вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" травня 2026 р. Справа№ 911/498/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Михальської Ю.Б.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 21.05.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чікен Стар"
на ухвалу Господарського суду Київської області
від 26.03.2026
у справі № 911/498/26 (суддя Конюх О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чікен Стар"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаврилівська Птахофабрика"
про визнання права іпотекодержателя щодо об'єкта нерухомого майна
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
24.03.2026 від ТОВ "Чікен Стар" надійшла заява до Господарського суду Київської області про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що є предметом спору у даній справі, та заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо Бройлерної ферми №9 до набрання законної сили рішенням у справі №911/498/26.
Заява обґрунтована тим, що оскільки запис про іпотеку в силу закону в ДРРП наразі відсутній, будь-який потенційний покупець об'єкта в силу принципу публічної достовірності реєстру вважатиметься добросовісним, а позивач назавжди втратить статус іпотекодержателя щодо цього майна.
Відтак, позивач вважає наявну загрозу незворотного відчуження спірного об'єкта третім особам.
Позивач твердить, що відповідач має нічим необмежене право в будь-який момент розпоряджатися спірним майном на власний розсуд, що є очевидним ризиком.
Крім того, позивач звертає увагу, що нова редакція статуту відповідача наділяє директора безумовним правом відчувати майно без будь-якого зовнішнього контролю, що створює юридичні та управлінські передумови для неконтрольованого відчуження спірного майна.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.03.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Чікен Стар" від 23.03.2026 про забезпечення позову залишено без задоволення.
Приймаючи вказану ухвалу, суд виходив з того, що матеріали позовної заяви та матеріали заяви про забезпечення позову не містять жодних доказів вчинення ТОВ "Гаврилівська Птахофабрика" будь-яких дій, які б свідчили про його намір ухилитися від обов'язку оплати за договором купівлі-продажу.
Суд також зазначив, що спір у справі, а також заявлені заходи забезпечення позову впливають на права та обов'язки інших осіб, зокрема учасників справи про банкрутство №910/15043/21, що розглядається Господарським судом міста Києва.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги, викладені у заяві ТОВ "Чікен Стар" від 23.03.2026 про забезпечення позову не є обґрунтованими та законними, у зв'язку з чим суд залишив таку заяву без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чікен Стар" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 26.03.2026 та прийняти нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим судом з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому апелянт посилається на те, що суд застосував до позивача надмірні вимоги щодо доказування, не надав належної оцінки юридичним передумовам відчуження Об'єкта третім особам, не надав належної оцінки ризику незворотної втрати Об'єкта, хибно ототожнив намір відповідача ухилитися від обов'язку оплати за Договором з унеможливленням виконання рішення суду, неправильно оцінив співвідношення забезпечення позову та суті Договору та дійшов хибного висновку про вплив заходів забезпечення на права третіх осіб.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача
08.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач зауважує на тому, що при вирішенні питання про забезпечення позову ТОВ "Чікен Стар" суд дотримався норм матеріального та процесуального права, а його висновки відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 апеляційну скаргу у справі №911/498/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 витребувано матеріали оскарження ухвали з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
22.04.2026 матеріали оскарження ухвали у справі №911/498/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чікен Стар" на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.03.2026 у справі № 911/498/26. Судове засідання призначено на 21.05.2026.
20.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Явка представників сторін
У судове засідання 21.05.2026 з'явився представник позивача, який надав свої пояснення. Представник відповідача в судове засідання не з'явивився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідкою від 08.05.2026.
Відповідно до частини п'ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чікен Стар" за відсутності представника відповідача.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані позивачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.
Складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.
Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до статтею 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишилось невиконаним стосовно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатись як невід'ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 23.07.1999 у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії".
Так, на забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Чікен Стар" просить:
- накласти арешт на Бройлерну ферми № 9, загальною площею 13 539,6 кв.м, складові об'єкта: санпропускник, площею 215,2 кв.м, А; пташник, площею 1104,5 кв.м, Б; пташник, площею 1106,3 кв.м, В; пташник, площею 1102,5 кв.м, Г; пташник, площею 1102,6 кв.м, Д; пташник, площею 1106,2 кв.м, Е; пташник, площею 1104,4 кв.м, Є; пташник, площею 1102,2 кв.м, Ж; пташник, площею 1106,1 кв.м, З; пташник, площею 1106,8 кв.м, И; пташник, площею 1102,9 кв.м, І; пташник, площею 1103,5 кв.м, К; пташник, площею 1106,5 кв.м, Л; господарська будівля, площею 69,9 кв.м, М; будівля трансформаторної підстанції, Н; навіс ГРП, О; будівля ГРП, П; огорожа, 1-3; кормові бункери, І-ХІІ; дороги, ХІІІ; під'їздні майданчики, ХІV; дизбар'єри, Номер літера: XV-XVI, розташований за адресою: Київська обл., Бучанський р. (раніше - Вишгородський), с. Гаврилівка, Квартал, 9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 539235732218;
- заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо Бройлерної ферми № 9 до набрання законної сили рішення у справі № 911/498/26.
При цьому, обґрунтовуючи подану заяву заявник посилається на те, що оскільки запис про іпотеку в силу закону в ДРРП наразі відсутній, будь-який потенційний покупець об'єкта в силу принципу публічної достовірності реєстру вважатиметься добросовісним, а позивач назавжди втратить статус іпотекодержателя щодо цього майна.
Відтак, позивач вважає наявну загрозу незворотного відчуження спірного об'єкта третім особам.
Позивач твердить, що відповідач має нічим необмежене право в будь-який момент розпоряджатися спірним майном на власний розсуд, що є очевидним ризиком.
Крім того, позивач звертає увагу, що нова редакція статуту відповідача наділяє директора безумовним правом відчувати майно без будь-якого зовнішнього контролю, що створює юридичні та управлінські передумови для неконтрольованого відчуження спірного майна.
Водночас, суд першої інстанції вірно відзначив, що матеріали справи не містять жодних доказів вчинення ТОВ "Гаврилівська Птахофабрика" будь-яких дій, які б свідчили про його намір ухилитися від обов'язку оплати за договором купівлі-продажу.
Колегія суддів зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що у нього наявне припущення про ймовірність відчуження спірного об'єкта на користь інших осіб, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
До того ж, заявником у заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду у справі, що розглядається, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відповідача відчуження спірного об'єкта третім особам, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд першої інстанції обгрунтовано відзначив, що обгрунтування позивачем необхідності забезпечення позову посиланням на те, що відчуження спірного об'єкта нерухомого майна на користь третіх осіб унеможливить подальше повернення його у власність позивача, суперечить меті та правовому змісту договору купівлі-продажу (якщо такий договір відповідно до вимог ст. 203 ЦК України спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).
Щодо доводів апелянта про застосування судом надмірного стандарту доказування, колегія суддів зазначає, що в даному випадку суд констатував відсутність належних і достатніх доказів того, що ризик відчуження не є суто гіпотетичним, що відповідає ст.ст. 73, 74, 76, 77, 136 ГПК України та загальним засадам доказування у вирішенні питання забезпечення позову.
Той факт, що власник може розпорядитися належним йому майном, не є достатньою підставою для накладення арешту на таке майно. Інакше будь- який спір щодо нерухомості автоматично мав би призводити до арешту майна, оскільки кожен власник має правомочність на відчуження.
При цьому, суд першої інстанції вірно зауважив, що спірна Бройлерна ферма №9 добровільно передана відповідачу самим же позивачем за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 31.10.2025 із погодженою на основі вільного волевиявлення умовою про відстрочку оплати до 01.05.2026.
Змістом та метою відносин за договором купівлі-продажу є відчуження продавцем всіх складових права власності (володіння, користування, розпорядження) на предмет договору на користь покупця, що зумовлює обов'язок покупця сплатити встановлену договором вартість предмета договору на користь продавця.
Тобто наявність у відповідача правомочностей власника спірного нерухомого майна є проявом волі позивача, належним чином вираженої та зафіксованої 31.10.2025 шляхом укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, а отже, не може слугувати підставою для застосування до відповідача обмежувальних заходів у вигляді накладення арешту на таке майно.
Стосовно посилань апелянта, як на одну з підстав для вжиття заходів забезпечення позову, на затвердження 12.03.2026 нової редакції статуту відповідача, яка нібито розширила повноваження директора щодо розпорядження нерухомим майном, колегія суддів зазначає, що ця обставина не перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з вчиненням конкретних дій, спрямованих на реалізацію або підготовку до реалізації спірного майна.
У свою чергу, зміна редакції статуту є внутрішньокорпоративною обставиною. Вона сама по собі не свідчить ні про переговори з потенційними покупцями, ні про укладення попередніх договорів, ні про розміщення оголошень про продаж, ні про інші дії, які об'єктивно вказували б на підготовку до відчуження саме спірного об'єкта.
Крім того, місцевий господарський суд правильно врахував, що доводи позивача в обґрунтування необхідності забезпечення позову фактично дублюють підстави позову у даній справі, за якою позивач має намір підтвердити судовим рішенням свої права як іпотекотримача для подальшої реєстрації такого обтяження в ДР речових прав із накладенням арешту як забезпечення позову у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяженнями речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості є, зокрема: - заборона відчуження та/або користування; - арешт;- іпотека тощо.
При цьому згідно з п. 5 ч. 1 ст. 2 наведеного Закону обтяження - це заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.
Тобто будь-яка заборона (обмеження) розпорядження нерухомим майном, у даному випадку як арешт, так і іпотека є рівнозначними обтяженнями майна, що вказує про наявність ознак тотожності заходів забезпечення позову і позовних вимог, та суперечить приписам ч. 11 ст. 137 ГПК України.
Так, за правилами ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
З огляду на відповідні законодавчі приписи та встановлені судом обставини апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.
Вищевикладені обставини справи спростовують решту доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування судового рішення, а тому відхиляються судом.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування місцевим господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.
При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чікен Стар" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Київської області від 26.03.2026 у справі №911/498/26 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Чікен Стар".
Матеріали оскарження ухвали у справі №911/498/26 повернути Господарському суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2026
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Ю.Б. Михальська