вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" травня 2026 р. Справа№ 910/1978/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від прокуратури - Вакулюк Д.С.,
від позивача - представник не прибув,
від відповідача - представник не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 про повернення заяви заявникові у справі №910/1978/26 (суддя Пукшин Л.Г.) за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства "АГРОПРОДПОСТАЧ" про витребування майна.
ВСТАНОВИВ наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі №910/1978/26 заяву заступника керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича від 25.02.2026 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на групу нежитлових приміщень 64 загальною площею 199,7 кв. м по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, будинок 15 у місті Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2877105680000) та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним та приватним виконавцям, Державному підприємству "СЕТАМ", а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття нових розділів щодо групи нежитлових приміщень 64 загальною площею 199,7 кв. м по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, будинок 15 у місті Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2877105680000) повернуто заявнику.
Так, суд дійшов висновку про те, що повторне подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову з тих самих підстав, які досліджувались судом та наведені в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 17.07.2025 у справі №761/29474/25 (провадження № 1-кс/761/19499/2025), яка набрала законної сили, є зловживанням заступником керівника Київської міської прокуратури своїми процесуальними правами.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду та направити справу № 910/1978/26 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Також, скаржник просить суд виключити з мотивувальної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі № 910/1978/26 абзац 15, в якому зазначено, що «повторне подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову з тих самих підстав, які досліджувались судом та наведені в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 17.07.2025 у справі №761/29474/25 (провадження № 1-кс/761/19499/2025), яка набрала законної сили, є зловживанням заступником керівника Київської міської прокуратури своїми процесуальними правами».
Апелянт вказує на те, що висновки суду першої інстанції про зловживання прокурором процесуальними правами у зв'язку з поданням зави про забезпечення позову, є безпідставними, та фактично обмежують реалізацію прокурором прав держави, як учасника господарського процесу.
В судовому засіданні представник апелянта - прокуратури підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Позивач та відповідач правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином; про що свідчить довідка про доставку електронного документа (ухвали суду про призначення справи до розгляду на 11.05.2026) до електронного кабінету позивача.
Щодо повідомлення відповідача, то судом на адресу офіційного місцезнаходження вказаної особи було здійснено направлення ухвали про призначення справи до розгляду на 11.05.2026.
Кореспонденція суду, направлена відповідачу повернулася з відміткою органу поштового зв'язку про закінчення терміну зберігання.
Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.
Пунктом 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом ч. 2 вказаної статті, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Колегія суддів зазначає, що зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом). Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №922/4278/21, від 27.07.2023 у справі №910/12713/22.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі №905/945/18, від 16.10.2019 у справі №906/936/18 та від 06.05.2021 у справі №910/6116/20).
Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).
При цьому доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказав, що заявником у даній справі подано заяву про забезпечення позову з тих самих підстав, що і у справі №761/29474/25 (провадження № 1-кс/761/19499/2025), за результатами розгляду якої була постановлена ухвала про накладення арешту на приміщення (група приміщень) загальною площею 199.7 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Скоропадського Павла Гетьмана (Голос., Солом., Шевч. р-ни), будинок 15, група нежитлових приміщень 64, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2877105680000, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами.
Посилаючись на викладене, суд дійшов висновку про те, що повторне подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову з тих самих підстав, які досліджувались судом та наведені в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 17.07.2025 у справі №761/29474/25 (провадження № 1-кс/761/19499/2025), яка набрала законної сили, є зловживанням заступником керівника Київської міської прокуратури своїми процесуальними правами.
Колегія суддів зазначає про те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Так, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.07.2025 у справі № 761/29474/25 (провадження № 1-кс/761/19499/2025) задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва, накладено арешт на приміщення (група приміщень) загальною площею 199.7 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Скоропадського Павла Гетьмана (Голос., Солом., Шевч. р-ни), будинок 15, група нежитлових приміщень 64, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2877105680000, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами.
Зі змісту ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 17.07.2025 вбачається, що у клопотанні прокурор зазначав, що попередньо встановлено, що група невстановлених осіб створила злочину схему щодо набуття фіктивних підстав, які в подальшому можуть бути ними використанні для реєстрації право власності за собою на нерухоме майно. Так, група невстановлених осіб, з метою створення законних підстав для подальшого проведення реєстраційних дій щодо визнання права власності на приміщення (група приміщень) за адресою: м. Київ, вулиця Скоропадського Павла Гетьмана (минула назва Льва Толстого), будинок 15, група нежитлових приміщень 64 за ПП "АГРОПРОДПОСТАЧ" виготовили підроблене свідоцтво про право власності видане нібито Головним управлінням комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради щодо виникнення у ПП "АГРОПРОДПОСТАЧ". Право власності на приміщення (група приміщень) за адресою: м. Київ, вулиця Скоропадського Павла Гетьмана (минула назва Льва Толстого), будинок 15, група нежитлових приміщень 64, на підставі наказу Головного управління комунальної власності № 197-В від 22.02.2007.
Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку про повторне подання прокурором заяви про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі з тих самих підстав, що і у справі №761/29474/25.
Судом не наведено нормативного обґрунтування обмежень подання в порядку господарського судочинства заяви про забезпечення позову за наявності арешту, накладеного в межах кримінального судочинства
Колегія суддів вказує, що заяву про забезпечення позову у справі №910/1978/26 Київською міською прокуратурою подано вперше, а тому висновки суду про її повторне подання є безпідставними (в порядку кримінального судочинства заяву подано прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва).
Отже, наведене виключає наявність зловживання з боку заявника заходів забезпечення у даній справі.
Крім цього, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, подану в межах даної справи, прокурором вказано про намір відповідача відчужити спірне майно, як комерційне приміщення площею 200 кв.м по вул. Скоропадського, 15 у місті Києві, та надано відповідні докази.
Суд першої інстанції, зазначаючи про повторне подання прокурором заяви про забезпечення позову з тих же підстав, що і у справі № 761/29474/25, в порушення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України не дослідив додані до заяви про забезпечення позову докази, які підтверджують викладені в ній обставини, зокрема, оголошення про продаж спірного майна за посиланням: https://novolipki.com.ua/skoropadskogo-15-2 на 1 арк, які не досліджувались Шевченківським районним судом міста Києва у справі №761/29474/25.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що визнання зловживанням процесуальними правами подання заступником керівника Київської міської прокуратури заяви про вжиття заходів забезпечення позову свідчить про недотримання права на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для визнання дій апелянта зловживанням правом відсутні, з огляду на що, наявні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та відповідно скасування оскаржуваної ухвали.
Стосовно вимоги апеляційної скарги про виключення з мотивувальної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі №910/1978/26 абзацу 15, в якому зазначено, що «повторне подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову з тих самих підстав, які досліджувались судом та наведені в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 17.07.2025 у справі №761/29474/25 (провадження № 1-кс/761/19499/2025), яка набрала законної сили, є зловживанням заступником керівника Київської міської прокуратури своїми процесуальними правами», слід зазначити наступне.
Так, оскільки колегією суддів скасовується ухвала в повному обсязі, відповідно вказані висновки, які просить виключити скаржник, визнаються необґрунтованими, а тому підстав їх додатково виключати не має.
Згідно ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Отже, заява прокурора про забезпечення позову підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції.
Підпунктом в) п. 4 ч.1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Під час розподілу судових витрат після розгляду даної справи по суті суд першої інстанції повинен вирішити питання щодо розподілу судового збору, сплаченого скаржником за подання апеляційної скарги, з урахуванням вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 про повернення заяви заявникові у справі №910/1978/26 задовольнити повністю.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 про повернення заяви Заступника керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича про забезпечення позову заявнику - скасувати.
3. Заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури Даракчі Олександра Георгійовича про забезпечення позову у справі №910/1978/26 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова (враховуючи перебування судді Барсук М.А. у відрядженні 22.05.2026, та судді Руденко М.А. у відпустці - 25.05.2026 по 26.05.2026) складена: 27.05.2026 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко