Справа №576/984/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/475/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Дезертирство
04 травня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми, у режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та представника цивільного позивача - т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 полковника ОСОБА_9 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 405, ч.4 ст.408 КК України,
До Сумського апеляційного суду надійшли апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та представника цивільного позивача - т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 полковника ОСОБА_9 , в яких:
- захисник просить вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2025 року, ухвалений відносно ОСОБА_7 скасувати, у зв'язку з невідповідністю викладених в ньому висновків, фактичним обставинам справи та істотним порушенням кримінального процесуального закону, ухвалити нове судове рішення, яким кримінальне провадження щодо останнього - закрити, за відсутністю в його діях складу інкримінованих кримінальних правопорушень;
- представник цивільного позивача просить вказаний вирок в частині залишення цивільного позову військової частини НОМЕР_1 без розгляду - скасувати, та постановити в цій частині рішення, яким цивільний позов військової частини НОМЕР_1 задовільнити та стягнути з ОСОБА_7 на користь військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду у розмірі 54 290 грн. 00 коп.
Даним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 405, ч.4 ст.408 КК України та призначено йому покарання:
- за ч.4 ст.405 КК України у виді 5 років позбавлення волі;
- за ч.4 ст.408 КК України у виді 6 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу, залишено раніше встановлену - тримання під вартою, строк відбування покарання рахувати з 03 травня 2024 року з часу його затримання, в строк відбування покарання за правилами, передбаченими ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано строк попереднього ув'язнення з 03 квітня 2024 року до вступу вироку в законну силу, з розрахунку, що один такий день відповідає одному дню позбавлення волі.
Цивільний позов військової частини НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди - залишено без розгляду.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог, захисник посилається на те, що її підзахисний свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів не визнав і від надання показань відмовився. Вважає, що у ОСОБА_7 могли бути серйозні проблеми зі станом здоров'я, і його безпосередній командир ОСОБА_10 та інші однослуживці ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у своїх показах відмічали незвичну поведінку обвинуваченого, однак, детальне медичне обстеження останнього у даному провадженні проведено не було. В судових засіданнях ОСОБА_7 теж поводив себе по- особливому, не реагував на запитання суду, деякий час в ході судових засідань лежав на лаві підсудних і розмовляти не бажав.
Крім того, як вказує захисник, судові засідання по справі проводились без участі потерпілого ОСОБА_10 , який не зважаючи на неодноразові повідомлення про явку до суду для дачі свідчень, так і не з'явився. Допит ОСОБА_10 , з відеозаписом свідчень проводився як із свідком, а не як з потерпілим. Свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 теж не заявились в судове засідання і уточнити їх свідчення виявилось неможливим, а у подальшому, від їх допиту представник обвинувачення відмовився. Фактично, у судовому засіданні у режимі відеоконференції був допитаний лише свідок ОСОБА_14 , однак, відеозв'язок був поганий і неодноразово переривався.
При цьому, апелянт зауважує, що в своїх показах під відеозапис потерпілий ОСОБА_10 , просив суворо ОСОБА_7 не карати, на свої вади здоров'я у зв'язку з подіями, вказаними в обвинувальному акті не скаржився та повідомив, що ніяких претензій до останнього не має. Додатково, потерпілий зазначав, що на ділянці фронту, де вони перебували на той час, була дуже складна обстановка, а також зауважував, що ОСОБА_15 за заслуги нагороджувався медаллю. Також, сам потерпілий вказував, що суть розмови між ним та ОСОБА_7 ніхто із військовослужбовців не чув, тобто, свідків-очевидців зазначеного спілкування фактично не було, і, можливо, спілкування між цими особами носило побутовий характер. Апелянт зазначає, що по вказаному обвинуваченню достеменно не доведено ніякими доказами по справі, що вказані дії ОСОБА_7 відбулись саме у зв'язку з виконанням ОСОБА_10 обов'язків несення військової служби.
Також, апелянт звертає увагу і на те, що обвинувачений молодий, одружений, має постійне місце проживання та сім'ю в м. Ужгород, є особою, раніше не судимою.
На думку захисника, у даному випадку, не можна вважати, що винність ОСОБА_7 у пред'явленому обвинуваченні повністю доведена, у зв'язку з чим визнати оскаржуваний вирок законним та обгрунтова6ним підстави відсутні.
У поданій апеляційній скарзі представник цивільного позивача вказує, що при розгляді даного кримінального провадження судом першої інстанції було встановлено, що відповідно рапорту та відомостей солдат ОСОБА_7 19 вересня 2023 року залишив позицію ВОП «Середнє» та забрав з собою зброю, а саме, автомат АК-74 № НОМЕР_2 , 4 магазини під патрони, 120 набоїв 5,45, підсумок для магазинів та тепловізор LYNX LH-15 J16727082. Проте, при ухваленні оскаржуваного вироку, суд дійшов висновку про залишення цивільного позову без розгляду за необґрунтованістю, оскільки провина обвинуваченого ОСОБА_7 в дезертирстві із вказаним тепловізором, належного цивільному позивачу, в обвинувачення останньому не ставиться. При цьому, органом досудового розслідування, а в подальшому стороною обвинувачення, не було змінено обвинувального акту на дезертирство з тепловізором, оскільки тепловізор не відноситься до категорії «зброя» та не може бути кваліфікуючою ознакою в обвинуваченні.
Інші учасники даного кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду відносно ОСОБА_7 не подавали.
Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_7 06 березня 2022 року було призвано на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 06 лютого 2023 року № 37 солдата ОСОБА_7 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і призначено на посаду стрільця третього стрілецького відділення третього стрілецького взводу першої стрілецької роти.
У свою чергу, солдат ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що він проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_3 , діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від її проходження, 19 вересня 2023 року приблизно о 18 год. 00 хв, вчинив дезертирство, тобто самовільно залишив місце несення служби на ВОП «Середнє» у с. Вільна Слобода, Шосткинського району Сумської області, із зброєю та боєприпасами.
Так, ОСОБА_7 внаслідок дезертирства, не виконував обов'язки військової служби з 19 вересня 2023 року по 03 квітня 2024 року, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов'язків у зазначений період часу не вживав.
03 квітня 2024 року ОСОБА_7 був затриманий на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_16 від 30 листопад 2023 року.
Крім того, 19 вересня 2023 року приблизно о 15 год. 00 хв. солдат ОСОБА_7 перебуваючи на ВОП «Середнє» у с. Вільна Слобода, Шосткинського району Сумської області у ході спілкування з військовослужбовцем ОСОБА_13 здійснив один постріл в повітря з АК-74. Реагуючи на вказаний постріл до ОСОБА_7 підійшов молодший сержант ОСОБА_10 , який має право віддавати накази солдату ОСОБА_7 , а останній зобов'язаний їх виконувати, та з метою припинення протиправних дій ОСОБА_7 , наказав йому заспокоїтись та припинити порушення порядку несення військової служби.
У подальшому, 19 вересня 2023 року близько 15 год. 00 хв, солдат., діючи умисно з метою вчинення насильницьких дій щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби, знаходячись на ВОП «Середнє» у с. Вільна Слобода, Шосткинського району Сумської області, будучи невдоволеним законними діями молодшого сержанта ОСОБА_10 , направленими на припинення порушення військової дисципліни, усвідомлюючи, що він є для нього начальником та виконує обов'язки військової служби, діючи всупереч вимог ст.ст. 11, 13, 16, 49, 50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4, 6 Дисциплінарно статуту Збройних Сил України, умисно, з мотивів уникнення можливої відповідальності, завдав ОСОБА_10 один удар кистю правої руки в ділянку лівої скули, ближче до вуха.
Внаслідок таких дій ОСОБА_7 , ОСОБА_10 відчув сильний фізичний біль без явних тілесних ушкоджень від удару.
Заслухавши доповідь головуючого судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційних скарг, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на підтримку апеляційних доводів та вимог останньої, прокурора, який заперечував щодо задоволення поданої захисником апеляційної скарги, а щодо апеляційної скарги представника цивільного позивача - покладався на розсуд суду, дослідивши матеріали вказаного провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції під час судового розгляду в повному обсязі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального Закону та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З матеріалів даного провадження вбачається, що органом досудового розслідування, а також судом першої інстанції, дії обвинуваченого ОСОБА_7 були кваліфіковані ч.4 ст. 405, ч.4 ст.408 КК України - вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби, вчинені в умовах воєнного стану на дезертирство, тобто, самовільне залишення місця служби з метою ухилення від військової служби, із зброєю, вчинене в умовах воєнного стану.
З вказаною кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_7 колегія суддів погоджується в повному обсязі та, на спростування доводів апеляційної скарги захисника, вважає, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини останнього у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які були повно і всебічно досліджені під час розгляду даної справи.
Так, зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винним себе не визнав, цивільний позов не визнав, відмовився давати покази, виступати в судових дебатах та відмовився від останнього слова.
Проте, незважаючи на таку позицію обвинуваченого, його винуватість була встановлена судом з врахуванням наступних доказів.
Так, у своїх поясненнях потерпілий ОСОБА_10 зазначав, що 19 вересня 2023 року з самого ранку військовослужбовець ОСОБА_7 поводив себе дивно, потім почав себе поводити агресивно та неадекватно. Він займався ремонтом автомобіля та почув постіл, і зрозумівши що це стріляв ОСОБА_7 , підійшов вияснити що трапилось та попросив заспокоїтись останнього, який у відповідь вдарив його по обличчю та сказав не втручатися. Після чого він пішов відпочивати і ОСОБА_7 більше не бачив. Просив суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_7 .
Крім потерпілого, в судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_14 , який пояснював, що 19 вересня 2023 року близько 18 год. до нього особисто звернувся військовослужбовець ОСОБА_12 та повідомив про неадекватну поведінку під час несення служби ОСОБА_7 . Також ОСОБА_12 передав йому пакетик з невідомою білою речовиною, який підібрав на ВОП «Середнє» після того як ОСОБА_7 залишив його на столі кухні ВОПа, і зі слів ОСОБА_12 військовослужбовець ОСОБА_7 цілий день поводив себе агресивно та неадекватно. Свідком було прийняте рішення про те, що потрібно ізолювати ОСОБА_7 та вилучити в нього зброю. Він з іншими військовослужбовцями вирушив на ВОП «Середнє» і на під'їзді йому повідомили про те, що ОСОБА_7 з зброєю покинув ВОП «Середнє» та вирушив в невідомому напрямку, у зв'язку з чим ним негайно було прийнято рішення про повідомлення місцевого відділку ВСП про СЗЧ зі зброєю ОСОБА_7 , також він повідомив командира в/ч НОМЕР_3 та скинув відповідне повідомлення в групу «Взаємодія», куди розмістив фото військового квитка ОСОБА_7 та аудіо повідомлення характерних рис поведінки.
Також, судом в судовому засіданні був оглянутий диск з відеозаписом допиту свідка ОСОБА_17 , дослідження якого було здійснено за поданим на підставі ч. 11 ст. 615 КПК України клопотанням прокурора.
У своїх поясненнях свідок ОСОБА_17 зазначав про те, що він проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_3 , на посаді старшого стрільця 3 відділення 3 взводу 1 роти і в цій же військовій частині проходить військову службу за мобілізацією приблизно декілька місяців солдат ОСОБА_7 у 3 відділенні 3 взводу 1 роти.
Стосовно обставин, зазначених в обвинувальному акті, свідок вказував, що в той день він разом з іншими визначеними військовослужбовцями, в тому числі і з ОСОБА_7 , ніс військову службу на ВОП «Середнє» у с. Вільна Слобода, Шосткинського району Сумської області. На даному напрямку вони виконували обов'язки військової служби щодо спостереження на місцевості, за складеним командиром роти графіком, по 2 військовослужбовці по 2 години, і далі мінялись. 19 вересня 2023 року на ВОП «Середнє» у с. Вільна Слобода, Шосткинського району Сумської області, несло військову службу 5 військовослужбовців, із них: ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Старший ВОПу був ОСОБА_18 . В цей день, приблизно о 09 год. 00 хв. він на кухні ВОП побачив як ОСОБА_7 крутив в своїх руках прозорий зіп-пакет, з речовиною білого кольору, кинув його на стіл, вів себе агресивно, а саме кричав нецезурні слова та після вийшов з кухні. При цьому ОСОБА_7 був з закріпленим за ним автоматом, який висів у нього на ремні через шию. Щоб ОСОБА_7 не наробив більшої біди, він забрав зі столу прозорий зіп-пакет, з метою передати командиру 1 роти ОСОБА_21 , після чого вийшов з кухні та направився до транспортного засобу з метою його ремонту. Приблизно о 15 год. 00 хв. ОСОБА_7 пройшов повз нього та підійшов до ОСОБА_22 , який сидів в мікроавтобусі Фольцваген на пасажирських задніх сидіннях, пив чай, та у якого при собі зброї не було. У цей час він ( ОСОБА_17 ) почув звук досилання патрону в патронник і після пролунав 1 постріл. Цей момент він не бачив, так як ОСОБА_7 стояв за мікроавтобусом. Після цього до ОСОБА_7 підійшов Жолтані Едуард, та зі слів останнього, наніс йому один удар в обличчя, яким саме чином не знає, так як особисто момент удару не бачив. Після чого ОСОБА_7 зі зброєю направився в невідомому напрямку за межі ВОПу. Вони продовжили займатись своїми справами. Приблизно о 16 год. 00 хв. ОСОБА_7 повернувся на ВОП, поводив себе неадекватно, кричав, виражався нецензурно. Приблизно о 18 год. 30 хв. він, з співслужбовцем (наразі не пам'ятає з ким) виїхали на КСП до командира 1 роти ОСОБА_14 , якому передав пакет, який був у ОСОБА_7 та доповів про всю обстановку, яка склалась. 