27 травня 2026 року
м. Київ
справа № 629/3514/21
провадження № 61-14274св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробізнес-2010»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лаврищев Віктор В'ячеславович, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2025 року у складі судді Богун О.О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Петешенкової М.Ю., Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес-2010» (далі - ТОВ «Агробізнес-2010») та, уточнивши в подальшому позовні вимоги, просила:
зобов'язати ТОВ «Агробізнес-2010» негайно повернути (передати) їй земельну ділянку, загальною площею 6,3252 га, що розташована на території Перемозької сільської ради Лозівського району Харківської області, кадастровий номер 6323985000:02:000:0155, у придатному для цільового використання стані;
скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 21 жовтня 2012 року, укладеного між нею та ТОВ «Агробізнес-2010», та додаткової угоди від 19 лютого 2016 року.
В обґрунтування позову посилалась на те, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серії Р2 № 743190 від 01 квітня 2003 року вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,3252 га, кадастровий номер 6323985000:02:000:0155, яка розташована на території Перемозької сільської ради Лозівського району Харківської області.
Їй стало відомо, що згідно договору оренди землі № 267 від 21 жовтня 2012 року, який зареєстровано 08 квітня 2014 року в реєстраційній службі Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області за №5275091, вказана вище земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Агробізнес-2010» строком на п'ять років.
Стверджує, що даний договір нею не підписувався, має ознаки підроблення.
Разом із тим, з інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна позивачці стало відомо, що державним реєстратором зареєстрована додаткова угода від 19 лютого 2016 року до договору оренди, відповідно до якої строк дії договору оренди землі визначено до 31 грудня 2025 року, з правом пролонгації.
Позивачка вказує, що вказану додаткову угоду, як і договір оренди № 267 від 21 жовтня 2012 року, вона не підписувала, згоди на використання земельної ділянки відповідачем не надавала.
Посилаючись на викладені обставини, просила суд позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю та необґрунтованістю заявленого позову, оскільки договір оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього є чинними, а інші обставини, які б свідчили про наявність підстав для дострокового припинення договору оренди земельної ділянки, а також підстави для скасування запису про державну реєстрацію речового права права оренди земельної ділянки, відсутні.
При цьому заявлене позивачкою клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи залишено судом без задоволення.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2025 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Лаврищева В. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від29 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року.
У касаційній скарзі заявниця просить скасувати вказанісудові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанційз порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, які мають значення для справи та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2025рокувідкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
20 квітня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії Р2 № 743190, виданого 01 квітня 2003 року, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,3252 га, кадастровий номер 6323985000:02:000:0155, яка розташована на території Перемозької сільської ради Лозівського району Харківської області.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією договору оренди землі № 267, укладеного 21 жовтня 2012 року від імені ОСОБА_1 («Орендодавець») та ТОВ «Агробізнес-2010» («Орендар»), зазначена вище земельна ділянка передана в оренду строком на п'ять років ТОВ «Агробізнес-2010». Вказаний договір зареєстровано 08 квітня 2014 року в реєстраційній службі Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області за № 5275091.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією додаткової угоди до вказаного договору оренди землі від 19 лютого 2016 року, укладеної від імені ОСОБА_1 («Орендодавець») та ТОВ «Агробізнес-2010» («Орендар»), строк дії Договору оренди землі встановлено до 31 грудня 2025 року, з правом пролонгації.
Згідно з інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 18 вересня 2018 року державним реєстратором внесено до реєстру інформацію про зміну речового права, а саме - додано додаткову угоду до договору оренди від 19 лютого 2016 року (номер запису про інше речове право: 5275091).
13 жовтня 2022 року стороною позивача подано до суду першої інстанції клопотання, у якому ОСОБА_1 просила призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
07 лютого 2023 року стороною позивача подано до суду першої інстанції клопотання про витребування у відповідача ТОВ «Агробізнес-2010» з метою проведення почеркознавчої експертизи договору оренди землі № 267 від 21 жовтня 2012 року та додаткової угоди до нього від 16 лютого 2016 року.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року витребувано у ТОВ «Агробізнес-2010» оригінали договору оренди землі № 267 від 21 жовтня 2012 рокута додаткової угоди до нього від 16 лютого 2016 року.
11 травня 2023 року від ТОВ «Агробізнес-2010» до суду першої інстанції надійшла заява, у якій відповідач просить суд визнати поважними причини неподання витребуваних ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2023 року доказів, з посиланням на неможливість подання витребуваних оригіналів доказів (договору та додаткової угоди до нього), оскільки ці документи з міркувань безпеки з огляду на дію воєнного стану були евакуйовані з офісу підприємства поза межі Харківської області.
17 липня 2023 року стороною відповідача подано до судупершої інстанції клопотання про витребування у Сектора реєстрації Лозівської міської ради Харківської області документи з реєстраційної справи, на підставі яких зареєстровано право оренди ТОВ «Агробізнес-2010» на земельну ділянку з кадастровим номером 6323985000:02:000:0155, а саме належним чином засвідчену копію (та оригінал у разі наявності) договору оренди землі № 267 від 21жовтня 2012 року таналежним чином засвідчену копію (та оригінал у разі наявності) додаткової угоди від 19 лютого 2016 року до договору оренди землі № 267 від 21 жовтня 2012 року.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2023 року витребувано у Секторареєстрації Лозівської міської ради Харківської області документи з реєстраційної справи, на підставі яких зареєстровано право оренди ТОВ «Агробізнес-2010» на земельну ділянку з кадастровим номером 6323985000:02:000:0155, а саме: належним чином засвідчену копію (та оригінал у разі наявності) договору оренди землі № 267 від 21жовтня 2012 року таналежним чином засвідчену копію (та оригінал у разі наявності) додаткової угоди від 19 лютого 2016 року до договору оренди землі № 267 від 21 жовтня 2012 року.
З відповіді Сектора реєстрації Лозівської міської ради Харківської області вбачається, що сектором надано суду належним чином завірену електронну копію додаткової угоди від 19лютого 2016 року до договору оренди землі № 267 від 21жовтня 2012 року. Одночасно повідомлено, що сканована копія договору оренди землі № 267 від 21 жовтня 2012 року відсутня.
06 листопада 2023 року стороною позивача подано до суду першої інстанції клопотання про витребування оригіналів письмових доказів у Лозівської районної державної адміністрації Харківської області, а саме: договору оренди землі № 267 від 21жовтня 2012 року та додаткової угоди до нього від 19 лютого 2016 року.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2023 року витребувано у Лозівської районної державної адміністрації Харківської області документи з реєстраційної справи, на підставі яких зареєстровано право оренди ТОВ «Агробізнес-2010» на земельну ділянку з кадастровим номером 6323985000:02:000:0155,площею 6,3252 га, а саме:оригінал та належним чином засвідчену копію договору оренди землі № 267 від 21 жовтня 2012 року, оригінал та належним чином засвідчену копію додаткової угоди від 19лютого 2016 року до договору оренди землі.
27 листопада 2023 року на виконання вимог вказаної ухвали Лозівська районна державнаадміністраціяХарківської областінадіслала суду належним чином засвідчену копію договору оренди землі № 267 від 21жовтня 2012 року. Разом із цим, повідомила, що додаткова угода від 19 лютого 2016 року до договору оренди землі відсутня.
05 грудня 2023 року стороною позивача подано до суду першої інстанції клопотання про тимчасове вилучення доказів, у якому позивачка просила застосувати до ТОВ «Агробізнес-2010» заходи процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом, а саме договору оренди землі № 267 від 21жовтня 2012 року та додаткової угоди до нього від 19 лютого 2016 року.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2023 року клопотання задоволено частково та застосовано до ТОВ «Агробізнес-2010» заходи процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження. Тимчасово вилучено у ТОВ «Агробізнес-2010» оригінал додаткової угоди від 16 лютого 2016 року до договору оренди землі № 267 від 21 жовтня 2012 року зареєстрованої в Реєстраційній службі Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області 08 квітня 2014 року за № 5275091. Виконання ухвали дорученоЛозівському відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
11 січня 2024 року Лозівський відділ державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на адресу суду надіслав повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття його до виконання, з посиланням на невідповідність виконавчого документу (ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2023 року) вимогам пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме виконавчий документ не підписано уповноваженою посадовою особою.
Докази повторного звернення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська до Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо виконання ухвали суду від 19 грудня 2023 рокуматеріали справи не містять.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зчасу звернення зклопотанням про проведення усправі почеркознавчої експертизи, а саме з 13 жовтня 2022 року суду не надано оригіналів документів, які необхідні для проведення експертизи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статті 11 Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі».
Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди
землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з недоведеності та необґрунтованості заявленого позову, оскільки договір оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього є чинними, а інші обставини, які б свідчили про наявність підстав для дострокового припинення договору оренди земельної ділянки, а також підстави для скасування запису про державну реєстрацію речового права права оренди земельної ділянки, відсутні.
Таким чином, суди попередніх інстанцій фактично дійшли висновку, що позивачка не довела обставину не підписання нею спірного договору оренди та додаткової угоди до нього.
Верховний Суд з таким висновком погодитись не може, з огляду на таке.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
У статті 12 ЦПК України зазначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Позивачка ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, посилалась на те, що вона договір оренди № 267 від 21 жовтня 2012 року та додаткову угоду до нього від 16 лютого 2016 року не підписувала, згоди на використання земельної ділянки відповідачем не надавала. Стверджувала, що вказані документи є підробленими.
З матеріалів справи вбачається, що сторона позивача вважала за необхідне призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, про що заявила відповідне клопотання.
Крім цього, посилаючись на відсутність у неї примірників договору оренди №267 від 21 жовтня 2012 року та додаткової угоди до нього від 16 лютого 2016 року, позивачка неодноразово зверталась до суду з клопотаннями про витребування їх оригіналів у інших осіб.
Оцінюючи доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано відхилив її клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, Верховний Суд погоджується з нимиз наступних підстав.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 102 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Частиною першою статті 104 ЦПК України встановлено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах є висновок почеркознавчої експертизи.
Суд першої інстанції у задоволенні клопотання позивачки про призначення судової почеркознавчої експертизи відмовив.
При цьому, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано оригіналів документів, які необхідні для проведення експертизи.
Разом із цим, реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Доведення обставин, чи підписувала ОСОБА_1 договір оренди землі № 267 від 21 жовтня 2012 року та додаткову угоду до нього від 16 лютого 2016 року, має істотне значення для правильного вирішення спору по суті.
Оцінюючи обґрунтованість судового рішення про відхилення клопотання про призначення судової експертизи, Верховний Суд вважає, що висновки суду про невиконання або про неможливість виконання судової експертизи у зв'язку з ненаданням оригіналіввідповідних документів для її проведення не є достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання. Дії сторони щодо ненадання під час розгляду клопотання про призначення експертизи певних матеріалів не можуть свідчити про ухилення особи від участі в експертизі, оскільки суди її не призначили, відповідно, клопотання судових експертів про надання матеріалів для проведення експертизи до суду не надходили та не вирішувалися.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 16 червня 2021 року у справі № 756/3115/17(провадження № 61-18653св20), від 14 січня 2026 рокуу справі № 522/24633/23(провадження № 61-13415св25).
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції під час розгляду справи не вжив усіх необхідних заходів для виконання завдання цивільного судочинства, визначеного у статті 2 ЦПК України, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивачки про призначення судової експертизи.
При цьому колегія суддів Верховного Суду приймає до уваги, що позивачка неодноразово заявляла клопотання про витребування у відповідача та інших осіб оригіналів документів, необхідних для проведення почеркознавчої експертизи, стверджуючи, що такі документи у неї відсутні.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що спеціальна процесуальна санкція для осіб, які ухиляються від участі в експертизі, передбачена статтею 109 ЦПК України, відповідно до якої, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Важливим у випадку застосування вказаної процесуальної норми є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з'ясування відповіді на питання, яке має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з'ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.
Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи.
Схожий за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 201/11183/16 (провадження № 61-23601св18), від 18 червня 2024 року у справі № 336/7943/19 (провадження № 61-15818св23), від 12 листопада 2025 року у справі № 346/5502/22 (провадження № 61-10976св25), від 06 травня 2026 рокуу справі № 301/1136/23(провадження №61-15550св24).
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, допущені недоліки суду першої інстанції не виправив.
Судове рішення про призначення судової почеркознавчої експертизи як судом першої інстанції, так і апеляційним судом в цій справі не ухвалювалось.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду цієї справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності,що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), дійшов висновку про передання справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об'єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням норм матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані докази, дати правову оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лаврищев Віктор В'ячеславович, задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун