДВ органу державної податкової служби України належить одночасно перевірити і правильність визначення платником податків податкового зобов'язання згідно з Законом України «Про ПДВ», і правильність визначення платником податків податкового кредиту згідно з Законом України «Про ПДВ».
Водночас з цим, з акту від 28.05.2010р. №2994/15-509/33066126 вбачається, що відповідач здійснив перевірку лише з питання правильності визначення податкового кредиту з ПДВ, а відтак, з огляду на приписи п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ» не забезпечив повноти перевірки правильності справляння податку на додану вартість.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Оскільки перевірка діяльності позивача була проведена податковим органом без дотримання положень п.п.7.7. ст.7 Закону України «Про ПДВ», то висновки проведеної перевірки не можуть бути визнані обґрунтованими, а відтак не можуть слугувати законною підставою для винесення спірного правового акту індивідуальної дії.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідачем не надано доказів в обґрунтування правомірності прийнятого рішення.
Колегія суддів, погоджуючись з правовим обґрунтуванням висновків суду першої інстанції і вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2010р. по справі №2-а-9435/10/2070 прийнята у відповідності з нормами матеріального права, з дотриманням приписів процесуального права, а доводи апеляційної скарги цього не спростували, а тому колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2010р. по справі № 2а-9435/10/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяФілатов Ю.М.
Судді Тацій Л.В.
Водолажська Н.С.
Повний текст ухвали виготовлений 08.02.2011 р.