26 травня 2026 року
м. Київ
справа № 947/5766/21
провадження № 61-4859ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_1 , до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У лютому 2021 року ОСОБА_5 у своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просив визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року позов ОСОБА_5 задоволено.
Визнано ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Зазначено, що вказане рішення після набрання законної сили є підставою для зняття ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_1 , відмовлено.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням закрито.
21 жовтня 2025 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку представником ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , - адвокатом Наседкіним О. І. подано касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , повернуто заявниці з підстав невиконання вимог ухвали Верховного Суду від 08 грудня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху (провадження № 61-13197ск25).
13 квітня 2026 року ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» повторно подано касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 липня 2025 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.
У клопотанні, яке додане до касаційної скарги, заявниця просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що повний текст оскаржуваної постанови отримано 13 жовтня 2025 року. У жовтні 2025 року адвокатом Наседкіним О. І. в інтересах заявниці подано касаційну скаргу, однак ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2026 року касаційну скаргу повернуто заявнику у зв'язку з неусуненням недоліків касаційної скарги. У лютому 2026 року заявниці стало відомо, що адвокатом Наседкіним О. І. не подано повторно касаційну скаргу, а згодом адвокат перестав відповідати на телефонні дзвінки останньої. З метою захисту своїх прав заявниця вимушена звернутись до іншого представника.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2026 року визнано неповажними наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків. Запропоновано заявниці направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести інші підстави для його поновлення, надавши відповідні докази, зокрема на підтвердження обставин того, що заважало виконати вимоги процесуального закону при зверненні до Верховного Суду. Зазначено строк виконання ухвали суду, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У травні 2026 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально в кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і таких, що не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі
№ 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, наданому на виконання вимог ухвали, ОСОБА_1 , в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження зазначає, що вона не була залучена до участі у справі в якості позивача, що діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , хоча фактично відбулось процесуальне правонаступництво, у зв'язку зі смертю позивача. ОСОБА_1 не знала та не розуміла, що вона є стороною цивільного процесу та викликається до суду для захисту прав та інтересів своєї малолітньої доньки. Також, в матеріалах справи відсутні докази направлення копії апеляційної скарги для ОСОБА_1 та залучення її в якості правонаступника. Особисто отримати постанову Одеського апеляційного суду від 03 липня 2025 року не виявилось можливим, оскільки вона сама виховує та утримує свою доньку, працевлаштована в ТОВ «Пасажирська Канатна Дорога» на посаді технік на повний робочий день, побоюючись втратити робоче місце та постійний дохід, лише у жовтні 2025 року звернулась до адвоката для отримання правничої допомоги.
На переконання заявниці, вказані обставини свідчать про те, що строк на касаційне оскарження пропущений нею з поважних причин.
Згідно з частинами першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
За приписами частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України якщо скаржником строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Положення аналогічного змісту містить також частина третя статті 393 ЦПК України.
Наведені заявницею причини для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надані нею докази не дають достатніх підстав для визнання їх поважними з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
За приписами статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Одеського апеляційного суду від 03 липня 2025 року (повний текст складено 18 липня 2025 року) надіслано судом 28 липня 2025 року, зареєстровано - 29 липня 2025 року, забезпечено надання загального доступу - 31 липня 2025 року.
Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку та дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Процесуальний строк касаційного оскарження, встановлений ЦПК України, забезпечує оперативність цивільного судочинства, є дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на незловживання процесуальними правами.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 через представника вже зверталась до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку було повернуто заявниці на підставі частини другої статті 393 ЦПК України.
Заявницею не зазначено доводів щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження з моменту повернення 06 січня 2026 року касаційної скарги до моменту повторного подання касаційної скарги у квітні 2026 року.
Доводи заявниці про те, що її не було залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача не відповідають дійсності, оскільки як встановлено зі змісту оскаржуваної постанови ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі у якості законного представника прав та інтересів малолітньої дитини ОСОБА_2 , її мати ОСОБА_1 .
Наведені заявницею причини поважності пропуску строку на касаційне оскарження, зокрема самостійне виховання дитини та зайнятість на роботі не є поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу чи цивільного обороту.
З практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведення заявником поважності причин пропуску процесуального не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін спору та правову визначеність у цивільних правовідносинах. Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу правової визначеності.
У параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не є необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Подібні висновки викладені Європейським судом з прав людини у рішеннях від 09 листопада 2004 року у справі «Науменко проти України», від 18 січня 2005 року у справі «Полтораченко проти України» та від 08 листопада 2005 року у справі «Тімотієвич проти України».
Ураховуючи те, що ОСОБА_1 не зазначено інших поважних підстав для поновлення пропущеного строку звернення з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 03 липня 2025 року, не доведено наявності об'єктивних перешкод для своєчасного звернення з касаційною скаргою на указане судове рішення, суд визнає наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Таким чином, відсутні правові підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_1 , до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник