26 травня 2026 року
м. Київ
справа № 524/8065/24
провадження № 61-6924ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 лютого 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», треті особи: Полтавська обласна рада, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області про зобов'язання здійснити вчинити певні дії,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 .
На її ім'я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на оплату житлово-комунальних послуг за вказаною адресою. Зазначена квартира має загальну систему опалення та гарячої води.
Послуги з постачання теплової енергії та гарячої води в опалювальний період 2021-2022 роки надавало ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».
ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» застосовувала тарифи на свої послуги, затверджені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).
Рішенням виконкому Кременчуцької міської ради від 30 грудня 2021 року № 1867 для ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» встановлено скориговані тарифи на послуги з постачання теплової енергії з 01 січня 2022 року.
Згідно пункту 6.1 рішення тариф на послугу з постачання теплової енергії склав 1796,40 грн/Гкал (з ПДВ) або 1497,00 грн/Гкал (без ПДВ), а на послугу з постачання гарячої води для потреб населення 103,99 грн/куб.м (з ПДВ).
Внаслідок збройної агресії РФ у зв'язку з ракетним обстрілом майно ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» зазнало значних пошкоджень, що зумовило припинення виробництва теплової енергії та зупинення роботи підприємства.
В подальшому, рішенням Полтавської обласної ради від 08 липня 2022 року № 396 надано згоду на безоплатне прийняття у спільну власність територіальних громад Полтавської області окремого індивідуально визначеного майна Кременчуцької ТЕЦ.
Рішенням Полтавської обласної ради від 22 вересня 2022 року № 473 надано згоду на безоплатне прийняття з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» із зобов'язанням використовувати його за цільовим призначенням і не відчужувати у приватну власність.
Пунктом 4 вказаного рішення визнано таким, що втратило чинність, рішення Полтавської обласної ради від 08 липня 2022 року № 396.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 894-р передано цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад Полтавської області.
Рішенням виконкому Кременчуцької міської ради від 20 жовтня 2022 року № 1508 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцька ТЕЦ.
Позивачка зазначає, що вона є споживачем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, які надає ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».
Згідно отриманих позивачкою рахунків на оплату наданих послуг за період з листопада 2022 року по 01 липня 2024 року нараховано значно завищені суми до сплати. Крім того, після закінчення опалювальних сезонів 2022-2023 років, 2023-2024 років надавач послуг продовжує нараховувати плату за послуги з постачання теплової енергії, а саме умовно-постійну частину. Тобто, вартість послуг розрахована відповідачем відповідно до двоставкового тарифу.
Застосування двоставкового тарифу відповідачем для потреб населення встановлено рішеннями Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477 та від 28 липня 2023 року № 669.
На офіційному сайті підприємства оприлюднено наступні тарифи для потреб населення на послугу з постачання теплової енергії: - умовно-змінна частина двоставкового тарифу 1248,25 грн/Гкал; - умовно-постійна частина двоставкового тарифу 162986,29 грн/Гкал/год. На послуги з постачання гарячої води: 118,66 грн за 1 куб. м.
На думку позивача під час застосування вказаних тарифів не були враховані особливості теплопостачання у м. Кременчуці та пункту 6 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, згідно якого у разі, коли ліцензіат провадить діяльність у межах кількох територіальних громад, формування та встановлення тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється окремо для кожної територіальної громади.
Позивач стверджує, що слід застосовувати тарифи встановлені до визначення виконавцем послуг ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», а тарифи на послуги з постачання теплової енергії та гарячої води по місту Кременчуку на опалювальний сезон 2022-2023 роки, 2023-2024 роки не були затверджені згідно вимог чинного законодавства.
Також посилається на положення Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», згідно якого протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
На підтвердження недопустимості підвищення тарифів, що застосовувались станом на 24 лютого 2022 року позивач також наводить рекомендації у постанові Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2022 року № 502, лист Міністерства розвитку громад на території України від 30 грудня 2022 року № 7/10.2/14445-22 та постанову Полтавського апеляційного суду у справі № 524/4839/23.
На думку позивачки, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» незаконно застосовано тарифи для мешканців міста Кременчука, затверджені рішеннями Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477 та від 28 липня 2023 року № 669.
Позивач просила зобов'язати ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснити перерахунок нарахувань за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за опалювальний період 2022-2023 років, міжопалювальний період 2023 року, опалювальний період 2023-2024 років та міжопалювальний період 2024 року, враховуючи тарифи встановлені рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 25 жовтня 2021 року № 1421.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
У травні 2026 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 21 лютого 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Справа незначної складності є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Предметом позову в цій справі є вимога про зобов'язання відповідача провести перерахунок вартості наданих житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії та гарячої води до квартири індивідуального споживача.
З огляду на характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, справа № 524/8065/24 не належить до справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки ця справа є малозначною, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі, підлягають касаційному оскарженню.
Заявниця вважає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи.
Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає: у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Проте, касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв, а справа мала виняткове значення для заявника.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявниці на положення підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих.
Інших доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявницею не наведено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки заявницею подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 лютого 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», треті особи: Полтавська обласна рада, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області про зобов'язання здійснити вчинити певні дії відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник