ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
01 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1545/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
розглянувши апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 (суддя Е.М.Олейняш, м. Миколаїв, повне рішення складено 29.04.2026)
у справі №915/1545/24
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення заборгованості у розмірі 24385,55 грн,
У грудні 2024 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 відшкодування середнього заробітку працівників за час проходження військових зборів у розмірі 24385,55 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1545/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 позов задоволено. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» 24385,55 грн відшкодування середнього заробітку працівників за час проходження військових зборів та 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, подавши її 06.05.2026 через систему «Електронний суд».
Апеляційну скаргу зареєстровано судом 06.05.2026 за вх.№1848/26.
Одночасно скаржником заявлено клопотання (вх.№1861/26 від 06.05.2026) про відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 у справі №915/1545/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати матеріали справи №915/1545/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
21.05.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
З огляду на вибуття суддів Л.В. Поліщук, К.В. Богатиря у відрядження з 15.05.2026 по 25.05.2026 (судді С.В. Таран - з 15.05.2026 по 24.05.2026) та перебуванням судді Л.В. Поліщук з 26.05.2026 по 29.05.2026 та судді С.В. Таран з 25.05.2026 по 29.05.2026 у відпустках, питання щодо апеляційної скарги вирішується 01.06.2026.
Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження до суду апеляційної інстанції, а також з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, колегія суддів вважає, що її слід залишити без руху, виходячи з наступного.
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України «Про судовий збір».
Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позивач звернувся з даним позовом у 2024 році.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2024 року для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 вище означеного Закону за подання до господарського суду позову майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позову немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання апеляційної скарги на рішення суду ставку судового збору встановлено у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми (підпункт 6 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
За умовами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Також правова позиція щодо необхідності застосування частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Враховуючи, що в апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026, яким задоволено позовні вимоги майнового характеру про стягнення 24385,55 грн, при поданні апеляційної скарги на вказане судове рішення має бути сплачено судовий збір у сумі 3633,60 грн, виходячи з такого розрахунку:
24385,55 грн (оспорювана сума) х 1,5 % (ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру) = 365,78 грн, що є меншим 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2024 року, у зв'язку з чим у даному випадку підлягає застосуванню ставка судового збору, передбачена підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», а саме: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - 3028,00 грн; відтак, судовий збір за подання апеляційної скарги складає 3633,60 грн - 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, з урахуванням понижуючого коефіцієнту, оскільки апеляційна скарга була подана через систему «Електронний Суд» (3028,00 грн х 150% х 0,8 = 3633,60 грн).
Скаржник судовий збір за подання апеляційної скарги не сплатив, натомість одночасно із поданням апеляційної скарги заявив клопотання (вх.№1861/26 від 06.05.2026), в якому просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що є військовою установою, яка утримується за рахунок кошторису Міністерства оборони України та фінансується за рахунок і в межах коштів державного бюджету, але наразі не має можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги через відсутність на своїх рахунках коштів, призначених для здійснення сплати судового збору, та відсутність своєчасного фінансування таких витрат.
Розглянувши клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги (вх.№1861/26 від 06.05.2026), колегія суддів зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Південно-західний апеляційний господарський суд виходить з того, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Апеляційний господарський суд зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке саме собою є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19.06.2001, пункт 59).
Отже, Південно-західний апеляційний господарський зазначає, що судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону №4508-ІХ від 18.06.2025) визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2)особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а)військовослужбовці;
б)батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в)одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г)члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ)особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3)предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4)заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частинами другою та третьою цієї статті зазначено, що:
-суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті;
-при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Південно-західний апеляційний господарський наголошує, що право застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» у контексті, зокрема, відстрочення сплати судового збору щодо юридичних осіб Велика Палата Верховного Суду висловлювалася послідовно і неодноразово.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 висловлені наступні правові висновки:
-з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи;
-умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
-положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 цього Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю»;
-навіть за наявності умов для відстрочення сплати судового збору, таке відстрочення за змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір» є правом, а не обов'язком суду;
-встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.
Водночас у пункті 71 постанови від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону №3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист».
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про відстрочку судового збору, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
Південно-західний апеляційний господарський зазначає, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Разом із цим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про відстрочення сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку.
Колегія суддів зазначає, що доводи, наведені скаржником, щодо відсутності у нього коштів на сплату судового збору через відсутність коштів на рахунках, призначених для здійснення оплати судового збору, та відсутність своєчасного фінансування, не підтверджені жодними доказами.
Водночас сам лише факт того, що апелянт є військовою установою, який фінансується з державного бюджету, з посиланням на відсутність коштів для сплати судового збору, не може бути беззаперечною підставою для відстрочення сплати судового збору у даному випадку з огляду на статтю 7 Господарського процесуального кодексу України, в силу якої правосуддя здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
З огляду на викладене вище і те, що відсутність фінансування витрат на оплату судового збору скаржник не підтверджує жодними доказами та не наводить інших доводів в обґрунтування заявленого клопотання, предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а наведені скаржником аргументи про свій статус як військової частини не є умовою, яка є підставою для відстрочення сплати судового збору і не узгоджується зі статтею 7 Господарського процесуального кодексу України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», заявлене ІНФОРМАЦІЯ_2 клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Згідно із частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За змістом частин першої та другої статті 174 Господарського процесуального України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, скаржником не виконані вимоги статті 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Встановивши недоліки апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 , колегія суддів залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржнику можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме: надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України, суд
1.Відмовити у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 (вх.№1861/26 від 06.05.2026) про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 у справі №915/1545/24.
2.Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 у справі №915/1545/24 залишити без руху.
3.Встановити скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
4.Роз'яснити скаржнику, що якщо не буде усунуто недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран