справа №357/1941/26 головуючий у суді І інстанції Клепа Т.В.
провадження №33/824/2638/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
26 травня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою захисницею - адвокаткою Клочковою Аліною Олександрівною на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2026 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: в матеріалах справи немає, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 10.03.1999 Овідіопольським РВ У ДВС України в Одеській області,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на один рік.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокатка Клочкова Аліна Олександрівна шляхом поштової кореспонденції подала апеляційну скаргу 16 квітня 2026 року, посилаючись на те, що всупереч вищенаведеним нормам, судом першої інстанції було розглянуто дану справу поверхнево, не було здійснено повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, через що постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.04.2026 року у справі про адміністративне правопорушення № 357/1941/26 підлягає скасуванню.
Так, сторона захисту вказує, що з наявного в матеріалах справи направлення та відеозапису вбачається, шо ОСОБА_1 направлявся працівниками поліції не до найближчого закладу охорони здоров'я, а до Комунального некомерційного підприємства Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня», що територіально від місця зупинки становить від 49.8 км в залежності від обраного маршруту.
Таким чином, за вказаних вище обставин, відмова ОСОБА_1 від проведення огляду на стан нібито наркотичного сп'яніння в Комунальному некомерційному підприємстві Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня» не утворює складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки такий заклад охорони здоров'я не є найближчим закладом у розумінні приписів ст. 266 КУпАП та п. 7 Розділу І Інструкції № 1452/735, а тому підзахисний не може бути притягнутим до адміністративної відповідальності.
Крім цього, з пояснень ОСОБА_1 , вбачається, що співробітники патрульної поліції незаконно склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а саме за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров'я).
ОСОБА_1 , наголошує на тому, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров'я та вказував на те, що він готовий пройти відповідний огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Таким чином, обставина незабезпечення співробітниками патрульної поліції проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 , в закладі охорони здоров'я протягом двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, свідчить про недотримання працівниками поліції встановленого законом порядку направлення на огляд, а саме порушення ч. 4 ст.266 КУпАП, п.7 Порядку від 17 грудня 2008 р. N 1103, п.п.7-8 Розділу 1 Інструкції від 09.11.2015 № 1452/735, та вказує на протиправність дій співробітників поліції зі складання протоколу серії ЕПР1 № 576390 від 27.01.2026 року.
Також, сторона захисту вважає, що долучена до матеріалів справи відповідь КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2», не може бути взята до уваги судом в якості належного та допустимого доказу, оскільки Наказом директора Департаменту охорони здоров'я Київської обласної державної адміністрації №1218-Адм від 30.10.2025 року, внесено зміни до переліку закладів охорони здоров'я Київської області, яким надається право на проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і даний заклад в ньому взагалі відсутній.
Крім цього, захисник посилається на відсутність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, а тому направлення його на огляд є безпідставним та протиправним, оскільки у ОСОБА_1 не виникло обов'язку його проходження, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Однак, не зважаючи на вишевикладене,судом першої інстанції не було враховано вказаних вище обставин та не надано їм належної правової оцінки, що свідчить про відсутність повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи у першій інстанції, з підстав чого оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
Окрім цього, адвокатка зазначала, що патрульний поліцейський, будучи посадовою особою, яка наділена повноваженнями роз'ясняти права та обов'язки особи під час складання протоколів, а також проведення дій пов'язаних із їх складенням, шляхом психологічного тиску і введення в оману ОСОБА_2 схилив його до відмови від проходження огляду та склав протокол за порушення останнім вимог п. 2.5 ПДР України, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, у даному конкретному випадку відмова від проходження огляду на стан сп'яніння не може становити складу адміністративного правопорушення, оскільки дії працівників поліції не відповідали вимогам закону та були провакацією.
Також, адвокатка зазначала, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували відсторонення особи від керування транспортним засобом.
Поліцейські не проводили огляду на стан наркотичного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а склали відносно ОСОБА_1 протокол за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Також, сторона захисту вважає, що даний рапорт не може бути визнаний судом, як належний та допустимий доказ вини підзахисного у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП . оскільки у розумінні ст. 251 КУпАП, рапорт не може вважатися належним і допустимим доказом учинення адміністративного правопорушення.
Апелянт вказує, що з пояснень ОСОБА_2 вбачається, що під час складання відносно нього протоколу, йому як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності не були роз'ясненні його права та обов'язки, в тому числі і права на захист.
Враховуючи зазначені обставини, захисник просить суд апеляційної інстанції:
- постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.04.2026 року у справі про адміністративне правопорушення 357/1941/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати;
- провадження у справі про адміністративне правопорушення № 357/1941/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення або ж вирішити питання щодо можливості застувати аналогію закону та призначити більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Полянчук В.Б. доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Київська обласна прокуратура про апеляційний розгляд справи повідомлена 21 травня 2026 року, про що свідчить Звіт про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, однак позицію щодо справи не висловила.
Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 січня 2026 року о 09:26 год на 78 км автодороги М-05 зі сполученням Київ-Одеса водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volvo FH 460» з р.н. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, що не реагують на світло.
Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у найближчому медичному закладі у лікаря-нарколога водій категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За вказаним фактом стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 576390 від 27.01.2026 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив наступне. 27 січня 2026 року близько 11:00 год він їхав на автомобілі «Volvo FH 460», номерний знак був заліплений снігом і його зупинили на блокпосту. Він протер номерний знак, але йому сказали від'їхати та зупинися збоку. До нього підійшли працівники поліції та перевірили документи, потім зробили обшук автомобіля, далі подивилися по своїй базі, що у нього у 2018 році в автомобілі знайшли наркотичні засоби. На цей раз нічого не знайшовши, поліцейський сказав, раз вже була справа із наркотиками, то їм потрібно його перевірити, тому вони повідомили йому, що виявили ознаки наркотичного сп'яніння, сказали, що тремтять пальці рук, зіниці не реагують на світло, та потрібно їхати на огляд, він погодився і почав готуватися до поїздки. Далі через 3-4 хвилини до нього підійшов поліцейський і сказав, що не потрібно їхати до лікарні, бо вже у нього раз було питання з наркотиками і тут також виявлять, бо його вже зупиняли і він їздив здавав аналізи на наявність наркотиків в крові. Йому повідомили, що якщо він поїде до лікарні, то з негативним результатом він звідти не вийде, через це він розхвилювався, хоча ніколи наркотики не вживав, і почав телефонувати адвокатам, а поліцейським згодом сказав, що відмовляється від огляду. Через деякий час працівники поліції вже склали протокол і вийшли до нього, він повідомив, що поспілкувавшись з адвокатом, йому треба обов'язково їхати до лікаря, але протокол вже був складений.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, Чеботарьова Ю.В. у своїх усних та письмових поясненнях просила суд провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на наступне. У даному випадку як вбачається з наявного в матеріалах відеозапису, поліцейськими ознаки наркотичного сп'яніння під час спілкування з ОСОБА_1 не виявлялися. Такі ознаки нібито були виявлені тоді, коли поліцейські виявили, що ОСОБА_1 багато років тому притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 309 КК України. Крім того, як вбачається з відеозапису, ознаки наркотичного сп'яніння, які нібито були виявлені поліцейськими, взагалі не були наявні у ОСОБА_1 , а тому не було підстав направляти його на огляд. Також звернула увагу на те, що ОСОБА_1 направляли на огляд до лікарні в м. Тараща, але згідно із переліком найближчих медичних закладів, які проводять огляд водіїв, є медичні заклади в м. Біла Церква. сам бланк направлення також є застарілим, оскільки до Інструкції були внесені зміни, направлення вже має оновлену форму. Також зазначила, що поліцейські не роз'яснили ОСОБА_1 наслідки відмови від огляду на стан наркотичного сп'яніння. ОСОБА_1 з'ясував наслідки такої відмови лише в процесі консультації з адвокатом, після чого той погодився пройти огляд, проте поліцейськими вже було складено матеріали справи про адміністративне правопорушення. Зважаючи на викладене, поліцейськими було грубо порушено порядок направлення ОСОБА_1 на огляд на стан наркотичного сп'яніння. Поряд з цим, також просила у разі притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не накладати стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами з урахуванням принципу індивідуалізації, оскільки ОСОБА_1 працює водієм і керування транспортними засобами є його єдиний заробіток.
Суд першої інстанції зазначив, що попри невизнання своєї винуватості правопорушником, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 576390 від 27.01.2026 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у якому викладено фактичні обставини вчинення правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення в цілому складений з дотриманням вимог ст.254-256 КУпАП і містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким водія ОСОБА_1 направлено до КНП Таращанської міської ради «Таращанська міська лікарня», однак відомості про проходження огляду в направленні відсутні, оскільки огляд ОСОБА_1 не проводився;
- актом огляду на стан наркотичного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 , огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці;
- відеозаписом з нагрудних камер поліцейських та камери відеоспостереження із блокпосту, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 576390 від 27.01.2026, який підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд першої інстанції встановив, що на переглянутому в судовому засіданні відеозаписі на відео файлі під назвою «clip-0» з нагрудної камери поліцейського № 477911 зафіксовано як працівники поліції 27.01.2026 о 09:28 год. після зупинки транспортного засобу підходять до автомобіля, водій сидись за кермом. Працівник поліції перевіряє документи водія. На запитання чи є щось заборонене, водій повідомив, що немає. Далі зафіксовано огляд кабіни транспортного засобу. О 09:33 год на запитання чи водій щось вживав, останній повідомив, що ні. О 09:34 год працівник поліції говорить, оскільки по базі є інформація і у водія виявлені ознаки під час спілкування з ним наркотичного сп'яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, тому пропонує пройти огляд у найближчому медичному закладі. Далі камера на фіксує важливих для справи обставин, а о 10:27 год поліцейські йдуть до водія, який вийшов із свого автомобіля, та повідомляє, що він вже зателефонував щоб забрали автомобіль, що краще звичайно було пройти огляд, але якщо вже протокол складено, то його не можна відмінити. О 10:29 год зафіксовано ознайомлення водія з протоколом та додатками до нього. Після цього ведеться розмова між водієм та поліцейськими з приводу чи можна вже після складено протоколу проїхати на огляд, на що поліцейські повідомили, що він може самостійно пройти огляд і надати результати огляду в суді під час судового розгляду.