19 вересня 2023 року приблизно о 20 год. 00 хв. вони повернулись на ВОП «Середнє» у с. Вільна Слобода, Шосткинського району Сумської області, та ОСОБА_18 їм повідомив, що ОСОБА_7 зібрав необхідні речі, взяв з собою закріплений за ним автомат, патрони у кількості 120 шт., 1 гранату Ф-1 та самовільно залишив без дозволу місце несення служби - ВОП «Середнє» і направився у невідомому напрямку. ОСОБА_7 на телефонні дзвінки не відповідав, і за наказом командування частини були організовані пошукові заходи останнього, однак позитивного результату вони не дали. Дозволу на перебування поза межами розташування військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_7 командування військової частини, командири підрозділів та старший ВОПу не надавали, і під час незаконного перебування за межами військової частини останній припинив виконувати обов'язки військової служби - не здійснював спостереження на місцевості, яку несуть за складеним графіком, та інших поставлених командуванням частини завдань.
При цьому, свідок вказував, що до ОСОБА_7 заходи нестатутного впливу під час проходження військової служби (фізичного, психічного насилля) не застосовувались і йому не відомо, чи мав останній на час вчинення правопорушення сімейні або інші побутові проблеми, як і не відомо, чому він вчинив зазначене кримінальне правопорушення. Також, свідок зазначав, що ОСОБА_7 виказував, що така служба його не влаштовує і він хотів би бути розвідником. До теперішнього часу ОСОБА_7 до військової частини не повернувся, місцезнаходження невідомо, мобільний телефон вимкнений.
Крім вказаних пояснень потерпілого та свідків, судом було досліджено і зібрані у справі письмові докази, зокрема:
- заяву від 28 вересня 2023 року про вчинення військовослужбовцем «мобілізованим» стрільцем-помічником гранатометника третього стрілецького взводу першої стрілецької роти в/ч НОМЕР_3 солдатом ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, а саме, що останній самовільно залишив місце несення служби (зі зброєю) в умовах воєнного стану;
- витяг з ЄРДР від 28 вересня 2023 року, згідно якого військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 , призваний за мобілізацією, солдат ОСОБА_7 , в умовах воєнного стану, 19 вересня 2023 року приблизно о 18 годині, вчинив дезертирство із зброєю з місця несення військової служби у АДРЕСА_2 ;
- витяг із наказу Командира в/ч НОМЕР_3 від 19 вересня 2023 року №542 про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини військовослужбовцем в/ч НОМЕР_3 солдатом ОСОБА_7 , згідно якого наказано провести службове розслідування стосовно військовослужбовця першої стрілецької роти в/ч НОМЕР_3 стрільця-помічника гранатометника третього стрілецького відділення третього стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_7 ;
- книгу обліку військовослужбовців, які самовільно залишили розташування військової частини НОМЕР_3 , в якій зазначено, що ОСОБА_7 19 вересня 2023 року самовільно залишив частину, місце служби в с. Вільна Слобода Сумської області;
- протокол проведення слідчого експерименту від 29 вересня 2023 року та флеш-носій до нього, за участю свідка ОСОБА_13 , під час якого останній відтворив обставини події, а саме, що приблизно з 01 серпня 2023 року він разом з солдатом ОСОБА_7 та іншими військовослужбовцями заступили на несення служби на ВОП «Середнє.- у с. Вільна Слобода, Шосткинського району Сумської області. Всі вони при собі мали бойову зброю (автомати АК). Під час несення служби на ВОП «Середнє» солдат особливо себе не проявляв та поводився звичайно. 19 вересня 2023 року приблизно о 14 год. 00 хв. він сидів на лавці безпосередньо біля місця харчування на ВОП «Середнє», до нього підійшов солдат ОСОБА_7 у збудженому стані та почав гучно викрикувати, що вони всі поневолені люди і що взагалі тут роблять. Під час спілкування з ОСОБА_7 він ( ОСОБА_13 ) намагався його заспокоїти, однак останній його не слухав і продовжував стояти на своєму, тому він вирішив піти відпочивати до транспортного засобу. В подальшому ОСОБА_7 підійшов до нього знову і зробив одиночний постріл у повітря з автомату АК. Після пострілу підійшли інші військовослужбовці, які знаходились на ВОП «Середнє», щоб заспокоїти солдата ОСОБА_7 та почали питати чого він стріляв, що сталось. Після чого ОСОБА_7 сказав присутнім чого вони сують ніс не в свої справи, та наніс військовослужбовцю 1 роти ОСОБА_23 один удар кистю правої руки в область лівої скули, ближче до вуха. Після чого, зі слів хлопців, ОСОБА_7 пішов в бік палатки на спостереження;
- протокол проведення слідчого експерименту від 10 жовтня 2023 року та флеш-носія до нього за участю потерпілого ОСОБА_10 , під час якого останній відтворив обставини події, з зазначенням, зокрема, що приблизно два місяці він разом з іншими визначеними військовослужбовцями несуть військову службу, в тому числі ОСОБА_7 на ВОП «Середнє» у с. Вільна Слобода, Шосткинського району Сумської області. 19 вересня 2023 року на ВОП «Середнє» у с. Вільна Слобода, Шосткинського району Сумської області, несло з ним військову службу 5 військовослужбовців: ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_24 та ОСОБА_20 . Старший ВОПу був ОСОБА_18 . Близько 07 год. він на кухні ВОП сидів пив каву, цей час до нього підійшов ОСОБА_7 та почав казати як його хочуть вбити, всі раби, інші нісенітниці, поговоривши з ним, він розвернувся і пішов до польової палатки. Приблизно о 09 год. він бачив як ОСОБА_7 ходить по ВОП говорячи сам з собою, кажучи нісенітниці. Приблизно о 15 год. він разом із ОСОБА_25 ремонтували мікроавтобус Фольцваген, спереду в капоті, а ОСОБА_20 в цей час був позаду машини. В цей час він почув як ОСОБА_7 кричав на ОСОБА_22 , виражався нецензурно і почув 1 постріл з автомату (через 2 дні вони побачили, що куля пробила лівий бік мікроавтобуса на виліт). Після цього він відразу підійшов до хлопців та став між ОСОБА_7 яким був праворуч від нього, відстань між ними була на витягнуту руку, та ОСОБА_26 , який був ліворуч від нього. Він у свою чергу попросив заспокоїтись ОСОБА_7 та почав питати чого він стріляв та що сталось, на що останній сказав йому, чого він сує ніс не в свої справи та наніс йому один удар кистю правої руки в область лівої скули, ближче до вуха. Від даного удару він не впав, однак відчув сильний фізичний біль, явних тілесних ушкоджень від цього удару у нього не було і до медичних закладів з цього приводу він не звертався. Цей момент удару бачив ОСОБА_20 . Після чого ОСОБА_7 пішов, зі слів хлопців, в бік палатки, а він пішов відпочивати у бліндаж, через те, що йому ввечері необхідно було заступати на спостереження. Близько 19 год. він прокинувся і вийшов з бліндажа на вулицю, де побачив командира роти ОСОБА_27 , старшину ОСОБА_28 , та військовослужбовців ВОПу, які йому повідомили, що ОСОБА_7 взяв з собою закріплений за ним автомат, патрони у кількості 120 шт. та 1 гранату Ф-1 та самовільно, без дозволу залишив місце несення служби ВОП «Середнє» і направився у невідомому напрямку. ОСОБА_7 на телефонні дзвінки не відповідав, йому телефонували командир роти та взводу. За наказом командування частини були організовані пошукові заходи ОСОБА_7 , однак позитивного результату вони не дали. При цьому потерпілий вказував, що дозволу на перебування поза межами розташування військової частини НОМЕР_3 та ВОП « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_7 командування військової частини, командири підрозділів та старший ВОПу не надавали;
- лист командира в/ч від 10 квітня 2024 року, згідно якого військовослужбовцю в/ч НОМЕР_3 ОСОБА_7 було видано зброю (автомат АК-74 № НОМЕР_2 ). 19 березня 2023 року солдат ОСОБА_7 здійснив приблизно о 18 год. дезертирство із зброєю, боєприпасами, а саме: чотири споряджені магазини з набоями 5.45 мм, ПС к-тю 120 шт., які були у підсумку та тепловізором LYNX LH-15 J16727082 з місця несення військової служби у с. Вільна Слобода Шосткинського району Сумської області;
- акт службового розслідування від 28 вересня 2023 року, відповідно до якого солдат ОСОБА_7 , 19 вересня 2023 року, перебуваючи на ВОП «Середнє» приблизно о 09 год. залишив на столі в приміщенні для прийому їжі пакетик з невідомою речовиною, котрий він забрав. Згодом ОСОБА_7 почав поводити себе агресивно та неадекватно, вигукував та висловлював нецензурні слова в бік військовослужбовців погрожуючи розправою. Приблизно о 15 год. солдат ОСОБА_7 підійшов до солдата ОСОБА_13 , який сидів в автомобілі, і здійснив постріл в повітря. Після цього до солдата ОСОБА_7 підійшов солдат ОСОБА_10 та попросив заспокоїтись, у відповідь на це ОСОБА_7 вдарив його по обличчю та продовжував поводити себе неадекватно. ОСОБА_7 згідно відомостей від 09 лютого 2023 року отримав стрілецьку зброю АК-74 № НОМЕР_2 , чотири магазини до стрілецької зброї та один підсумок, про що свідчить підпис зазначеного солдата. В момент залишення солдатом ОСОБА_7 ВОП «Середнє» ним було забрано з собою отриману стрілецьку зброю АК-74 № НОМЕР_2 , чотири споряджені магазини з набоями 5,45 мм, ПС кількістю 120 шт. та підсумок. Також встановлено відсутність тепловізора LYNX LH-15 J16727082, який солдат ОСОБА_7 забрав з собою;
- відомості від 09 лютого 2023 року та військовий квиток ОСОБА_7 , відповідно до яких останній отримав стрілецьку зброю в комплекті: АК-74 № НОМЕР_2 , чотири споряджені магазини з набоями 5,45 мм, ПС кількістю 120 шт., які були у підсумку, а також рапорт сержанта з матеріального забезпечення 1-ї стрілецької роти ОСОБА_29 , в якому зазначено, що солдат ОСОБА_7 19 вересня 2023 року залишив позицію ВОП «Середнє» та забрав з собою зброю, яку отримав 09 лютого 023 року, а саме: автомат АК-74 № НОМЕР_2 , 4 магазини під патрони, 120 набоїв 5,45, підсумок для магазинів та тепловізор LYNX LH-15 J16727082.
Усі вищезазначені докази зібрані у передбаченому законом порядку і сумнівів щодо належності та допустимості у колегії суддів не викликають.
Що стосується доводів захисника про те, що в судових засіданнях її підзахисний не реагував на запитання суду, деякий час в ході судових засідань лежав на лаві підсудних і розмовляти не бажав, а його безпосередній командир ОСОБА_10 та інші однослуживці ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у своїх показах відмічали незвичну поведінку ОСОБА_7 , а саме що він був некерований, запальний, говорив сам із собою та казав нісенітницю, однак, його детальне медичне обстеження у даному провадженні проведено не було, то колегія суддів зазначає наступне.
Так у своїх поясненнях потерпілий та свідки дійсно вказували, що ОСОБА_7 станом на час вчинення злочинів, тобто 19 вересня 2023 року, цілий день, поводив себе неадекватно, однак, дані про те, що така поведінка обвинуваченого була пов'язана саме з його поганим самопочуттям, в матеріалах вказаного кримінального провадження відсутні.
Разом з тим, у наявній в матеріалах справи медичній характеристиці вказано, що за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 солдат ОСОБА_7 за амбулаторною медичною допомогою не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебував, форму 100 не отримував. При цьому, у службовій характеристиці, складеній на ОСОБА_7 зазначено, зокрема, що останній за час проходження служби зарекомендував себе з негативної сторони, обов'язки знає, але не виконує, авторитетом серед колег по військовій службі батальйону в підрозділі не користується, оцінити обстановку, що склалась та прийняти необхідне рішення не може, швидко зорієнтуватись в екстремальних, особливо бойових умовах не спроможний, є підозра про вживання даним військовослужбовцем наркотичних речовин. Крім того, свідки у даній справі вказували на те, що ОСОБА_7 є скритним, рідко з кимось спілкувався, тримався окремо від колективу та казав, що він сам по собі та йому не має до всіх діла.
Зазначені обставини свідчать про те, що така поведінка ОСОБА_7 обумовлена не незадовільним станом його здоров'я, а його характером - сукупністю стійких індивідуальних психологічних особливостей, які визначають, в тому числі, емоції та ставлення до навколишнього світу, оточення, роботи чи служби, а тому, у даному кримінальному провадженні, для проведення медичного обстеження останнього, фактично, підстав не було, і доводи апелянта в цій частині є надуманими та необґрунтованими.
Крім того, колегія суддів наголошує, що матеріали вказаного провадження, також, не містять доказів на підтвердження того, що за підозри, що ОСОБА_7 міг вчинити інкриміновані йому злочину внаслідок хвороби, сторона захисту зверталась з клопотаннями про призначення стосовно останнього відповідних експертиз, у задоволенні яких було відмовлено, а сам обвинувачений, згідно ст. 63 Конституції України, взагалі відмовився надавати свої пояснення як під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, так і при її апеляційному перегляді.
Що стосується доводів захисника про те, що судові засідання по справі проводились без участі потерпілого ОСОБА_10 і при прийнятті оскаржуваного рішення суд врахував його пояснення, які зафіксовані на відеозаписі, та які він надавав як свідок, а не як потерпілий, то вони спростовуються журналом судового засідання від 18 березня 2025 року, яким підтверджується те, що у вказаний день останній приймав участь у розгляді справи у режимі відеоконференції і був допитаний як потерпілий, і саме ті пояснення, які він надав під час судового розгляду були враховані судом при визнанні винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Крім того, колегія суддів зауважує, що в оскаржуваному вироку знайшло своє відображення і те, що при розгляді даної справи судом було оглянуто диск з відеозаписом допиту під час досудового розслідування свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_17 та ОСОБА_30 , дослідження якого було здійснене за клопотанням прокурора.
Допит вказаних був проведений 17 листопада 2023 року за клопотанням слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м. Сумах) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 06 листопада 2023 року, і з врахуванням того, що під час вказаної слідчої дії був відсутній ОСОБА_7 , який на той час перебував у статусі підозрюваного та його захисник, однак суд при прийнятті оскаржуваного вироку даний доказ до уваги не прийняв, як такий, що отримано без додержання вимог передбачених ст. 225 КПК України.
При цьому, з огляду на те, що вказані особи були заявлені як свідки обвинувачення, однак, у зв'язку з тим, що є діючими військовослужбовцями, тобто, з об'єктивних причин, не змогли прийняти участь у розгляді даної справи та надати свої свідчення безпосередньо у судовому засіданні, прокурор відмовився від їх допиту, а тому, посилання захисника на відсутність можливості уточнити надані ОСОБА_11 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 пояснення, є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.
Також, колегія суддів зауважує, що в основу оскаржуваного вироку було покладено показання свідка ОСОБА_17 , надані останнім під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження, які відображені у протоколі від 29 вересня 2023 року та здійснювались під відеозапис, а тому, врахування вказаного доказу судом першої інстанції цілком узгоджується з положеннями ч. 11 ст. 615 КПК України і апелянтом не наведено обставин, які б вказували на його неналежність чи недопустимість.
Що стосується доводів захисника про те, що у судовому засіданні був допитаний лише свідок ОСОБА_14 , однак, відеозв'язок був поганий і неодноразово переривався, то колегія суддів наголошує, що даний свідок, як і потерпілий, є діючим військовослужбовцем, і з об'єктивних причин був допитаний судом першої інстанції в режимі відеоконференції. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що стосовно допиту цього свідка в режимі відеоконференції ніхто з учасників кримінального провадження не заперечував, і доказів на підтвердження того, що обвинувачений, чи його захисник були обмежені у можливості ставити питання цьому свідку та отримувати на них чіткі та зрозумілі відповіді, матеріалами справи не містять.
Крім того, апелянтом не наведено обставин, якими спростовуються пояснення ОСОБА_13 , надані ним під час слідчого експерименту, проведеного 29 вересня 2023 року, під час якого останній відтворив, зокрема, як ОСОБА_7 наніс військовослужбовцю 1 роти ОСОБА_10 один удар кистю правої руки в область лівої скули, ближче до вуха, а тому, апеляційні доводи щодо відсутності інших очевидців вказаних подій , окрім потерпілого, є, також, надуманими та безпідставними.
При цьому, на спростування доводів захисника, колегія суддів наголошує, що наявними у справі доказами підтверджується, і ніким не оспорюється, що молодший сержант ОСОБА_10 за військовим званням, згідно вимог ст.ст.11,1629,30,31,32,34 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, є начальником для солдата ОСОБА_7 і має право віддавати накази останньому.
У даному випадку, ОСОБА_10 виконував обов'язки військової служби на ВОП «Середнє» у с. Вільна Слобода, Шосткинського району Сумської області із зброєю та боєприпасами, в умовах воєнного стану, і його наказ полягав у припиненні ОСОБА_7 порушення порядку несення військової служби, а останній не тільки його не виконав, хоча був зобов'язаний, як підлеглий, це зробити, а умисно, завдав своєму начальнику удару в обличчя.
Вказане свідчить про наявність в діях ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого саме ч. 4 ст. 405 КК України, що було вірно встановлено судом першої інстанції та на правильність чого ні характер спілкування, який стався між ним та потерпілим, ні відсутність з боку останнього претензій, ні складна обстановка на ділянці, ні заслуги та нагороди обвинуваченого, на що посилається захисник у поданій апеляційній скарзі, жодним чином не впливає.
При цьому, на спростування доводів захисника, колегія суддів зауважує, що такі дані, як вік обвинуваченого, те що він одружений, є особою, раніше не судимою, не вказують на доведеність чи недоведеність вини, а враховуються судом при призначенні покарання, яке, у даному випадку, є справедливим, достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень
З врахуванням вищезазначеного, всупереч апеляційних доводів захисника, колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_7 за ч.4 ст. 405, ч.4 ст.408 КК України була доведена «поза розумним сумнівом», зібраним у справі доказам судом першої інстанції була надана належна правова оцінка, що знайшло своє відображення в оскаржуваному судовому рішенні і під час апеляційного розгляду не було здобуто доказів та не встановлено обставин, за яких дане провадження підлягало б закриттю, у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу вказаних кримінальних правопорушень.
Що стосується доводів апеляційної скарги представника цивільного позивача - т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 полковника ОСОБА_9 , який посилається на невірне вирішення судом першої інстанції заявленого цивільного позову, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, ч. 1 ст. 128 КПК України встановлено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
У свою чергу, ст. 337 КПК України встановлено, що суд має право розглядати справу виключно щодо конкретної особи та лише в тому обсязі, який зазначений в обвинувальному акті.
У даному випадку звертаючись до суду з цивільним позовом, представник військової частини НОМЕР_1 вказував на те, що ОСОБА_7 вчинив дезертирство із зброєю, боєприпасами та тепловізором LYNX LH-15 J16727082 вартістю 54 290 грн. 00 коп. та просив стягнути з останнього матеріальну шкоду у заявленому розмірі.
Проте, у пред'явленому ОСОБА_7 обвинуваченні, що було предметом розгляду суду першої інстанції, зокрема, за ч. 4 ст. 408 КК України, зазначено, що останній самовільно залишив місце несення служби на ВОП «Середнє» у с. Вільна Слобода Шосткинського району Сумської області із зброєю та боєприпасами, з метою ухилення від військової служби без наміру її проходження в майбутньому, вчинене в умовах воєнного стану.
Тобто, в межах пред'явленого обвинувачення за вказаною статтею, дизертирство із зброєю, боєприпасами та тепловізором LYNX LH-15 J16727082 вартістю 54 290 грн. 00 коп. ОСОБА_7 не інкримінувалось, а тому, рішення суду про необґрунтованість заявленого цивільного позову та залишення його без розгляду відповідає вимогам ст. 337 КПК України, а вимоги представника цивільного позивача є такими, що суперечать вказаній норму Закону і задоволенню не підлягають.
Таким чином, за результатом апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції відносно ОСОБА_7 ухвалено законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим оскаржуваний вирок слід залишити без зміни, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2025 року відносно ОСОБА_7 залишити без зміни, а апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та представника цивільного позивача - т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 полковника ОСОБА_9 на цей вирок - без задоволення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_7 , який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4