КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
18 травня 2026 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Ігнатов Р.М., за участі захисника ОСОБА_1 - адвоката Вілінського В.В., потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Неупокоєвої Н.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Грабовського І.А. на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, працюючого директором ПП «Фірма АТРІКС», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 18.10.2025 року о 18 год. 00 хв., перебуваючи за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме словесно ображав і принижував, виганяв з будинку, відключив комунікації, чим завдав шкоди психічному здоров'ю постраждалої особи та погіршив матеріальні блага постраждалої особи. Таким чином ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Грабовський І.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2025 рокускасувати та провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог захисник вказав, що суд першої інстанції не з'ясував усіх обставин справи, не дослідив причини та умови виникнення конфлікту, а також не надав будь-якої оцінки діям ОСОБА_2 , поведінка якої була заздалегідь спланованою та підготовленою провокацією, а також була спрямованою на створення конфліктної ситуації та очікування агресивної реакції. Дії ОСОБА_2 , зокрема блокування доступу до кімнати ОСОБА_1 , її зухвала поведінка, яка мала характер демонстрації її зневажливого ставлення до ОСОБА_1 , залучення до цих дій неповнолітнього сина, мали очевидною метою спровокувати ОСОБА_1 на конфлікт та створення штучних підстав для його притягнення до відповідальності.
Суд безпідставно поклав в основу постанови виключно пояснення іншої сторони, проігнорувавши письмові пояснення ОСОБА_1 , які є послідовними, логічними та узгодженими з фактичними обставинами справи. Покладення в основу судового рішення виключно пояснень однієї сторони без належного аналізу та мотивованого відхилення доказів іншої сторони порушує принцип змагальності та об'єктивності судового розгляду.
Захисник звертає увагу на відсутність об'єктивної сторони правопорушення, оскільки матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів того, що дії ОСОБА_1 спричинили чи реально могли спричинити шкоду психічному здоров'ю ОСОБА_2 . Відсутні медичні документи, висновки спеціалістів, об'єктивні дані щодо негативних наслідків.
Обов'язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є прямий умисел, проте з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що його дії були вимушеною реакцією на провокативну поведінку ОСОБА_2 , спрямовану на загострення конфлікту. Намір завдати шкоди відсутній, що виключає суб'єктивну сторону складу правопорушення.
Суд першої інстанції формально застосував ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не встановивши жодного з обов'язкових елементів складу правопорушення, чим порушив вимоги ст. 280 КУпАП. Фактично суд обмежився констатацією сімейного конфлікту, що саме по собі не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. За відсутності об'єктивної та суб'єктивної сторін складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
У доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_1 - адвокат Грабоський І.А. додатково зазначив, що притягнення за ст. 173-2 КУпАП має потенційні правові наслідки поза межами цього провадження, а тому просить апеляційний суд особливо критично оцінити наявність події і складу правопорушення, щоб адміністративна відповідальність не була використана як інструмент у суміжних спорах між сторонами. У позові про поділ майна, поданому потерпілою, прямо міститься посилання на дану справу, тому її результати вже використовуються поза межами цього провадження.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Вілінського В.В., який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Неупокоєвої Н.К., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, їх відповіді на запитання суду, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційні вимоги такими, що не підлягають задоволення, виходячи з наступних підстав.
Насамперед, суд з'ясував у захисника питання щодо участі в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Адвокат Вілінський В.В. повідомила, що ОСОБА_1 обізнаний про день, час і місце розгляду його апеляційної скарги і не бажає безпосередньо приймати участь в судовому засіданні, довіряючи права захисту адвокату.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Між тим, згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено в ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, і такі діяння є умисними.
Вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підтверджується дослідженими судом першої інстанції та наведеними в оскаржуваній постанові доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №968353 від 22.10.2025 року;
- записку та аудіозапис, наданий ОСОБА_2 ;
- поясненнями свідка ОСОБА_3 ;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 22.10.2025 року;
- форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 22.10.2025 року;
- копію листа №122937-2025 від 20.10.2025 року;
- копію рапорта від 20.10.2025 року;
- копію заяви ОСОБА_2 від 18.10.2025 року.
Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено наявність у діях ОСОБА_1 ознак економічного насильства відносно ОСОБА_2 , чим він погіршив матеріальні блага потерпілої. Таким чином, суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні наведених вище обставин справи.
На звукозаписі із флеш-накопичувача, наданому ОСОБА_2 , зафіксовано сварку між нею та ОСОБА_1 , де останній наказував потерпілій збирати речі та забиратися з будинку, на що вона каже, що будинок є спільним та має право там проживати з дітьми.
Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в нього умислу на вчинення домашнього насильства є безпідставними, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи сторони захисту про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт, а не домашнє насильство, не відповідає дійсності, оскільки матеріалами справи підтверджено саме вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства економічного характеру, яке полягало у виселенні потерпілої з будинку та відключенні комунікацій будинку.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП ґрунтуються на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванню всіх обставин справи.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не узгоджуються із фактичними обставинами справи та спростовуються наявними в справі доказами.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, стороною захисту не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Враховуючи вищевикладене, постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП суддя -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Грабовського І.А. - залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов
Справа № 357/18367/25
Апеляційне провадження № 33/824/1129/2026
Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Гребінь О.О.
Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.