На відео файлі під назвою «clip-1» з нагрудної камери поліцейського № 477057 зафіксовано ті ж самі обставини, що і на попередньому відеозаписі. Також зафіксовано як о 09:33 год поліцейський пропонує водієві пройти огляд у лікаря, на що водій погодився.
Також зафіксовано на відео файлі під назвою «clip-2» о 09:39 год поліцейський підійшов до водія, який збирається в машині для того, щоб їхати до лікарні, далі водій вийшов з авто і разом з поліцейським ідуть до блокпосту, водій показав документи в Дії. О 09:43:20 год поліцейський повторно озвучує ознаки, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, пропонує пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога у найближчому медичному мед закладі. Водій повідомляє, що йому потрібно їхати на митницю, у нього і так проблеми, бо повинен там бути ще у п'ятницю, що він запізнюється і у нього зараз немає часу проходити огляд. На запитання водія, які будуть наслідки якщо він відмовиться, поліцейський повідомляє, що буде складено протокол за порушення п. 2.5 ПДР за ч. 1 ст. 130 КУпАП тобто за відмову від проходження огляду. О 09:44:47 год зафіксовано як поліцейський запитав у водія чи їде той на огляд, на що останній повідомив: "Ні, не може". О 09:45 год поліцейський повідомив, що востаннє пропонує пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в м. Тараща, водій повідомив: "Ні, я не буду їхати, відмовляюся". О 09:45:40 год останньому було роз'яснено його права, та повідомлено, щоб він зачекав будуть складені протокол та матеріали, з якими його ознайомлять.
На відеофайлі під назвою «clіp-7» із камери відеоспостереження, на якому зафіксовано рух транспортного засобу.
Судом першої інстанції встановлено, що при оформленні матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення працівником поліції дотримано вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452\735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008. А тому зібрані у справі докази суд визнає достовірними, належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності для прийняття рішення.
Доводи сторони захисту про те, що у ОСОБА_1 фактично не виявлялися ознаки наркотичного сп'яніння, що він відмовився від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння оскільки йому не було роз'яснено наслідків відмови від огляду поліцейськими, а також ОСОБА_1 направляли не до найближчого медичного закладу охорони здоров'я, суд вважає безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності. Із переглянутого в судовому засіданні відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 пропонували працівники поліції проїхати для проходження огляду до м. Тараща, однак той на місці зупинки транспортного засобу не оспорював місця знаходження медичного закладу, а загалом відмовився від проходження огляду через проблеми по роботі та необхідність їхати на митницю.
Не заслуговують на увагу також доводи сторони захисту щодо того, що ОСОБА_1 не було роз'яснено наслідків відмови від проходження огляду поліцейськими, оскільки дані доводи спростовуються відеозаписом (clip-2 09:44 год).
Таким чином, суд першої інстанції встановив, що у діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно із якою передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд вважав, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п. 2.5 ПДР України, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю наведених досліджених судом доказів, які є належними, допустимими та достовірними, як такі, що здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Належних та допустимих доказів на спростування вказаного факту суду надано не було.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що до ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Апеляційний суд дослідивши обставини справи, погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд, діючи у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні п.2.5.Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним і обґрунтованим.
Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями абзацу п'ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII встановлено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно п. п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 передбачено наступне.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. (п. 6, 7).
Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням (п. 10).
Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку (п. 13, 14).
Відповідно до п. 9 Розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
З відеозаписів наявних у матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що поліцейські виявили у водія ознаки наркотичного сп'яніння та повідомили їх водієві, запропонували неодноразово пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога, однак водій відмовився від проходження огляду, що спростовує доводи апелянта про те, що останній не відмовлявся від проходження огляду та про відсутність ознак. При цьому, апеляційний суд критично розцінює доводи апелянта про те, що він висловив згоду на проходження огляду, оскільки сама по собі згода без вчинення будь яких дій, які б свідчили про дійсне бажання пройти такий огляд не свідчить про відсутність складу правопорушення.
Таким чином, обов'язковими елементами об'єктивної сторони такого складу правопорушення як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є: факт керування транспортним засобом та факт відмови особи, яка керує таким засобом від проходження огляду на стан сп'яніння.
Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Крім того, помилковість тверджень поліцейського щодо наявності ознак наркотичного сп'яніння міг би спростувати саме огляд у лікарявід якого водій відмовився, а тому посилання апелянта на те, що не було належним чином встановлено поліцейськими ознак сп'яніння є необґрунтованими та не підтвердженими.
Відеозапис підтверджує, що поліцейським належним чином було запропоновано пройти огляд у лікаря та повідомлено водія, що в разі відмови буде складено протокол, на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому доводи апелянта в цій частині нічим не підтверджуються та не свідчать про провокацію з боку поліцейських.
Доводи апелянта щодо не роз'яснення прав ОСОБА_2 апеляційний суд не приймає, оскільки вони спростовується відеозаписами, які вказують на роз'яснення поліцейським прав водію, зокрема «clip-2» о 09:45:33.
Крім цього, ОСОБА_2 особисто підтвердив, що йому було роз'яснено права, що підтверджується відеозаписом «clip-0» о 10:33:11.
Оскільки відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, так як на ньому зафіксована подія правопорушення, апеляційний суд оцінює його в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в оскаржуваній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, надані до суду відеозаписи містять необхідні фактичні дані, які підтверджують наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання апелянта на віддаленість медичного закладу та його не відповідність, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з відеозапису не вбачається, що водій заперечував щодо запропонованого медичного закладу та те, що вказаний медичний заклад неуповноважений на проведення огляду водіїв на наркотичне сп'яніння, а тому доводи апелянта зводяться до переоцінки ситуації та суб'єктивного трактування обставин.
Також, апеляційний суд вважає, що посилання апелянта на те, що акт огляду на стан сп'яніння та рапорт інспектора є неналежними доказами, є необґрунтованими, оскільки в сукупності з іншими доказами дані документи лише є підтвердженням обставин при яких складався протокол про адміністративне правопорушення, а тому вони є належними та оформленими у належний спосіб.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан сп'яніння.
Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Також, апеляційний суд критично відноситься до доводів апелянта щодо провокації відмови від огляду, з наступних підстав.
КУпАП не містить визначення поняття провокація, як і в цілому національне законодавство, натомість Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зробив дефініцію такого поняття та критерії для розмежування законних дій співробітників поліції від провокації до вчинення злочину.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є ряд критеріїв.
Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням вимог рівності та змагальності сторін.
Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
Під пасивною поведінкою ЄСПЛ розуміє відсутність будь-яких активних дій, які б спонукали потенційного підозрюваного вчинити злочин.
Таким чином, у разі виявлення за матеріалами провадження ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, суд у судовому засіданні має це перевірити шляхом дослідження відповідних обставин і лише після цього зробити висновок щодо наявності (відсутності) такого факту і, як наслідок, щодо належності, допустимості й достатності доказів у справі для прийняття відповідного процесуального рішення.
При визначенні того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним встановленням обставин можливого скоєння злочину, ЄСПЛ розглядає два фактори: наявність підстав для проведення відповідних заходів; роль співробітників правоохоронних органів в скоєнні злочину.
Також, потрібно взяти до уваги наступні обставини: підставу для зупинки; поведінка працівника поліції; ознаки сп'яніння водія; дії водія щодо пропозиції працівника поліції пройти огляд на встановлення стану сп'яніння.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав вважати, що поліцейські своїми активними діями спонукали водія прийняти рішення про відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря, відтак суд дійшов висновку, що немає підстав вважати, що поліцейські спровокували водія до вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Рішення про відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння було прийнято свідомо водієм без будь-якого тиску.
Крім того, апелянт просив застосувати аналогію закону та призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Однак, апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки чинний КУпАП не передбачає можливості застосування ст. 69 КК України для накладення стягнення за вчинення правопорушення.
Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто, є безальтернативним видом стягнення. У даному випадку суд позбавлений права вибору у застосуванні стягнення, передбаченого санкцією цієї статті.
Аналогія закону є застосуванням до не врегульованих конкретною нормою правовідносин норм закону, які регламентують подібні відносини.
Згідно ч. 3 ст. 7 КУпАП, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
В даному випадку відсутні підстави вважати, що питання визначених законом стягнень за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП є не врегульованим, а тому потребує застосування судом аналогії закону. Отже доводи апелянта у цій частині не заслуговують на увагу.
Інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин того, що він вчинив адміністративне правопорушення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно- правових актів, що регламентують діяльність поліції, і могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 576390 від 27 січня 2026) та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану захисницею - адвокаткою Клочковою Аліною Олександрівною на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2026 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Р.В. Березовенко