27 травня 2026 року
м. Київ
справа № 522/1397/13-ц
провадження № 61-6476ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович,
заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебтплюс»,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2025 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Кострицького В. В.,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірними дії приватного виконавця, визнання недійсною оцінку та скасування звіту, визнання протиправною та скасування постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 09 липня 2025 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г. В., Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебтплюс» (далі - ТОВ «Укрдебтплюс»), про визнання неправомірними дії приватного виконавця, визнання недійсною оцінку та скасування звіту, визнання протиправною та скасування постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності повернуто скаржнику без розгляду.
Ухвала мотивована тим, що в поданій скарзі відсутні відомості на виконання пункту 5 частини третьої статті 448 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме: не зазначено ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2025 року - без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, виходив з того, що повертаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції діяв у спосіб та в порядку, визначеному процесуальним законом, та правильно повернув її без розгляду відповідно до частини п'ятої статті 448 ЦПК України.
У травні 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2026 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами порушено норми процесуального права, повертаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 суди проявили надмірний формалізм, чим порушили права заявника на доступ до суду, внаслідок чого заявник не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Ухвала суду про повернення без розгляду скарги, не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення з огляду на таке.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» надано право сторонам виконавчого провадження на звернення до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині четвертій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з частинами першою, другою статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За правилами статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1). Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги (частина 4).
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 448 ЦПК України скарга повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
4) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються;
5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження;
6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа;
7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця;
8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;
9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.
У частині п'ятій статті 448 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.
Судом першої інстанції встановлено, що в порушення пункту 5 частини третьої статті 448 ЦПК України скарга не містить ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про повернення без розгляду скарги
ОСОБА_1 на дії державного виконавця, з підстав передбачених частиною п'ятою статті 448 ЦПК України.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Посилання заявника на те, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, проявлено надмірний формалізм, не можна вважати обґрунтованими, оскільки положення частини п'ятої статті 448 ЦПК України містять імперативну норму, яка передбачає повернення скарги у випадку її невідповідності частині третій, четвертій статті 448 ЦПК України.
Водночас, доводи касаційної скарги про те, що внаслідок повернення без розгляду скарги ОСОБА_1 порушено його право на доступ до правосуддя не заслуговують на увагу, оскільки заявник вправі повторно звернутися із скаргою на дії державного виконавця після її оформлення відповідно до вимог частини третьої статті 448 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 та частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , про визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, визнання недійсною оцінку та скасування звіту, визнання протиправною та скасування постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебтплюс».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник