1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 21 травня 2026 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2026 року,
за участі:
в режимі відеоконференцзв'язку прокурора ОСОБА_7
представника власника майна адвоката ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання начальника відділення СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 та накладено арешт у кримінальному провадженні № 42025112320000218 від 05.12.2025 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України на:
- Грошові кошти у сумі 200 доларів США номіналом по 100 доларів 2-і купюри (KG 21461257 B; HB 62963596 H), поміщено до спец. пакету № NPU 6001601;
- Медичну документацію на ім'я ОСОБА_5 на 82 аркушах: виписка № 729, виписка № 212, виписка № 4070, виписка № 6657, виписка № 1687, виписка № 4780, виписка №3528, виписка № 3032, виписка № 1530- 2шт, виписка № 8241, відпускний квиток, консультаційний висновок спеціаліста, виписка № 355/62, виписка № 1467, довідки ВЛК- 5 шт., довідка № 269, довідка № 2796, довідка невідкладної медичної допомоги, запис № 230496391/1, висновок № 5288, довідка № 18865/24, аудіограма № 3369/24 на 1 арк., довідки ВЛК- 2 шт., виписка № 1467, виписка № 6657, запис лікаря-психіатра- 3 шт.,рецепт № 149, висновок № 19022, направлення № 1781, довідка про участь у забезпеченні оборони України 2796, витяг № 11/25/1246/В, довідка МТП № 178, консультативний висновок від 09.02.2024 2 шт., довідки 5 шт., рецепт від 06.03.2024, виписка УЗД від 09.02.2024, копія відпускного квитка, картка хворого, направлення 4 шт., декларація № 001-7199-А8АО, копія військового квитка, рентген знімок, довідка ВЛК 2 шт., направлення на дослідження 2 шт., консультація отоларинголога, чорновий запис, направлення № 4877, висновок спеціаліста, поміщено до спец. пакету № NPU 6001602;
- Довідка ВЛК на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2086 2 шт., довідка ВЛК на ім'я ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3624- 2 шт., поміщено до спец. пакету № NPU 6001603;
- Форма № 5 на ім'я ОСОБА_5 , цифрове дослідження очей від 13.11.2024 на 4-х арк., протокол сканування 14.03.2024, копія форми № 5, направлення № 4637, поміщено до спец.пакету № NPU 6001604.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати в повному обсязі ухвалу слідчого судді про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025112320000218 від 05.12.2025 .
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначила, що розгляд клопотання у суді першої інстанції відбувся без повідомлення власника майна чи його представника, копія оскаржуваної ухвали не направлено. Зі змістом оскаржуваної ухвали представник власника майна ознайомилась 24 квітня 2026 року. Апеляційну скаргу подано через підсистему "Електронний суд» 28 квітня 2026 року. Відтак, з наведених підстав апелянт просила поновити строк на апеляційне оскарження.
Вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді незаконною та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, майно вилучене всупереч ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення обшуку та воно не має відношення до кримінального провадження і саме по собі містить відомості, які є лікарською таємницею.
Звертає увагу на те, що слідчим суддею не досліджено обставини наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення.
На думку апелянта, накладення арешту на вказане майно порушує принцип балансу інтересів, розумності та співмірності обмеження права власності, оскільки вилучена медична документація необхідна ОСОБА_5 , який є діючим військовослужбовцем, для проходження МСЕК, для звільнення від подальшого проходження військової служби за станом здоров'я.
Вказує на те, що оскільки судове засідання проводилось без повідомлення власника майна та не фіксувалось у відповідності до вимог КПК України технічними засобами, слідчим суддею порушено право на захист ОСОБА_5 .
Також зазначає, що слідчим суддею у резолютивній частині ухвали не ідентифіковано власника майна, а також не зазначено ступінь обмеження його прав.
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Порядок і строки апеляційного оскарження чітко визначено та регламентовано ст. 395 КПК України. Так, згідно з п. 3 ч. 2 вказаної статті апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, який викладено у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, у випадку коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив у інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. Разом з цим, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
Як убачається з матеріалів справи, розгляд клопотання у суді першої інстанції відбувся без повідомлення власника майна чи його представника. Підтверджень направлення копії оскаржуваної ухвали матеріали справи також не містять. Зі змістом оскаржуваної ухвали представник власника майна ознайомилась 24 квітня 2026 року, що підтверджується розпискою на заяві про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 38). Апеляційну скаргу подано через підсистему "Електронний суд» 28 квітня 2026 року.Колегія суддів вважає, що з наведених підстав строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Бучанського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 03 червня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42025102090000085, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , достовірно знаючи про дію воєнного стану та окремих обмежень на території України, пов?язаних з вторгненням російської федерації, зокрема із призовом військовозобов?язаних осіб до служби в Збройних силах України тощо, попередньо вступив у злочинну змову з групою осіб, з метою вчинення умисного кримінального правопорушення з корисливих мотивів, поєднаного з вимаганням, спрямованого на отримання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, для списання з військового обліку військовозобов?язаного ОСОБА_12 .
Зокрема, ОСОБА_5 , розуміючи потреби ОСОБА_12 , які полягали в отримані медичних висновків, документів, тощо, які дадуть можливість в подальшому звільнення з військової служби Збройних сил України, з метою реалізації свого злочинного умислу, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи значимість для ОСОБА_12 , сприяння в отриманні відповідних документів для звільнення його, через особисті зв?язки, повідомивши ОСОБА_12 , що він має безпосередньо прямий вплив та знайомства на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема лікарів комунальних некомерційних підприємств розташованих у м. Рівне та Рівненській області, при цьому останньому потрібно буде надати грошову суму в розмірі 23 000 доларів США, в якості неправомірної вигоди.
09 квітня 2026 року, на підставі ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду від 09 квітня 2026 року, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено грошові кошти та документи.
Зазначені речі постановою начальника відділення СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області від 10 квітня 2026 року, у відповідності до ст. 98 КПК України визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
11 квітня 2026 року начальник відділення СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 , за погодженням прокурора Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 засобами поштового зв'язку направив до Києво-Святошинського районного суду Київської області клопотання про накладення арешту на зазначене майно.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2026 року вказане клопотання задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42025112320000218 про накладення арешту на грошові кошти та документи, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження вказаного майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для арешту вказаного в клопотанні прокурора майна.
Крім того, вказане майно у даному кримінальному провадженні постановою начальника відділення СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області від 10 квітня 2026 рокувизнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Посилання апелянта на те, що медична документація вилучена всупереч ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення обшуку та те, що вилучене майно не має відношення до кримінального провадження не заслуговують на увагу.
Колегія суддів вважає, що дозвіл на вилучення медичної документації на ім'я ОСОБА_5 хоча і не надався, однак майно має статус тимчасово вилученого майна, у зв'язку із чим до слідчого судді подано клопотання про його арешт, оскільки вказане майно має значення у кримінальному провадженні та визнано речовим доказом.
Посилання апелянта на те, що слідчим суддею не досліджено обставини наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, не вказує на незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Вирішуючи питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя на цій стадії кримінального провадження перевіряє наявність достатніх даних, які свідчать про ймовірну причетність особи до кримінального правопорушення та правовий зв'язок майна з обставинами кримінального провадження. Зміст оскаржуваної ухвали свідчить, що слідчий суддя дослідив надані стороною обвинувачення матеріали та дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для накладення арешту на майно.
Доводи апелянта про те, що накладення арешту на вказане майно порушує принцип балансу інтересів, розумності та співмірності обмеження права власності, оскільки вилучена медична документація необхідна ОСОБА_5 , який є діючим військовослужбовцем, для проходження МСЕК, для звільнення від подальшого проходження військової служби за станом здоров'я не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи власника майна, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, що у цьому випадку і мало місце. Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту.
Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
Доводи апелянта про те, що власника майна не повідомлено про судове засідання не є підставою скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вона є законною та обґрунтованою. Відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Таким чином, кримінальний процесуальний закон прямо передбачає механізм поновлення та реалізації процесуальних прав осіб, які не брали участі у розгляді питання про накладення арешту на майно, що свідчить про відсутність безумовного порушення права на захист у такому випадку.
При цьому, представником власника майна ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_6 , подано апеляційну скаргу, у зв'язку з чим право на судовий захист та доступ до правосуддя було фактично відновлено.
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2026 року.
Ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 369/6904/26 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_16
Справа № 11сс/824/4385/2026 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК