27 травня 2026 року
м. Київ
справа № 755/12960/25
провадження № 61-6802ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації») «Київтеплоенерго»,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року у складі судді Катющенко В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,
У липні 2025 року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації») «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 69 172,01 грн, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 .
У серпні 2025 року ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву до КП «Київтеплоенерго», у якій просила суд:
1) прийняти зустрічний позов та проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження;
2) стягнути з КП «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 280 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди;
3) стягнути з КП «Київтеплоенерго» всі судові витрати, за винятком переплачених позивачем сум судового збору;
4) видати виконавчий лист у справі та надіслати його відповідачу - КП «Київтеплоенерго»;
5) постановити окрему ухвалу та зобов'язати КП «Київтеплоенерго» усунути недоліки, які полягають у невчасному надсиланні киянам квитанції про оплату спожитої ними теплової енергії та гарячої води і надсилати квитанції вчасно, як того потребує законодавство;
6) постановити окрему ухвалу на адресу адвоката Швиденко В. А. у зв'язку з неналежним виконанням нею професійних обов'язків та повідомити кваліфікаційний орган адвокатури за місцем реєстрації адвоката Швиденко В. А .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до КП «Київтеплоенерго» про відшкодування моральної шкоди.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 вересня 2026 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року - без змін.
У травні 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року, в якій заявниця, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно із частиною першою статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Частиною другою статті 193 ЦПК України передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом з метою захисту прав відповідача, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред'явлення зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним; взаємопов'язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.
Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19).
Враховуючи викладене, взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним та первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову.
Подання такого зустрічного позову має на меті не лише довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом, а й захистити права відповідача в обраний ним спосіб. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.
Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 522/14499/21 (провадження № 61-10754св22).
Відповідно до частини першої, третьої статті 194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Предметом первісного позову КП «Київтеплоенерго» є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Предметом зустрічного позову ОСОБА_1 є відшкодування моральної шкоди, завдання якої ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що позивачем подано необґрунтований позов з використанням неналежних доказів з ознаками службового підроблення, що спричинило постійний стрес та загострення хронічної хвороби.
Тобто позови містять різний зміст вимог, обставин, які підлягають доказуванню, а задоволення первісного позову не може повністю або частково виключити задоволення зустрічного позову.
Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що первісний і зустрічний позови виникли не з одних правовідносин та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає особі повторно звернутися з окремим позовом до суду.
Отже, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, діяв відповідно до положень статей 193, 194 ЦПК України, тому право заявника на судовий захист ніяк не порушене.
Верховний Суд звертає увагу заявниці, що повертаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , суд не порушив право заявника на звернення до суду, оскільки повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає зверненню з нею до суду на загальних підставах у межах окремого позову.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З огляду на зміст оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації») «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 квітня 2026 рокувідмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник