20 січня 2011 р. Справа № 2-а-6704/10/1870
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Катунова В.В. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2010р. по справі № 2-а-6704/10/1870
за позовом Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення фінансових санкцій,
Позивач - Шосткинська міжрайонна державна податкова інспекція у Сумській області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить стягнути фінансові санкції в розмірі 92 580 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету (код бюджетної класифікації платежу 21080900, одержувач платежу - Державний бюджет, рахунок № 31119104700424, банк одержувача - ГУДКУ в Сумській області, код одержувача 23635215, МФО 837013) заборгованість зі сплати штрафної (фінансової) санкції в розмірі 92 580 грн. ( дев'яносто дві тисячі п'ятьсот вісімдесят грн.)
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, представником відповідача подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник відповідача посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.. 6, п. 6 ст. 9, ст.. 20, 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення постанови Кабінету Міністрів України № 1269 від 26.09.2001 року «Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат», п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства», п. 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1269 від 26 вересня 2001 року, приписів Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданого Ямпільською районною державною адміністрацією Сумської області від 27.04.2007року /а.с.4/.
Згідно копії свідоцтва про сплату єдиного податку від 17.12.2009 року серія №НОМЕР_1, виданого Ямпільським відділенням Шосткинської МДПІ в Сумській області ОСОБА_1 здійснює роздрібну торгівлю уживаними товарами в магазинах, роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 36/38 /а.с.37/.
Посадовими особами ДПА в Харківській області була проведена перевірка ФОП ОСОБА_1 за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, в зоді якої встановлено порушення відповідачем п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг".
За результатами перевірки складений акт від 29.03.2010 року №2417/20/40/43/2704209844 /а.с.5-6/.
На підставі акту перевірки винесено рішення від 09.06.2010 року №0000352348, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 92 580 грн. /а.с.10/.
Вказане рішення було направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 та отримане нею 15.06.2010 року, про що свідчить копія поштового повідомлення /а.с.10/.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Шосткинська міжрайонна державна податкова інспекція діяла на підставі та в межах наданих їй повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати фінансових санкцій в сумі 92 580 грн., яка відповідно до вимог законодавства підлягає сплаті до державного бюджету.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції", виходячи з наступного.
При вирішенні даного спору суд бере до уваги приписи ч.1 ст.2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Системний аналіз норм КАС України засвідчив відсутність виключення з наведеного правила, а тому приписи ч.1 ст.2 КАС України стосовно завдань адміністративного судочинства підлягають застосуванню в тому числі і при розв'язанні спорів за зверненнями суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин, в ході судового розгляду дослідженню на предмет їх законності підлягають владні приписи актів суб'єктів владних повноважень, що створили обов'язок, невиконання якого спричинило спір.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 цієї статті передбачені обов'язкові реквізити первинного документу.
Колегія суддів дослідивши дане порушення, виявлене під час перевірки зазначає, що відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
За порушення цієї вимоги Закону, до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів громадян (ст. 20 Закону №265).
Згідно із статтею 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проаналізувавши наведенні статті Закону, встановивши фактичні обставини по справі, колегія суддів вважає, що позивачем не допущено зазначеного порушення.
Колегія суддів зазначає, що пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Зазначена норма є бланкетною і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.
Статтею 6 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва.
Для суб'єктів малого підприємництва, до яких належить відповідач, постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1269 передбачено ведення Книги обліку доходів та витрат.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що обов'язкове ведення іншої документації для фізичних осіб-підприємців не передбачено.
Вимоги статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” щодо обов'язкової наявності первинних документів (накладних тощо), дані яких систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, не застосовуються до фізичних осіб-підприємців, оскільки згідно частини 1 статті 2 вказаного Закону сфера його дії поширюється лише на юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій за відсутність накладних на товарно-матеріальні цінності у розмірі 1758,70 грн.
Пунктом 11 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Отже, колегія суддів, вважає, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2010р. по справі № 2-а-6704/10/1870 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 92 580 грн. - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддяДюкарєва С.В.
Судді Катунов В.В. Перцова Т. С.